Ухвала

від 31.01.2025 по справі 915/963/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

31 січня 2025 року Справа № 915/963/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши справу

за позовом: Керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області (пров. Костенка, 2, м. Вознесенськ, Миколаївська область 56501, код ЄДРПОУ 02910048; email: voznes@myk.gp.gov.ua),

в інтересах держави в особі:

1) Веселинівської селищної ради (вул. Мозолевського, 14, смт. Веселинове, Вознесенський район, Миколаївська область, 57001, код ЄДРПОУ 04376044; email: vesselrada@ukr.net),

2) Управління освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Веселинівської селищної ради (вул. Мозолевського, 14, смт. Веселинове, Вознесенський район, Миколаївська область, 57001, код ЄДРПОУ 41083041; email: osvitavesgromada@ukr.net),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (54017, м.Миколаїв, вул.Погранична, буд.39/1, код ЄДРПОУ 42129888; email: kanc@elektropostach.mk.ua),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Південний офіс Держаудитслужби (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 40477150, email: odesa@dkrs.gov.ua)

від імені якого виступає: Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області (вул. Спаська, 42-а, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 41168670, email: mykolaiv@dkrs.gov.ua)

про: визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 198421,93 грн,

представники учасників справи не з`явились,

встановив:

19.06.2023 на адресу суду надійшла позовна заява за вих. №53/3-4603вих-23 від 13.06.2023 керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі: 1) Веселинівської селищної ради, 2) Управління освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Веселинівської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Південний офіс Держаудитслужби від імені якого виступає Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, в якій просить суд:

- залучити до участі у справі Південний офіс Держаудитслужби від імені якого виступає: Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача;

- визнати недійсною Додаткову угоду №1 від 27.01.2021 до Договору №49/269 від 24.12.2020 на постачання електричної енергії споживачу, укладену між Управлінням освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Веселинівської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія"

- визнати недійсною Додаткову угоду №4 від 24.02.2021 до Договору №49/269 від 24.12.2020 на постачання електричної енергії споживачу, укладену між Управлінням освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Веселинівської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія";

- визнати недійсною Додаткову угоду №8 від 16.08.2021 до Договору №49/269 від 24.12.2020 на постачання електричної енергії споживачу, укладену між Управлінням освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Веселинівської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія";

- визнати недійсною Додаткову угоду №11 від 15.11.2021 до Договору №49/269 від 24.12.2020 на постачання електричної енергії споживачу, укладену між Управлінням освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Веселинівської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42129888) на розрахункові рахунки Веселинівської селищної ради (код ЄДРПОУ 41083041) кошти в сумі 198421,93 грн;

- стягнути з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р ІЛА748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048 Банк ДКСУ м. Києва МФО 820172) сплачений судовий збір за подачу позову.

Позовні вимоги прокурора обгрунтовано безпідставним збільшенням додатковими угодами до Договору №49/269 ціни електричної енергії, внаслідок чого Управлінням освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Веселинівської селищної ради зайво перераховано на рахунок ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" кошти в сумі 198421,63 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2023 визначено головуючим у справі №915/963/23 суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 26.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 09 серпня 2023 року о 10:10 год., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Південний офіс Держаудитслужби (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 40477150) від імені якого виступає: Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області (вул. Спаська, 42-а, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 41168670), встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання суду заяв по суті справи.

21.07.2023 на адресу суду надійшла відповідь прокурора на відзив.

Прокурор вважає, що позов подано відповідно до вимог матеріального та процесуального права з обгрунтуванням належними та допустимими доказами, який підлягає задоволенню у повному обсязі.

09.08.2023 відповідачем подано до суду пояснення щодо технічної помилки, допущеної при направленні відзиву та відзив на позовну заяву.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

09.08.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі на 10 днів та відкладення підготовчого засідання у справі на 01 вересня 2023 року о 10:30 год.

30.08.2023 відповідачем подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі до прийняття остаточного рішення у справі за кримінальним провадженням №42022152040000057 від 20.12.2022.

01.09.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі на 20 днів та відкладення підготовчого засідання у справі на 13 вересня 2023 року об 11:30 год.

