Постанова

від 29.01.2025 по справі 161/6703/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/6703/23 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М. Провадження № 22-ц/802/148/25 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого -судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

з участю секретаря судового засідання Власюк О.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Луцька міська рада, Об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку «БІНОМ», про усунення перешкод у користуванні власністю, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 жовтня 2024 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 листопада 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Луцька міська рада, об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку «БІНОМ» про усунення перешкод у користуванні власністю.

Вказує, що є власником квартири АДРЕСА_1 . На першому поверсі вказаного будинку розташований магазин продовольчих товарів, який знаходиться під його квартирою. В серпні 2022 року було розпочато реконструкцію магазину промислових товарів по АДРЕСА_2 під заклад громадського харчування, який згодом отримав назву « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». В ході виконання робіт було демонтовано дах та покрівлю прибудови та влаштовано нові металеві конструкції даху та влаштовано покрівлю на рівні лише 13 см від підвіконня належної йому квартири, що є порушенням державних будівельних норм та правил. З початку та під час влаштування даху та покрівлі прибудованої частини магазину матір позивача - ОСОБА_5 неодноразово зверталась до робітників з приводу непорушення будівельних норм та прав власника квартири, оскільки таке влаштування покрівлі ( фактично на рівні підвіконня квартири) у разі випадання снігу, накопичуватиметься вище підвіконня, тим самим буде перекривати частину вікна та у разі танення вода потраплятиме в квартиру, під час опадів виникає шум від металевої покрівлі, при її нагріванні змінюватиметься температура і квартирі та відкривши вікно в спеку, гаряче повітря від покрівлі потраплятиме до квартири.

З огляду на такі дії відповідача на підставі звернень позивача та звернень ОСББ «Біном», виконавчими органами Луцької міської ради було проведено перевірку правомірності проведення будівельних робіт з реконструкції магазину. За результатами перевірки було встановлено, що зафіксовано актом комісійного огляду, що станом на 29.11.2022 на АДРЕСА_2 проводиться реконструкція магазину промислових товарів, Управлінням містобудування та архітектури Луцької міської ради за вказаною адресою містобудівна документація не видавалась, Відділом Державного архітектурно-будівельного контрою Луцької міської ради на вказані роботи дозвільні документи не реєструвались, що свідчить про їх незаконність ( самочинне будівництво).

Висновком експерта № 8 судової будівельно-технічної експертизи від 07.03.2023 встановлено, що рівень покрівлі прибудованої частини магазину продовольчих товарів на АДРЕСА_2 не відповідає вимогам п.5.13 ДБН В2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення.» Верхній рівень прибудови до магазину не повинен перевищувати позначки чистої підлоги квартири АДРЕСА_3 в даному житловому будинку. У висновку зазначено також, що фактично відстань від зовнішнього краю водовідливу вікна до покрівлі прибудови ззовні квартири становить лише 13 см. Наявна технічна можливість усунути порушення шляхом проведення перебудови, а саме: влаштувати рівень покрівлі прибудованої частини магазину продовольчих товарів не вище рівня підлоги розташованих вище житлових приміщень квартири АДРЕСА_3 основної частини будинку на АДРЕСА_3 .

Позивач вважає, що він як власник квартири, до якої влаштовано покрівлю, яка безпосередньо впливає на безпечне проживання та користування квартирою, її експлуатацію, тобто має право вимагати усунення перешкод у здійсненні право користування та розпорядження своїм майном.

З огляду на відсутність дозвільної документації, істотного порушення будівельних норм, які безпосередньо стосуються належної йому квартири та впливають на умови проживання в ній, враховуючи висновок експерта, яким встановлено такі порушення та можливість їх усунення шляхом проведення перебудови, позивач просить усунути перешкоди в користуванні належною йому квартирою АДРЕСА_1 , зобов`язавши відповідача ОСОБА_4 демонтувати покрівлю та дах прибудови частини магазину продовольчих товарів на АДРЕСА_2 , влаштувати покрівлю прибудованої частини магазину не вище позначок підлоги розташованих вище житлових приміщень квартири АДРЕСА_1 .

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 жовтня 2024 року позов задоволено.

