Ухвала

від 04.02.2025 по справі 916/334/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

"04" лютого 2025 р. Справа № 916/334/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В., розглянувши матеріали заяви (вх.№ 348/25 від 31.01.2025) Державного підприємства «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» (просп. Берестейський, № 57, м. Київ, 03113, код ЄДРПОУ 01527695) про видачу судового наказу до боржника 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області (вул. Європейська, № 48, м. Роздільна, Одеська обл., 67400, код ЄДРПОУ 38302660) на суму 11 400,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області 11400,00 грн заборгованості за надані послуги (виконані роботи) щодо розроблення тимчасової індивідуальної базової лінійної норми витрат палива на колісні транспортні засоби, що виникла у зв`язку з неналежним виконанням боржником зобов`язань за індивідуальним договором № 1/37243/В про приєднання до договорів, що визначають стандартні умови щодо надання послуг/виконання науково-технічних робіт з «Розроблення тимчасової індивідуальної базової лінійної норми витрати палива».

Дослідивши матеріали поданої заяви, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з огляду на наступне.

Наказне провадження, відповідно до частини другої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України.

Частиною першою статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Положеннями статті 148 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, та в разі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Наказне провадження - це самостійний, особливий, спрощений вид судового провадження під час розгляду господарських справ про стягнення грошової заборгованості за договором, спрямований на швидкий та ефективний захист прав заявника, в якому суд в установлених законом випадках за заявою особи без судового засідання і виклику сторін на підставі достатніх, допустимих і належних доказів видає судовий наказ, який одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету.

Ці приписи законодавства є спеціальними, які підлягають безумовному врахуванню як учасниками справи, так і судом, для цілей визначення порядку правового регулювання при здійсненні стягнення на підставі судового наказу.

На першій сторінці та у прохальній частині заяви Державного підприємства «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» про видачу судового наказу зазначено найменування боржника: 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області.

Водночас, суд здійснивши запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановив, що повним найменуванням юридичної особи, зареєстрованої за кодом ЄДРПОУ 38302660, є 5 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, а відтак, в порушення наведеного, в заяві не зазначено повне найменування боржника.

Також заявником не зазначено відомостей щодо наявності/відсутності у нього електронного кабінету, як то передбачено п. 2 ч. 2 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, судом встановлено, що заявником не дотримано вимог п.2 ч.2 ст.150 Господарського процесуального кодексу України щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу, оскільки у заяві повинно бути зазначено, зокрема, вірне та повне найменування боржника, а також відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету.

Згідно з вимогами п.1 ч.1 ст.152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього кодексу.

Частиною 2 статті 154 ГПК України унормовано, що за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу. Приписами частини другої статті 152 ГПК України передбачено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Згідно з частиною 2 статті 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

У відповідності до вимог ч.1 ст.153 ГПК України відмова у видачі наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про відмову Державному підприємству «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» у видачі судового наказу.

Керуючись ст.ст. 150, 152, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви Державного підприємства «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» (вх. №348/25 від 31.01.2025) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області заборгованості в сумі 11 400,00 грн - відмовити.

Ухвала набирає законної сили 04.02.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Суддя О.В. Цісельський