Рішення

від 03.02.2025 по справі 916/5333/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" лютого 2025 р. м. Одеса Справа № 916/5333/23

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю.В.,

розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАСТ ЕКСПРЕС" (33027, Рівненська область, м. Рівне, вул. Захисників Маріуполя, будинок 3а, кв. 71; код ЄДРПОУ 42897605),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР-СЕРВІС" (65025, м. Одеса, вул. 21 Км Старокиївської Дороги, прим. 424; код ЄДРПОУ 34379917),

про стягнення 37 682,00 грн;

представники сторін:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - Кучеренко Г.А., Студницький Р.А.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАСТ ЕКСПРЕС" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР-СЕРВІС" заборгованості за організацію перевезення у розмірі 37 682,00 грн.

В обґрунтування позову посилається на укладення з відповідачем, який виступив замовником перевезення, договору на надання транспортно-експедиційних послуг № 0609/23-ЛС від 06.09.2023. Вказує, що у договорі були передбачені загальні умови виконання перевезень та в день його укладення, 06.09.2023, від відповідача на електронну пошту позивача надійшла Заявка № 87 на виконання міжнародного перевезення вантажу за маршрутом м. Гданськ (Польща) - м. Львів. До безпосереднього перевезення позивачем був залучений перевізник - ТОВ «ВТВ-АВТО», на підтвердження чого позивач надав відповідну заявку. Позивач стверджує, що ним було організовано перевезення без зауважень та застережень вантажоодержувача. Вказану обставину позивач доводить наявністю в накладній CMR відтиску штампу вантажоодержувача. Позивач звертає увагу на домовленості з відповідачем, відображені у Заявці № 87, а саме: вартість перевезення - 94206,00 грн; термін та порядок оплати заявки: 60% - до моменту завантаження, 40% - протягом 5-ти банківських днів з моменту надання оригіналів документів. Зауважує, що 60% від суми, а саме 56524,00 грн було сплачено відповідачем згідно платіжної інструкції № 1763 від 08.09.2023. Зазначає, що документи, які є підставою для сплати решти 40% вартості перевезення, 20.09.2023 були направлені на ім`я відповідального працівника ТОВ «ЛІДЕР СЕРВІС» ОСОБА_1 поштовим перевізником ТОВ «НОВА ПОШТА» за експрес-накладною № 59001025676453. Як зазначає позивач, вказане поштове відправлення було вручене адресату 26.09.2023, проте відповідач, після настання передбаченого Заявкою строку оплати (03.10.2023), не сплатив решту заборгованості за виконане перевезення у розмірі 37 682,00 грн. Позивач вказує, що 31.10.2023 (вдруге) рекомендованим листом та 17.11.2023 (втретє) Новою Поштою направляв документи відповідачу, в той час як будь-яких зауважень щодо обсягу чи змісту отриманих документів не надходило. Невиконання відповідачем, як замовником перевезення, зобов`язання з оплати наданої послуги стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення спірної заборгованості.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2023 справу № 916/5333/23 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою від 18.12.2023 відкрито провадження у справі, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, запропоновано сторонам подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки для їх подачі до суду.

04.01.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву (Т. 1, а.с. 34-36), згідно якого відповідач не погоджується з позовними вимогами, просить відмовити у їх задоволенні. Зазначає, що директор ТОВ «ЛІДЕР СЕРВІС», Везденецька О.М., не підписувала договір № 0609/23-ЛС від 06.09.2023, на підставі якого позивач будує свої позовні вимоги, а також не проставляла печатку підприємства на вказаному договорі. На думку відповідача, без з`ясування питань, пов`язаних з дослідженням підпису директора та печатки підприємства, неможливо виснувати про наявність між сторонами будь-яких зобов`язань. Щодо часткової сплати на користь позивача грошових коштів у розмірі 56 524,00 грн відповідач зазначає, що цей платіж було здійснено помилково, так як зазначений у рахунку на оплату № 251 від 06.09.2023 договір з позивачем не укладався. Відповідач зауважив, що має намір звернутися з позовом до позивача про повернення помилково сплаченої суми. У відзиві відповідач також просить суд витребувати у позивача для огляду у судовому засіданні оригінал CMR накладної, копія якої долучена до позову, оскільки вказана накладна викликає у відповідача сумніви.

09.01.2024 від відповідача надійшло клопотання про проведення почеркознавчої експертизи із вирішенням наступного питання: ким виконано підпис у договорі на надання транспортно-експедиційних послуг № 0609/23-ЛС від 06.09.2023 в графі « 9. Підписи сторін. від замовника ОСОБА_2 » - ОСОБА_2 або іншою особою?

