Постанова

від 22.01.2025 по справі 910/2439/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2025 р. Справа№ 910/2439/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача (за первісним позовом): Шох К. А.

від відповідача (за первісним позовом): не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-консалтингова фірма "Агронафтасервіс"

на рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2024 (повне рішення складене 26.07.2024)

у справі № 910/2439/24 (суддя Ярмак О. М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-консалтингова фірма "Агронафтасервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Макситоргбуд"

про стягнення 402 942,32 грн

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макситоргбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-консалтингова фірма "Агронафтасервіс"

про розірвання договору

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-консалтингова фірма "Агронафтасервіс" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Макситоргбуд" 402 942,32 грн, з яких: 395 849,16 грн - попередня оплата за непоставлений товар; 4 365,42 грн - інфляційні втрати; 2 727,74 грн - 3 % річних (з урахуванням заяви про зміну предмету позову, прийнятої і розглянутої судом).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач утримує без достатньої правової підстави кошти, сплачені за договором поставки товарів від 24.12.2022 № 2339, оскільки товар за зазначену суму не було поставлено.

22.03.2024 ТОВ "Макситоргбуд" подано до суду зустрічну позовну заяву про розірвання договору поставки товарів № 2339 від 24.12.2022 на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України, у зв`язку з істотним порушенням ТОВ "НКФ "АГРОНАФТАСЕРВІС" умов договору поставки.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/2439/24 в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено суду, який саме товар та у який строк мав бути поставлений відповідачем, при тому, що договір поставки є дійсним, а відтак, посилання позивача на приписи статей 525, 526 ЦК України, як і на статтю 1212 ЦК України є безпідставним.

В частині зустрічного позову суд дійшов висновку про недоведеність позивачем за зустрічним позовом порушення відповідачем за зустрічним позовом його прав чи законних інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, недоведеність наявності визначених законом підстав для розірвання договору в порядку частини 2 статті 651 ЦК України.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/2439/24, ТОВ "НКФ "АГРОНАФТАСЕРВІС" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення суду в частині відмови у первісному позові як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 530, 1212 ЦК України, ст.ст. 13, 42, 232, 236 ГПК України, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В решті судове рішення - залишити без змін.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом безпідставно не задоволено його клопотання про витребування доказів. Заперечуючи проти застосування положень ст. 1212 ЦК України, суд мав застосувати п. 6.3 договору, що передбачає повернення коштів, на які не здійснено поставку, у 5 - денний строк з дати поставки товару.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 (колегія суддів у складі: головуючої Ходаківської І.П., суддів Владимиренко С.В., Демидової А.М.) за клопотанням ТОВ "НКФ "АГРОНАФТАСЕРВІС" поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/2439/24, відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду апеляційну скаргу у судовому засіданні на 02.10.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 за клопотанням ТОВ "НКФ "АГРОНАФТАСЕРВІС" розгляд справи № 910/2439/24 відкладено на 13.11.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 за клопотанням представника ТОВ "НКФ "АГРОНАФТАСЕРВІС" розгляд справи, призначений на 13.11.2024, постановлено здійснювати в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 у зв`язку з неявкою представників сторін у судове засідання, розгляд справи відкладено на 11.12.2024 та продовжено строк її розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 за клопотанням представника ТОВ "НКФ "АГРОНАФТАСЕРВІС" розгляд справи, призначений на 11.12.2024, постановлено здійснювати в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у зв`язку з неявкою у судове засідання представника ТОВ "Макситоргбуд", розгляд справи відкладено на 22.01.2025.

У судовому засіданні 22.01.2025 у режимі відеоконференції взяла участь представниця ТОВ "НКФ "АГРОНАФТАСЕРВІС", яка підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні первісного позову та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "НКФ "АГРОНАФТАСЕРВІС" задовольнити, в іншій частині - залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договір поставки товарів від 24.12.2022№ 2339, укладеного між Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-консалтингова фірма "Агронафтасервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Макситоргбуд", останнє взяло на себе зобов`язання в порядку та на умовах, визначених цим договором, відвантажити товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити такий товар, кількість якого, його дольове співвідношення (асортимент, об`єм, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначається в специфікаціях.

Згідно з п.п. 1.3., 1.4. договору на кожну поставку партії товару сторони погоджують та укладають окрему специфікацію. Кожна специфікація узгоджується сторонами будь-яким взаємоприйнятним способом, зокрема електронною поштою, а після її підписання сторонами додається до цього договору і є його невід`ємною частиною.

В п.п.3.1., 4.1. передбачено, що постачальник повинен передати (поставити) покупцю товар відповідно до погодженої специфікації, яка повинна містити найменування, сортність, одиницю виміру, кількість товару, вимоги до якості, ціну товару, строки поставки.

Ціна товару, строки поставки партії товару визначаються сторонами у специфікації.

Пунктом 5.1. договору визначено, що розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України - гривні, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що оплата за цим договором здійснюється на поточний рахунок постачальника шляхом оплати загальної вартості товару визначеної в специфікації.

