Рішення

від 13.01.2025 по справі 910/9849/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.01.2025Справа № 910/9849/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г, за участю секретаря судового засідання Дишканта Д.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/9849/24

за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Затишна оселя 17/31А"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Житло-Комфорт"

про зобов`язати вчинити дії

за участю представників:

від позивача: Дадіверіна Л.І.;

від відповідача: Крикунов О.В.;

від третьої особи: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31А» (далі - відповідач, ОСББ) про зобов`язати вчинити дії, а саме: надати інформацію, зробити копії документів з подальшим їх засвідченням про діяльність відповідача за період 2015 рік - 08 серпня 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона як співвласник нежитлових приміщень має право на отримання інформації та документів щодо діяльності об`єднання співласників багатоквартирного будинку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2024 відкрито провадження у справі № 910/9849/24 у порядку загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 12.09.2024, а також встановлено учасникам справи строки для вчинення процесуальних дій.

Ухвалою суду від 12.09.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 19.09.2024.

19.09.2024 від відповідача надійшла заява про часткове визнання позовних вимог, в якій відповідач вказав, що позовні вимоги визнає частково та погоджується надати ті документи, які зазначені у заяві про часткове визнання позову, за умови оплати позивачем послуг з копіювання таких документів. Інші документи відповідач не має можливості надати, оскільки щодо частини документів, які позивач просить передати, закінчився строк зберігання, встановлений законодавством. Ще частина документів відсутня у відповідача внаслідок протиправних дій попереднього балансоутримувача будинку № 17/31А по пров. Коломийському у м. Києві - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Житло-Комфорт" (далі - Товариство), в якому позивач у даній справі, за твердженням відповідача, є одним із засновників. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2015 у справі №910/24620/15 за позовом ОСББ до Товариства про зобов`язання усунути перешкоди та передати документацію на будинок не виконується боржником в частині надання ОСББ правовстановлюючих документів на будинок.

Ухвалою суду від 19.09.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в підготовчому засідання до 30.09.2024.

23.09.2024 відповідачем подано клопотання про долучення доказів, в якому останній повідомив, що ним виставлено позивачу рахунок на оплату послуг з копіювання документів, які позивач просить відповідача надати.

30.09.2024 позивачем подано клопотання, в якому повідомлено про оплату виставленого відповідачем рахунку та отримання від відповідача документів, проте зважаючи на великий обсяг наданих позивачу документів, позивач просить відкласти підготовче засідання у цій справі.

Ухвалою суду від 30.09.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 10.10.2024.

10.10.2024 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивачем відредаговано позовні вимоги з урахуванням наданих відповідачем документів.

Ухвалою суду від 10.10.2024 відкладено підготовче засідання на 24.10.2024, залучено до участі у справі Товариство (далі - третя особа) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, а також встановлено учасникам справи строки для вчинення процесуальних дій.

24.10.2024 від відповідача надійшла заява про часткове визнання позовних вимог з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Ухвалою суду від 24.10.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 31.10.2024.

31.10.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення документів.

Ухвалою суду від 31.10.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 07.11.2024.

07.11.2024 від позивачем подано клопотання про долучення документів.

Крім того, 07.11.2024 від відповідача подано клопотання про долучення документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.11.2024.

25.11.2024 від відповідача надійшла заява, в якій ОСББ просило відкласти розгляд справи у зв`язку з хворобою представника.

У судовому засіданні 25.11.2024 було оголошено перерву до 12.12.2024.

У судовому засіданні 12.12.2024 було оголошено перерву до 13.01.2025.

13.01.2025 від позивача надійшли заяви з процесуальних питань.

У судове засіданні 13.01.2025 представники третьої особи не з`явилися, про дату час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Так, судом надсилалися ухвали суду на адресу Товариства, втім поштова кореспонденція була повернута з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання».

У судових засіданнях суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з`ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 13.01.2025 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заяви про часткове визнання позовних вимог, уточнення позовних вимог, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.02.2015 проведено державну реєстрацію ОСББ у житловому комплексі за адресою: м. Київ, пров. Коломийський, 17/31 А, що підтверджується відомостями з Виписки Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до положень розділу 1 та 2 Статуту ОСББ об`єднання створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку номер АДРЕСА_1 . Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень 443, 444, 453, 458, 459 та є співвласником багатоквартирного будинку, в якому створено ОСББ, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та свідоцтва про право власності, копії яких додані до матеріалів справи.

За твердженням позивача, відповідач порушує його права, а саме:

- право особисто брати участь у загальних зборах співвласників ОСББ;

- ОСОБА_1 мала намір у минулому і на даний час має намір бути обраною до складу органів об`єднання. Позивач вважає, що ОСББ умисно не надає можливість позивачу подати свою кандидатуру на загальні збори та бути обраною до Правління чи ревізійної комісії;

- ОСББ створює штучну заборгованість позивача по внескам та обов`язковим платежам через відсутність надання інформації про прийняття нового кошторису, рахунків по внескам та обов`язковим платежам та проведення звірок по здійсненим платежам;

- право співвласника на отримання інформації про діяльність ОСББ шляхом ненадання відповідей на особисті звернення та адвокатський запит.

Враховуючи наведені порушення, позивач просить суд зобов`язати відповідача надати інформацію, а саме копії низки документів.

У свою чергу, відповідач частково визнав позовні вимоги, зазначивши про готовність надати певні документи.

Крім того, під час судового розгляду цієї справи ОСББ передало ОСОБА_1 , зокрема, копії протоколу за 08.11.2021 та повідомлення про збори на 30.09.2021.

Також, відповідач вказав, що певні документи не можуть бути надані, у зв`язку з їх знищенням, а деякі знаходяться у Товариства, яке не виконує рішення суду від 29.10.2015 у справі № 910/24620/15 та не повертає їх ОСББ.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині зобов`язання надати ОСОБА_1 наступну інформацію, з вилученням з неї персональних даних співвласників багатоквартирного будинку та інших фізичних осіб як конфіденційної інформації:

- копії Протоколів Загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31А» з усіма додатками, що є невід`ємною частиною протоколів, а саме листками письмового опитування (голосування), по питанням порядку денного співвласників на загальних зборах ОСББ у кількості, що вказано в кожному Протоколі, пронумерованих та прошнурованих за період 2016-2020, крім протоколу за 08.11.2021;

- копії доказів повідомлення ОСОБА_1 як співвласника про скликання усіх загальних зборів, докази направлення повідомлення щодо проведення загальних зборів поштою (рекомендованими листами), за період 2016-2020 роки, крім повідомлення про збори на 30.09.2021;

- копії кошторисів ОСББ «Затишна оселя 17/31А» за 2015-2024 роки;

- копії отриманих платежів по внескам та обов`язковим платежам по нежитловим приміщенням 443, 453, 458, 459, 444 у період 2016-2024 роки;

- копії звітів органів управління ОСББ «Затишна оселя 17/31А» за 2020-2024 роки;

- копії звітів ревізійної комісії ОСББ «Затишна оселя 17/31А» за 2020-2024 роки, з огляду на таке.

Згідно з частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до статті 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон про ОСББ).

Згідно зі статтею 1 Закону про ОСББ об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Частиною першою статті 4 Закону про ОСББ визначено, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Відповідно до статті 14 Закону про ОСББ співвласник має право:

брати участь в управлінні об`єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об`єднання;

обирати та бути обраним до складу статутних органів об`єднання;

знайомитися з протоколами установчих та загальних зборів (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), власними листками опитування, зведеною інформацією про результати голосування кожного із співвласників (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), а також за власний рахунок робити з них виписки і копії та отримувати їх копії в електронній формі;

одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об`єднання;

вимагати від статутних органів захисту своїх прав та дотримання співвласниками правил добросусідства;

одержувати в установленому статутом порядку інформацію про діяльність асоціації.

Об`єднання на вимогу співвласника зобов`язане надати йому для ознайомлення всі свої фінансові звіти.

Порядок здійснення прав співвласників визначається законом.

Здійснення співвласником своїх прав не може порушувати права інших власників.

Спори щодо здійснення прав співвласників вирішуються за згодою сторін або в судовому порядку.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників щодо його утримання та управління, визначені Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон про особливості здійснення права власності).

Відповідно до статті 6 Закону про особливості здійснення права власності співвласники мають право:

1) вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників;

2) брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника;

3) одержувати інформацію про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання;

4) безоплатно одержувати інформацію про суб`єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом;

5) знайомитися з протоколами зборів співвласників (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), власними листками опитування, зведеною інформацією про результати голосування кожного із співвласників (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), а також за власний рахунок робити з них виписки і копії та отримувати їх копії в електронній формі;

6) на відшкодування винною особою збитків, завданих спільному майну багатоквартирного будинку, у розмірі, що відповідає частці кожного співвласника;

7) інші права, визначені законом.

Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.

У разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення новий власник набуває усіх прав попереднього власника як співвласника.

Слід зазначити, що права співвласників передбачені статтями 10, 14 Закону про ОСББ, статтею 6 Закону про особливості здійснення права власності, а також статутом відповідача (розділ V Права та обов`язки співвласників).

Згідно з наведеними вище нормами Закону про ОСББ та Закону про особливості здійснення права власності співвласник має право одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність ОСББ. Аналогічне право співвласників також передбачено статутом ОСББ.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону про ОСББ основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Законом України «Про інформацію» (далі - Закон про інформацію) врегульовано відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.

Згідно зі статтею 1 Закону про інформацію: інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (абзац четвертий); документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі (абзац другий).

Аналогічне визначення поняття «інформація» міститься у частині першій статті 200 ЦК України.

Тобто документ містить у зафіксованому вигляді відповідну інформацію.

Крім того, інформація може бути відображена в іншому вигляді шляхом фіксування відомостей та/або даних.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.04.2024 у справі № 925/1440/22 зазначила, зокрема, таке:

«право співвласника на отримання інформації про діяльність ОСББ є одним з найважливіших прав такої особи і безпосередньо пов`язане із правом на участь в управлінні ОСББ.

83. Реалізація співвласником своїх прав, пов`язаних з прийняттям рішень про діяльність ОСББ неможлива без необхідної і достатньої інформації для прийняття відповідних рішень.

84. При вирішенні питань реалізації права співвласника ОСББ на інформацію про діяльність ОСББ слід враховувати, що витребувана співвласником інформація змістовно має слугувати реалізації інших прав, що надаються співвласнику Законом про ОСББ, іншими нормативними актами та статутом ОСББ»;

88. Згідно зі статтею 5 Закону про інформацію кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

89. Водночас право співвласника на одержання інформації не є необмеженим з огляду на таке.

90. Інформація про фізичну особу є видом інформації за її змістом (стаття 10 Закону про інформацію).

91. Інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (частина перша статті 11 Закону про інформацію).

92. Закон про захист персональних даних регулює правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних (стаття 1 цього Закону).

93. Положеннями статті 2 Закону про захист персональних даних передбачено, що персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (абзац десятий). Розпорядник персональних даних - фізична чи юридична особа, якій володільцем персональних даних або законом надано право обробляти ці дані від імені володільця (абзац одинадцятий). Знеособлення персональних даних - вилучення відомостей, які дають змогу прямо чи опосередковано ідентифікувати особу (абзац шостий). Суб`єкт персональних даних - фізична особа, персональні дані якої обробляються (абзац дванадцятий).

94. Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону про захист персональних даних об`єктами захисту є персональні дані. Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою.

95. Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація (частина перша статті 21 Закону про інформацію).

96. Відповідно до частини другої статті 21 Закону про інформацію конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (абзац перший). Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом (абзац другий).

97. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження (частина друга статті 11 Закону про інформацію).

98. Відповідно до частини другої статті 11 Закону про інформацію кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.

99. Згідно із частиною другою статті 4 Закону про захист персональних даних володільцем чи розпорядником персональних даних можуть бути підприємства, установи і організації усіх форм власності, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні особи - підприємці, які обробляють персональні дані відповідно до закону.

100. Частиною другою статті 14 Закону про захист персональних даних визначено, що поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини та для проведення Всеукраїнського перепису населення.

101. Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 6 Закону про захист персональних даних обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

102. За змістом частини шостої статті 6 Закону про захист персональних даних заборонено обробку даних про фізичну особу без її згоди, а пункт 6 частини другої статті 8 цього Закону передбачає, що особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід`ємними і непорушними.

103. Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012, відповідно до частин першої, другої статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Зазначеним вимогам Конституції України кореспондують положення законодавства України, якими передбачено, що збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абзац другий частини першої статті 302 Цивільного кодексу України); поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 14 Закону про захист персональних даних); конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частина друга статті 21 Закону про інформацію); розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди -лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації»; далі - Закон про доступ до публічної інформації).

104. Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожному гарантовано право на повагу до приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

105. Згідно зі статтею 5 Закону про інформацію реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

106. Частинами третьою, четвертою статті 14 Закону про ОСББ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) також визначено, що порядок здійснення прав співвласників визначається законом. Здійснення співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.

107. Аналогічна норма про те, що реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників, міститься також у частині другій статті 6 Закону про особливості здійснення права власності (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

108. Таким чином, реалізуючи свої права, співвласник має право звернутися до ОСББ за отриманням інформації про діяльність такого ОСББ, а останнє зобов`язано надати таку інформацію в обсязі, який є достатнім для реалізації прав співвласників на участь в управлінні ОСББ, відповідно до Закону про ОСББ, Закону про особливості здійснення права власності, а також статуту об`єднання, крім конфіденційної інформації про фізичних осіб»;

113. Отже, чинне законодавство містить обмеження щодо надання співвласникам конфіденційної інформації про фізичних осіб. Запровадженням до статті 14 Закону про ОСББ та статті 6 Закону про особливості здійснення права власності обмеження поширення інформації (словосполучення «крім конфіденційної інформації про фізичних осіб») досягнуто юридичної визначеності у питанні захисту конфіденційної інформації про особу, яка включає і персональні дані.

114. Крім того, відповідно до частини третьої статті 10-1 Закону про доступ до публічної інформації, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, передбачено, що публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи, оприлюднюється та надається на запит у формі відкритих даних у разі додержання однієї з таких умов: 1) персональні дані знеособлені та захищені відповідно до Закону про захист персональних даних; 2) фізичні особи (суб`єкти даних), персональні дані яких містяться в інформації у формі відкритих даних, надали свою згоду на поширення таких даних відповідно до Закону про захист персональних даних; 3) надання чи оприлюднення такої інформації передбачено законом; 4) обмеження доступу до такої інформації (віднесення її до інформації з обмеженим доступом) заборонено законом.

115. З урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що персональні дані співвласників та інших фізичних осіб, отримані ОСББ в процесі його діяльності, є конфіденційною інформацією з відповідним правовим режимом. Персональні дані співвласників та інших фізичних осіб не підлягають наданню ОСББ для ознайомлення співвласнику як конфіденційна інформація, згода на поширення якої не надавалась у встановленому законом порядку.

116. Тому ОСББ має надати співвласнику для ознайомлення документи, інформацію, визначені Законом про ОСББ та Законом про особливості здійснення права власності, а також статутом ОСББ, з вилученням з них персональних даних співвласників багатоквартирного будинку та інших фізичних осіб як конфіденційної інформації».

Враховуючи викладене, позивач, як співвласник, має право на отримання інформації з вилученням з неї персональних даних співвласників багатоквартирного будинку та інших фізичних осіб як конфіденційної інформації (копії Протоколів Загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31А» з усіма додатками, що є невід`ємною частиною протоколів, а саме листками письмового опитування (голосування), по питанням порядку денного співвласників на загальних зборах ОСББ у кількості, що вказано в кожному Протоколі, пронумерованих та прошнурованих за період 2016-2020, крім протоколу за 08.11.2021; копії доказів повідомлення ОСОБА_1 як співвласника про скликання усіх загальних зборів, докази направлення повідомлення щодо проведення загальних зборів поштою (рекомендованими листами), за період 2016-2020, крім повідомлення про збори на 30.09.2021; копії кошторисів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31А» за 2015-2024 роки; копії отриманих платежів по внескам та обов`язковим платежам по нежитловим приміщенням 443, 453, 458, 459, 444 у період 2016-2024 роки; копії звітів органів управління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31А» за 2020-2024 роки; копії звітів ревізійної комісії Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31А» за 2020-2024 роки), в силу приписів зазначених норм права та враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду. Водночас, щодо решти інформації, яку позивач просить йому надати, такі вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на їх необґрунтованість, оскільки надання таких документів не передбачено законодавством, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не подано доказів на підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, позов підлягає частковому задоволенню.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача у розмірі 757,00 грн.

При цьому, розподіляючи витрати по оплаті позову судовим збором, судом враховано, що позивачем заявлено вимогу немайнового характеру та за подання такого позову позивач сплатила судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Проте, відповідачем у даній справі частково визнані позовні вимоги.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, судовий збір в розмірі 50% а саме 1514,00 грн (3028*50/100) може бути повернутий позивачу за його клопотанням в порядку ст. 7 ЗУ "Про судовий збір".

Решта суми судового збору (1514,00 грн) враховуючи часткове задоволення позову розподіляється між сторонами порівну.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31А» (03022, м. Київ, пров. Коломийський, буд. 17/31А, код 39662526) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) наступну інформацію, з вилученням з неї персональних даних співвласників багатоквартирного будинку та інших фізичних осіб як конфіденційної інформації:

- копії Протоколів Загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31А» з усіма додатками, що є невід`ємною частиною протоколів, а саме листками письмового опитування (голосування), по питанням порядку денного співвласників на загальних зборах ОСББ у кількості, що вказано в кожному Протоколі, пронумерованих та прошнурованих за період 2016-2020 роки, крім протоколу за 08.11.2021;

- копії доказів повідомлення ОСОБА_1 як співвласника про скликання усіх загальних зборів, докази направлення повідомлення щодо проведення загальних зборів поштою (рекомендованими листами), за період 2016-2020 роки, крім повідомлення про збори на 30.09.2021;

- копії кошторисів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31А» за 2015-2024 роки;

- копії отриманих платежів по внескам та обов`язковим платежам по нежитловим приміщенням pf yjvthfvb 443, 453, 458, 459, 444 у період 2016-2024 роки;

- копії звітів органів управління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31А» за 2020-2024 роки;

- копії звітів ревізійної комісії Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31А» за 2020-2024 роки.

3. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31А» (03022, м. Київ, пров. Коломийський, буд. 17/31А, код 39662526) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) 757 (сімсот п`ятдесят сім) грн 00 коп. судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05.02.2025.

Суддя О.Г. Удалова