Ухвалою від 15.01.2024 суддя Нікітенко С.В. постановив здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 13.02.2024.

15.01.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив (Т. 1, а.с. 48-50), в якій позивач виклав контраргументи проти позиції відповідача та зазначив, що останній намагається ухилитися від виконання грошових зобов`язань. З посиланням на практику Верховного Суду (постанова КГС ВС у справі № 920/99/17) позивач зазначає, що відповідач не надав доказів того, що на дату надіслання договору-заявки печатку товариства було втрачено чи нею скористалася неуповноважена на те особа. Вказує, що договір, отриманий від відповідача у вигляді пропозиції про надання транспортно-експедиційних послуг, містить чітке відображення відтиску печатки та підпису відповідача, а докази того, що печатку товариства було втрачено чи нею скористалася неуповноважена особа відсутні. Щодо посилань відповідача на помилкове перерахування 56524,00 грн позивач звертає увагу, що в рахунку, на підставі якого було здійснено оплату, крім посилання на договір, є посилання і на Заявку № 87. Наголошує, що рахунок був виставлений позивачем на суму 94206,00 грн, яка відповідає вартості перевезення, погодженій в Заявці № 87, та саме 60% цієї суми і було сплачено відповідачем згідно виставленого рахунку. На переконання позивача, добровільне погашення 60% узгодженої сторонами суми є свідченням того, що до моменту звернення до суду відповідач визнавав свої грошові зобов`язання, засновані на договорі та Заявці № 87.

16.01.2024 до суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

19.01.2024 суд отримав заяву позивача із письмовими запереченнями щодо клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи. Так, позивач зауважив, що задоволення клопотання про призначення експертизи призведе до невиправданого затягування розгляду справи і нічого не дасть для правильного вирішення спору. Водночас просив у якості доказу наявності договірних відносин між сторонами послуговуватися виключно на Заявку № 87.

24.01.2024 до суду надійшло клопотання відповідача про призначення у справі експертизи печатки із вирішенням питань: 1) чи є печатка у договорі на надання транспортно-експедиційних послуг № 0609/23-ЛС від 06.09.2023 в графі «від замовника» - печаткою ТОВ «ЛІДЕР СЕРВІС»?; 2) якщо ні, встановити можливий спосіб накладення печатки на текст договору.

06.02.2024 від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Ухвалою від 13.02.2024 відкладено розгляд справи по суті на 12.03.2024 та викликано учасників справи у судове засідання.

04.03.2024 від позивача та 05.03.2024 від його представника надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі.

Протокольною ухвалою від 12.03.2024 відкладено судове засідання на 02.04.2024, справу ухвалено розглянути впродовж розумного строку відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою від 12.03.2024 суд задовольнив викладене у відзиві клопотання відповідача про витребування доказів, витребував у позивача оригінал CMR накладної від 06.09.2023.

25.03.2024 від позивача до суду надійшов оригінал CMR накладної від 06.09.2023, а також клопотання про проведення судового засідання без його участі.

Судове засідання, яке було призначено на 02.04.2024, не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги.

Ухвалою від 02.04.2024 суд призначив судове засідання на 30.04.2024.

В подальшому, відповідачем неодноразово було заявлено відвід судді Нікітенку С.В.

Ухвалою від 16.04.2024 заяву про відвід судді (вх. № 2-606/24 від 15.04.2024) повернуто ТОВ "ЛІДЕР-СЕРВІС" без розгляду.

Ухвалою від 19.04.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР-СЕРВІС" про відвід судді від 12.04.2024 (вх. № 2-643/24 від 18.04.2024) залишено без розгляду.

Ухвалою від 30.04.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР-СЕРВІС" про відвід судді від 29.04.2024 (вх. № 2-728/24 від 30.04.2024) залишено без розгляду. Цією ж ухвалою задоволено самовідвід судді Нікітенка С.В. від розгляду справи № 916/5333/23, справу передано для повторного автоматизованого розподілу.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2024 для розгляду справи № 916/5333/23 визначено суддю Волкова Р.В.

Ухвалою від 06.05.2024 справу № 916/5333/23 прийнято до провадження, розгляд справи продовжено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання на 03.06.2024.

Цією ж ухвалою суд роз`яснив учасникам справи, що процесуальні документи в електронній формі можуть подаватися до суду особами, які у відповідності з ч. 6 ст. 6 ГПК України зобов`язані зареєструвати електронний кабінет в ЄСІТС, виключно з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

16.05.2024 на електронну пошту суду за вх. № 19805/24 надійшла заява позивача із письмовими поясненнями по справі, яка ухвалою від 03.06.2024 повернута без розгляду.

03.06.2024 на електронну пошту суду за вх. № 22032/24 та № 22040/24 надійшли заяви відповідача про проведення експертизи, які ухвалою суду від 03.06.2024 повернуто без розгляду.

Протокольною ухвалою від 03.06.2024 відкладено розгляд справи 03.07.2024.

27.06.2024 до канцелярії суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без його участі, а також письмові пояснення останнього щодо окремих питань, які виникли або можуть виникнути під час вирішення спору (Т. 2, а.с. 24-25).

03.07.2024 на електронну пошту суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою представника.

Протокольною ухвалою від 03.07.2024 суд, задовольнивши клопотання відповідача, відклав судове засідання на 15.07.2024.

12.07.2024 позивач подав до суду заяву про слухання справи без його участі.

Судове засідання, призначене на 15.07.2024, не відбулося у зв`язку з відсутністю електропостачання.

Ухвалою від 16.07.2024 повідомлено сторін про те, що судове засідання відбудеться 24.07.2024.

23.07.2024 відповідач звернувся до суду з клопотанням про витребування у позивача для огляду оригіналу договору на надання транспортно-експедиційних послуг № 0609/23-ЛС від 06.09.2023 та оригіналу Заявки № 87 від 06.09.2023.

Судове засідання, призначене на 24.07.2024, не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою від 24.07.2024 повідомлено сторін про те, що судове засідання відбудеться 05.08.2024.

29.07.2024 до канцелярії суду надійшла заява позивача із письмовими поясненнями щодо клопотання відповідача про витребування доказів (Т 2, а.с. 48).

05.08.2024 через електронний суд надійшли додаткові пояснення відповідача по справі (Т. 2, а.с. 59-60), а саме щодо накладної CMR.

05.08.2024 від відповідача також надійшло уточнене клопотання про витребування у позивача для огляду оригінал договору на надання транспортно-експедиційних послуг № 0609/23-ЛС від 06.09.2023 та відповідної Заявки. Додатково відповідач у клопотанні просив призначити почеркознавчу експертизу та інші відповідні експертизи на встановлення підробки вищезазначених документів. При цьому зазначив, що питання, які мають бути вирішені експертною установою, будуть надані відповідачем окремо.

Протокольною ухвалою від 05.08.2024 суд задовольнив клопотання відповідача про витребування доказів та зобов`язав позивача на наступне судове засідання, яке призначив на 15.08.2024, надати оригінали Договору № 0609/23-ЛС та Заявки № 87 від 06.09.2023.

15.08.2024 до суду надійшло клопотання відповідача про призначення почеркознавчої та інших відповідних експертиз на встановлення підробки документів із вирішенням наступних питань: 1) чи належить підпис директора ТОВ «Лідер-Сервіс» Олени Степанівни Везденецької, що наявний в договорі надання транспортно-експедиційної послуги № 0609/23-ЛС від 06.09.2023, Олені Степанівні Везденецькій?; 2) чи накладалася кругла печатка підприємства ТОВ «Лідер-Сервіс» на договір надання транспортно-експедиційної послуги № 0609/23-ЛС від 06.09.2023?

15.08.2024 до суду надійшла заява позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що за даними позивача щодо відстеження поштового відправлення, яке 07.08.2024 було направлено позивачем до Господарського суду Одеської області на виконання ухвали про витребування доказів, відповідний лист до суду ще не потрапить.

15.08.2024 суд постановив ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 07.10.2024, з метою виконання передбачених ст. 2 ГПК України завдань господарського судочинства, які полягають насамперед в справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з урахуванням позицій сторін, які вони виклали у заявах по суті справи та інших заявах/клопотаннях, а також зважаючи на подані сторонами докази.

Цією ж ухвалою суд, з урахуванням предмету та підстав позову, зважаючи на позиції сторін у справі, для встановлення всіх обставин справи, пов`язаних із перевезенням вантажу відповідно до наявної у матеріалах справи міжнародної товарно-транспортної накладної CMR, з метою повного та всебічного розгляду справи, що необхідно для виконання усіх завдань господарського судочинства, залучив до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «ВТВ-АВТО» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, а також Приватне мале підприємство «ВІТАС» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, яким було запропоновано надати до суду письмові пояснення з урахуванням ст. 168 ГПК України.

16.08.2024 до суду надійшла заява позивача з письмовими поясненнями, яку подано на виконання ухвали суду про витребування доказів від 05.08.2024. У цій заяві позивач зазначив, що додані до позовної заяви копії загального Договору та Заявки на окреме перевезення мають такий же вигляд як і оригінали документів - вони не містять «мокрих» печаток та оригінальних підписів сторін, відтворені принтером лише їх відображення. Укладення договору перевезення відбувалося шляхом обміну простими електронними листами. Тобто, для підписання Договору та Заявки сторони не зустрічалися, своїх представників не направляли, оригінальними підписами та «мокрими» печатками документи не посвідчували. Звертає увагу суду на те, що такий спосіб документообігу характерний для усієї галузі міжнародних автомобільних перевезень: оригіналами документів контрагенти обмінюються виключно після завершення перевезень та при умові добропорядності обох сторін.

Позивач виклав деталі обміну з відповідачем електронними повідомленнями та пояснив, що 06.09.2023 з електронної адреси відповідача office.lider.servis@gmail.com, яку він відображає у відзиві на позовну заяву, на електронну адресу позивача були направлені загальний Договір та Заявка № 87 на виконання спірного перевезення. Документи були направлені двома файлами. 07.09.2023 підтверджені підписом і печаткою ТОВ «ТРАСТ ЕКСПРЕС» Договір та Заявка були повернуті відповідачу таким же способом. Враховуючи те, що сторони домовилися про передплату, позивачем до електронного листа, також, був доданий Рахунок на оплату. На підтвердження вказаної обставини позивач надав скріншоти відповідної електронної переписки сторін, які просив залучити до матеріалів справи.

Також пояснив, що електронний лист від позивача, направлений 12.09.2023, свідчить про те, що наступного дня, після завершення перевезення, відповідачу на перевірку були направлені документи, необхідні для здійснення оплати. У відповідь на цей електронний лист відповідач надіслав повідомлення: «Добрый день. Счет и акт - подтверждаю. На ЦМР в п.17 не забудьте поставить свою печать…».

Переписка, на переконання позивача, свідчить, що після завершення перевезення відповідач не мав будь-яких зауважень щодо якості наданої послуги та обсягу документів, необхідних для проведення оплати. Обмін вказаними електронними листами є додатковим свідченням обставини формування договірних відносин між сторонами спору.

Позивач просить суд врахувати, що сторони спору знаходяться в різних регіонах України і не можуть бачити, хто підписує договір перевезення та не можуть перевірити повноваження підписанта. Це часто стає засобом для зловживань з боку недобросовісних експедиторів. Змінити такий спосіб укладення договорів перевезення неможливо, адже перевезення йдуть беззупинно і якщо сторона не погоджується на спрощений спосіб укладення договору перевезення, замовник перевезення звернеться до іншого контрагента, який буде опрацьовувати пропозицію швидко і не буде пред`являти додаткових вимог. Тому, документ може бути підписаний будь-яким працівником замовника перевезення і направлений виконавцю. Підтвердженням пропозиції є печатка підприємства на документі. Заявка з печаткою відповідача була долучена позовної заяви. На підставі цієї Заявки і було виконане міжнародне перевезення.

Також позивач звернув увагу суду, що почеркознавчу експертизу підпису неможливо провести без наявності оригіналу досліджуваного документу, в даному випадку Договору і Заявки, які були укладені шляхом обміну простими електронними листами.

25.09.2024 до канцелярії суду надійшли пояснення ТОВ «ВТВ-АВТО» по справі, згідно яких товариство пояснило, що, незважаючи на виконання спірного перевезення через декілька посередників-експедиторів, доставило вантаж за вказаною безпосередньо вантажоодержувачем адресою складу, який належить ПМП «ВІТАС». Вантаж було передано у розпорядження повноважної особи вантажоодержувача без будь-яких зауважень. ТОВ «ВТВ-АВТО» підтвердило, що спірне перевезення, яке було виконано на замовлення експедитора ТОВ «ТРАСТ ЕКСПРЕС», повністю оплачене останнім. Також зазначило про наявність достовірної інформації, що у спірному перевезенні приймав участь ще один посередник - ТОВ «ЛІДЕР СЕРВІС», якому були відомі всі істотні умови перевезення за накладною CMR від 06.09.2023 та контакти одержувача для остаточного підтвердження місця розвантаження, оскільки ТОВ «ВТВ-АВТО», коли розшукувало контакти кінцевого вантажоодержувача, зверталося до працівників саме ТОВ «ЛІДЕР СЕРВІС». Позицію ТОВ «ЛІДЕР СЕРВІС», яка викладена в ухвалі суду від 15.08.2024, ТОВ «ВТВ-АВТО» оцінює негативно.

04.10.2024 відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, яке мотивував об`єктивною неможливістю свого представника з`явитися у судове засідання. Зазначив, що докази поважності причин неявки надасть у наступне судове засідання.

Протокольною ухвалою від 07.10.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що відповідач не надав разом із клопотанням доказів поважності причин для відкладення судового засідання.

Протокольною ухвалою від 07.10.2024 закрито підготовче провадження по справі № 916/5333/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.11.2024.

29.10.2024 до канцелярії суду надійшли пояснення ПВП «ВІТАС» по справі, згідно яких підприємство повідомило, що вантаж 11.09.2023 у повному обсязі був прийнятий за дорученням ТОВ «Джак Моторс Україна» без претензій. Оплата за доставку контейнера була здійснена з боку ТОВ «Джак Моторс Україна» на користь ТОВ «Сонортек».

31.10.2024 від представника позивача надійшла заява, в якій він просить зобов`язати ПМП «ВІТАС» надати належним чином засвідчені копії поданих ним разом з поясненнями платіжних інструкцій. Заяву мотивовано порушенням порядку засвідчення документів, який передбачено п.5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 №55 «ДСТУ 4163-2003».

01.11.2024 представник позивача звернувся до суду з клопотанням, в якому просить:

- зобов`язати відповідача надати пояснення з приводу того, за яку господарську операцію 17 жовтня 2023 р. ТОВ «СОНОРТЕК» здійснило на користь ТОВ «ЛІДЕР СЕРВІС» платіж у сумі 94206,00 грн;

- витребувати у відповідача інформацію про рух коштів за жовтень 2023 р. - за його рахунком НОМЕР_1 , який обслуговує АТ «ОТП БАНК»;

- звернутись до АТ «ОТП БАНК» з вимогою підтвердити або спростувати факт зарахування коштів у сумі 94206,00 грн., які, за даними копії платіжної інструкції №79 від 17 жовтня 2023 р. надійшли на банківський рахунок НОМЕР_1 належний ТОВ «ЛІДЕР СЕРВІС» від ТОВ «СОНОРТЕК»;

- зобов`язати відповідача надати у справу Акт ОУ-0000175 від 11 вересня 2023 р., на підставі якого 17 жовтня 2023 р. на користь ТОВ «ЛІДЕР СЕРВІС» був здійснений переказ коштів у сумі 94206,00 грн.

06.11.2024 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 06.11.2024 суд повернувся до стадії підготовчого провадження у справі, заяву (вх. № 39558/24 від 31.10.2024) представника позивача про зобов`язання третьої особи вчинити певні дії задовольнив частково, запропонував ПМП «ВІТАС» надати до суду належним чином засвідчені копії платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 393 від 13.09.2023 та платіжної інструкції № 69 від 17.10.2023, надіславши відповідні документи іншим учасникам справи одночасно з поданням їх до суду. Цією ж ухвалою зобов`язано ТОВ «ВТВ-АВТО» та ПМП «ВІТАС» надати до суду докази надсилання письмових пояснень і доданих до них документів іншим учасникам справи, у задоволенні клопотання (вх. № 39662/24 від 01.11.2024) представника позивача про витребування доказів відмовлено, запропоновано відповідачу надати пояснення з приводу того, за яку господарську операцію 17.10.2023 ТОВ «СОНОРТЕК» здійснило на користь ТОВ «ЛІДЕР СЕРВІС» платіж у сумі 94 206,00 грн, а також щодо Акту № ОУ-0000175 від 11.09.2023, який зазначено в призначенні платежу в платіжній інструкції № 69 від 17.10.2023. Підготовче судове засідання відкладено на 04.12.2024.

