Рішення

від 14.01.2025 по справі 910/16472/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.01.2025Справа № 910/16472/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські бізнес комунікації"</a>;

до Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр";

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (третя особа 1);

Товариство з обмеженою відповідальністю "Айті-Солюшнс" (третя особа 2);

Товариство з обмеженою відповідальністю "Троя-ІФ" (третя особа 3);

про захист майнових прав інтелектуальної власності та відшкодування збитків.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І.П.

Представники:

Від позивача: Краснопольська Т.А., адвокат, довіреність № б/н від 13.10.2023;

Від відповідача: Шилін О.С., в порядку самопредставництва;

Від третьої особи 1: Рикова Н.В., адвокат, ордер серії АА № 1528809 від 14.01.2025;

Від третьої особи 2: не з`явилися;

Від третьої особи 3: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські бізнес комунікації"</a> звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить суд:

- зобов`язати Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" припинити та заборонити вчиняти дії, що порушують авторське право позивача, а саме: припинити та заборонити відповідачу здійснювати будь-яке розповсюдження, відчуження третім особам оплатне чи безоплатне комп`ютерної програми "CallWay", її похідних та інших програм, розроблених на основі цих вихідних кодів, в тому числі видавати ліцензії/субліцензії на комп`ютерну програму "CallWay", її похідні та інші програми, розроблені на основі цих вихідних кодів, укладати ліцензійні договори відносно комп`ютерної програми "CallWay", її похідних та інших програм, розроблених на основі цих вихідних кодів, передавати в найм/оренду на комп`ютерну програму "CallWay", її похідні та інші програми, розроблені на основі цих вихідних кодів;

- стягнути з Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" упущену вигоду у розмірі 578 640,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 відкрито провадження у справі № 910/16472/23, вирішено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.12.2023 та залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва".

16.11.2023 Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" подало до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову.

04.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські бізнес комунікації"</a> подало до господарського суду відповідь на відзив Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" на позовну заяву.

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" 04.12.2023 подало до господарського суду письмові пояснення.

07.12.2023 Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" подало до господарського суду заперечення на відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські бізнес комунікації"</a> на відзив на позовну заяву.

08.01.2024 Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" подало до господарського суду клопотання про зупинення провадження, в якому заявник просив зупинити провадження у справі № 910/16472/23 до набрання законної сили рішенням у справі № 755/11194/20.

У підготовчому засіданні 06.02.2024 судом розглядалося клопотання Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" про зупинення провадження.

Як встановлено п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Суд вказує, що у нього відсутня можливість посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Враховуючи наведене, судом, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалено відмовити у задоволенні клопотанні про зупинення провадження у справі, оскільки встановлені у справі 755/11194/20 обставини не впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, які господарський суд може встановити самостійно.

Також 06.02.2024 розглядалося клопотання Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" про витребування доказів, яке було подане у підготовчому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Тобто, позивач в силу приписів ч. 2 ст. 80 та ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний був подати клопотання про витребування разом з позовною заявою.

При цьому позивачем не подано до суду, разом з клопотанням про витребування доказів, заяву про поновлення строку на подання такого клопотання.

А відтак, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Айті-Солюшнс" залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Троя-ІФ" залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

02.04.2024 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Айті-Солюшнс" надійшло пояснення на позовну заяву.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Троя-ІФ" 03.04.2024 до господарського суду надійшло пояснення щодо позовної заяви.

17.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Троя-ІФ" подало господарського суду додаткові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 зобов`язано Головне управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області надати до Господарського суду міста Києва оригінали (або належним чином засвідчені копії) наступних документів, вилучених у Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" згідно протоколу обшуку, складеного у місті Київ 21.08.2019 старшим слідчим в особливо важливих справах Слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області Хоменко Денисом Миколайовичем, у зв`язку із проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018110000000355 від 08.10.2018, на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва Левко В.Б. від 15.08.2019:

- договору про надання послуг № 4342 від 13.04.2018 з додатками;

- видаткової накладної № 65 від 06.09.2018;

- ліцензійних сертифікатів на комп`ютерну програму "Call Way".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 повторно зобов`язано Головне управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області надати до Господарського суду міста Києва оригінали (або належним чином засвідчені копії) наступних документів, вилучених у Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" згідно протоколу обшуку, складеного у місті Київ 21.08.2019 старшим слідчим в особливо важливих справах Слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області Хоменко Денисом Миколайовичем, у зв`язку із проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018110000000355 від 08.10.2018, на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва Левко В.Б. від 15.08.2019:

- договору про надання послуг № 4342 від 13.04.2018 з додатками;

- видаткової накладної № 65 від 06.09.2018;

- ліцензійних сертифікатів на комп`ютерну програму "Call Way".

05.07.2024 від Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області надійшло повідомлення, відповідно до якого, витребувані судом ухвалою від 25.06.2024 перебувають в Київській обласній прокуратурі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2024 зобов`язано Київську обласну прокуратуру (бульвар Лесі Українки, 27/2, Київ, 01014) надати до Господарського суду міста Києва оригінали (або належним чином засвідчені копії) наступних документів, вилучених у Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" згідно протоколу обшуку, складеного у місті Київ 21.08.2019 старшим слідчим в особливо важливих справах Слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області Хоменко Денисом Миколайовичем, у зв`язку із проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018110000000355 від 08.10.2018, на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва Левко В.Б. від 15.08.2019:

- договору про надання послуг № 4342 від 13.04.2018 з додатками;

- видаткової накладної № 65 від 06.09.2018;

- ліцензійних сертифікатів на комп`ютерну програму "Call Way".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/16472/23 до судового розгляду по суті.

29.10.2024 від Київської обласної прокуратури надійшов лист, відповідно до якого надати запитувані господарським судом в ухвалі від 20.08.2024 не представляється можливим.

Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 14.01.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські бізнес комунікації"</a> позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" у судовому засіданні 14.01.2025 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.

Представник Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" у судовому засіданні 14.01.2025 надав пояснення щодо суті спору.

У судове засідання 14.01.2025 представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Айті-Солюшнс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Троя-ІФ" не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи булу повідомлені належним чином, що вбачається з повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, про причини неявки суд не повідомили. Будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Згідно з частинами 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Айті-Солюшнс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Троя-ІФ" третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

14.01.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з рішення Державної служби інтелектуальної власності України про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір від 06.02.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські бізнес комунікації"</a> є володільцем майнових прав інтелектуальної власності на комп`ютерну програму "CallWay".

13.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські бізнес комунікації" (далі також - позивач, виконавець) та Комунальним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (далі також - відповідач, замовник) укладено договір № 4342 про надання послуг (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, виконавець зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим договором надати замовникові послуги, зазначені в п. 1.2. договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно з п. 1.2. договору, найменування послуги: код за ДК 021:2015: 72260000-5 послуги, пов`язані з програмним забезпеченням (Створення комплексу "Оперативно-диспетчерське обслуговування житлового фонду та систем керування, контролю і забезпечення безпеки ліфтового обладнання" (далі за текстом також - КІТТС "ОДО" або комплекс).

Як передбачено п. 1.4. договору, перелік та зміст послуги, що є предметом договору, строки їх надання та вартість визначаються календарним планом (додаток 1 до договору), який є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 1.5. договору встановлено, що технічні та інші вимоги до предмету договору визначаються робочому проекті на створення КІТТС "ОДО", наданому замовником, та в Інформації про необхідні технічні, якісні, кількісні та інші характеристики предмету договору (Технічні вимоги) (додаток 2 до договору).

Розділом 2 договору визначено, що виконавець повинен надати замовнику послуги, якість яких відповідає вимогам Робочого проекту на створення КІТТС "ОДО" та даного договору, законодавству України та загальноприйнятим умовам надання такого роду послуг. Виконавець забезпечує гарантійну (технічну) підтримку створеного в результаті надання послуг програмного забезпечення протягом 12 місяців з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг по останньому етапу згідно з календарним планом. Під гарантійною підтримкою у договорі розуміється зобов`язання виконавця безоплатно підтримувати розроблене програмне забезпечення, виправляти виявлені помилки і адаптувати програмне забезпечення до нових версій операційних систем та систем керування базами даних. Якщо протягом строку гарантійної (технічної) підтримки виявляються дефекти в роботі або його невідповідність робочому проекту на створення КІТТС "ОДО" та умовам договору, виконавець зобов`язується своїми засобами і за власні кошти усунути помилки, неполадки, збої у роботі програмного забезпечення, що було створене або модифіковане ним під час надання послуг за цим договором у погоджені сторонами строки. При цьому, строк гарантійної (технічної) підтримки створеного в результаті надання послуг програмного забезпечення продовжується на строк, який погоджений сторонами для усунення виявлених дефектів, помилок, неполадок, збоїв у роботі програмного забезпечення або його невідповідності Технічному завданню та умовам договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, ціна даного договору становить: 58 814 736,00 грн. (п`ятдесят вісім мільйонів вісімсот чотирнадцять тисяч сімсот тридцять шість гривень, 00 коп.) з урахуванням ПДВ (якщо виконавець - платник ПДВ та щодо об`єктів оподаткування ПДВ).

