Постанова

від 04.02.2025 по справі 910/16507/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2025 р. Справа№ 910/16507/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Сітайло Л.Г.

Андрієнка В.В.

секретар судового засідання Місюк О.П.

за участю представників:

позивача - Найди М.М.;

відповідача 1 - Перцева Д.;

відповідача 2 - Перцева Д.;

третьої особи 1 - не з`явилися;

третьої особи 2 - не з`явилися.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу

Господарського суду міста Києва від 17.12.2024

у справі №910/16507/23 (суддя - Паламар П.І.)

за позовом ОСОБА_1

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Мережі"

2. Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі"

треті особи 1. Спільне підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "Драгон Капітал"

2. Приватне акціонерне товариство "Альтана Капітал"

про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсності правочину, відшкодування збитків

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Мережі" та Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсності правочину, відшкодування збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2023 у справі №910/16507/23 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України (до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (у сумі 179611,91 грн) та надано заявникові строк на усунення недоліків.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 відкрито провадження у справі №910/16507/23 та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

В подальшому розгляд справи судом неодноразово відкладався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: - письмової заяви з уточненням змісту позову в частині вимог про застосування наслідків недійсності правочину; - доказів сплати судового збору у встановленому розмірі; - доказів можливості повернення виконаного за оспорюваним правочином.

Підставою залишення позову без руху була встановлена в ході судового розгляду обставина, що заява в частині вимог про застосування наслідків недійсності правочину не містить змісту позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 позовну заяву ОСОБА_1 у справі №910/16507/23 залишено без розгляду.

Мотивуючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач уточнюючи зміст позовних вимог в частині застосування наслідків недійсності правочину заявив вимогу про повернення на його користь 5244141 шт. простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі", що свідчить про її майновий характер. Однак, позивач у встановлений строк не усунув недоліки позовної заяви, а саме не здійснив сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, а також до письмової заяви з уточненням змісту позовних вимог не додано доказів направлення її копії іншим учасникам справи.

Не погоджуючись із вказаними ухвалами суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати взаємопов`язані ухвали Господарського суду міста Києва від 29.12.2023 (залишення позовної заяви без руху), від 13.11.2024 (залишення позовної заяви без руху), від 17.12.2024 (залишення позовної заяви без розгляду) та ухвалити нове рішення, яким:

- зобов`язати суд першої інстанції повернутися до розгляду справи по суті в судовому провадженні №910/16507/23 на стадію «закінчення дебатів» та винесення рішення по суті справи;

- задовольнити клопотання позивача про зменшення розміру судового збору та вирішити питання про повернення надмірно сплаченого судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено приписи процесуального права та норм Закону України "Про судовий збір".

За твердженнями скаржника, з огляду на об`єктивні та незалежні від ОСОБА_1 обставини, у позивача була відсутня можливість для виконання вимог ухвали суду від 13.11.2024, оскільки місцевий господарський суд залишаючи без руху позовну заяву не зазначив конкретного розміру судового збору, який повинен був доплатити позивач.

Також позивач зазначає, що суд першої інстанції протиправно залишив позов без розгляду через рік після розгляду справи в суді.

Окрім того скаржник вказує на безпідставне відхилення судом клопотання позивача про зменшення розміру судового збору та невірне визначення розміру судового збору за вимогу про повернення акцій.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 апеляційну скаргу у справі №910/16507/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвал Господарського суду міста Києва від 29.12.2023 та від 13.11.2024 у справі №910/16507/23 повернуто скаржнику, з підстав того, що вказані ухвали не можуть бути оскаржені окремо від рішення суду. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі №910/16507/23, справу призначено до розгляду на 04.02.2025, встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

В межах встановлених судом процесуальних строків іншими учасниками справи не було надано відзив на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

В судове засідання 04.02.2025 з`явилися представники позивача та відповідачів, натомість представники третіх осіб не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про розгляд справи судом повідомлені належним чином.

Враховуючи, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторін, беручи до уваги, що сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників третіх осіб за наявними матеріалами справи, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги по суті.

Представники сторін надали пояснення по суті спору. Скаржник вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Представник відповідачів заперечував проти вимог викладених у апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу без змін, як таку, що постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частинами 1 та 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Предметом даного апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції від 17.12.2024 про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду з підстав невиконання вимог ухвали суду від 13.11.2024 про залишення позовної заяви без руху щодо усунення недоліків позовної заяви шляхом уточнення позовних вимог та сплати судового збору.

Колегія суддів беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З положень ГПК України слідує, що позовна заява повинна відповідати вимогам ст. ст. 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

Порядок відкриття провадження у справі визначено ст. 176 ГПК України, відповідно до ч. 1 якої за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 176 ГПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

З аналізу наведених приписів ГПК України випливає, що залишення позовної заяви без руху в такому випадку, який є виключенням із загального правила відкриття провадження у справі, можливе в тому разі, коли про обставини, що стали підставою для залишення позову без руху, стало відомо після відкриття провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що 23.10.2023 ОСОБА_1 подано до Господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Мережі" та Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №20БВ-000000652, №БВ20201023/01-АК від 23.10.2020, укладений між Спільним підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю «Драгон Капітал», який діяв на підставі договору про брокерське обслуговування №12БО-000095826 від 08.06.2012 наданого ОСОБА_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Мережі", з підстав того, що ОСОБА_1 введено в оману;

- застосування наслідків недійсності правочину та згідно ст. ст. 230, 231 Цивільного кодексу України стягнення солідарно з відповідачів в якості відшкодування мінімальних подвійних збитків позивача в розмірі 11795194,20 грн.

Тобто, звертаючись до суду з даним позовом позивачем було заявлено одну немайнову вимогу та дві майнові. При цьому, враховуючи, що позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів та застосувати наслідки недійсності правочину, цілком зрозуміло є те, що позивач просив повернути йому акції. Про вимогу повернення акцій позивач повідомляв суд також в письмових поясненнях поданих 27.05.2024 та в судовому засіданні 17.07.2024, що вбачається із запису судового засідання. Отже, вимога про застосування наслідків недійсності правочину заявлялася позивачем в позовній заяві під час звернення до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2023 суд першої інстанції відмітивши, що позивачем заявлено спільно одну вимогу немайнового характеру (визнання договору недійсним) та одну вимогу майнового характеру (застосування наслідків недійсності правочину, відшкодування 11795194,20 грн збитків), та встановивши несплату позивачем судового збору, залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху з підстав несплати судового збору у розмірі 179611,91 грн (2684 грн+176927,91 грн).

Після усунення недоліків позовної заяви, прийнявши ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкриваючи провадження у справі №910/16507/23, суд першої інстанції будь-яких обставин, які б свідчили про невідповідність позову вимогам статей 162, 164, 172, 173 ГПК України, не встановив.

Натомість, в подальшому, в ухвалі від 13.11.2024 про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху, суд першої інстанції зазначивши про те, що заява в частині вимог про застосування наслідків недійсності правочину не містить змісту позовних вимог та є майновою вимогою, зобов`язав позивача уточнити зміст позову в частині вимог про застосування наслідків недійсності правочину та надати докази сплати судового збору.

За змістом ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового і немайнового характеру.

Частиною 2 статті 174 ГПК України унормовано, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Відповідно до вказаних норм закону суд першої інстанції залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху повинен був зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити), чого в порушення вимог процесуального законодавства України (ч. 2 ст. 174 ГПК України) не було зроблено судом першої інстанції в ухвалі суду від 13.11.2024 (при залишенні позовної заяви без руху). При цьому слід зазначити, що інформація про ціну спірного договору купівлі-продажу та номінальну вартість однієї акції наявна в матеріалах справи.

Разом з цим колегія суддів зазначає, що у поданих до суду першої інстанції поясненнях ОСОБА_1 наголошував, що вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій та застосування наслідків недійсності правочину є єдиною немайновою вимогою.

Тобто, не погодившись із визначенням ОСОБА_1 заявленої позовної вимоги про визнання недійсним договору та застосування наслідків такої недійсності як немайнової та враховуючи пояснення позивача щодо повернення йому акцій, суд міг встановити вартість майна (акцій) при розгляді справи.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи питання про залишення позовної заяви без руху, що в подальшому призвело до залишення позовних вимог без розгляду, суд першої інстанції наведеного не врахував та встановивши, що вимога про застосування наслідків недійсності правочину (повернення акцій) є майновою, повинен був визначити та зазначити конкретну суму судового збору, яку повинен сплатити позивач, що відповідає положенням ч. 2 ст. 174 ГПК України. Не зазначивши суму судового збору, яку мав доплатити ОСОБА_1 , суд порушив приписи процесуального законодавства та право позивача на звернення до суду.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом.

Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

За таких обставин, залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 з наведених судом першої інстанції підстав, є помилковим та у розумінні сталої практики Європейського суду, можливо розцінювати як створенням перешкод, що обмежує заявника права на справедливий суд, яке передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права внаслідок залишення позовної заяви без розгляду (з огляду на не зазначення в ухвалі від 13.11.2024 конкретної суми судового збору, яку повинен був сплатити позивач), які знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі №910/16507/23. Висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для залишення позову без розгляду на підставі ч. 13 ст. 176 ГПК України є передчасним та зробленим з порушенням норм процесуального права, що призвело до помилкового залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 .

У свою чергу посилання скаржника на протиправне залишення позову без розгляду через рік після розгляду справи в суді, колегією суддів не приймається, оскільки Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21.05.2021 у справі №910/5120/20 зазначив, що процесуальне законодавство не містить застережень щодо допустимості залишення позову без розгляду виключно до закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті у разі, якщо позивач не усунув недоліків оформлення позовної заяви, які полягають у несплаті або недоплаті судового збору.

Щодо вимог апеляційної скарги стосовно задоволення клопотання позивача про зменшення розміру судового збору та вирішення питання про повернення надмірно сплаченого судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, слід відмітити, що право на оскарження рішення суду про відмову в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору може бути реалізовано заявником шляхом включення заперечень на нього до апеляційної скарги на рішення суду відповідно до ч. 3 ст. 255 ГПК України. Наразі ж предметом апеляційного перегляду є процесуальна дія суду щодо залишення позову без розгляду на підставі положень ч. ч. 11-13 ст. 176 ГПК України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З наведених мотивів колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції від 17.12.2024 про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду підлягає скасуванню, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 180 ГПК України з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Оскільки у даному випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує ухвалу місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не проводиться та повинен здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами за ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі №910/16507/23 скасувати.

3. Справу №910/16507/23 направити до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 05.02.2025.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді Л.Г. Сітайло

В.В. Андрієнко