Рішення

від 27.01.2025 по справі 909/765/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/765/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2025 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Оліфіренко О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної ради

до відповідачів:

Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області,

Матеївецької сільської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Коломийський спеціалізований агролісгосп ОКП "Івано-Франківськоблагроліс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача фізична особа Книшук Василь Петрович

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою,

за участю:

прокурора Верешка М. І.,

представника відповідача Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Гуменюк І. Л.,

ухвалив таке рішення.

Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

У судовому засіданні 27.01.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору.

Керівник Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної ради звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області та Матеївецької сільської ради про усунення перешкоди власнику державі в особі Івано-Франківської обласної ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 2623285400:05:002:1005 площею 5,9017 га., шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2623285400:05:002:1005 площею 5,9017 га. та усунення перешкоди власнику державі в особі Івано-Франківської обласної ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 2623285400:05:002:1005 площею 5,9017 га. шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права власності Отинійської селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 2623285400:05:002:1005 площею 5,9017 га., припинивши право власності Матеївецької сільської ради на вказану земельну ділянку.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у п. 38 - 40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Отже, прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести, у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Подання Коломийською окружною прокуратору позовної заяви обумовлено необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні природоохоронного законодавства України та пред`являвся в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної ради, яка є органом уповноваженим державою здійснювати функції у відповідних спірних правовідносинах.

Так, Коломийською окружною прокуратурою повідомлено Івано-Франківську обласну раду листом № 09.53-57-2059вих-24 від 25.07.2024 про виявлені порушення законодавства при зміні цільового призначення та розпорядженні земельною ділянкою лісового фонду.

Факт не звернення до суду позивача з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган не виконує свої повноваження щодо захисту інтересів держави.

Матеріалами справи також підтверджується, що прокуратура звернулася до Івано-Франківської обласної ради із повідомленням № 09.53-57-1430ВИХ-24 від 12.08.2024 в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" про намір звернутися до суду із відповідним позовом.

Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що позивач самостійно не звернувся до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити інтереси держави, що свідчить про неналежний захист позивачем законних інтересів держави, суд приходить до висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою від 27.08.2024 суд залишив без руху позовну заяву.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою від 09.09.2024 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання на 09.10.2024, встановити строки сторонам на подачу відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення, пояснень.

Ухвалою від 09.10.2024 суд, серед іншого, задоволив заяву керівника Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської про зміну предмета позову, залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Коломийський спеціалізований агролісгосп ОКП Івано-Франківськоблагроліс, залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача фізичну особу Книшука Василя Петровича, відклав підготовче засідання на 08.11.2024.

Протокольною ухвалою від 08.11.2024 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання у справі відклав на 04.12.2024.

Протокольною ухвалою від 04.12.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 03.01.2025. Протокольною ухвалою від 03.01.2025 суд відклав розгляд справи по суті на 27.01.2025.

Суд належним чином повідомляв сторін про дату та час розгляду справи.

Явка в судове засідання прокурора та представника відповідача ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області підтверджує наведений факт.

Докази отримання процесуальних документів позивачем Івано-Франківською обласною радою, відповідачем Матеївецькою сільською радою та третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору наявні у матеріалах справи.

Позиції сторін.

Мотивуючи заявлені позовні вимоги, прокурор вказує на те, що передача земельної ділянки з кадастровими номерами 2623285400:05:002:1005 площею 5,9017 га лісового фонду, яка перебуває у постійному користуванні Коломийського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс", у власність органу місцевого самоврядування і при цьому із зміною цільового призначення відбулася із значними порушеннями вимог чинного земельного та лісового законодавства.

Відповідач - ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області заперечило проти позовних вимог, вказавши на те, що при виданні наказу, яким змінено цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 2623285400:05:002:1005, ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області діяло лише на підставі чинного законодавства та керувалось технічною документацією із землеустрою розробленою ДП "Центр державного земельного кадастру".

Відповідач - Матеївецька сільська рада, відзиву на позов не подала, проти позову не заперечила.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача не надала суду пояснень щодо суті даного спору.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не надала суду пояснень щодо суті даного спору.

Фактичні обставини справи.

Івано-Франківською обласною радою 20.06.2001 створено Івано-Франківське обласне комунальне агролісогосподарське підприємство "Івано-Франківськоблагроліс".

