Рішення

від 05.02.2025 по справі 908/2966/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/199/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2025 Справа № 908/2966/24

м.Запоріжжя

За позовом: Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7», код ЄДРПОУ 05478717

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріма-Сервіс» ЛТД, код ЄДРПОУ 13626072

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 37573068

про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та звільнення нежитлового приміщення

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області 12.11.2024 через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріма-Сервіс» ЛТД з вимогами про:

- розірвання договору оренди від 30.01.2002 № 67 нежитлового приміщення по вул. Брюллова, буд № 11, укладеного між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пріма-Сервіс» ЛТД;

- звільнення нежитлового приміщення загальною площею 36,8 кв.м в будинку №11 по вул. Брюллова у м. Запоріжжі, шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріма-Сервіс» ЛТД , код ЄДРПОУ 13626072.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 12.11.2024 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2966/24 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 18.11.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2966/24, присвоєний номер провадження 9/199/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір оренди нежитлового приміщення від 30.01.2002 № 67 припинив свою дію 29.04.2020, проте відповідачем приміщення з орендного користування повернуто не було. Оскільки орендоване приміщення з орендного користування за закінченням терміну дії договору оренди не повернуто, то в порядку ч. 1 ст. 764 ЦК України договір оренди продовжив свою дію. Факт користування предметом оренди підтверджується первинними документами. Станом на 01.10.2024 за відповідачем обліковується заборгованість з орендної плати у розмірі 40369,50 грн на користь місцевого бюджету та у розмірі 19343,32 грн на користь балансоутримувача. Заборгованість відповідача з орендної плати більше трьох місяців є додатковою підставою для розірвання договору. З огляду на викладене, відсутні правові підстави для продовження користування відповідачем комунальним майном. Позов обґрунтовано ст.ст. 17, 18, 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна, ст.ст. 16, 530, 611, 612, 651, 762, 764, 785, 795 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 291, 193, 285 Господарського кодексу України та умовами договору нежитлового приміщення №67 від 30.01.2002.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив на позов не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Про відкриття провадження у справі та її розгляд відповідач повідомлений належним чином.

Так, відповідно до ч. 7 ст. 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з ч. 11 статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

В частині 5 ст. 176 ГПК України встановлено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 120, п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

З положень ч. 4 ст. 89 ЦК України слідує, що до єдиного державного реєстру, зокрема, вносяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

За приписами частини першої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до відомостей (витяг) Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріма-Сервіс» ЛТД, код ЄДРПОУ 13626072, є: 69068, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, буд. 11.

Ухвала суду від 18.11.2024 про відкриття провадження у справі № 908/2966/24 у зв`язку з відсутністю зареєстрованого електронного кабінету у відповідача була направлена останньому на адресу його місцезнаходження відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Разом з тим, вказана ухвала 10.12.2024 була повернута підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресату (відповідачу) з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд зазначає, що відповідач у даній справі є юридичною особою, на яку відповідно до положень статті 4, частини 1, пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо місцезнаходження юридичної особи та які відповідно до положень статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок» та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.02.2022 по справі № 916/939/15-г).

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

День невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду (зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/4430/21).

Отже про відкриття провадження у справі та її розгляд судом відповідач повідомлений належним чином.

Зі змісту ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (третя особа у справі) своїм правом на подання письмових пояснень не скористався, письмові пояснення не надав. Про відкриття провадження у справі та її розгляд третя особа була повідомлена належним чином. Так, ухвала суду від 18.11.2024 про відкриття провадження у справі №908/2966/24 була доставлена до електронного кабінету третьої особи 19.11.2024 о 19:51 год, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (арк.с. 44 на зворотньому боці).

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

10 січня 2002 року Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №10» (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Пріма-Сервіс» ЛТД (орендар) уклали договір № 67 оренди нежитлового приміщення (надалі Договір).

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що орендодавець на підставі рішення міськвиконкому від 29.01.2002 року №15/52 передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення загальною площею 36,8 кв.м. за адресою: вул. Брюллова, буд. 11, яке знаходиться на балансі КП «ВРЕЖО №10.

Приміщення використовується орендарем на правах оренди під офіс з виконанням робіт по благоустрою прилеглої території в обсягах, визначених додатковою угодою (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України та відповідного рішення виконкому Запорізької міської ради народних депутатів і складає на рік 1756,35 х інд. х ім.

За перший місяць оренди нежитлового приміщення орендна плата становить 1756,35 : 12 =146,36 х інд. х ім. (п. 3.2 Договору).

Пунктом 10.1 Договору встановлено, що цей Договір діє з 30.01.2002 року до 30 січня 2005 року строком на три роки.

В разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну Договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він (Договір) вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором (п. 10.7 Договору).

Додатковою угодою від 01.10.2002 року до Договору були внесені зміни з 01.10.2002 в преамбулі Договору «Орендодавець» з КП «ВРЕЖО №10» на Управління житлового господарства міської ради. Доповнено з 01.10.2002 в преамбулі Договору «Балансоутримувача» - КП «ВРЕЖО №10». У пункті 4 Додаткової угоди зазначено, що розмір місячної орендної плати за кожний наступний місяць розраховується орендарем самостійно шляхом коригування розміру місячної орендної плати визначеної у п. 4 Угоди на індекс інфляції за поточний місяць.

Додатковою угодою від 29.04.2005 до Договору продовжено строк його дії на п`ять років до 28.04.2010.

Додатковою угодою від 01.06.2011 до Договору сторонами замінено «Орендодавця»: з Управління житлового господарства Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради. У пункті 2 Додаткової угоди від 01.06.2011 визначено, що з дати підписання цієї Додаткової угоди Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (в подальшому іменований «Орендодавець»), приймає на себе всі права (в тому числі право вимоги), обов`язки та відповідальність орендодавця, що належали управлінню житлового господарства Запорізької міської ради.