Згідно з п. 4.1., 4.2. договору, місце надання послуги: м. Київ, вул. Космічна, 12 А, 02192. Строк надання послуги: з дати отримання письмової заявки від замовника та до 17.12.2018.

Як визначено п. 6.1. договору, виконавець передає (відчужує) замовнику в повному обсязі всі майнові права інтелектуальної власності (майнові права автора) на будь-які створені ним об`єкти права інтелектуальної власності в рамках даного договору. Виконавець не має права надалі використовувати створені ним в рамках даного договору об`єкти права інтелектуальної власності з комерційною метою або з будь-якою іншою метою, або будь-яким способом, без попередньої письмової згоди замовника.

У п. 6.2. договору сторони домовились, що моментом передачі (відчуження) виконавцем і моментом прийняття замовником виключних майнових прав інтелектуальної власності на створений виконавцем об`єкт права інтелектуальної власності є момент підписання сторонами відповідного акту прийому-передачі наданих послуг за відповідним етапом згідно календарного плану.

Договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін (за їх наявності та у випадку використання печатки учасником в своїй господарської діяльності та при оформленні документів) і діє до 17.12.2018, а в частині розрахунків та гарантійних зобов`язань за даним договором - до повного виконання їх сторонами (п. 10.1. договору).

Пунктом 11.8. договору визначено, що умови цього договору можуть бути змінені за згодою сторін у порядку, визначеному законодавством України, шляхом укладання сторонами додаткової угоди до цього договору. Всі зміни та доповнення до цього договору будуть мати юридичну силу, якщо вони виконані в письмовій формі та належним чином підписані уповноваженими представниками сторін. Такі зміни та доповнення до цього договору вважаються його невід`ємною частиною.

Додатковою угодою № 5 від 14.12.2018 до договору сторони погодили п. 10.1. договору викласти в наступній редакції: Договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін (за їх наявності та у випадку використання печатки учасником в своїй господарської діяльності та при оформленні документів) і діє до 30.06.2019, а в частині розрахунків та гарантійних зобов`язань за даним договором - до повного виконання їх сторонами.

Також вказаною додатковою угодою викладено календарний план в частині етапів 3-5 в новій редакції.

В свою чергу, додатковою угодою № 6 від 26.06.2019 до договору, сторонами погоджено:

- викласти п. 4.2. договору в такій редакції: "Строк надання послуги: з дати отримання письмової заявки від замовника та до 26.12.2019 року включно";

- викласти п. 10.1. договору в такій редакції: "Договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін (за їх наявності та у випадку використання печатки учасником в своїй господарської діяльності та при оформленні документів) і діє до 26.12.2019, а в частині розрахунків та гарантійних зобов`язань за даним договором - до повного виконання їх сторонами.

Також вказаною додатковою угодою викладено календарний план в частині етапів 3-5 в новій редакції.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги вказує, що на виконання 1 етапу договору виконавець поставив замовнику, зокрема, наступні ліцензійні сертифікати на комп`ютерну програму "CallWay": ліцензійний сертифікат на комп`ютерну програму "CallWay" (ліцензії фахівця відділу якості); ліцензійний сертифікат на комп`ютерну програму "CallWay" (ліцензії координатора); ліцензійний сертифікат на комп`ютерну програму "CallWay" (ліцензії супервізора); ліцензійний сертифікат на комп`ютерну програму "CallWay" (серверна ліцензія); ліцензійний сертифікат на комп`ютерну програму "CallWay" (ліцензія адміністратора); ліцензійний сертифікат на комп`ютерну програму "CallWay" (інтеграційні ліцензії); ліцензійний сертифікат на комп`ютерну програму "CallWay" (ліцензії користувача).

Як зазначає позивач, відповідно до даних ліцензійних сертифікатів відповідачеві передано невиключні майнові права на використання комп`ютерної програми "CallWay". Всіма перерахованими вище ліцензійними сертифікатами передбачено, що ліцензія не передбачає передачу КП "ГІОЦ" невиключних/виключних майнових прав на використання комп`ютерної програми "CallWay" третім особами.

Однак, за твердженнями позивача, йому став відомий факт використання комп`ютерної програми "CallWay" третьою особою, а саме Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (далі також - третя особа 1), до якої позивач звернувся у травні 2023 року з запитом, в якому просив повідомити на якій підставі воно використовує комп`ютерну програму "CallWay", у відповідь на який третя особа 1 повідомила, що дана комп`ютерна програма використовується на підставі укладеного з відповідачем ліцензійного договору № 288 від 16 травня 2023.

Також позивач вказує, що він звернувся до відповідача з пропозицією встановити договірні відносини шляхом укладення відповідного ліцензійного договору на використання комп`ютерної програми "CallWay", умовами якого б було передбачено право відповідача передавати право користування (надавати ліцензії) третім особам, однак відповіді на вказану пропозицію отримано не було, а третя особа 1 продовжує використовувати комп`ютерну програму "CallWay" без належної для цього підстави, що є порушенням майнових прав інтелектуальної власності позивача.

Крім цього, позивач, враховуючи використання третьою особою 1 комп`ютерної програми "CallWay", просить стягнути з відповідача упущену вигоду у розмірі 578 640,00 грн, оскільки саме відповідач, на думку позивача, передав третій особі 1 комп`ютерну програму "CallWay", хоча такого права не мав, чим завдав збитків позивачеві.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує, що твердження позивача про передачу третій особі 1 комп`ютерної програми "CallWay" саме невиключних майнових прав на використання вказаної програми прямо суперечать положенням договору, оскільки відповідно до п. 6.1. договору, позивач передає відповідачу в повному обсязі всі майнові права інтелектуальної власності на будь-які створені ним об`єкти інтелектуальної власності в рамках цього договору.

При цьому відповідач вказує, що позивачем реалізовано 2 (два) етапи з 5 (п`яти), передбачених календарним планом щодо створення КІТТС "ОДО", а відповідачем сплачено 29 530 520,00 грн та отримав всі виключні майнові права інтелектуальної власності на об`єкти, отримані в ході виконання договору, а відтак відповідач, як законний та добросовісний набувач всіх майнових прав інтелектуальної власності на створений позивачем об`єкт інтелектуальної власності в рамках договору - КІТТС "ОДО", має право розпоряджатися на власний розсуд.

Також відповідач звертає увагу, що ним, відповідно до ліцензійного договору № 288 від 16.05.2023 та в подальшому відповідно до ліцензійного договору № 324 від 01.06.2023 надано третій особі 1 право на використання Програмно-технічного комплексу "Централізований уніфікований контакт-центр", що відповідає предмету вказаних ліцензійних договорів.

При цьому відповідач зазначає, що жодних положень та посилань на послуги, що пов`язані з програмним забезпеченням КІТТС "ОДО", в тому числі постачання ліцензій та програмного забезпечення, зокрема комп`ютерної програми "CallWay", у вищевказаних договорах не міститься, а відтак, на думку відповідача, позивач безпідставно вважає, що третя особа 1 використовує комп`ютерну програму "CallWay".

Крім того відповідач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Айті-Солюшнс" (далі також - третя особа 2), в межах виконання договору № 4090 від 02.10.2017, поставило ліцензію на право користування програмним комплексом "Контакт Центр".

Також відповідач зазначає, що Програмно-технічний комплекс "Централізований уніфікований контакт-центр", право на використання якого надано третій особі 1, створено на підставі договору № 4504 від 26.11.2018, укладеного між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Троя-ІФ" (далі також - третя особа 3), відповідно до п. 6.1. якого, відповідачем отримано в повному обсязі всі майнові права інтелектуальної власності на будь-які створені об`єкти інтелектуальної власності в рамках цього договору.

Тобто, за твердженнями відповідача, всі майнові права інтелектуальної власності на Програмно-технічний комплекс "Централізований уніфікований контакт-центр" належать саме йому.

В свою чергу, як вказує відповідач, відсутні правові підстави для задоволення вимоги про стягнення упущеної вигоди у розмірі 578 640,00 грн, у зв`язку з тим, що права інтелектуальної власності позивача на комп`ютерну програму "CallWay" не порушені.

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (далі також - третя особа 1), надаючи пояснення, вказує, що використовувало комп`ютерну програму "CallWay" з 16.05.2023 на підставі відповідного ліцензійного договору з відповідачем, а відносно наявних заборон передачі вказаної програми третім особам третій особі 1 нічого не відомо.

Третя особа 2, надаючи пояснення, зазначає, що програмний комплекс "Контакт Центр" створений на базі програмного забезпечення "CallWay" версії 3.06. був переданий відповідачу на підставі договору №4090 від 02.10.2017.

При цьому третя особа 2 зазначає, що програмне забезпечення "CallWay" версії 3.06. було нею придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт інтегрешнс" на підставі договору № 1-1810/2017 від 18.10.2017, а послуги із адаптації та впровадження програмного комплексу "Контакт Центр" надані фізичною особою-підприємцем Мельником І. Д.

Окремо тертя особа 2 звертає увагу, що позивачем надано авторизаційний лист виробника № 11-09/17 від 11.09.2017, яким повідомило, що третя особа 2 є авторизованим партнером виробника та має повноваження здійснити постачання ліцензійного програмного забезпечення "CallWay" відповідачеві.

Третя особа 3, надаючи пояснення, вказувала, що в межах виконання договору № 4504 від 26.11.2018 не розроблялось та не поставлялося будь-яке програмне забезпечення, в тому числі і комп`ютерну програму "CallWay".

Тобто, за твердженнями третьої особи 3, в межах виконання зазначеного договору, нею не створювалося об`єктів інтелектуальної власності

Третя особа 3 зазначала, що належним чином виконала умови вказаного договору щодо впровадження Програмно-технічного комплексу "Централізований уніфікований контакт-центр".

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 432 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 21.10.2015 у справі №3-649гс15.

Оскільки позов стосовно неправомірної передачі позивачем третій особі 1 майнових прав на використання комп`ютерної програми "CallWay" обґрунтовано порушенням прав інтелектуальної власності позивача на вказану програму, суд приходить до висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів існування у нього інтересу щодо предмету спору, а отже і наявність підстав для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно ст. 154 Господарського кодексу України (далі також - ГК України), відносини, пов`язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами. До відносин, пов`язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами.

Частиною 1 ст. 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 ЦК України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об`єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 ГК України та ч. 1 ст. 420 ЦК України, зокрема, належать комп`ютерні програми.

Як передбачено ч. 1 ст. 424 ЦК України, майновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до ст. 426 ЦК України, способи використання об`єкта права інтелектуальної власності визначаються цим Кодексом та іншим законом. Особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об`єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об`єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Як встановлено ст. 431 ЦК України, порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 433 ЦК України, об`єктами авторського права є твори, а саме, зокрема, комп`ютерні програми.

Частиною 4 вказаної статті визначено, що комп`ютерні програми охороняються як літературні твори.

Як встановлено судом, відповідно до рішення Державної служби інтелектуальної власності України про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір від 06.02.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські бізнес комунікації"</a> є володільцем майнових прав інтелектуальної власності на комп`ютерну програму "CallWay".

В подальшому, а саме 13.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські бізнес комунікації" та Комунальним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр" укладено договір № 4342 про надання послуг, відповідно до п. 1.1. якого, виконавець зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим договором надати замовникові послуги, зазначені в п. 1.2. договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно з п. 1.2. договору, найменування послуги: код за ДК 021:2015: 72260000-5 послуги, пов`язані з програмним забезпеченням (Створення комплексу "Оперативно-диспетчерське обслуговування житлового фонду та систем керування, контролю і забезпечення безпеки ліфтового обладнання" (далі за текстом також - КІТТС "ОДО" або комплекс).

Тобто, предметом договору було створення Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські бізнес комунікації" комплексу "Оперативно-диспетчерське обслуговування житлового фонду та систем керування, контролю і забезпечення безпеки ліфтового обладнання".

Як передбачено п. 1.4. договору, перелік та зміст послуги, що є предметом договору, строки їх надання та вартість визначаються календарним планом (додаток 1 до договору), який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до календарного плану надання послуг, який є додатком 1 до договору, надання послуг має складатися з 5-ти етапів, перший з яких передбачав постачання ліцензії та програмного забезпечення протягом 10 робочих днів з дати підписання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з видаткової накладної № 65 від 06.09.2018, позивач було передано відповідачу наступні ліцензії на комп`ютерну програму "CallWay": ліцензія адміністратора; інтеграційна ліцензія; ліцензія користувача; серверна ліцензія; ліцензія супервізова; ліцензія фахівця відділу якості, без обмеження кількості; ліцензія координатора, без обмежень кількості.

Відповідно до ліцензійних сертифікатів, вказані ліцензії не передбачають передачі відповідачем невиключних/виключних майнових прав на використання комп`ютерної програми "CallWay" третім особам, а строк їх дії - не обмежений.

Крім того, за вказаною видатковою накладною позивачем також передано відповідачеві наступне програмне забезпечення, зокрема: ПЗ Модуль "Аналітичної звітності"; ПЗ Модуль "Керування записами розмов"; ПЗ Модуль "IVR"; ПЗ Модуль "Інтелектуальна черга"; ПЗ Модуль "Суфлювання"; ПЗ Модуль "Чорний список"; ПЗ Модуль "Липкість"; ПЗ Модуль "Автоформатор"; ПЗ Модуль "Інтеграції обладнання "Еталон" 1, 2, 2М"; ПЗ Модуль "Інтеграції обладнання "Комфорт"; ПЗ Модуль "Інтеграції обладнання "Промінь"; ПЗ Модуль "Інтеграції з сервером телефонії"; ПЗ Модуль "Людина у ліфті"; ПЗ Модуль "Освітлення МЗК"; ПЗ Модуль "Чорний лист"; ПЗ Модуль "Компонент розподілення приоритетів викликів"; ПЗ Модуль "Чек лист"; ПЗ Модуль "Хронології"; ПЗ Модуль "Імпорт історичних даних"; ПЗ Модуль "Внесення паспортів об`єктів, форми управління, постачальники послуг"; ПЗ Модуль "Аудит, впровадження ієрархії обслуговуючих структур та органів місцевого самоврядування, довідники"; ПЗ Модуль "Механізм оформлення заявок (типи, порядок дій тощо)"; ПЗ Модуль "Механізм контролю виконання заявок"; ПЗ Модуль "Адресних відключень"; ПЗ Модуль "Опалювальний сезон"; ПЗ Модуль "Автоінформатор"; ПЗ Модуль "Інтеграції з сервером телефонії"; ПЗ Модуль "Комунікації електронною поштою"; ПЗ Модуль "Скарги"; ПЗ Модуль "Інтеграції з стороннім ПЗ (CW, DeskControl)"; ПЗ Модуль "Розробка звітності"; ПЗ Модуль "Налаштування правил та форматів звітності"; ПЗ Модуль "Експорт даних".

Відповідачем, на виконання умов договору, сплачено на користь позивача платіжними дорученнями № 111 від 12.09.2018 та № 193 від 17.12.2018 грошові кошти у загальному розмірі 29 530 520,00 грн.

З матеріалів справи, а саме з додаткової угоди № 6 від 26.06.2019 до договору, також вбачається, що позивачем виконано лише два етапи календарного плану, а етапи 3-5 мав виконати не пізніше 26.12.2019 (останній день дії договору).

Проте доказів виконання позивачем етапів 3-5 календарного плану матеріали справи не містять.

При цьому, результати наданих послуг за договором з усією документацією вилучені у сторін у ході проведення обшуків, про що свідчать як пояснення сторін так і відповідні протоколи обшуку від 21.08.2019 та знаходяться в матеріалах кримінальної справи № 755/11194/20.

Тобто, після проведення вказаних обшуків ані у позивача, ані у відповідача не було жодних документів та результатів наданих послуг по договору, зокрема відповідних ліцензій на комп`ютерну програму "CallWay".

Також суд вказує, що відповідно до листа Київської обласної прокуратури № 11-846ВИХ-24 від 11.09.2024, оригінали документів, зокрема, договору про надання послуг № 4342 від 13.04.2018 з додатками, видаткової накладної № 65 від 06.09.2018, ліцензійних сертифікатів на комп`ютерну програму "CallWay" знаходяться в кримінальному провадженні № 42018110000000355, що розглядається Вищим антикорупційним судом України.

Таким чином, суд вказує, що відсутність у відповідача ліцензій на комп`ютерну програму "CallWay", а саме: ліцензія адміністратора, інтеграційна ліцензія, ліцензія користувача, серверна ліцензія, ліцензія супервізова, ліцензія фахівця відділу якості, без обмеження кількості, ліцензія координатора, без обмежень кількості виключає можливість для подальшого їх розповсюдження та/або відчуження, передачу права користування на них будь-яким третім особам.

Суд зазначає про те, що за приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи правоохоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів та вплив на правопорушника. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16.

Іншими словами це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц.

Суд також зазначає про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного захисту залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспоренення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Близька за змістом правова позиція міститься у низці постанов Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 зі справи № 338/180/17, від 11.09.2018 зі справи № 905/1926/16, від 19.05.2020 зі справи № 916/1608/18, від 11.01.2022 зі справи № 904/1448/20.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, у тому числі, щодо можливого порушення прав чи інтересів у майбутньому, натомість висновки суду мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про авторське право і суміжні права", суб`єкт авторського права має право використовувати твір будь-яким способом (способами), а також виключне право дозволяти або забороняти використання твору іншими особами. Способами використання твору є:

1) відтворення;

2) включення до складеного твору;

3) включення до іншого твору, крім складеного твору;

4) розповсюдження примірників твору;

5) імпорт примірників твору;

6) здавання в найм або в позичку примірників твору;

7) публічне виконання, публічний показ, публічне демонстрування, публічне сповіщення, інтерактивне надання доступу публіці та інші способи доведення до загального відома публіки;

8) переклад;

9) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни твору.

Цей перелік не є вичерпним.

Як передбачено статтею 20 вказаного закону, охорона комп`ютерної програми поширюється на комп`ютерні програми, виражені у вихідному або об`єктному кодах, якщо вони є оригінальними. Охорона надається формі вираження комп`ютерної програми. Графічний інтерфейс користувача, набір виконуваних функцій, формат файлів даних, які використовуються у комп`ютерній програмі для експлуатації її функцій, не є формами вираження комп`ютерної програми. Ідеї та принципи, на яких ґрунтується будь-який елемент комп`ютерної програми, зокрема ті, на яких ґрунтується її інтерфейс, логічні схеми, алгоритми та мови програмування, не охороняються авторським правом.

Як вказувалося судом, ч. 1 ст. 424 ЦК України передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до ст. 426 ЦК України, способи використання об`єкта права інтелектуальної власності визначаються цим Кодексом та іншим законом. Особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об`єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об`єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

З вищевказаного вбачається, що саме на позивача покладено обов`язок щодо надання доказів незаконного розповсюдження, відчуження третім особам комп`ютерної програми "CallWay".

При цьому суд вказує, що за змістом ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зазначає, що позивачем, в якості доказів розповсюдження та відчуження відповідачем третім особам комп`ютерної програми "CallWay", надано лист третьої особи 1 № 103/45-1561 від 25.05.2023, відповідно до якого Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" використовувало комп`ютерну програму "CallWay" у своїй господарській діяльності на підставі ліцензійного договору № 288 від 16.05.2023, укладеного з відповідачем.

Вищевказане також зазначалося третьою особою в письмових поясненнях, поданих до суду 04.12.2023 та зазначалося, що з 01.06.2023 по теперішній час використовує вказану програму на підставі ліцензійного договору № 324 від 01.06.2023, укладеного з відповідачем.

Як встановлено судом, 16.05.2023 між відповідачем (ліцензіар) та третьою особою 1 (ліцензіат) укладено ліцензійний договір № 288, відповідно до п. 1.1. якого, ліцензіар надає ліцензіату ліцензію (невиключну) на право на використання ПТК "Централізований уніфікований контакт-центр" (далі - Контакт-центр) код за ДК 021:2015:48610000-7 Система баз даних.

В свою чергу, 01.06.2023 між відповідачем (ліцензіар) та третьою особою 1 (ліцензіат) укладено ліцензійний договір № 324, відповідно до п. 1.1. якого, ліцензіар надає ліцензіату ліцензію (невиключну) на право на використання ПТК "Централізований уніфікований контакт-центр" (далі - Контакт-центр) код за ДК 021:2015:48610000-7 Система баз даних.

З наведених договорів вбачається, що відповідачем надано третій особі 1 невиключну ліцензію на право на використання ПТК "Централізований уніфікований контакт-центр".

Суд звертає увагу, що зі змісту вказаних ліцензійних договорів не вбачається, що відповідачем передавалося третій особі право на використання комп`ютерною програмою "CallWay" (відповідною ліцензією комп`ютерної програми "CallWay").

Також матеріали справи не містять інших документів, наприклад таких як, акт приймання-передачі, видаткові накладні, тощо, які б підтверджували факт розповсюдження та/чи відчуження відповідачем на користь третьої особи 1 комп`ютерної програми "CallWay" (відповідної ліцензії комп`ютерної програми "CallWay") за ліцензійними договорами № 288 та № 324.

Оскільки матеріали справи не містять доказів розповсюдження та/чи відчуження відповідачем на користь третьої особи 1 комп`ютерної програми "CallWay" (відповідної ліцензії комп`ютерної програми "CallWay"), то суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що його майнові права інтелектуальної власності на комп`ютерну програму "CallWay" порушені відповідачем.

Крім того суд зазначає, що згідно з послідовною і сталою правовою позицією Верховного Суду відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу захисту способам, визначеним законодавством, є самостійною і достатньою підставою для відмови в позові (повністю або частково). Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.02.2022 зі справи № 905/730/20, у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 зі справи № 910/9215/21.

Окрім вказаного, суд вважає за необхідне зазначити, що за результатами проведеної закупівлі UА-2018-10-25-000809-b, між відповідачем (замовник) та третьою особою 3 (виконавець) 26.11.2018 було укладено договір про надання послуг № 4504.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, виконавець зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим договором надати замовникові послуги, зазначені в п. 1.2 договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Найменування послуги: Впровадження програмно-технічного комплексу "Централізований уніфікований контакт-центр" (1 та 2 лінії) для підтримки користувачів Єдиної міської автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форм власності, 1 черга, за кодом ДК 021:2015 (CPV) "Єдиний закупівельний словник" - 7226000-5 - Послуги, пов`язані з програмним забезпеченням (п. 1.2. договору № 4504 від 26.11.2018).

Згідно умов договору№ 4504 від 26.11.2018, третя особа 3 здійснювала впровадження програмно-технічного комплексу "Централізований уніфікований контакт-центр" (1 та 2 лінії) для підтримки користувачів Єдиної міської автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форм власності, 1 черга, а не розробку/поставку будь-якого програмного забезпечення, в тому числі комп`ютерної програми "CallWay".

Вказане також висвітлено третьою особою 3 у своїх письмових поясненнях.

В свою чергу, судом також встановлено, що 02.10.2017 між відповідачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айті-Солюшнс" (виконавець) укладено договір № 4090, відповідно до п. 1.1. якого, замовник доручає та своєчасно сплачує, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати замовникові послуги з постачання програмного забезпечення, а саме, зокрема, 1 шт. ліцензій на користування програмним комплексом "Контакт Центр".

Як вбачається з акту № 501 приймання-передачі програмного забезпечення від 24.10.2017, третя особа 2 поставила відповідачеві 1 шт. ліцензій на користування програмним комплексом "Контакт Центр".

Таким чином, оскільки позивачем не доведено, що його майнові права інтелектуальної власності на комп`ютерну програму "CallWay" порушені відповідачем, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" припинити та заборонити вчиняти дії, що порушують авторське право позивача, а саме: припинити та заборонити відповідачу здійснювати будь-яке розповсюдження, відчуження третім особам оплатне чи безоплатне комп`ютерної програми "CallWay", її похідних та інших програм, розроблених на основі цих вихідних кодів, в тому числі видавати ліцензії/субліцензії на комп`ютерну програму "CallWay", її похідні та інші програми, розроблені на основі цих вихідних кодів, укладати ліцензійні договори відносно комп`ютерної програми "CallWay", її похідних та інших програм, розроблених на основі цих вихідних кодів, передавати в найм/оренду на комп`ютерну програму "CallWay", її похідні та інші програми, розроблені на основі цих вихідних кодів.

Також господарський суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача упущеної вигоди у розмірі 578 640,00 грн, оскільки ця позовна вимога є похідною від позовної вимоги, у задоволенні якої судом було відмовлено вище.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05.02.2025.

Суддя О.В. Мандриченко