Відповідно до статуту Коломийського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс", останнім, 06.07.2001 утворено Коломийський спеціалізований агролісгосп ОКП "Івано-Франськоблагроліс".

18.10.2001 Івано-Франківською обласною радою прийнято рішення "Про надання в постійне користування земель лісового фонду" № 537-22/2001 згідно п. 1 якого земельні ділянки лісового фонду із земель запасу обласної ради, які були у тимчасовому користуванні колишніх міжгосподарських лісгоспів, лісництв, колгоспів надано в постійне користування районним спеціалізованим агролісгоспам та районним підприємствам обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Івано-Франськоблагроліс".

Відповідно до додатку № 1 до вищевказаного рішення Івано-Франківської обласної ради Коломийському спеціалізованому агролісгоспу надано у постійне користування земельні ділянки лісового фонду площею 7404.3 га.

Наказом від 26.09.2018 № 9-643/15-18-СГ Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області видано наказ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність".

Відповідно до даного наказу Матеївецькій сільській раді ОТГ Коломийського району Івано-Франківської області у комунальну власність передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 975,8510 га., які розташовані за межами населених пунктів Матеївецької сільської ради ОТГ.

Серед загальної площі земельних ділянок даним наказом, відповідно до додатку до наказу 26.09.2018 № 9-643/15-18-СГ, передано у комунальну власність земельну ділянку з кадастровим номером 2623285400:05:002:1005 із цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з рішенням Івано-Франківської обласної ради № 1414 34/2020 від 21.02.2020 "Про надання дозволу спеціалізованим агролісгоспам ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" на розроблення технічних документацій із землеустрою" вирішено, серед іншого, надати дозвіл Коломийському спеціалізованому агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування (землі лісогосподарського призначення), які перебувають у його постійному користуванні на території Коломийського району.

Відповідно до п. 3 даного рішення керівництву Івано-Франківського обласного комунального підприємства доручено здійснювати координацію заходів щодо укладення договорів на виконання робіт з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), подання технічних документацій із землеустрою на затвердження обласній раді у встановленому законодавством порядку.

На підставі даного рішення Івано-Франківської обласної ради Коломийський спеціалізований агролісгосп ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" у 2021 році, з метою виготовлення державного акту на право постійного користування земельними ділянками лісового фонду, замовив ФОП Вітенку Михайлу Дмитровичу виготовлення документації щодо землеустрою земельних ділянок лісового фонду.

За результатами виконаної роботи ФОП Вітенко М.Д. створив електронний документ, що містить відомості про результати робіт із землеустрою та оцінки земель, які підлягають внесенню до Державного земельного кадастру та подав його Державному кадастровому реєстратору, який здійснює внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.

Відповідно до рішення № РВ 3203269062021 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру прийнятого державним кадастровим реєстратором відділу у м. Бучі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 24.11.2021 перетин земельної ділянки кадастровим номером 2623285400:05:002:1005 з іншими земельними ділянками.

Згідно витягу з державного земельного кадастру, що долучений до реєстраційної справи земельна ділянка з кадастровим номером 2623285400:05:002:1005 визначено, як землі для сінокосіння та випасання худоби.

Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 55 ЗК України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЗК України, право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Частинами 1, 2 ст. 7 ЛК України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст. 45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 ЛК України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо, регламентується галузевими нормативними документами.

Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986 (до 04.01.2011, у подальшому - Інструкції про порядок ведення державного лісового кадастру і первинного обліку лісів, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України від 01.10.2010 № 298), планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Згідно з п. 5 Прикінцевих положень ЛК України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, планово-картографічні матеріали можуть бути належним доказом у справі, виходячи зі змісту інформації, яку вони містять. Подібні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, від 01.07.2015 у справі № 6-50цс15, від 01.03.2018 у справі № 911/2049/16, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі №488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 13.06.2018 у справі № 369/1777/13-ц, від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16.

Окрім того, у постановах Верховного Суду по справах № 369/16418/18 від 07.10.2020, № 363/669/17 від 30.09.2020, № 707/2192/15-ц від 30.01.2018, № 488/5476/14-ц від 21.02.2018, № 360/1998/18 від 31.03.2021, № 380/375/17 від 06.04.2021, № 369/9900/16 від 15.07.2020, № 369/16416/18 від 09.06.2021, №359/11910/14 від 16.06.2021, № 369/16317/18 від 24.11.2021 вказано про те, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами підтвердження права державної власності на землі лісогосподарського призначення (п. 5 Прикінцевих положень ЛК України) та наявності права виключно в уповноваженого органу державної влади на розпорядження такою категорією земель.

Положеннями ч. 1 ст. 92 ЗК України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Землі, надані у постійне користування спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам для ведення лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, а документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка з кадастровим номером 2623285400:05:002:1005 сформована в результаті інвентаризації за рахунок земель державної власності лісового фонду, які з 2001 року перебувають у постійному користування Коломийського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс".

Згідно листа Коломийського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" від 12.06.2024 № 52 земельна ділянка з кадастровим номером 2623285400:05:002:1005, яка належить на праві комунальної власності Матеївецькій ТГ частково накладається на землі лісового фонду Коломийського САЛГ в кварталі 65 виділ 1,5,6,7 Запрутської технічної дільниці. До вказаної відповіді долучено висновок щодо перевірки електронного документу з якого візуально вбачається факт накладення земельної ділянки.

Накладення меж на землі лісового фонду підтверджується також рішенням № РВ 3203269062021 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру прийнятого державним кадастровим реєстратором відділу у м. Бучі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 24.11.2021 перетин земельної ділянки кадастровим номером 2623285400:05:002:1005.

З огляду на викладене, спірна земельна ділянка належить до земель лісового фонду державної власності та перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства для ведення лісового господарства.

Статтею 9 ЛК передбачено, що право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

У статті 30 ЛК України зазначено, що обласні ради, серед іншого, передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки на землях спільної власності відповідних територіальних громад.

Отже, розпорядником земель лісового фонду державної власності на землях спільної власності територіальних громад є Івано-Франківська обласна рада.

Частиною 1 ст. 117 ЗК України визначено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Відповідно до ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально.

Як зазначалось вище, будь-які розпорядження щодо передачі спірних земельних ділянок з державної в комунальну власність Івано-Франківською обласною радою не приймались.

Також, матеріали справи не містять будь-яких доказів відмови Коломийського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" від права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Таким чином, право постійного користування спірною земельною ділянкою у визначеному законом порядку не припинялось, земельна ділянка з державної у комунальну власність не передавалась.

Згідно ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

За змістом ч. 1 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

За приписами ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки і набуття нею статусу об`єкта цивільних прав пов`язується законодавством з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 ЗК України та ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Частиною 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

За визначенням, наведеним в п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав проводиться шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні за змістом висновки наведені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16).

Таким чином, для відновлення становища, що існувало до порушення, необхідним є скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, що, у свою чергу, відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки.

Висновок суду.

У контексті наведеного позов підлягає задоволенню.

Судові витрати.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи той факт, що позов задоволено в повному обсязі, судовий збір в сумі 16956 грн 00 к. слід покласти на відповідача Матеївецьку сільську раду.

Керуючись ст. 2, 4, 13, 42, 53, 73, 74, 86, 129, 165, 202, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов Керівника Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної ради до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Матеївецької сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Коломийський спеціалізований агролісгосп ОКП "Івано-Франківськоблагроліс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача фізична особа ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою - задоволити.

Усунути перешкоди власнику державі в особі Івано-Франківської обласної ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 2623285400:05:002:1005 площею 5,9017 га шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2623285400:05:002:1005 площею 5,9017 га.

Усунути перешкоди власнику державі в особі Івано-Франківської обласної ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 2623285400:05:002:1005 площею 5,9017 га шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права власності Отинійської селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 2623285400:05:002:1005 площею 5,9017 га, припинивши право власності Матеївецької сільської ради ради на вказану земельну ділянку.

Стягнути з Матеївецької сільської ради (вул. Відродження, буд. 10, с. Матеївці, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78267; ідентифікаційний код 04354048) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл., 76018; ідентифікаційний код 03530483; рахунок (ІВАN) UA668201720343120001000003924, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача - МФО 820172) судовий збір в сумі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 к.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 05.02.2025.

Суддя Т. В. Стефанів