Рішення

від 30.01.2025 по справі 911/3136/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3136/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКРАЙ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАК «ОЛІМП»

про стягнення 1 672 795, 76 грн,

Суддя Антонова В.М.

Секретар судових засідань Бойченко С.І.

Представники учасників справи:

від позивача: Кузнецов К.С.;

від відповідача: не з`явився;

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОКРАЙ» (далі позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАК «ОЛІМП» (далі відповідач) про стягнення 1 672 795, 76 грн, з яких: 648 752, 00 грн основний борг, 46 651, 11 грн інфляційні втрати, 87 734, 79 грн пеня, 12 730, 82 грн 3% річних, 726 776, 64 грн відсотки за користування грошовими коштами та 150 150, 40 грн 20% штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором поставки №170-01/23 від 08.12.2023, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

2.Стислий виклад позицій відповідача

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

3.Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.11.2024 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

26.11.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №911/3136/24, її розгляд постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 19.12.2024.

04.12.2024 від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.12.2024 (суддя Третьякова О.О.) заяву представника позивача про проведення засідань суду у справі №911/3136/24 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів залишено без задоволення.

16.12.2024 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

13.12.2024 від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.12.2024 заяву представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

У підготовче засідання 19.12.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.12.2024 відкладено підготовче засідання на 14.01.2025.

30.12.2024 від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

У підготовче засідання 19.12.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та, зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, протокольною ухвалою від 19.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.01.2025.

У судове засідання 30.01.2025 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати спір за наявними матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні 30.01.2025 надав пояснення по суті позовних вимог та просив позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні 30.01.2025 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

08.12.2023 між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - покупець) укладено договір поставки №170-01/23 (далі - договір), відповідно до п.1.1. договору постачальник поставляє та передає партіями у власність покупцю, а покупець приймає та оплачує на умовах даного договору товар зазначений у відповідній специфікації до даного договору, в подальшому за текстом іменується - товар.

Згідно із п.1.5. договору кількість товару зазначається у специфікаціях до договору, що є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 1.6. договору сторони погодили, що товар, поставка якого здійснюється за цим договором, постачається покупцю окремими партіями на підставі погодженої сторонами специфікації. Під узгодженням сторони договору розуміють підписання специфікації сторонами договору. Узгоджена сторонами договору специфікація стає невід`ємним додатком до цього договору. Зміни щодо кількості поставки товару можуть бути внесені виключно за згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою.

Ціни на товар, що поставляється, узгоджуються з постачальником та зазначаються в окремій специфікації до даного договору. Загальна вартість партії товару зазначено у відповідній специфікації до даного договору (пп.2.1., 2.1.1. договору).

Відповідно до п.2.4. договору загальна вартість цього договору складається з суми вартості партій товару, фактично поставленого відповідно до підписаних сторонами специфікацій.

Згідно із п.2.5. договору покупець здійснює оплату за партію товару в розмірі, який погоджується сторонами в специфікації та вказується у відповідному рахунку-фактурі, в строк, який погоджується сторонами у кожній окремій специфікації.

У пункті 3.1. договору сторони погодили, що постачальник поставляє товар на умовах DDP - за адресою: м. Васильків, Київська обл., у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року), якщо інші умови не зазначені у кожній окремій заявці. В Специфікаціях на товар сторони за попередньою домовленістю можуть визначати інші умови (базис) поставки товару згідно правил ІНКОТЕРМС 2010.

Строк поставки товару: зазначений у кожній окремій специфікації (п.3.1. договору).

Відповідно до п.3.6. договору передача та прийом товару здійснюється на підставі видаткової накладної, яка підписується обома сторонами та являється невід`ємною частиною цього договору та після виконання умов пункту 2.5. даного договору, якщо інше не визначено специфікацією.

Згідно із п.4.4.1. договору у випадку несвоєчасної оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов`язаний при першій вимозі постачальника сплатити постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення та за весь період затримки оплати починаючи з дня, наступного за останнім днем належного платежу згідно договору та закінчуючи днем фактичного погашення суми боргу в повному обсязі, а також, додатково сплачує штраф у розмірі 20% від суми прострочення за кожен випадок порушення зобов`язання по оплаті, якщо інше не передбачене в кожній окремій специфікації.

У пункті 4.4.2. договору сторони погодили, що крім відповідальності, встановленої п.4.4. та п.4.4.1. договору, покупець за прострочення оплати товару більш ніж на 10 днів, сплачує за кожний день прострочення, якщо таке порушення не є наслідком впливу незалежних від покупця обставин відсотки за користування грошовими коштами згідно ч.3 ст.692, 694, 536 ЦК України, у розмірі 25% від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП = (СПП х 0,5 х Д): 100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику; СПП - сума простроченого платежу; Д - кількість календарних днів прострочення.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до 01.12.2024 включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання своїх зобов`язань. Якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не висловить в письмовій формі свій намір про припинення дії цього договору, то він вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на таких самих умовах (п.7.4. договору).

22.02.2023 сторонами погоджено специфікацію №2 до договору на поставку ячменю кількістю 125 тонн загальною вартістю 725 000, 00 грн.

У вказаній специфікації сторони погодили, що ціна на товар вказаний в даній специфікації зміні не підлягає за умови дотримання покупцем строків оплати погоджених даною специфікацією, за винятком випадку передбаченого п.2.7. договору.

Пунктом 13 специфікації №2 від 22.02.2023 встановлено, що оплата товару покупцем здійснюється умовах:

І-ий етап: оплата 86% вартості товару, визначеної в рахунку фактурі або накладній або специфікації, здійснюється на умовах відстрочення платежу, на термін не більше 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту поставки.

ІІ-ий етап: решта 14% вартості товару сплачується покупцем протягом 2 (двох) робочих днів з дати реєстрації постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог ПКУ але в будь-якому випадку не раніше виконання I-го етапу оплати.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 750 752, 00 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: № 187 від 26.02.2024 на суму 149 872, 00 грн, №188 від 28.02.2024 на суму 152 888, 00 грн, №185 від 04.03.2024 на суму 148 712, 00 грн, №206 від 06.03.2024 на суму 149 988, 00 грн, №207 від 08.03.2024 на суму 149 292, 00 грн, які підписані з обох сторін без зауважень та заперечень.

Як убачається з матеріалів справи позивачем також складено та зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У свою чергу відповідачем частково оплачено поставлений товар в загальному розмірі 102 000, 00 грн, а саме 06.06.2024 в розмірі 40 000, 00 грн та 03.07.2024 в розмірі 62 000, 00 грн, що підтверджується випискою банку.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за договором поставки в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача: 648 752, 00 грн основного боргу, 46 651, 11 грн інфляційних втрат, 87 734, 79 грн пені, 12 730, 82 грн 3% річних, 726 776, 64 грн відсотків за користування грошовими коштами та 150 150, 40 грн 20% штрафу.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору в позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача прийняти такий товар у обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

Як слідує із матеріалів справи позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 750 752, 00 грн, що підтверджується вказаними вище видатковими накладними.

Суд зазначає, що вказані видаткові накладні підписані з боку відповідача без зауважень та заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 13 специфікації №2 від 22.02.2023 встановлено, що оплата товару покупцем здійснюється умовах:

І-ий етап: оплата 86% вартості товару, визначеної в рахунку фактурі або накладній або специфікації, здійснюється на умовах відстрочення платежу, на термін не більше 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту поставки.

ІІ-ий етап: решта 14% вартості товару сплачується покупцем протягом 2 (двох) робочих днів з дати реєстрації постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог ПКУ але в будь-якому випадку не раніше виконання I-го етапу оплати.

У свою чергу відповідачем частково оплачено поставлений товар в загальному розмірі 102 000, 00 грн, а саме 06.06.2024 в розмірі 40 000, 00 грн та 03.07.2024 в розмірі 62 000, 00 грн, що підтверджується випискою банку.

Отже, залишився несплаченим товар на загальну суму 648 752, 00 грн (750 752, 00 грн - 102 000, 00 грн).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання з оплати поставленого товару в повному обсязі суду не надано.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що заявлена вимога про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості в розмірі 648 752, 00 грн підлягає задоволенню повністю.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 19.03.2024 по 05.10.2024 в розмірі 87 734, 79 грн та 20% штрафу в розмірі 150 150, 40 грн.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст.549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.2 ст.232 Господарського кодексу України).

За змістом наведених норм можна зробити висновок про те, що особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконаним. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, обмежується правила ч.2 ст.232 Господарського кодексу України, якщо інше не встановлено договором. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано (з урахуванням святкових, вихідних та неробочих днів), і по переддень фактичного виконання грошового зобов`язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.

Згідно із п.4.4.1. договору у випадку несвоєчасної оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов`язаний при першій вимозі постачальника сплатити постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення та за весь період затримки оплати починаючи з дня, наступного за останнім днем належного платежу згідно договору та закінчуючи днем фактичного погашення суми боргу в повному обсязі, а також, додатково сплачує штраф у розмірі 20% від суми прострочення за кожен випадок порушення зобов`язання по оплаті, якщо інше не передбачене в кожній окремій специфікації.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 19.03.2024 по 05.10.2024 в розмірі 87 734, 79 грн, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем не вірно визначено періоди нарахування пені, зокрема, не враховано, що відповідно до п.13 специфікації №2 від 22.02.2023 до договору 86% оплати вартості товару здійснюється на умовах відстрочення платежу, на термін не більше 21 календарного дня з моменту поставки, а решта 14% вартості товару сплачується покупцем протягом 2 робочих днів з дати реєстрації постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому судом здійснено власний розрахунок пені за загальний період з 19.03.2024 по 05.10.2024, обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем, а саме наступним чином:

Видаткова накладна №Сума боргу (грн)Період нарахуванняПеня (грн)18741169,9219.03.2024-19.09.20245593,92 6702,0820.03.2024-18.09.2024900,57188131483,6821.03.2024-19.09.202417656,89 21404,3221.03.2024-18.09.20242859,17185127892,3226.03.2024-19.09.202416667,93 20819,6805.04.2024-05.10.20242785,06206128989,6828.03.2024-28.09.202417431,23 20998,3205.04.2024-05.10.20242808,96207128391,1230.03.2024-30.09.202417329,29 20900,8805.04.2024-05.10.20242795,92Всього86 828, 95За розрахунком суду розмір пені за загальний період з 19.03.2024 по 05.10.2024 складає 86 828, 95 грн, а тому вимоги позивача про стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.

Також перевіривши здійснений позивачем розрахунок 20% штрафу в розмірі 150 150, 40 грн, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 12 730, 82 грн 3% річних за загальний період з 19.03.2024 по 15.11.2024 та 46 651, 11 грн інфляційних втрат за загальний період з квітня по жовтень 2024 року.

Так, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних за загальний період з 19.03.2024 по 15.11.2024 у розмірі 12 730, 82 грн, суд встановив, що хоч позивачем не вірно визначено періоди нарахування 3% річних, проте розрахунок здійснено арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню.

Також перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за загальний період з квітня по жовтень 2024 року в розмірі 46 651, 11 грн, суд зазначає, що він арифметично не вірний, а тому судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат за загальний період з квітня по жовтень 2024 року, обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем, за розрахунком суду розмір інфляційних втрат за вказаний період складає 43 863, 46 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі визначеному судом.

Крім цього, позивачем заявлено до стягнення відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 726 776, 64 грн за загальний період з 30.03.2024 по 15.11.2024.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями п.3 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору.

Суд звертає увагу, що кожна сторона у відповідних правовідносинах має поводити себе добросовісно, обачливо й розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, що випливає зі ст.3 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень статтей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У пункті 4.4.2. договору сторони погодили, що крім відповідальності, встановленої п.4.4. та п.4.4.1. договору, покупець за прострочення оплати товару більш ніж на 10 днів, сплачує за кожний день прострочення, якщо таке порушення не є наслідком впливу незалежних від покупця обставин відсотки за користування грошовими коштами згідно ч.3 ст.692, 694, 536 ЦК України, у розмірі 25% від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП = (СПП х 0,5 х Д): 100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику; СПП - сума простроченого платежу; Д - кількість календарних днів прострочення.

Згідно з ч. 3 ст. 692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

В свою чергу відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі за користування товарним кредитом (частина п`ята статті 694 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами (постанова Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 921/395/20).

У пункті 4.4.2. договору сторони погодили, відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 25% та формулу за якою вони розраховуються СП = (СПП х 0,5 х Д): 100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику; СПП - сума простроченого платежу; Д - кількість календарних днів прострочення.

Отже, у вказаній формулі сторонами погоджено інший розмір відсотків за користування грошовими коштами, ніж 25%, а саме 0,5% та позивачем при розрахунку використано саме розмір відсотків 0,5%.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 726 776, 64 грн за загальний період з 30.03.2024 по 15.11.2024, суд зазначає, що він виконаний арифметично не вірно, а тому судом здійснено власний розрахунок відсотків за користування грошовими коштами, обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем, за розрахунком суду розмір відсотків за користування грошовими коштами за вказаний період складає 726 775, 70 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку щодо заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 648 752, 00 грн основного боргу, 43 863, 46 грн інфляційних втрати, 86 828, 95 грн пені, 12 730, 82 грн 3% річних, 726 775, 70 грн відсотів за користування грошовими коштами та 150 150, 40 грн 20% штрафу.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКРАЙ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАК «ОЛІМП» про стягнення 1 672 795, 76 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАК «ОЛІМП» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Гончарна, буд. 75, ідентифікаційний код 40173610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКРАЙ» (31000, Хмельницька обл., Красилівський р-н, м. Красилів, вул. Козацька, буд.1, ідентифікаційний код 32883758) 648 752 (шістсот сорок вісім тисяч сімсот п`ятдесят дві) грн 00 коп. основного боргу, 43 863 (сорок три тисячі вісімсот шістдесят три) грн 46 коп. інфляційних втрат, 86 828 (вісімдесят шість тисяч вісімсот двадцять вісім) грн 95 коп. пені, 12 730 (дванадцять тисяч сімсот тридцять) грн 82 коп. 3% річних, 726 775 (сімсот двадцять шість тисяч сімсот сімдесят п`ять) грн 70 коп. відсотків за користування грошовими коштами, 150 150 (сто п`ятдесят тисяч сто п`ятдесят) грн 40 коп. штрафу та 20 029 (двадцять тисяч двадцять дев`ять) грн 21 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 05.02.2025.

Суддя В.М. Антонова