Рішення

від 05.02.2025 по справі 904/5411/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2025м. ДніпроСправа № 904/5411/24

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Лінлайн", м. Дніпро

про стягнення 16 234,04 грн, -

Суддя Бажанова Ю.А.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Лінлайн" заборгованість у сумі 16234,04грн, з яких: 7 140 грн 00 коп. - основний борг, 1 071 грн 00 коп. - 15% штрафу, 1 307 грн 62 коп. - 3% річних, 5 465 грн 12 коп. - інфляційне збільшення, 1 250 грн 30 коп. - пеня.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами умов договору № 1554/13 від 16.06.2014 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності в частині повної та своєчасної оплати за період з 01.02.2018 по 14.06.2019 на загальну суму 7 140,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконання відповідачем свого обов`язку по договору в частині своєчасної оплати Права тимчасового користування, позивачем нараховані пеня у розмірі 1 250,30 грн. за період з 26.02.2018 по 25.12.2019, штраф 15% у розмірі 1 071,00 грн., 3% річних у розмірі 1 307,62 грн. за період з 25.09.2018 по 01.12.2024 та інфляційні втрати у розмірі 6 465,12 грн. за період з березня 2018 року по жовтень 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2024 у справі №904/5411/24 направлена на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Лінлайн" 49089, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд 23, офіс 4 (номер поштового трекінгу 0610223153138) повернулася за зворотною адресою з відміткою пошти від 20.01.2025 "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Лінлайн": 49089. м. Дніпро, вул. Будівельників, буд 23, офіс 4, тобто, поштову кореспонденцію було направлено судом за місцем державної реєстрації.

Згідно з відомостями розділу "Інформація для здійснення зв`язку" Витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань телефоном відповідача є +380684219544.

Суд відзначає, що вказаний у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань номер телефону відповідача +380684219544 є офіційним та достовірним, отже може бути використаний судом для здійснення повідомлення відповідача у даній справі.

Слід також відзначити, що відповідно до частини 6 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Так, судом було здійснено спробу повідомити телефонограмою №26-152/25 Товариство з обмеженою відповідальністю "Клініка "Лінлайн" про зміст ухвали суду від 16.12.2024, шляхом передачі телефонограми на номер телефону +380684219544, який зазначений у розділі "Інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою" Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак набраний номер не відповіли.

В даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду засоби зв`язку з відповідачем.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 16.12.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/123778116) надіслано судом 16.12.2024, зареєстровано в реєстрі 17.12.2024 та оприлюднено 18.12.2024, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Так, ухвалою суду від 16.12.2024, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи встановлену вище дату вручення ухвали суду у паперовому вигляді відповідачу (20.01.2025), граничним строком для надання відзиву на позовну заяву є 04.02.2025.

Отже, станом на час ухвалення рішення строк на подання відзиву на позовну заяву закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2024, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

12.06.2014 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Клініка "Лінлайн" (розповсюджувач) укладено договір на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва №1554/13 (надалі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору за цим договором на підставі відповідного наказу дозвільного органу про встановлення пріоритету на місце(-я) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), дозволу(-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого(-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів) (далі - РЗ), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - Право тимчасового користування), за умов повного дотримання розповсюджувачем цього договору та Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року № 37/6253, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок), а розповсюджувач зобов`язується користуватися наданим йому Правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього договору перераховувати плату за Право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов`язки за цим договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.

Розповсюджувач зобов`язаний:

- виконувати умови цього договору, дотримуватись вимог Порядку, положень чинного законодавства про рекламу (пункт 5.2.1. договору);

- не пізніше 25 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за Право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету (пункт 5.2.3. договору);

- у повному обсязі сплачувати штрафи, пеню, у разі прострочення розповсюджувачем строків (термінів) сплати та порушення розповсюджувачем інших умов цього договору (пункт 5.2.3. договору).

За приписами пункту 6.2 договору розмір плати за Право тимчасового користування встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується підприємством відповідно до вимог Порядку та умов цього договору.

Підставою для нарахування плати за Право тимчасового користування місцями та внесення розповсюджувачем відповідної плати є рішення дозвільного органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та укладений договір на право тимчасового користування місцями (пункт 6.3. договору).

Як зазначено у пункті 6.7. договору розрахунковим періодом надання Права тимчасового користування та нарахування плати за Право тимчасового користування є календарний місяць.

Відповідно до пункту 6.8. договору плата за Право тимчасового користування нараховується підприємством щомісячно та перераховується розповсюджувачем не пізніше 25 поточного місяця, виключно на поточний рахунок підприємства, в розмірах, зазначених підприємством у рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача від здійснення плати за Право тимчасового користування.

За приписами пункту 8.1. договору цей договір вступає в юридичну силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення рекламного засобу, протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу.

Відповідно до дозволу №40940-14 на розміщення рекламного засобу строк дії дозволу з 12.11.2014 по 11.11.2019.

08.12.2014 сторонами підписано адресну програму на право тимчасового користування №2 до договору на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва №1554/13 від 12.06.2014, якою розповсюджувачу надано Право тимчасового користування місцями за адресою: Шевченківський район, вул. Пушкінська, 11 у період з 12.11.2014 по 11.11.2019.

Позивач посилається на те, в порушення умов договору, відповідач не здійснив з позивачем розрахунків за Право тимчасового користування, згідно рахунків-фактур, за період з 01.08.2018 по 14.06.2019 на загальну суму 7 140,00 грн., що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 7 140,00 грн заборгованості, 1 071,00 грн штраф 15%, 1 307,62 грн 3% річних, 5 465,12 грн інфляційних втрат, 1 250,30 грн пені.

Предметом доказування по справі є обставини укладання договору, факт надання послуг, строк оплати послуг, наявність часткової оплати послуг, строк дії договору, наявність прострочення оплати послуг.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності від 12.06.2014 № 1554/13, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень статей 4, 173-175 і частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Позивачем заявлена до стягнення заборгованість за договором на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва №1554/13 від 12.06.2014 за Право тимчасового користування за період з 01.08.2018 по 14.06.2019 на загальну суму 7 140,00 грн.,

З урахуванням умов пункту 6.8 договору строк оплати наданих послуг є таким, що настав.

Відповідач належними та допустимими доказами факт отримання послуг від позивача не спростував.

Отже, оскільки відповідачем своєчасно не сплачено вартість наданих позивачем послуг, суд вважає позовну вимогу про стягнення заборгованості у розмірі 16 380,00 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарському кодексі України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.1 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків сторони несуть відповідальність у відповідності до умов цього договору та вимог чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 7.2 договору підприємство має право застосовувати до розповсюджувача, такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення платежів - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, у разі не розміщення розповсюджувачем соціальної реклами - штраф у розмірі 500 грн за кожний день затримки розміщення соціальної реклами.

Підприємство має право додатково нарахувати розповсюджувачу за прострочення внесення платежів за Право тимчасового користування, що складає більше 1 (одного) місяця - штраф у розмірі 15% простроченої суми (пункт 7.3. договору).

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеня у розмірі 1 250,30 грн. за період з 26.02.2018 по 25.12.2019, штраф 15% у розмірі 1 071,00 грн.

Господарський суд зазначає, що з огляду на тривалість прострочки оплати Права тимчасового користування, позивачем правомірно нараховані пеня та штраф на підставі пунктів 7.2 та 7.3 договору.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статті 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Враховуючи положення закону, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача щодо одночасного стягнення пені та штрафу.

Відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 307,62 грн. за період з 25.09.2018 по 01.12.2024 та інфляційні втрати у розмірі 6 465,12 грн. за період з березня 2018 року по жовтень 2024 року.

Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.

Згідно з приписами частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

При цьому господарський суд враховує, що позивачем неправильно здійснений розрахунок 3% річних (неправильно визначений період прострочення - нараховані з 25 числа, в той час як оплата відповідно до пункту 6.8 договору мала здійснюватись до 25 числа, тому про строчка виникла з 26 числа), однак, після перерахунку 3% річних з урахуванням прострочення з 26 числа, сума 3% річних склав більший розмір, ніж заявлений позивачем, тому стягненню підлягають 3% річних у заявленому позивачем розмірі 1 307,62 грн.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України)

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин є обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 16 234,04 грн (7 140,00 грн. основний борг, 1 071,00 грн штраф 15%, 1 307,62 грн 3% річних, 5 465,12 грн інфляційні втрати, 1 250,30 грн пеня).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Лінлайн" про стягнення 16 234,04 грн задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Лінлайн" (49089, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд 23, офіс 4, код ЄДРПОУ 39042137) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070, м. Київ, Боричів узвіз, буд. 8, код ЄДРПОУ 26199714) 7 140,00 грн основного боргу, 1 071,00 грн штрафу 15%, 1 307,62 грн 3% річних, 5 465,12 грн інфляційних втрат, 1 250,30 грн пені, 3 028,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.02.2025

Суддя Ю.А. Бажанова