11.09.2023 прокурором подано суду заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Прокурор просить суд відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Клопотанням від 12.09.2023 вих. №03/13-2327 (вх. №12001/23 від 13.09.2023) відповідач просить суд залишити без розгляду позов керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області на підстав п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

13.09.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі на 11 жовтня 2023 року об 11:00 год.

02.10.2023 на адресу суду надійшли заперечення прокурора на клопотання про залишення позову без розгляду.

Прокурор просить суд відмовити відповідачеві у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.

04.10.2023 відповідачем подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі №915/963/23 до прийняття рішення за результатами перегляду судового рішення у подібних правовідносинах в іншій справі у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

09.10.2023 керівником Вознесенської окружної прокуратури подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі №915/963/23 за позовом Керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі: 1) Веселинівської селищної ради; 2) Управління освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Веселинівської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Південний офіс Держаудитслужби про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 198421,93 грн до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2321/22.

Ухвалою від 11.10.2023 суд постановив: клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" від 04.10.2023 про зупинення провадження у справі задовольнити; клопотання керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області від 09.10.2023 задовольнити; зупинити провадження у справі №915/963/23 за позовом Керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі: 1) Веселинівської селищної ради; 2) Управління освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Веселинівської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Південний офіс Держаудитслужби про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 198421,93 грн до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2321/22.

27.11.2024 до суду від Вознесенської окружної прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою суду від 06.12.2025 поновлено провадження у справі №915/963/23, судове засідання у справі призначити на 15 січня 2025 року о 10:30 год.

15.01.2025 судове засідання у справі не відбулосяся у зв`язку з перебуванням головуючого у справі судді у відпустці.

Ухвалою суду від 14.01.2025 судове засідання у справі призначено на 31 січня 2025 року о 12:00 год.

31.01.25 від відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, правом участі у судовому засіданні не скористались.

На підставі ст. 233 ГПК України, судом оголошено про підписання вступної та резолютивної частин ухвали.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Клопотанням від 12.09.2023 вих. №03/13-2327 (вх. №12001/23 від 13.09.2023) відповідач просить суд залишити без розгляду позов керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області на підстав п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Клопотання обгрунтовано посиланням на п. 18 ч. 1, пп.47 ст. 2, пп.3 п. 2 ст. 22, ч. 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України, п.2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, п. 1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 1.1, 1.3, 1.4, 6.1, 6.2, 5.2.11 Положення про управління освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Веселинівської селищної ради та мотивовано відсутністю підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Управління освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Весєлинівської селищної ради, яке є розпорядником бюджетних коштів та виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах, а також відсутністю підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Веселинівської селищної ради оскільки, Веселинівська селищна рада не є розпорядником бюджетних коштів.

Запереченнями від 25.09.2023 (вх. №12909/23 від 02.10.2023) прокурор просить суд відмовити відповідачеві у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.

Заперечення обгрунтовано тим, що звертаючись до суду із цим позовом, прокурор відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України обгрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави, визначив органи. Уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах та зазначив, що ці органи не вжили заходів щодо усунення порушень інтересів держави.

При вирішенні зазначеного клопотання судом враховано наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України, на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України „Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р. №3- рп/9 (п.2, 3 Резолютивної частини):

- під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади;

- під представництвом прокуратурою України інтересів держави в господарському суді за змістом ст.131-1 Конституції України та ст.45 Цивільного процесуального кодексу України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючі визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурор, звертаючись з позовом до суду, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Верховний Суд України у постанові від 13.06.2017 у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен встановлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Рішенням Веселинівської селищної ради від 29.12.2016 № 4 «Про затвердження структури апарату Веселинівської селищної ради та утворення виконавчого органу Веселинівської селищної ради» утворено виконавчий орган Веселинівської селищної ради - юридичну особу «Відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту Веселинівської селищної ради» (п. 2 Рішення).

На виконання рішення Веселинівської селищної ради від 26.05.2020 № 2 «Про реорганізацію Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Веселинівської селищної ради» Відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту Веселинівської селищної ради реорганізовано шляхом перетворення в Управління освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Веселиніської селищної ради, яке визнано правонаступником прав та обов`язків Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Веселинівської селищної ради та затверджено Положення про Управління освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Веселиніської селищної ради.