Ухвалено усунути перешкоди ОСОБА_3 в користуванні належною йому квартирою АДРЕСА_1 , зобов`язавши ОСОБА_4 здійснити перебудову покрівлі прибудованої частини магазину продовольчих товарів на АДРЕСА_2 , влаштувавши покрівлю не вище позначок підлоги розташованих вище житлових приміщень квартири АДРЕСА_1 .

Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 листопада 2024 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати на правову допомогу в сумі 15 000 гривень.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити, додаткове рішення суду скасувати.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Належна позивачу квартира розташована на другому поверсі багатоквартирного житлового будинку, на першому поверсі будинку під квартирою позивача знаходиться магазин продовольчих товарів загальною площею 86,0 кв.м., який належить на праві власності ОСОБА_4 відповідно до Свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Луцької міської ради від 03 грудня 2004 року.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_3 вказував, що у зв`язку з істотністю порушення будівельних норм при реконструкції магазину, власником якого є відповідач, його права власника є порушеними та підлягають захисту шляхом зобов`язання ОСОБА_4 здійснити перебудову даху та будівлі у відповідності до будівельних норм.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Звертаючись до суду, позивач визначив правовими підставами заявленого позову норми ст. 386, 391 ЦК України, щодо здійснення права власності та права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. ( ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Передбачений ст. 391 ЦК України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном - підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.

У відповідності до ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. У разі порушення своїх прав власник згідно зі ст. 391 ЦК України має право, зокрема, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Верховний Суд у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 916/2069/17, від 22 січня 2020 року у справі № 461/4181/18 (провадження № 61-15919св19) зазначив, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

За змістом статей 386, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном; власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню, а власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно з частиною третьою статті 375 ЦК України, право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння.

Відповідно до п.5.13 ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», передбачено що рівень покрівлі вбудованих і вбудовано-прибудованих приміщень громадського призначення в місцях примикання до житлової частини будинку не повинен перевищувати позначок підлоги вище розташованих житлових приміщень, а при наявності балконів, лоджій не повинен перевищувати позначок їх підлоги. У місцях примикання прибудови до житлової частини будинку необхідно врахувати вимоги ДСТУ-Н Б CEN/TS 14383-3 та можливі негативні наслідки впливу прибудови на рівень шуму і зміни гігієнічного та температурного режиму в існуючому житлі.

Згідно акту комісійного огляду об`єкта будівництва від 29.11.2022, складеного комісією з питань виявлення та запобігання незаконного будівництва проведено огляд об`єкта будівництва - реконструкція магазину промислових товарів на АДРЕСА_2 . За результатами огляду встановлено, що станом на 29.11.2022 проводиться реконструкція магазину продовольчих товарів. Управлінням містобудування та архітектури Луцької міської ради за вказаною адресою містобудівна документація не видавалась. Відділом ДАБК Луцької міської ради на вказані роботи дозвільні документи не реєструвались, що свідчить про їх незаконність самочинне будівництво). На час огляду проведена заміна металопластикових конструкцій стін на блоки та змінено конструкцію даху прибудови. Рекомендовано: припинити виконання будівельних робіт. Провести будівництво відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 4911 від 17.05.2024, складеного за результатами проведеної на підставі ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області судової будівельно-технічної експертизи, експертом при проведенні дослідження встановлено, що в результаті виконання будівельних робіт на об`єкті - магазин продовольчих товарів за адресою : АДРЕСА_2 змінено конфігурацію прибудови з збільшенням загальної площі приміщень з 86 кв.м. до 90 кв.м. та фасад будівлі. Ремонтні роботи пов`язані з зміною фасаду будівлі та загальної площі відносяться до робіт з реконструкції. Виконані в 2022 році будівельні роботи з заміни покрівлі прибудованої частини магазину продовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_2 , не відповідають вимогам п.5.13 ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», рівень покрівлі прибудованої частини перевищує позначку підлоги вище розташованої квартири АДРЕСА_3 .