Пунктом 6.1. договору визначено, що у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність, що визначається даним договором та чинним законодавством України, а в пункті 6.3. договору зазначено, що у разі недопоставки товару, постачальник зобов`язується повернути покупцю суму грошей, що дорівнює вартості недопоставленого товару у термін не пізніше 5 (п`яти) днів з дати поставки товару.

В п. 6.6. встановлено зобов`язання покупця здійснювати оплату за кожну партію товару протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати пред`явлення рахунку до сплати.

На виконання умов договору відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар - бруски у кількості 5,73 куб.м на загальну суму 92 413,44 грн (з ПДВ), що підтверджується підписаними сторонами товарно-транспортною накладною № 04 від 04.01.2023 та видатковою накладною № 04 від 04.01.2023.

25.01.2023 позивачем сплачено на користь відповідача 488 262,60 грн за платіжною інструкцією № 2258 від 25.01.2023 з призначенням платежу «оплата згідно рф 2339 від 24.12.22 у сумі 406885,50 грн, ПДВ- 20% 81377,10 грн.

Звертаючись з позовом у даній справі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-консалтингова фірма "Агронафтасервіс" послалось на те, що заявлена до стягнення сума боргу в розмірі 395849,16 грн, яку він просить стягнути на підставі ст. 1212 ЦК України, є різницею між вартістю поставленого товару та сумою оплати, при цьому необхідність в отриманні товару вже відпала, на момент подання позову договір не розірваний та не визнаний недійним у судовому порядку, тому зобов`язання є чинними.

Відповідач проти задоволення первісного позову заперечував, посилаючись на те, що жодні специфікації до договору сторонами не погоджувались та не укладалися, додатків, додаткових угод до договору не підписувалось. Отже, сторонами договору не погоджені істотні умови договору поставки, позивачем не надано доказів на підтвердження замовлення ним у відповідача товару, відповідачем не виставлялись рахунки за цим договором, тому платіжна інструкція не є належним доказом оплати саме за цим договором.

Зустрічний позов про розірвання договору поставки товарів № 2339 від 24.12.2022 на підставі ч.2 т. 651 ЦК України обґрунтовано істотним порушенням відповідачем за зустрічним позовом умов договору щодо визначення асортименту товару, що підлягає поставці.

Відповідач за зустрічним позовом у відзиві на зустрічний позов зазначав, що матеріалами справи підтверджується факт часткового виконання договору поставки товарів № 2339 від 21.12.2022 з боку обох сторін та невиконання договору стороною відповідача в частині повної поставки товару на суму 395849,16 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша статті 656 ЦК України).

Згідно з положеннями частини першої статті 662 та статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар - бруски у кількості 5,73 куб.м на загальну суму 92413,44 грн. (з ПДВ), що підтверджується підписаними сторонами товарно-транспортною накладною № 04 від 04.01.2023 та видатковою накладною № 04 від 04.01.2023.

Натомість позивачем сплачено на користь відповідача 488 262,60 грн за платіжною інструкцією № 2258 від 25.01.2023 з призначенням платежу «оплата згідно рф 2339 від 24.12.22 у сумі 406885,50 грн, ПДВ- 20% 81377,10 грн.

Як обґрунтовано встановлено судом, договір поставки № 2339 від 24.12.2022 укладений сторонами і хоча специфікацію до договору сторонами не було погоджено та підписано, але сторони прийняли вказаний договір поставки до виконання, отже, він є чинним.

Частиною 1 ст.1212 ЦК передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2 ст.1212 ЦК).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч.3 ст.1212 ЦК).

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК).

Основна умова ч.1 ст.1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто, в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст.1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналіз ст.1212 ЦК дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно з п.3 ч.3 ст.1212 ЦК положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).

Позивач наполягав на тому, що договір поставки № 2339 від 24.12.2022 є чинним, з чим погоджується суд, а відтак, застосування положень ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин є неможливим.

Щодо посилання скаржника на те, що спірні кошти можуть бути стягнуті на підставі п. 6.3 договору, що передбачає у разі недопоставки товару повернення коштів, на які не здійснено поставку, у 5 - денний строк з дати поставки товару, суд апеляційної інстанції зважає на те, що за відсутності укладеної між сторонами специфікації, у суду відсутні дані щодо обсягу товару, який мав постачатись відповідачем. В той же час, договір є чинним, як вказує і сам позивач, а відтак, поставка товару може бути здійснена відповідачем в межах його виконання (п. 8.1. договору).

Разом з тим, позивачем не зазначено підстав перерахування суми значно більшої (488 262, 60 грн) вартості отриманої продукції (92 413, 44 грн). Рахунок-фактуру, як підставу перерахування коштів в сумі 488 262, 20 грн за платіжною інструкцією № 2258 від 25.01.2023 позивач суду не надав.

З огляду на зазначене вище апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову.

В частині зустрічного позову висновки місцевого суду не оскаржуються в апеляційному порядку, а тому з огляду на норми частини першої статті 269 ГПК України судом апеляційної інстанції рішення у цій частині не переглядається.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Судові витрати

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-консалтингова фірма "Агронафтасервіс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/2439/24 залишити без змін та поновити його дію.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано - 04.02.2025.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова