Постанова

від 23.01.2025 по справі 906/800/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року Справа № 906/800/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Розізнана І.В. , суддя Миханюк М.В.

секретар судового засідання Юзефович Д.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Крутовських С.В. (адвокат)

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства теплозабезпечення на рішення Господарського суду Житомирської області, ухвалене 24.10.2024 суддею Лозинською І.В. у м. Житомир (повний текст рішення складено 31.10.2024) у справі № 906/800/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітсталь"

до Комунального підприємства теплозабезпечення

про стягнення 1 180 626,85 грн

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Житомирської області області перебувала позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітсталь" до Комунального підприємства теплозабезпечення з вимогою про стягнення 1 180 626,85 грн, з яких 1 135 000,00 грн основного боргу, 16 793,65 грн пені, 3 863,20 грн 3% річних, 24 970,00 грн інфляційних втрат та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки товару № 126 від 15.05.2024.

Відповідач, повідомивши суд про збитковість підприємства, звернувся із клопотанням про зменшення розміру нарахованої пені на 90% та надання додаткового терміну для вирішення спору шляхом укладення мирової угоди. Надалі, просив суд про зменшення розміру пені на 95%, а також надав докази сплати позивачу 15 000,00 грн основного боргу згідно з платіжними інструкціями від 30.08.2024 № 2126 на суму 5 000,00 грн та від 02.09.2024 № 2132 на суму 10 000,00 грн; надіслання позивачу листа від 28.08.2024, вих. № 682 щодо розстрочення основного боргу згідно із запропонованим графіком. Також заперечував проти стягнення з нього витрат на правничу допомогу позивачу у сумі 30 000,00 грн із зазначенням, що відповідач вважає обґрунтованою суму таких витрат в розмірі 4 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 24.10.2024 закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача 15 000,00 грн боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Стягнуто з Комунального підприємства теплозабезпечення на користь ТОВ "Профітсталь" 1 120 000,00 грн основного боргу, 29 694,19 грн пені; 6 840,24 грн 3% річних, 24 970,00 грн інфляційних втрат, 17 722,56 грн судового збору та 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Судове рішення мотивоване підтвердженою наявністю боргу у відповідача та обґрунтованістю заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. Натомість, суд першої інстанції виснував про відсутність правових підстав для застосування встановленого ст. 625 ЦК України права суду на зменшення розміру пені.

Також суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість заявлених позивачем до відшкодування 30 000,00 грн витрат за надання правничої допомоги, натомість доводи відповідача щодо завищеного розміру витрат судом відхилено.

Частково не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить останнє скасувати в частині стягнення з Комунального підприємства на користь позивача 29 694,19 грн пені та 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення в цій частині, яким зменшити суму пені на 95%, а професійну правничу допомогу - до 4 000,00 грн.

Аргументуючи доводи апеляційної скарги вказує про наявність об`єктивних обставин важкого фінансового стану та збитковості підприємства в результаті невідповідності тарифів на послуги теплопостачання. Внаслідок вказаного, відповідач не має можливості вчасно, в повному обсязі та без прострочення сплачувати кошти енергопостачальним підприємствам, проводити ремонтні роботи, заміну мереж, закуповувати генератори та пальне для їх роботи. З огляду на вказане, відмову суду першої інстанції у застосуванні п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України щодо зменшення суми нарахованої позивачем пені на 95% відповідач вважає необґрунтованою.

Крім того вважає, що задоволений судом до стягнення розмір правничої допомоги є надмірним та просить суд зменшити до їх розумного і обґрунтованого розміру, який, на думку апелянта, не може перевищувати 4 000,00 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства теплозабезпечення на рішення Господарського суду Житомирської області від 24.10.2024 у справі № 906/800/24; апеляційну скаргу постановлено розглянути із повідомленням (викликом) сторін.

Після відкриття апеляційного провадження, 20.12.2024 від апелянта надійшли додаткові пояснення, у яких останній повідомляє, що основна сума боргу за поставлений товар погашена шляхом добровільного перерахування 04.11.2024 - 90 000,00 грн, 11.11.2024 - 100 000,00 грн, 12.11.2024 - 38 000,00 грн, 13.11.2024 - 50 000,00 грн, 20.11.2024 - 230 000,00 грн, 21.11.2024 612 000,00 грн, а всього 1 120 000,00 грн.