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, зазначаючи, що виконані будівельні роботи з заміни покрівлі прибудованої частини магазину продовольчих товарів не відповідають нормативно-правовим актам в галузі будівництва, нормам ДБН, відповідним нормативним вимогам та вказані обставини підтверджені позивачем належними та допустимими доказами , які не спростовані відповідачем.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалене місцевим судом рішення про задоволення позову відповідає вимогам закону.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неправильно застосовані ДБН, оскільки станом на липень - серпень (час виконання будівельних робіт) норми п.5.13 ДБН В2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», не були чинними.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 30.12.2021 №365, затверджена ЗМІНА № 1 ДБН В.2.2-15:2019, якою «Пункт 5.13. Після другого абзацу доповнити абзацом такого змісту: «Рівень покрівлі вбудованих і вбудовано-прибудованих приміщень громадського призначення в місцях примикання до житлової частини будинку не повинен перевищувати позначок підлоги вище розташованих житлових приміщень, а за наявності балконів, лоджій не повинен перевищувати позначок їх підлоги».

До внесення зміни, діяла норма п. 5.45 ДБН В2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», якою було також передбачено, що «рівень покрівлі вбудованих і вбудовано-прибудованих приміщень громадського призначення в місцях примикання до житлової частини будинку не повинен перевищувати позначок підлоги вище розташованих житлових приміщень, а за наявності балконів, лоджій не повинен перевищувати позначок їх підлоги».

Тобто, вказані вимоги ДБН існували на момент проведення реконструкції спірного приміщення.

Крім того, згідно п. 2.54 ДБН В2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки», основні положення, який діяв до 26.03.2019 р. передбачав, що «рівень покрівлі вбудовано-прибудованої частини будинку не повинен перевищувати позначку підлоги вище розташованих житлових приміщень основної частини будинку».

Отже, вимоги ДБН В2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», щодо рівня покрівлі вбудованих і вбудовано-прибудованих приміщень громадського призначення в місцях примикання до житлової частини будинку, не змінювалися, як на момент проведення робіт з реконструкції так і після, лише було змінено нумерацію пунктів з п.5.45. на п.5.13. ДБН В2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення».

Необґрунтованими є твердження відповідача про те, що ДБН В2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», не поширюються на спірні правовідносини, оскільки приміщення магазину є громадським приміщенням, а не житловим будинком.

Відповідно до розділу 1 Сфера застосування ДБН В2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», ці будівельні норми поширюються на проектування нових і реконструкцію, капітальний ремонт та технічне переоснащення житлових будинків з умовною висотою до 73.5 м включно: одноквартирні та багатоквартирні.

Належне відповідачу приміщення магазину по АДРЕСА_2 є вбудовано-прибудованим приміщенням в багатоквартирному житловому будинку, тому норми ДБН В2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», поширюються до спірних правовідносин.

Доводи апелянта про те, що ним не проводилась реконструкція, а здійснювались роботи з перепланування, які не передбачають отримання дозвільної документації є голослівними та спростовуються фактичними обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють дані правовідносини.

Згідно з п. 2 постанови КМУ «Про деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення, реставрації, капітального ремонту.

У відповідності до п. 3.21 ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», реконструкція - це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується вдосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкта в цілому або його частини (за умови їх автономності).

Верховний Суд у постановах від 29 квітня 2020 року у справі №742/1756/17 та від 15 травня 2020 року у справі №813/1885/16 наголошує на тому, що реконструкцією можуть вважатися будівельні роботи, в результаті яких здійснюється зміна основних техніко-економічних показників об`єкту, забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. При цьому зазначені зміни та вдосконалення мають бути наслідком зміни геометричних розмірів та/бо функціонального призначення об`єкту будівництва.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в ході виконання будівельних робіт було повністю демонтовано дах та покрівлю прибудови магазину, збудовано новий, іншої конфігурації з втручанням в несучі конструкції будинку, який по своїх габаритах є більшим ніж попередній. При цьому, стіни прибудови магазину, які були виконані з полегшених металевих конструкцій, замінено на газобетоні блоки.

Вказані обставини відповідачем, не спростовані.

Тобто, внаслідок виконання відповідачем будівельних робіт, змінено техніко - економічні показники та геометричні розміри об`єкта.

На підставі звернень позивача та звернень ОСББ «БІНОМ», виконавчими органами Луцької міської ради було проведено перевірку правомірності проведення будівельних робіт з реконструкції магазину продовольчих товарів на АДРЕСА_2 .

