Постанова

від 04.02.2025 по справі 910/14506/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2025 р. Справа№ 910/14506/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Сітайло Л.Г.

секретар судового засідання Місюк О.П.

за участю представників:

позивача - Кренця О.С.;

відповідача - Панченко М.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.12.2024

у справі №910/14506/24 (суддя - Курдельчук І.Д.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед"

про забезпечення позову до пред`явлення позову,

особи, які можуть отримати статус учасника справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед" відповідач - Заклад вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна".

ВСТАНОВИВ:

25.11.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Юнайтед" про забезпечення позову до пред`явлення позову, в якій заявник просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" в межах суми майбутній заявлених позовних вимог 12914904,21 грн.

Заяву обґрунтовано тим, що виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, а отже, застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язано із предметом позову.

Заявник відмічає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 у справі №910/6648/18 стягнуто з Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Юнайтед" 31028400,92 грн основного боргу. Зазначена сума заборгованості була сплачена боржником лише 21.07.2023. А тому, у зв`язку із простроченням сплати суми основного боргу, заявник має право на стягнення з потенційного відповідача 12914904,21 грн інфляційних втрат та 3% річних за період з 14.08.2018 до 23.02.2022, які будуть предметом майбутнього позову.

На переконання заявника, несвоєчасна сплата боржником стягнутих грошових коштів за рішенням суду у справі №910/6648/18, відсутність дій щодо сплати заборгованості нарахованої на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також вчинення боржником дій щодо унеможливлення виконання рішення суду у справі №910/6648/18, свідчить про наявність ризиків зникнення грошових коштів, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, та у сукупності свідчить про імовірність утруднення виконання рішення у разі невжиття таких заходів.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 (повний текст складений 16.12.2024) у справі №910/14506/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед" задоволено, накладено арешт на грошові кошти, що належать Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", які знаходяться (обліковуються) на рахунках в Акціонерному товаристві "ОТП Банк" та в Акціонерному товаристві КБ "ПриватБанк", а також на будь-яких інших виявлених виконавцем рахунках Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" у банківських та інших фінансових установах, що належить Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 12914904,21 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність заявником обставин, які є підставою для задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед" шляхом накладення арешту на грошові кошти Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" у межах суми 12914904,21 грн, виходячи з того, що університет не здійснює добросовісних дій для досудового врегулювання спору. Дії університету свідчать про достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Заклад вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено приписи процесуального права та неповно з`ясовано всі обставини справи.

Скаржник зазначає, що до заяви про забезпечення позову не було надано жодних доказів з якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення суду, тоді як посилання позивача на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків - імовірну неможливість виконання рішення суду, без надання доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення чи зменшення грошових коштів на рахунках, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, під час ухвалення оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції не було враховано численні правові позиції Верховного Суду згідно з якими для забезпечення позову заявник має довести вчинення відповідачем дій, спрямованих на унеможливлення виконання судового рішення.

При апеляційному перегляді даної справи скаржник просить суд врахувати наступні обставини:

- викладені у заяві мотиви носять умовний характер;

- жодних ризиків виведення грошових коштів з рахунків відповідача немає, оскільки університет є діючим закладом вищої освіти, має ліцензію на провадження освітньої діяльності, низку акредитованих освітніх програм та реальний рух коштів по банківським рахункам;

- університет належним чином виконав рішення суду у справі №910/6648/18 та здійснив розрахунок з відповідачем;

- відповідач неодноразово висловлював свій намір щодо позасудового врегулювання даного спору;

- виконати вимоги позивача в розмірі заявлених позовних вимог неможливо, оскільки розрахунок заборгованості з 2018 року є невірним.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 апеляційну скаргу у справі №910/14506/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі №910/14506/24, справу призначено до розгляду на 04.02.2025, встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед" строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

22.01.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед" надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач заперечує проти скарги відповідача, вказуючи, що наразі є об`єктивні підстави вважати, що університетом можуть вчинятися дії щодо перешкоджання виконання рішення суду у разі задоволення позову. Зокрема, згідно наданої відповідачем довідки Акціонерного товариства "ОТП Банк" №031-3-031-3-031-3/437 від 02.12.2024 станом на вказану дату на рахунку відповідача знаходилося 33388180,44 грн. У той же час вже на момент виконання оскаржуваної ухвали на вказаному рахунку знаходилося лише 14051807,45 грн, що підтверджується довідкою Акціонерного товариства "ОТП Банк" №031-3-031-3-031-3/461 від 18.12.2024.