За умовами ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Аналізуючи положення даної норми слід дійти висновку, що апеляційний суд здійснює перевірку законності і обґрунтованості рішень суду першої інстанції на момент їх ухвалення (прийняття) за наявними у справі доказами. Додаткові докази можуть бути прийняті до уваги судом апеляційної інстанції лише за умови неможливості їх подання до суду першої інстанції з об`єктивних причин. Тобто, такі докази існували на момент ухвалення рішення судом, однак учасником справи не могли бути подані в силу певних перешкод (відмова суду в їх витребуванні тощо). Докази, які не існували на момент прийняття рішення і отримані після його ухвалення, не можуть прийматися судом апеляційної інстанції, оскільки такі докази в жодному випадку не могли бути предметом оцінки судом першої інстанції, а тому не можуть спростовувати чи доводити певні фактичні обставини.

З огляду на вказане, додані апелянтом додаткові докази приєднуються до матеріалів справи, однак їх оцінка судом не здійснюється.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується із доводами апелянта та вказує, що місцевим господарським судом досліджено всі докази, подані сторонами у процесі розгляду позовної заяви та надано їм вірну оцінку, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області від 24.10.2024 у справі № 906/800/24 - без змін.

В судовому засіданні присутній представник позивача підтримав доводи, викладені у поданих ним процесуальних документах та надав усні пояснення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином. До апеляційного господарського суду від надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі його представника, апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі.

Суд дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи № 906/800/24 та проаналізувавши наявні докази, суд встановив наступне.

Між ТОВ "Профітсталь" (постачальник/позивач) та Комунальним підприємством теплозабезпечення (покупець/відповідач) 15.05.2024 укладено договір поставки товару № 126 (далі - договір), за п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар за предметом закупівлі - труби сталеві безшовні гарячедеформовані за ДК 021:20155 44160000-9 магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби, згідно з специфікацією (додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору (далі - товар), а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

Асортимент та кількість товару (об`єм товарної партії) погоджуються сторонами в накладних, які підписуються уповноваженими представниками сторін (п. 1.3 договору).

Загальна сума договору становить 1 395 096,00 грн з ПДВ (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 3.2 договору ціна за одиницю, кількість товару зазначаються в специфікації, узгодженій сторонами, яка є невід`ємним додатком до даного договору (додаток №1).

Відповідно до п. 3.3 договору оплата за товар проводиться покупцем протягом 5 робочих днів з дати отримання товару та підписання обома сторонами видаткової накладної.

За п. 4.1 договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичного отримання товару покупцем. Прийом-передача товару оформлюється шляхом підписання повноважними представниками сторін видаткової накладної на товар.

За п. 4.2, 4.3 договору місце поставки товару - вул. Шевченка, 8а, м. Коростень; строк поставки - протягом 5 робочих днів з моменту отримання письмової заявки від замовника.

У випадку порушення терміну виконання грошового зобов`язання, визначеного договором, сторона зобов`язана сплатити на користь іншої сторони пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожен день такого прострочення (п. 5.3 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, діє до 31.12.2024, а в частині проведення розрахунків та невиконаних зобов`язань - до їх повного виконання сторонами (п. 8.1 договору).

У специфікації, що є додатком № 1 до договору, сторони дійшли згоди щодо найменування товару, його кількості та загальної вартості.

На підтвердження виконання договору в частині постачання товару позивач надав копії: видаткової накладної № РН-151 від 03.06.2024, товарно-транспортної накладної № 03062024/3 від 03.06.2024 на суму 1 395 096,00 грн, що підписані представниками сторін спору та скріплені печатками.

Відповідач частково здійснив оплату за поставлений товар на суму 260 096,00 грн, що підтверджується виписками з рахунку.

27.06.2024 ТОВ "Профітсталь" направив відповідачу вимогу від 18.06.2024 про сплату заборгованості, яка залишена останнім без відповіді.

У зв`язку з неналежним та несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 1 135 000,00 грн основного боргу, 16 793,65 грн пені, 3 863,20 грн 3% річних та 24 970,00 грн інфляційних втрат.

У відзиві на позовну заяву від 20.08.2024 відповідач повідомив, що причиною виникнення боргу стало скрутне фінансове становище, що виникло, серед іншого, внаслідок несплати населенням міста Коростеня вартості послуг з теплопостачання, невідповідності тарифів на послуги теплопостачання фактичним витратам підприємства. З огляду на вказане, відповідач просив зменшити заявлений розмір пені на 95%.

У відповіді на відзив від 28.08.2024 позивач звертав увагу суду, що станом на дату укладення договору поставки у відповідача уже були наявні складні фінансові обставини, як наслідок, він не планував здійснювати розрахунок за поставлений товар у строки, встановлені укладеним договором. ТОВ "Профітсталь" просив відмовити у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені з тих підстав, що відповідачем не погашено борг за договором, а сума нарахованих штрафних санкцій не є надмірно великою порівняно із сумою заборгованості. Позивач також просив стягнути з відповідача судові витрати, зокрема 30 000,00 грн наданої правничої допомоги.

03.09.2024 позивач повідомив місцевий господарський суд про часткову сплату відповідачем основного боргу на суму 15 000,00 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій № 2126 від 30.08.2024 та № 2132 від 02.09.2024.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд зазначає таке.

В силу ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтями 626, 627, 629 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1, 2 ст. 193 ГК України).

Встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

За договором поставки продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним або домашнім використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч. 1 та ч. 2 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

На підтвердження виконання договору в частині постачання товару позивач надав копії: видаткової накладної № РН-151 від 03.06.2024, товарно-транспортної накладної № 03062024/3 від 03.06.2024 на суму 1 395 096,00 грн, що підписані представниками сторін спору та скріплені печатками.

Відповідачем зауважень чи заперечень щодо отримання товару не зазначено, частково здійснено оплату за поставлений товар на суму 260 096,00 грн, що підтверджується виписками з рахунку.

Із матеріалів справи також встановлено, що після відкриття провадження у справі відповідачем частково сплачено розмір основного боргу на суму 15 000,00 грн, що підтверджено копіями платіжних інструкцій № 2126 від 30.08.2024 та № 2132 від 02.09.2024.

Зважаючи на вказане, місцевий господарський суд, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, за відсутності предмету спору закрив провадження у цій частині.

Відтак, заявленими до розгляду про стягнення з відповідача на користь позивача є 1 120 000,00 грн основного боргу, 16 793,65 грн пені, 3 863,20 грн 3% річних, 24 970,00 грн інфляційних втрат.

При цьому, апелянтом розмір заборгованості за договором не оскаржується, причини її виникнення викладено у поданих процесуальних документах.

Натомість, апелянт зазначає про наявність підстав для зменшення на 95% розміру заявлених до стягнення 29 694,19 грн пені.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч. 1 ст. 546 ЦК України також зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3 договору сторони обумовили, що у випадку порушення терміну виконання грошового зобов`язання, визначеного договором, сторона зобов`язана сплатити на користь іншої сторони пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожен день такого прострочення.

Позивачем нараховано до стягнення з відповідача 29 694,19 грн пені на суму боргу, з урахуванням дат його часткового погашення, за період з 11.06.2024 по 20.08.2024.

Частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У наведених висновках суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

За ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому таке питання вирішується судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

Перевіривши розрахунок позивача, встановлено, що реальний розмір пені є більшим, аніж заявлено позивачем до стягнення.

Предметом розгляду у цьому спорі було стягнення боргу за невиконаними зобов`язаннями відповідача за договором поставки. Із пояснень відповідача вбачається, що останній на час укладення договору володів інформацією про своє фінансове становище, стан своїх активів, рівень власної платоспроможності та можливості виконувати грошові зобов`язання. Таким чином обставини, на які посилається апелянт як підстави для зменшення розміру пені були відомі йому ще на час настання строку виконання прийнятих відповідачем зобов`язань за договором від 15.05.2024, та навіть на час укладення цього договору.

Суд зауважує, що зменшення розміру пені на 95% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. При цьому законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції об`єктивно встановлено відсутність достатніх правових підстав для зменшення розміру пені, враховуючи те, що заявлений до стягнення розмір пені 29 694,19 грн не є надмірно великим, порівняно із розміром основної заборгованості - 1 120 000,00 грн, та не порушує принципи господарської відповідальності за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку.

Окрім того, позивачем також було заявлено про стягнення з відповідача 6 840,24 грн 3% річних та 24 970,00 грн інфляційних втрат.

В силу згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та сплати неустойки за прострочення виконання зобов`язання.

Судом першої інстанції встановлено, що розмір таких компенсаційних сум є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення, однак, оскільки позивач не скористався правом на збільшення позовних вимог в цій частині, здійснивши перевірку правильності перерахунку судом першої інстанції їх розрахунку, колегія суддів дійшла висновку про їх обґрунтованість у заявлених позивачем сумах 6 840,24 грн та 24 970,00 грн 3% річних та інфляційних втрат відповідно.

Щодо розподілу судових витрат у справі, то за приписами ч. 1 ст. 123 ГПК України вони складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіл судових витрат врегульовано ст. 129 ГПК України, за п. 2 ч. 1 якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Здійснивши розподіл судових витрат, судом покладено на відповідача судовий збір у сумі 17 722,56 грн.

Апелянт вважає надмірним та необґрунтованим стягнутий з нього розмір відшкодування наданої позивачу професійної правничої допомоги у сумі 30 000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Із матеріалів справи встановлено, що між ТОВ "Профітсталь" (довіритель) та ФОП Крутовських С. В. (адвокат) 17.07.2024 укладено договір про надання правової допомоги (далі - договір від 17.07.2024), за умовами п. 1 якого довіритель доручає, а адвокат зобов`язується надати правову допомогу шляхом аналізу документів довірителя, складання (підготовки) позовної заяви, розрахунку штрафних санкцій та подання до суду позовної заяви до Комунального підприємства теплозабезпечення щодо стягнення боргу за договором поставки товару № 126 від 15.05.2024 з представленням інтересів довірителя в суді, з усіма правами, наданими законом позивачу.

У п. 4.1 договору від 17.07.2024 сторони дійшли згоди щодо такої вартості послуг адвоката, зокрема: - аналіз документів, розрахунок штрафних санкцій, складання позовної заяви довірителя до Комунального підприємства теплозабезпечення - 10 000,00 грн; - представлення інтересів довірителя в Господарському суді Житомирської області - 4 000,00 грн за кожне судове засідання; - представлення інтересів довірителя в господарському суді шляхом участі адвоката у судовому засіданні в режимі відеоконференції - 4 000,00 грн за кожне судове засідання; - підготовка пояснень, відповіді на відзив, заперечень довірителя - 4 000,00 грн.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2025 (п. 5.1 договору від 17.07.2024).

У матеріалах справи наявні копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2670 від 24.09.2012 та ордер серії АЕ № 1289369 від 19.07.2024, виданий Крутовських С. В. для представлення інтересів ТОВ "Профітсталь" у Господарському суді Житомирської області.

Згідно з актом виконаних робіт від 19.07.2024 адвокат, відповідно до умов договору від 17.07.2024, надав юридичні послуги щодо проведення аналізу документів, здійснення розрахунку штрафних санкцій, складення позовної заяви; витрачено 4 години. Вартість наданих послуг склала 10 000,00 грн.

Відповідно до акту виконаних робіт від 17.10.2024 адвокатом у серпні - жовтні 2024 року надані послуги на суму 20 000,00 грн, а саме: - участь в судовому засіданні 21.08.2024 в режимі відеоконференції - 4 000,00 грн; - участь в судовому засіданні 09.09.2024 в режимі відеоконференції - 4 000,00 грн; - проведення аналізу відзиву відповідача, складення відповіді на відзив (витрачено 2 години) - 4 000,00 грн; - участь в судовому засіданні 10.10.2024 в режимі відеоконференції - 4 000,00 грн; - участь в судовому засіданні 24.10.2024 в режимі відеоконференції - 4 000,00 грн.

Загальна вартість наданих послуг адвоката при розгляді справи у суді першої інстанції склала 30 000,00 грн та оплачена позивачем.

За ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, апелянт зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, а послуги неспівмірними з часом, витраченим на їх надання та складністю справи.

З даного приводу судом враховано, що згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 916/893/21.

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

(Правова позиція, викладена в постанові ВП ВС від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

У разі погодження між адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Судом враховується, що відповідно до договору про надання правової допомоги від 17.07.2024, сторонами визначено вартість кожної наданої послуги незалежно від витраченого часу. Надані позивачем докази підтверджують наявність підстав для відшкодування судом витрат за надання правничої (правової) допомоги в сумі 30 000,00 грн. Вказаний розмір витрат є доведеним та документально обґрунтованим, а тому доводи відповідача щодо завищеного розміру витрат судом відхиляються.

В силу ст. ст. 73, 74, 76 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наведені в апеляційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вони не спростовують обґрунтованих висновків господарського суду, правильність застосування норм матеріального права та не вказують на порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Житомирської області від 24.10.2024 у справі № 906/800/24 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві та підстави для його скасування відсутні.

За результатами розгляду апеляційної скарги у справі № 906/800/24 витрати по сплаті судового збору, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що станом на дату подання апеляційної скарги ним були понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, але можуть бути понесені додаткові витрати на правничу допомогу (участь адвоката у судових засіданнях, складання інших процесуальних документів) загальною орієнтовною вартістю 20 000,00 грн. Відповідні докази будуть надані, в порядку передбаченому ч. 8 ст. 129 ГПК України.

На підтвердження надання професійної правничої допомоги надано копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2670 від 24.09.2012 та ордер серії АЕ № 1320760 від 04.12.2024, виданий Крутовських С. В. для представлення інтересів ТОВ "Профітсталь" у Північно - західному апеляційному господарському суді.

Позивачем також надано договір про надання правничої допомоги від 02.12.2024, укладений між ТОВ "Профітсталь" (довіритель) та ФОП Крутовських С. В. (адвокат) (далі - договір від 02.12.2024), за умовами п. 1 якого довіритель доручає, а адвокат зобов`язується надати правову допомогу, шляхом аналізу документів довірителя, складання (підготування) відзиву довірителя на апеляційну скаргу Комунального підприємства теплозабезпечення по справі № 906/800/24, підготування заперечень, пояснень, клопотань, заяв та інших документів довірителя по справі № 906/800/24 із подальшим представленням інтересів довірителя у Північно-західному апеляційному господарському суді, з усіма правами, наданими законом позивачу.

В розділі 4 договору від 02.12.2024 сторони погодили вартість кожної наданої послуги незалежно від витраченого часу за умови надання такої послуги.

Так, згідно із пунктом 4.1-4.2 вказаного договору, вартість послуг адвоката складає: - проведення аналізу апеляційної скарги Комунального підприємства теплозабезпечення по справі № 906/800/24, складання правової позиції та підготування відзиву на апеляційну скаргу та направлення до суду - 5 000,00 грн; - представлення інтересів довірителя у Північно - західному апеляційному господарському суді, шляхом участі адвоката у судовому засіданні по справі № 906/800/24 в режимі відеоконференції - 4 000,00 грн за кожне судове засідання.

Розрахунки за договором здійснюються довірителем шляхом оплати, на підставі рахунку адвоката.

У акті виконаних робіт від 18.12.2024 описаний перелік наданих позивачу послуг та їх вартість: - проведення аналізу апеляційної скарги Комунального підприємства теплозабезпечення по справі № 906/800/24, складання правової позиції, підготування відзиву на апеляційну скаргу та направлення до суду - 5 000,00 грн; - участь адвоката в режимі відеоконференції у судовому засіданні 23.01.2025 по справі № 906/800/24 в Північно-західному апеляційному господарському суді - 4 000,00 грн.

Загальна вартість наданих послуг адвоката при розгляді справи у суді апеляційної інстанції склала 9 000,00 грн та оплачена позивачем.

Оцінюючи витрати позивача з урахуванням критеріїв ч. 4 ст. 126 ГПК України судова колегія констатує, що заявлений розмір витрат відповідає складності справи, наданим адвокатом послугам та їх обсягу.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства теплозабезпечення залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 24 жовтня 2024 року у справі № 906/800/24 залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства теплозабезпечення (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Шевченка, буд. 8а, код ЄДРПОУ 31871157) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітсталь" (49054, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, буд. 103, офіс 315-А, код ЄДРПОУ 41373201) - 9 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

Доручити Господарському суду Житомирської області на виконання постанови видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу № 906/800/24 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "04" лютого 2025 р.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Миханюк М.В.