За результатами перевірки та як встановлено в акті комісійного огляду, що станом на 29.11.2022року на АДРЕСА_2 , проводиться реконструкція магазину промислових товарів. Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради за вказаною адресою містобудівна документація, не видавалась. Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради на вказані роботи дозвільні документи не реєструвались, що свідчить про їх незаконність (самочинне будівництво). На час огляду проведена заміна металевих конструкцій стін на блоки, змінено конструкцію даху прибудови.

Як зазначено в листі Луцької міської ради від 07.12.2022 р., проведена реконструкція, в тому числі, заміна даху є незаконною, оскільки виконана без дозвільних документів та затвердженої у встановленому порядку проектної документації, тобто є самочинним будівництвом.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 4911 від 17.05.2024 р., виконані відповідачем роботи є реконструкцією.

Отже, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що виконані відповідачем будівельні роботи є реконструкцією та потребували отримання дозвільних документів, передбачених ч.1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Твердження відповідача про те, що експерт не здійснювала фактичні обміри приміщень, а лише співставляла дані про площу з проектом перепланування та свідоцтвом на права власності, спростовуються висновком судової будівельно-технічної експертизи №4911 від 17.05.2024р., в якій зазначено, що дослідження проведено візуальне обстеження з замірами віддалеміром ручним DLE «BOSH. На момент проведення експертом огляду та замірів був присутній відповідач, який безпосередньо надавав доступ експерту до приміщень, яка в його присутності здійснювала відповідні заміри. Вказані обставини відповідачем не спростовані.

Як наслідок, за результатами таких обмірів та співставлень їх з поверхневим планом технічного паспорта магазину продовольчих товарів (арк.17 інвентаризаційної справи №47525) було встановлено збільшення площі приміщення внаслідок прибудови з легкобетоних блоків, змінено фасад, а також конструкцію та конфігурацію покрівлі прибудованої частини магазину, що відноситься до робіт з реконструкції.

Щодо відсутності, на думку відповідача, в описовій частині висновку, розрахунку загальної площі приміщень, чіткого посилання на конкретні норми, нормативні акти, то такі твердження спростовуються висновком судової будівельно-технічної експертизи №4911 від 17.05.2024р. та доказів, які б спростовували його правильність та обґрунтованість, відповідачем не подано.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про обрання позивачем неналежного способу захисту свого права.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19) викладено правовий висновок про те, що в силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України). Також за рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України).

Верховний Суд України в постанові від 19 квітня 2017 року у справі № 354/612/13-ц вказав, що з урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.

Згідно з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2020 року у справі № 911/1455/19, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому, реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі № 909/472/18.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 (провадження № 14-445цс19) та від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19) зроблено висновок про те, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. Формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно ніж ті, що встановлені цією статтею. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка здійснила самочинне будівництво, у силу наведених положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Отже, державна реєстрація права власності на приміщення магазину, не виключає можливість зобов`язання відповідача перебудови такого об`єкта нерухомості в порядку, встановленому для самочинно побудованих об`єктів.

З огляду на відсутність дозвільної документації, істотного порушення будівельних норм, які безпосередньо стосуються належної позивачу квартири та впливають на умови проживання в ній, враховуючи висновок судової будівельно-технічної експертизи, яким встановлено порушення будівельних норм та можливість їх усунення шляхом проведення перебудови, обраний позивачем спосіб захисту прав та інтересів є належним та ефективним.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи наведені на обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки їх спростування наведене апеляційним судом в даній постанові.

Доводи апеляційної скарги зводяться до суб`єктивного тлумачення обставин справи, переоцінки доказів, які були предметом судового розгляду і яким суд першої інстанції надав правильну правову оцінку, а тому не слугують підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 листопада 2024 року стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на надання правової допомоги у розмірі 15000 гривень.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Вирішуючи заяву позивача, суд першої інстанції дослідив надані докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, урахував вимоги статті 137 ЦПК України та дійшов обґрунтованого висновку, про задоволення заяви та стягнення витрат з правничої допомоги з врахуванням складності справи, обсягу і вартості наданих послуг та співмірністю з предметом спору.

Додаткове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 жовтня 2024 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя:

Судді: