Повістка

від 03.02.2025 по справі 921/213/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2025 р. Справа № 921/213/23

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача):Якімець Г.Г.,

Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

представники учасників справи в судове засідання не викликались

розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Сапфір від 22 січня 2025 року

про ухвалення додаткового рішення

у справі №921/213/23

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сапфір, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область

до відповідача Приватного підприємства Онікс, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Великоберезовицька селищна рада, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область

про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки; скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; припинення права власності Приватного підприємства Онікс на земельну ділянку

та за зустрічним позовом Приватного підприємства Онікс, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Сапфір, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Великоберезовицька селищна рада, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область

про припинення Товариству з обмеженою відповідальністю Сапфір права постійного користування земельною ділянкою та скасування Державного акта на право постійного користування землею

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16 серпня 2024 року у справі №921/213/23 первісний позов задоволено, а у задоволенні зустрічного відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат (судового збору).

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 20 січня 2025 року у справі №921/213/23 рішення Господарського суду Тернопільської області від 16 серпня 2024 року у справі №921/213/23 залишено без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «Онікс» без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Сапфір» заявило, що орієнтовний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції складає 15 000 грн.

09 грудня 2024 року від ТОВ «Сапфір» до суду надійшло клопотання про стягнення судових витрат, до якого долучено копію договору про надання правничої допомоги та повідомило, що докази оплати та акт виконаних робіт будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення.

22 січня 2025 року від ТОВ «Сапфір» до апеляційного суду надійшло клопотання про вирішення питання щодо розподілу судових витрат та стягнення з ПП «Онікс» на користь ТОВ «Сапфір» 15 000 грн витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. До вказаного клопотання заявник долучив відповідні докази, в тому числі докази надіслання клопотання іншим учасникам у справі.

Відповідно до ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч.3 ст.244 ГПК України).

Згідно з ч.4 ст.244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22 січня 2025 року розгляд клопотання ТОВ «Сапфір» призначено в судовому засіданні на 03 лютого 2025 року, поряд з тим, колегія суддів не вбачала підстав для виклику учасників справи в судове засідання.

Ухвала суду від 22 січня 2025 року надіслана до електронних кабінетів учасників справи та їхніх представників, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа, підписаними відповідальним працівником суду.

Клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу від ПП «Онікс» до суду не надходило.

Розглянувши клопотання ТОВ «Сапфір» про вирішення питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів вирішила таке задоволити частково, з огляду на наступне:

Згідно з ч.1 ст.281 ГПК України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.

Відповідно до ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В силу положень ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За змістом ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи судом апеляційної інстанції в загальній сумі 15 000 грн ТОВ «Сапфір» надало суду наступні докази: копію договору про надання правничої допомоги від 11 липня 2024 року, укладеного адвокатом Ороновською Ольгою Михайлівною та ТОВ «Сапфір»; копію ордеру на надання правничої допомоги серія ВО №1088967 від 17 жовтня 2024 року; копію акту про надання правничої допомоги від 21 січня 2025 року на суму 15 000 грн; копію квитанції до прибуткового касового ордера №21/01/2025 від 21 січня 2025 року на суму 15 000 грн.

Відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 11 липня 2024 року, укладеного адвокатом Ороновською Ольгою Михайлівною та ТОВ «Сапфір», адвокат зобов`язався надавати правову допомогу замовнику щодо захисту його прав та інтересів, наданні правової допомоги, підготовці процесуальних документів, представництво інтересів у судах незалежно від їх юрисдикції, територіальності, спеціалізації та інстанційності, представництво в органах реєстрації актів цивільного стану, в центрах надання адміністративних послуг та інших органах, установах, організаціях у зв`язку з наданням правової допомоги замовнику.

Згідно з п.п.5.1, 5.2 Договору замовник сплачує адвокату кошти, необхідні для покриття фактичних витрат, повязаних з виконанням доручення. Як гонорар, так і кошти на покриття витрат, включають в себе податки та платежі, обовязок по сплаті яких покладається на адвоката. Розмір оплати за виконане доручення визначається сторонами за домовленістю.

В акті №1 про надання правничої допомоги від 21 січня 2025 року зазначено наступні послуги, надані адвокатом Ороновською О.М. ТОВ «Сапфір» в суді апеляційної інстанції:

-ознайомлення з матеріалами справи (3 год.) 6 000 грн;

-подання відзиву на апеляційну скаргу (3 год.) 6 000 грн;

-підготовка до судового засідання та участь в судовому засіданні (1 год) 3 000 грн.

Загальна сума наданих адвокатом послуг за вказаним актом становить 15 000 грн.

Так, відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.5 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.6 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Слід зазначити, що від ПП «Онікс» до апеляційного суду не надходило клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на послуги професійної правничої допомоги, хоча останньому надсилалось клопотання про стягнення витрат, а також ухвала суду від 22 січня 2025 року про призначення клопотання до розгляду в судовому засіданні.

Разом з тим, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.5-7, ч.9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.5-7, ч.9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладено в пунктах 33-34, 37 додаткової постанови від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

-не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

-при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

-суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Так, проаналізувавши подані ТОВ «Сапфір» докази на понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 15 000 грн, беручи до уваги предмет спору, кількість документів, що знаходиться у матеріалах справи, складність цієї справи, поведінку сторін, зміст та об`єм наданих адвокатом пояснень, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, пропорційності до предмета спору та обсягу наданих послуг, враховуючи, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, апеляційний господарський суд дійшов висновку не присуджувати позивачу за первісним позовом, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Разом з тим, колегія суддів, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності, дійшла висновку, що витрати позивача за первісним позовом на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підлягають відшкодуванню відповідачем за первісним позовом частково в сумі 10 000 грн, зважаючи на участь представника ТОВ «Сапфір» - адвоката Ороновської О.М. лише у одному судовому засіданні в режимі відеоконференції 09 грудня 2024 року, яке тривало не більше 20 хв., та подання вказаним адвокатом відзиву на апеляційну скаргу на 12-ти аркушах, в якому викладено пояснення ТОВ «Сапфір», які фактично є тотожними поясненням, наданим до суду першої інстанції.

З огляду на наведене, клопотання ТОВ «Сапфір» підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначалось вище, постановою Західного апеляційного господарського суду від 20 січня 2025 року у справі №921/213/23 рішення Господарського суду Тернопільської області від 16 серпня 2024 року у справі №921/213/23 залишено без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «Онікс» без задоволення, відтак, враховуючи положення ст.129 ГПК України, з ПП «Онікс» на користь ТОВ «Сапфір» слід стягнути 10 000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи Західним апеляційним господарським судом.

Керуючись ст.ст.123, 126, 129, 221, 244, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапфір» від 22 січня 2025 року задоволити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Онікс» (47724, Тернопільська область, Тернопільський район, смт. Велика Березовиця, вул. Степана Бандери, 26; ідентифікаційний код юридичної особи 30280995) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапфір» (47724, Тернопільська область, Тернопільський район, смт. Велика Березовиця, вул. Подільська, 31; ідентифікаційний код юридичної особи 21160601) 10 000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи Західним апеляційним господарським судом.

На виконання додаткової постанови видати наказ.

Матеріали справи №921/213/23 повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну додаткову постанову складено 03 лютого 2025 року

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.