13.05.2014 було укладено Додаткову угоду до Договору, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди змінити сторону в Договорі оренди № 67 від 30.01.2002, а саме: «Балансоутримувача» з КП «ВРЕЖО №10» на міське комунальне підприємство «ОСНОВАНІЄ».

01.10.2018 підписано Додаткову угоду до Договору, якою, зокрема, змінено «Балансоутримувача» на Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7» (позивач у даній справі).

Цією ж Додатковою угодою від 01.10.2018 пункт 3.4 Договору оренди викладено в новій редакції, а саме: узгоджено розмір орендної плати у відсотках, які повинен сплачувати орендар на користь місцевого бюджету (70%) та балансоутримувачу (30%).

Як зазначив позивач, Договір оренди нежитлового приміщення від 30.01.2002 №67 припинив свою дію 29.04.2020, проте відповідачем приміщення з орендного користування повернуто не було. Оскільки орендоване приміщення з орендного користування за закінченням терміну дії договору оренди не повернуто, то в порядку ч. 1 ст. 764 ЦК України договір оренди продовжив свою дію. Факт користування предметом оренди підтверджується первинними документами. При цьому, зобов`язання щодо повного та своєчасного внесення орендних платежів відповідач належним чином не виконував.

Згідно з наданими позивачем розрахунками заборгованість відповідача зі сплати орендної плати станом на 01.10.2024 складає: 40369,50 грн на користь місцевого бюджету та 19343,32 грн на користь балансоутримувача.

Позивач звернувся до суду з позовом, просить розірвати Договір оренди нежитлового приміщення № 67 від 30.01.2002 та звільнити нежитлове приміщення загальною площею 36,8 кв.м в будинку №11 по вул. Брюллова у м. Запоріжжі, шляхом виселення відповідача.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

З положень ст.ст. 11, 509 ЦК України слідує, що підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

З матеріалів справи вбачається, що Додатковою угодою від 29.04.2005 строк дії Договору було продовжено на п`ять років до 28.04.2010. Після вказаної Додаткової угоди також мали місце Додаткові угоди від 01.06.2011, від 13.05.2014 та від 01.10.2018.

З урахуванням усіх внесених Додатковими угодами змін до Договору, Орендодавцем за Договором є Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (третя особа у справі) (Додаткова угода від 01.06.2011), Балансоутримувачем - Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7» (позивач у даній справі) (Додаткова угода від 01.10.2018).

У п. 10.9 Договору визначено, що дія Договору оренди припиняється зокрема внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

В разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну Договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він (Договір) вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором (п. 10.7 Договору).

За змістом ч. 1 ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Доказів наявності заперечень наймодавця щодо продовження Договору у відповідності до положень ч. 1 ст. 764 ГПК України матеріали справи не містять.

Як зазначив позивач у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, враховуючи положення ч. 1 ст. 764 ЦК України та умови п. 10.7 Договору, Договір оренди неодноразово продовжувався.

27.12.2019 набрав чинності Закон України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ від 03.10.2019, який регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Відповідно до п. 2 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ від 03.10.2019, договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше:

набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Закон України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ від 03.10.2019 введено в дію з 01.02.2020 (п. 1 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону).

Таким чином Договір оренди нежитлового приміщення № 67 від 30.01.2002 припинив свою дію, що також не заперечується позивачем та зазначено ним у позові про припинення дії Договору 29.04.2020.

Згідно з ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З положень ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-IX слідує, що правовим наслідком припинення договору оренди є обов`язок орендаря протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

За умовами укладеного сторонами Договору оренди (п. 2.5 Договору), після закінчення строку дії договору оренди, якщо немає у встановленому порядку узгодження сторін про його продовження на новий строк, або у випадку дострокового його розірвання Орендар зобов`язаний в 10-ти добовий строк здати Орендодавцю приміщення у відповідності з актом прийому-передачі.

У постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі 910/4446/19 зазначено, що саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України), які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право визначати юридичну долю свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів.

Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено свободу договору, однак положення договору, який укладено між орендодавцем, балансоутримувачем і орендарем, не можуть суперечити закону, зокрема тому, що лише у наймодавця (орендодавця) є право звертатися до суду з позовом про повернення об`єкта оренди.

При цьому, суд зазначає, що в п. 2.5 Договору сторони також визначили, що після закінчення строку дії договору оренди, якщо немає у встановленому порядку узгодження сторін про його продовження на новий строк, або у випадку дострокового його розірвання Орендар зобов`язаний в 10-ти добовий строк здати Орендодавцю приміщення у відповідності з актом прийому-передачі.

Відповідно до п. 5.12 Договору Орендар зобов`язується у разі припинення дії Договору оренди повернути Орендодавцю орендоване приміщення в належному стані.

Як зазначено судом вище, з урахуванням усіх внесених Додатковими угодами змін до Договору, Орендодавцем за Договором є Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (третя особа у справі) (Додаткова угода від 01.06.2011), Балансоутримувачем - Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7» (позивач у даній справі) (Додаткова угода від 01.10.2018).

Оскільки чинне законодавство не надає КП «ВРЕЖО № 7» (балансоутримувачу) права виступати орендодавцем щодо спірного нерухомого майна та мати права орендодавця, відповідно, балансоутримувач не вправі заявляти вимогу про звільнення нежитлового приміщення, шляхом виселення відповідача.

Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі № 910/7364/18, від 01.10.2019 у справ № 910/4446/19.

На підставі усього вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Витрати зі сплати судового збору згідно з положеннями статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення складено та підписано 05.02.2025.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва