Рішення

від 03.02.2025 по справі 911/2399/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.02.2025Справа № 911/2399/24Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валт Медика", м. Київ

про стягнення 79 392,83 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.09.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) (позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Валт Медика" (відповідач) суми пені в розмірі 79 392,83 грн, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем Державного контракту (договору) №78 від 19.06.2024 року в частині поставки товару.

Ухвалою Господарського суду Київської області №911/2399/24 від 13.09.2024 року позову заяву було передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 року матеріали справи №911/2399/24 було передано на розгляд судді Морозову С.М.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 відкрито провадження у справі №911/2399/24 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду від 05.12.2024 року в електронному вигляді було надіслано відповідачу в його електронний кабінет (довідка про доставку електронного листа 09.12.2024 року міститься в матеріалах справи).

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 24.12.2024 року (включно).

Відповідач правом на подачу до суду відзиву на позовну на заяву не скористався.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.06.2024 року між позивачем (замовник) та відповідачем (постачальник) укладено Держаний контракт (Договір) №78 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність замовника: хірургічні інструменти (код НК 024:2023-59873 - Степлер лінійний ручний для відкритих операцій одноразового використання, код НК 024:2023 - 59870 - Степлер лінійний ручний різальний для відкритих операцій одноразового використання) код ДК 021:2015 - 33:69000-2: Ендоскопічні та ендохірургічні інструменти (код НК 024:2023 - 59871 Степлер лінійний ручний ріжучий ендоскопічний, одноразового використання) код ДК 021:2015 - 33168000-5: за кодом ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» - 33160000-9-Устаткування для операційних блоків (далі - товар), а замовник зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість у порядку та на умовах визначених цим Договором.

Згідно пункту 3.2. Договору ціна Договору становить 4 178 564,00 грн, в тому числі ПДВ 273 364,00 грн.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що розрахунок за поставлену партію товару здійснюється в розмірі 100% упродовж 60 днів з дати поставки товару на адресу замовника на підставі наданого оригіналу видаткової накладної.

Строк поставки товару: до 31.12.2024 року. (п. 5.2. Договору).

Поставка партії товару повинна здійснюватися постачальником не пізніше 3 робочих днів з дати одержання відповідної заявки замовника. (п. 5.6. Договору).

Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 31.12.2024 року, але в будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. (п. 12.1. Договору).

Додатком №1 до Договору сторони оформили специфікацію до Договору із визначенням ціни.

Як зазначає позивач, він заявкою №553/3426 від 26.06.2024 року звернувся до відповідача про здійснення поставки в кількості товару, передбаченого Договором.

У відповідь відповідач листом №1 від 28.06.2024 року повідомив позивача, що не має повного обсягу медичних виробів на складі та повідомив перелік товарів, які він може поставити згідно наявних на складі товарів.

Листом №2 від 01.07.2024 року відповідач повідомив позивача кількість товару яку зможе поставити у строк до 20.08.2024 року, а яку до 15.10.2024 року.

07.07.2024 року позивач направив відповідачу претензію №553/3649, в якій вказав, що поставка у строк до 20.08.2024 року та до 15.10.2024 року є неприйнятною, у зв`язку з чим позивач повідомив відповідача про розірвання Договору та необхідність сплати пені за невчасну поставку.

Листом №5 від 11.07.2024 року відповідач повідомив позивача, що стягнення пені за період з 02.07.2024 року по 06.07.2024 року є передчасним.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказав, що відповідачем неналежно виконано своє зобов`язання з поставки товару у визначений Договором строк, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача суми пені у розмірі 79 392,83 грн за період з 02.07.2024 року по 20.07.2024 року.

Оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Як визначено ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 1. ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 165, 173, 174, 175, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 655, 662, 692 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з умов Договору та Специфікації (Додаток №1 до Договору) відповідачем було взято на себе зобов`язання поставити позивачу товар загальною кількістю 8 найменувань, 2342 одиниці (п. 1.3. Договору).

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Строк поставки товару: до 31.12.2024 року. (п. 5.2. Договору).

При цьому, відповідно до п. 5.6. Договору поставка партії товару повинна здійснюватися постачальником не пізніше 3 робочих днів з дати одержання відповідної заявки замовника.

Заявкою №553/3426 від 26.06.2024 року звернувся до відповідача про здійснення поставки в кількості товару, передбаченого Договором.

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, відповідач повинен був поставити відповідачу товар до 01.07.2024 включно.

Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, товар відповідачем у вказаний строк поставлено позивачу не було.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили, що затримка поставки товару відбулись з вини покупця, суд приходить до висновку, що відповідачем було з простроченням виконано свій обов`язок з поставки позивачу товару.

При цьому, листування сторін щодо погодження іншого строку поставки не змінює порядку визначення строків, передбаченого умовами Договору.

Більше того, 07.07.2024 року позивач направив відповідачу претензію №553/3649, в якій вказав, що поставка у строк не визначений умовами Договору є неприйнятною, у зв`язку з чим позивач повідомив відповідача про розірвання Договору з 20.07.2024 року.

Відповідно до п. 13.6. Договору дострокове розірвання Договору за ініціативою однієї зі сторін можливе при направленні повідомлення у письмовій формі з бажаною датою розірвання.

Таким чином, станом на день розгляду справу у суді, Договір є розірваним за ініціативи позивача.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідач не навів обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Отже, відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку з поставки товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 7.2. Договору сторонами було погоджено, що за непоставку, несвоєчасну поставку або недопоставку товару постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого, несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару за кожний день прострочення поставки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної суми.

З наявного у матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивач вірно нараховує відповідачу пеню за період з 02.07.2024 року по 20.07.2024 року, а тому, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з відповідача суми пені у розмірі 79 392,83 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних та стягнення з відповідача суми пені в розмірі 79 392,83 грн.

Судовий збір позивача у розмірі 3 028,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Валт Медика» (ідентифікаційний код 45538625, місцезнаходження: 04116, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 121А, офіс 222) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) суму пені в розмірі 79 392,83 грн (сімдесят дев`ять тисяч триста дев`яносто дві гривни 83 копійки) та суму судового збору в розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. МОРОЗОВ