На електронну адресу суду 29.01.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2025 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед" про участь у судовому засіданні 04.02.2025 у справі №910/14506/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

На електронну адресу суду 30.01.2025 від представника Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 задоволено заяву представника Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" про участь у судовому засіданні 04.02.2025 у справі №910/14506/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засідання 04.02.2025, яке відбулося в режимі відеоконференції, представники сторін надали пояснення по суті спору. Скаржник вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед" про забезпечення позову відмовити. Представник позивача заперечував проти вимог викладених у апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу без змін, як таку, що постановлена у відповідності до норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

За змістом ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №915/1912/19).

Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 ГПК України.

Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов`язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов`язаних з передачею грошових сум чи майна.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №910/3158/20 міститься висновок, що за змістом п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися в справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (такого висновку дотримується Верховний Суд у постановах: від 15.09.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі №911/527/19, від 16.10.2019 у справі №911/1530/19, 21.08.2020 у справі №904/2357/20, від 25.09.2020 у справі №925/77/20, від 20.09.2022 у справі №916/307/22, від 03.03.2023 у справі №907/269/22, від 08.07.2024 у справі №916/143/24).

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

Північний апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Питання щодо задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що, зрештою, дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №910/10598/21, від 28.08.2023 у справі №906/304/23.

Як слідує з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 у справі №910/6648/18 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед" до Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" та стягнуто з університету на користь товариства 31028400,92 грн основного боргу та 455339,45 грн судового збору.

Зазначена сума заборгованості була сплачена університетом 21.07.2023.

При цьому, на переконання заявника, неналежне виконання Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" грошових зобов`язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "Юнайтед" мало місце з 14.08.2018 - дати набуття права вимоги до університету. Предметом майбутнього позову, за твердженнями заявника, буде стягнення з університету 12914904,21 грн з яких: 9627593,90 грн інфляційних втрат та 3287310,31 грн 3% річних нарахованих на суму простроченого грошового зобов`язання за період з 14.08.2018 (дати набуття права вимоги до університету) по 23.02.2022 (кінцевий строк визначено враховуючи обмеження, введені у зв`язку з воєнним станом).

Отже, виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.

У цьому контексті варто зауважити, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Такого висновку дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №917/805/23, від 11.10.2023 у справі №916/409/21, від 15.09.2023 у справі №916/2359/23, від 08.08.2023 у справі №922/1344/23, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 22.04.2024 у справі №922/3929/23, що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.

Посилання скаржника на неврахування судом першої інстанції висновків, викладених Верховним Судом у численних постановах, про те, що для застосування заходів забезпечення позову заявник має надати суду докази вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо), колегія суддів відхиляє, оскільки такі висновки Верховного Суду були сформовані раніше, аніж висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 щодо застосування статей 136-139 ГПК, які слід застосовувати у цій справі №916/143/24.

У справі №905/448/22 об`єднана палата, фактично, уточнила попередній висновок про застосування положень процесуального законодавства щодо вжиття заходів забезпечення позову, виснувавши, що доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо), про які йде мова у постановах Верховного Суду, наведених скаржником у апеляційній скарзі, може бути однією з підстав для застосування заходів забезпечення позову, однак не є обов`язковою підставою для їх застосування; по-друге, викладення наведених висновків саме у постанові об`єднаної палати свідчить про те, що зазначені висновки мають пріоритет у застосування перед висновками Верховного Суду у складі колегії суддів, а тому до вирішення аналогічних спорів мають застосовуватися саме висновки об`єднаної палати.

Відтак, стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову (таким обґрунтуванням можуть бути, наприклад, наведення обставин вчинення дій щодо перешкоджання виконання рішення суду, відсутність інформації про існування у відповідача нерухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення тощо), однак визначає, що такі обґрунтування не обов`язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем тощо).

Оцінюючи підстави для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі та подані на їх обґрунтування відповідні докази, судом першої інстанції правомірно враховано дії відповідача під час примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/6648/18 виданого 10.11.2021. Так, Закладом вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" вчинялися дії щодо унеможливлення звернення стягнення на грошові кошти на рахунках останнього, шляхом перерахування таких коштів на інші рахунки та переведення оплати в готівкову форму. Зокрема, одразу після відкриття виконавчого провадження постановою від 15.11.2021, університетом було одразу змінено рахунок для проведення студентами оплати за навчання на рахунок Чернігівської філії та переведено оплату в готівкову форму через касу. Зазначене підтверджується наявними у матеріалах розгляду заяви копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.11.2021 №67520871 та скріншотами з офіційного інтернет-сайту Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна". Дані обставини не спростовані відповідачем.

Доводи скаржника про вчинення університетом заходів щодо позасудового врегулювання даного спору не знайшли свого підтвердження, оскільки крім листування між сторонами відповідачем не надано жодних належних доказів в підтвердження досягнення між сторонами будь-яких домовленостей або ж реального погашення такої заборгованості.

Отже, суд першої інстанції, оцінивши надані докази, а також встановивши з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника, наявності зв`язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, дійшов правильного висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позовних вимог щодо накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу в межах суми заборгованості, може значно ускладнити або навіть зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, вжиття такого заходу є адекватним змісту порушеного права, на відновлення якого поданий позов. Визначені заявником заходи забезпечення позову гарантуватимуть виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог та ефективний захист оспорюваних прав та інтересів заявника.

Не спростовують наявність підстав для забезпечення позову посилання скаржника на відсутність ризиків виведення грошових коштів з рахунків відповідача, оскільки з наявних в матеріалах справи доказів слідує, що станом на 02.12.2024 на рахунку відповідача №UA333005280000026000455064552 UAН знаходилося 33388180,44 грн, тоді як на момент виконання ухвали суду від 12.12.2024 на вказаному рахунку вже знаходилося лише 14051807,45 грн. Тобто, під час розгляду заяви про забезпечення позову відповідач розпорядився частиною належних йому грошових коштів, вивівши їх з рахунку.

Посилання скаржника на те, що частина заявленої до стягнення суми є спірною, колегія суддів відхиляє, оскільки такі обставини є тими обставинами, які підлягають доказуванню та з`ясуванню під час вирішення спору по суті. При цьому слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20 та від 13.01.2025 у справі №904/3751/24).

Щодо інших доводів скаржника (виконання рішення суду у справі №910/6648/18, позивачем до відповідної заяви не надано доказів та обґрунтування необхідності вжиття заявлених заходів забезпечення позову) колегія суддів зазначає, що, оцінюючи підстави для вжиття заходів для забезпечення позову у цій справі та подані на їх обґрунтування відповідні докази, апеляційний господарський суд врахував, що вжиття заходів до забезпечення позову у спосіб, визначений позивачем, є безпосередньо пов`язаними з предметом позову, відтак, застосування заходів забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів будь-яких осіб, а лише запровадить законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для розгляду судом позову. В цій частині суд апеляційної інстанції також враховує висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 щодо застосування статей 136- 139 ГПК України.

Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення поданої позивачем заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, в межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 12914904,21 грн. Відтак суд першої інстанції правильно застосував положення статей 136, 137 ГПК України та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для забезпечення позову.

За вказаних обставин, доводи апеляційної скарги Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" щодо порушення судом першої інстанції вищенаведених норм процесуального права не знайшли свого підтвердження та спростовуються вищезазначеним.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування ухвали Господарського суду Чернігівської області від 22.12.2022 у справі №927/1131/22, у зв`язку з чим апеляційна скарга Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" не підлягає задоволенню.

З огляду на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі №910/14506/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 05.02.2025.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

Л.Г. Сітайло