Рішенням Веселинівської селищної ради від 02.11.2021 № 1 Положення про управління освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Веселинівської селищної ради викладено в новій редакції.

Згідно з п. 1.1. Положення про управління освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Веселинівської селищної ради (далі -Положення) управління освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Веселинівської селищної ради Миколаївської області є структурним підрозділом Веселинівської селищної ради Миколаївської області, яке утворюються селищною радою, та є підзвітним, підконтрольним і підпорядкованим селищній раді, селищному голові та виконавчому комітету.

Пунктами 1.3., 1.4. Положення встановлено, що Управління фінансується за рахунок коштів бюджету селищної ради; Управління - неприбуткова організація, є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, власний бланк.

Відповідно до п. 6.1., п. 6.2. Положення, Управління фінансується за рахунок коштів бюджету Веселинівської селищної ради, які виділені на його утримання. Джерелами фінансування Управління є кошти бюджету громади, інші кошти, передані Управлінню згідно з чинним законодавством.

Начальник Управління розпоряджається коштами у межах кошторису Управління, затвердженого селищним головою (п. 5.2.11. Положення).

Відповідно до п. 3.1.1., п. 3.3.11. Положення Управління здійснює реалізацію державної політики та політики селищної ради у сферах освіти, культури та туризму, фізичної культури, сім`ї, молоді та спорту. Реалізує пріоритети державної політики та повноваження органів місцевого самоврядування у сфері культури та туризму; забезпечує виконання рішень селищної ради, виконавчого комітету, розпоряджень селищного голови з питань, що віднесені до компетенції управління.

Метою Управління є створення умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина через систему багатопрофільної різнорівневої дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти, забезпечення доступності, безоплатності та обов`язковості освіти для всіх, хто її потребує, формування якісного інформаційно - освітнього простору, надання населенню якісних послуг в сфері фізичної культури і спорту шляхом виконання відповідних державних і місцевих програм, через мережу комунальних підприємств, установ і закладів для задоволення потреб та інтересів територіальної громади селищної ради (п. 2.1. Положення).

Пунктами 3.1.5., 3.1.12. Положення передбачено, що Управління сприяє матеріально-технічному та фінансовому забезпеченню закладів дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти та закладів фізкультурно-спортивної спрямованості; здійснює управління закладами освіти та закладами культури, що є комунальною власністю та перебувають у безпосередньому підпорядкуванні.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон) система місцевого самоврядування включає територіальну громаду; сільську селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.

Згідно з приписами ч.1, 2 ст. 11 Закону виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи; виконавчі органи сільських селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до пп. 4 п. а ст. 28, пп. 1 п. а ст. 32 Закону, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету; управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, молодіжними центрами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Умовами тендерної документації та положеннями укладеного договору про постачання електричної енергії споживачу №49/269 передбачено, що закупівля електричної енергії здійснювалася Управлінням саме для забезпечення закладів освіти та закладів культури, що підпорядковані Управлінню.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет).

З урахуванням наведених положень законодавства та встановлених фактичних обставин справи, Управління освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Веселинівської селищної ради у спірних правовідносинах виступає не лише як сторона договору (сторона зобов`язальних правовідносин), а й як суб`єкт владних повноважень, який відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Положення, є виконавчим органом Веселинівської селищної ради, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, у тому числі за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів.

Відповідні правові позиції щодо можливості здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі Відділу освіти за подібних правовідносин наведені у постановах Верховного Суду від 07.02.2023 у справі № 927/188/22, від 24.05.2023 у справі № 927/366/22.

Так, Верховний Суд, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, зазначив, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону «Про прокуратуру»).

Аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19, від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19, від 07.04.2021 у справі № 917/273/20, від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до Управління з запитом від 08.05.2023 № 53/3-3527вих-23 про те, що внаслідок укладення спірних додаткових угод було порушено ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі», у зв`язку з чим у разі не звернення Управління до суду з позовом про визнання таких додаткових угод недійсними прокурор має підстави зробити це самостійно відповідно до ст. 23 Закону «Про прокуратуру».

Листом від 25.05.2023 № 285 начальник Управління повідомив, що не вбачає порушень вимог законодавства при укладенні додаткових угод до договору № 49/269 від 24.12.2020 та не вживатиме заходів з метою визнання недійсними додаткових угод у судовому порядку.

Зазначене свідчить про невжиття компетентним органом та суб`єктом владних повноважень, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, заходів щодо захисту держави.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (п.38) вказано, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу, який є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу має право заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі 917/341/19, від 02.02.2021 у справі №922/1795/19, від 07.04.2021 у справі №917/273/20.

Посилання відповідача на правову позицію, викладену в постанові ВП ВС від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, якою відповідач мотивує доводи клопотання, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у зазначеній справі, оскільки у справі № 905/1907/21 Верховний Суд прийшов до висновку про відсутність у прокурора повноважень для здійснення представництва інтересів держави в особі комунального закладу - школи, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Статтею 327 ЦК України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.

Частиною 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно ч. 2, 4 ст. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України; самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Положенням ч. 2 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

Таким чином, використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців Веселинівської територіальної громади. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування структурним підрозділом селищної ради -Управлінням - незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.

Виходячи з аналізу наведених вище норм та положення п. 2 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органом місцевого самоврядування, що представляє інтереси територіальної громади, у межах повноважень повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами є Веселинівська селищна рада, яка є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Аналогічного висновку про наявність повноважень у прокурора для звернення до суду в інтересах органу місцевою самоврядування з позовом про визнання недійсним договору у сфері публічних закупівель дійшов Верховний Суд у постановах від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, від 20.07.2023 у справі №917/160/22.

З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави, Вознесенська окружна прокуратура листами № 53/3-3526вих-23 від 08.05.2023 повідомила Веселинівську селищну раду про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів реагування, з метою їх усунення.

Листом № 05-03/670 від 25.05.2023 Веселинівська селищна рада повідомила, що не вживала заходів з метою визнання недійсними додаткових угод до договору № 49/269 від 24.12.2020 в судовому порядку, оскільки вважає, що вищевказані додаткові угоди укладені з дотриманням вимог чинного законодавства.

Таким чином, орган місцевого самоврядування самоусунувся від вжиття заходів до усунення порушень й не ініціював питання визнання недійсними додаткових угод, укладених з порушенням вимог законодавства, та повернення надлишково сплачених грошових коштів. Не вжило відповідних заходів до усунення порушень інтересів держави також і Управління освіти.

Така пасивна позиція зазначених вище уповноважених органів не відповідає вимогам законодавства та свідчить про невиконання ними своїх повноважень із захисту інтересів держави.

Наведене утворює собою передбачений вимогами Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» винятковий випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій із їх захисту, та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах - Веселинівської селищної ради та Управління освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Веселинівської селищної ради.

Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 912/898/18 «проведення процедури державних закупівель та укладення договору Із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора».

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що прокурором при поданні позову дотримано порядок, передбачений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 53 ГПК України, прокурор обґрунтовує порушення та необхідність захисту інтересів держави.

Враховуючи наведене, підстави для задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відсутні.

За змістом статті 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

У даній справі, за відсутності заяв та клопотань учасників справи про інше, слід вважати, що судом остаточно визначено предмет спору, характер спірних правовідносин, позовних вимог та склад учасників судового процесу, відповідно до тверджень сторін.

Отже, за час підготовчого провадження у даній справі були вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 ГПК України, тому суд вважає за можливе закрити підготовче засідання.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Керуючись ст. ст. 53, 177-185, 196, 226, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволені клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" за вих.№03/13-2327 від 12.09.2023 про залишення позовної заяви без розгляду- відмовити.

2. Закрити підготовче провадження у справі та призначити розгляд справи по суті на 26 лютого 2025 року об 11:30 год.

Засідання відбудеться за адресою: м. Миколаїв, вул. Олексія Вадатурського, 14.

3. Враховуючи неможливість забезпечення на даний час безпеки проведення судових засідань, РЕКОМЕНДУВАТИ учасникам справи:

- утриматися від безпосередньої участі в судовому засіданні;

- використовувати можливості відеоконференцзв`язку для участі в судовому засіданні поза приміщенням суду.

4.Дану ухвалу надіслати учасникам справи.

5.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Повний текст ухвали складено і підписано 05.02.2025.

Суддя В.О.Ржепецький