Рішення

від 04.02.2025 по справі 904/4674/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2025м. ДніпроСправа № 904/4674/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Перової О.В., за участю секретаря судового засідання Богатинського Є.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Криворізької міської ради, 50101, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, пл.Молодіжна, 1, код ЄДРПОУ 33874388

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВІЯ", 53020, Дніпропетровська область, Криворізький район, село Лозуватка, вулиця Котовського, буд.35, код ЄДРПОУ 37890728

про стягнення заборгованості з орендної плати за землю

Представники сторін:

від позивача: Сікорська Оксана Василівна

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Криворізька міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВІЯ" про стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:381:0074 у період з 01.01.2022 по 31.12.2023 у розмірі 941 866,51грн, пені за період з 31.07.2022 по 31.07.2024 у розмірі 347 160,94 грн та судового збору у розмірі 19 335,41грн.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2024 справу № 904/4674/24 передано на розгляд судді Перовій О.В.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.12.2024 о 12:00.

У судове засідання з`явився представник позивача. Відповідач у судове засідання не з`явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений, причини неявки суду не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 03.12.2024 заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із наявністю інформації про оплату основного боргу з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:381:0074 у період з 01.01.2022 по 31.12.2023, а також необхідністю достатнього часу для перевірки цих відомостей.

У підготовчому засіданні 03.12.2024 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 19.12.2024 о 12 год 00 хв, що занесено до протоколу судового засідання.

13.12.2024 до канцелярії суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява, якою просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення коштів з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:381:0074 у розмірі 941 866,51грн, задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 31.07.2022 по 31.07.2024 у розмірі 347 160,94грн.

У судове засідання 19.12.2024 з`явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений шляхом направлення копії ухвали суду від 19.12.2024 рекомендованою поштою з повідомленням, причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 25.12.2024 о 12:00год.

У судове засідання 25.12.2024 з`явився представник позивача. Відповідач у судове засідання не з`явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений, причини неявки суду не повідомив. Станом на 25.12.2024 поштове відправлення до Господарського суду Дніпропетровської області не повернулося.

25.12.2024 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 22.01.2025 о 12 год 30 хв, що занесено до протоколу судового засідання.

31.12.2024 до суду повернулося поштове повідомлення про отримання відповідачем 26.12.2024 ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2024.

14.01.2025 до суду повернулося поштове повідомлення про отримання відповідачем 04.01.2025 ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2024.

22.01.2025 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Перової О.В. на лікарняному з 20.01.2025 по 24.01.2025.

24.01.2025 до канцелярії суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі та зменшення пені.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2025 судове засідання призначено на 04.02.2025 об 11:00.

У судове засідання 04.02.2025 з`явився представник позивача. Відповідач у судове засідання не з`явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений, причини неявки суду не повідомив, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с.185).

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд зазначає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 04.02.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

22.09.2020 між Криворізькою міською радою (далі орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АКВІЯ" (далі орендар, відповідач) укладено договір оренди земельної ділянки № 2020493.

Відповідно пункту 1 договору орендодавець на підставі рішень Криворізької міської ради від 29.07.2020 № 4910 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул.Фабричній, 3/24, реєстрацію права комунальної власності на ділянку й надання її в оренду для розміщення комплексу виробничих потужностей з переробки насіння масляних культур» надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (11.02) для розміщення комплексу виробничих потужностей з переробки насіння масляних культур з кадастровим номером 1211000000:04:381:0074, яка розташована на вул.Фабричній, 3/24 у Покровському районі м.Кривого Рогу.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,6605га (пункт 2 договору).

На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: комплекс виробничих потужностей з переробки насіння масляничних культур згідно запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 08.06.2016 № 14931531, номер об`єкта нерухомого майна 945802212110, а також інші об`єкти інфраструктури, інженерні мережі (пункт 3 договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 12.08.2020 № 97-4-0.22-1643/165-20 становить: 30 510 347,95грн, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014-2019 роки становить 1,8972 (пункт 4 договору).

Земельна ділянка вважається переданою орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди (пункт 6 договору).

Договір укладено строком на 5 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладання. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію, додавши до листа-повідомлення проєкт додаткової угоди (пункт 7 договору).

Орендна плата у 2020 році вноситься орендарем виключно у грошовій формі в розмірі 2,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до рішення Криворізької міської ради від 26.06.2019 № 3897 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку на території м.Кривого Рогу у 2020 році».

У наступних роках розмір річної орендної плати визначається згідно Податкового кодексу України на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки та відповідного рішення Криворізької міської ради, що встановлює річний розмір орендної плати на поточний рік (пункт 8 договору).

Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки не є сталим і змінюється без внесення змін до цього договору у разі затвердження Криворізькою міською радою нової технічної документації про нормативну грошову оцінку земель міста, у зв`язку із проведенням її щорічної індексації та на інших підставах, визначених чинним законодавством України.

Орендар самостійно здійснює індексацію нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до інформації центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, опублікований в засобах масової інформації, після чого самостійно обчислює суму орендної плати щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подає відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік (пункт 9 договору).

Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. За неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою.

Строки платежу не є сталими і можуть змінюватися відповідно до вимог чинного законодавства України без внесення змін до договору (пункт 11 договору).

Відповідно до пункту 12 договору розмір орендної плати переглядається без внесення змін до цього договору в разі:

-зміни умов господарювання, передбачених договором;

-зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

-зміни річного розміру орендної плати на підставі рішення Криворізької міської ради;

-погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

-зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

-в інших випадках, передбачених законом та цим договором (пункт 12 договору).

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором:

-у 10-денний строк після останнього дня граничного строку сплати грошового зобов`язання сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором;

-стягується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Термін нарахування пені за прострочення сплати грошового зобов`язання не обмежується і встановлюється від першого дня виникнення прострочення до дня погашення включно (пункт 13 договору).

Цей договір вважається укладеним з дати його підписання сторонами та набирає чинності з моменту його державної реєстрації згідно діючого законодавства (пункт 42 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали справи не містять доказів того, що спірний договір визнавався недійсним у судовому порядку.

Претензією від 07.08.2024 № 20/18/5406 позивач пропонував Товариству з обмеженою відповідальністю "АКВІЯ" у добровільному порядку задекларувати податкові зобов`язання з орендної плати за землю та погасити заборгованість з орендної плати. Претензія отримана відповідачем 17.08.2024, але була залишена відповідачем без відповіді (а.с.28-31).

13.12.2024 до канцелярії суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява, якою просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення коштів з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:381:0074 у розмірі 941 866,51грн, задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 31.07.2022 по 31.07.2024 у розмірі 347 160,94грн.

Предметом доказування у справі є обставини щодо наявності/відсутності правових підстав для стягнення з відповідача заявлених до стягнення заборгованості з орендної плати, несплачених відповідачем за користування спірною земельною ділянкою у період з 01.01.2022 по 31.12.2023, а також правомірності заявлених до стягнення пені.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина сьома ст.193 ГК України).

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

13.12.2024 позивач подав заяву, якою зазначив, що за час проведення підготовчого провадження у даній справі відповідачем погашена заборгованість з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:381:0074 у розмірі 941 866,51грн, у зв`язку із чим позивач просить суд закрити провадження у цій частині.

24.01.2025 до канцелярії суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 941 866,51грн. На підтвердження сплати основного боргу відповідачем до клопотання додано платіжну інструкцію № 1413 від 20.11.2024 у розмірі 1 300 000,00грн (орендна плата юридичних осіб за 2022-2024).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Як з`ясовано судом та не заперечується сторонами, основна заборгованість у розмірі 941 866,51грн була сплачена відповідачем після звернення позивача до суду з даним позовом.

Ураховуючи викладене, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 941 866,51грн підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Щодо стягнення пені у розмірі 347 160,94 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина шоста статті 232 Господарського кодексу України).

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами пункту 13 сторони передбачили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, зокрема, стягується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Термін нарахування пені за прострочення сплати грошового зобов`язання не обмежується і встановлюється від першого дня виникнення прострочення до дня погашення включно.

Отже сторони у договорі передбачили сплату пені у випадку несвоєчасної сплати орендних платежів земельної ділянки.

Суд зауважує, що умови договору оренди, а саме пункту 13, за яким сторони передбачили нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання "за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день такого погашення", відповідає вимогам частини шостої статті 232 Господарського кодексу України і не суперечить їм, а тому позивач правомірно здійснив нарахування пені за період з 31.07.2022 по 31.07.2024.

Перевіривши розрахунок позивача, суд доходить висновку, що він є правомірним, арифметично вірним, обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідач просить зменшити пеню на 90 % .

Вирішуючи питання стягнення пені у розмірі 347 160,94грн та зменшення її на 90 % до 34 716,09грн, суд зазначає про таке.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України).

Водночас, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Зі змісту наведених норм убачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Тлумачення вказаних норм свідчить, що закон не передбачає вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі № 467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі № 752/15421/17. Обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру пені з розміром збитків кредитора, як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (п. 28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 убачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Наведене узгоджується із правовою позицією, яка викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.

Отже за своєю правовою природою штрафні санкції є засобами стимулювання боржника до належного виконання свого обов`язку.

Згідно із частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Визначаючи розмір неустойки, що підлягає стягненню на користь позивача, суд також керується нормативними приписами статті 3 Цивільного кодексу України, згідно з якою одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Клопотання представника відповідача мотивоване тим, що за 2024 рік ТОВ «АКВІЯ» сукупний річний дохід складав близько 8 млн гривень (за декларацією за 9 місяців 2024 року 6 222 473,67грн, декларація за рік подається до 09.02.2025) лише по деклараціям по сплаті орендної плати за землю, податку на нерухоме майно, декларації про сплату єдиного податку було задекларовано та сплачено 4 692 546,54грн за 2024. Орендна плата за спірний період без урахування допущеної помилки сплачувалася відповідачем без затримок та у повному обсязі.

У даній справі, вирішуючи питання зменшення пені, суд, врахувавши інтереси усіх сторін, виходить з того, що відповідач сплатив основну заборгованість у повному обсязі за договором оренди земельної ділянки № 2020493 від 22.09.2020.

Суд звертає увагу, що розмір пені у загальному розмірі 347 160,94грн складає 36,9 % суми основного боргу, яка була сплачена відповідачем у повному обсязі після відкриття провадження у даній справі.

Враховуючи приписи статті 551 Цивільного кодексу України господарський суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 40 % від розміру, яка підлягає до стягнення.

Відтак розмір пені, що підлягає до стягнення становить 208 296,56грн (347 160,94грн - 40 %).

Щодо судових витрат.

Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ст. 9 Закону України "Про судовий збір").

Оскільки при зверненні до Господарського суду Дніпропетровської області заявлено вимогу майнового характеру (1 289 027,45грн), то позивач сплатив судовий збір у розмірі 19 335,41грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 222 від 17.10.2024.

Оскільки господарським судом закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 941 866,51грн, за подання до суду позовної заяви про стягнення з відповідача 347 160,94грн (1 289 027,45грн 941 866,51грн) підлягає сплаті судовий збір у розмірі 5 207,41грн.

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір»).

Надмірно сплачений судовий збір у розмірі 14 128,00грн (19 335,41грн 5 207,41грн) підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Суд не вирішує питання повернення судового збору, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у справі покладається на відповідача у розмірі 5 207,41грн.

При цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру пені покладається на сторону без урахування зменшення цієї суми.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 231, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі № 904/4674/24 в частині стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:381:0074 у період з 01.01.2022 по 31.12.2023 у розмірі 941 866,51грн у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Позовні вимоги Криворізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВІЯ" про стягнення заборгованості з орендної плати за землю задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВІЯ", 53020, Дніпропетровська область, Криворізький район, село Лозуватка, вулиця Котовського, буд.35, код ЄДРПОУ 37890728 на користь Криворізької міської ради, 50101, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, пл.Молодіжна, 1, код ЄДРПОУ 33874388 пеню за період з 31.07.2022 по 31.07.2024 у розмірі 208 296,56грн (двісті вісім тисяч двісті дев`яносто шість гривень 56 копійки) та судовий збір у розмірі 5 207,41 грн (п`ять тисяч двісті сім гривень 41 копійка).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано 05.02.2025

Суддя О.В. Перова