04.12.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, у зв`язку з надходженням до суду окремих документів, надав додаткові пояснення по справі (Т. 2, а.с. 156-158) та вказав, що ТОВ "ВТВ Авто" фактично підтвердило, що мало господарські ділові стосунки та домовленості з ТОВ "Лідер Сервіс". Проте, незрозуміло яким чином з`явилась компанія - позивач ТОВ "Траст Експрес", якою було висунуто вимоги оплати з наданням в якості доказів підроблених документів. Відповідач зауважує також на тому, що третьою особою ПМП "ВІТАС" було надано до суду платіжне доручення за № 392 від 13.09.2023 на суму 127 990,00 грн, яке є не співмірним з сумою грошей, що отримано перевізником, а саме в розмірі 82 000,00 грн. Повідомляє, що позивач ніяких ділових стосунків та домовленостей з ПМП "ВІТАС" не мав. Таким чином, як зазначає відповідач, позивач після неможливості та відмови надати оригінали документів (договір № 0609/23-ЛС від 06.09.2023, заявка №87), вже за рахунок певних маніпуляцій із контрагентами продовжує вводити суд в оману, надаючи суду підроблені (фіктивні) документи. Крім того, на виконання пункту 8 ухвали суду від 06.11.2024 відповідач повідомив про наступне: платіж від ТОВ «СОНОРТЕК» в розмірі 94 206,00 на користь ТОВ «Лідер-Сервіс» здійснено у відповідності до рахунку № 175 від 11.09.2023 та Акту ОУ-0000175. Вказані документи (Рахунок та Акт) відношення до спірних правовідносин не мають. Номер контейнеру MRSU6145250 щодо маршруту Гданськ-митний перехід Рава Руська-Львів, а у справі оскаржується перевезення контейнеру MRKU2872789, за маршрутом Гданськ-митний перехід Рава Руська - Мелехів (Львівська обл.).

Протокольною ухвалою від 04.12.2024 суд відклав підготовче судове засідання на 26.12.2024 у зв`язку з відсутністю відомостей щодо належного повідомлення про дату, час та місце судового засідання третьої особи - ТОВ «ВТВ-АВТО».

16.12.2024 до суду надійшли пояснення позивача (Т. 2, а.с. 180-181) щодо відзиву відповідача від 04.12.2024. Позивач зазначає, що відповідач не підтвердив документально виникнення прямих договірних стосунків з перевізником - ТОВ «ВТВ-АВТО». Звертає увагу, що зазначеного перевізника було залучено позивачем саме на підставі документів, які надійшли з електронної пошти відповідача.

26.12.2024 від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення (Т. 2, а.с. 186-188) з приводу пояснень позивача. Як зазначає відповідач, за твердженням позивача грошовий переказ ПМП «Вітас» на користь ТОВ «Сонортек» склав 127 990, 00 грн, а ТОВ «Сонортек» переказало на користь ТОВ «Лідер-Сервіс» суму в розмірі 94 206, 00 грн. Виходячи з викладеного, прибуток ТОВ «Сонортек» склав 33 784,00 грн. З викладеного відповідач вбачає, що позивач бажає отримати від відповідача таку ж суму коштів, тобто в такому разі прибуток відповідача має дорівнювати « 0», що є нелогічним з тверджень представника позивача щодо перепродажу логістичних послуг, адже позивачем переведено згідно з платіжним дорученням на користь ТОВ «ВТВ Авто» суму 82 000,00 грн, при цьому прибуток позивача мав скласти 12 906,00 грн, що у 6-7 разів перевищує середньостатистичний прибуток за експедиторські послуги на ринку автоперевезень, при цьому не надаючи ТОВ "ВТВ-Авто" актуально необхідної інформації при здійсненні перевезення. Також відповідач зауважив, що з його електронної адреси дійсно 06.09.2023 було надіслано на електронну адресу позивача примірник (шаблон) Договору та Заявки у форматі Word - документу з можливістю редагування, проте, надалі не було жодних взаємин, а тим більше підписаних документів директором ТОВ «Лідер Сервіс». Зазначене, як вважає відповідач, було підтверджено відмовою позивачем щодо надання до суду оригіналів документів, або хоча б їх електронні версії.

Протокольною ухвалою від 26.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.01.2024.

16.01.2025 позивач надіслав до суду заяву із додатковими письмовими поясненнями по справі та клопотанням про розгляд справи без його участі (Т. 2, а.с. 201-204).

22.01.2025, після завершення стадії дослідження доказів, суд оголосив перерву в засіданні до 03.02.2025.

03.02.2025 до суду надійшли додаткові письмові пояснення відповідача по справі, зі змісту яких вбачається, що на момент пропозиції вивезення контейнера № MRKU2872789 з порту Гданськ вільний транспорт був відсутній. На усне прохання ТОВ "Сонортек" відповідачем було надано згоду на супровід та експедирування цього контейнера іншого перевізника, в даному випадку ТОВ "ВТВ-АВТО" з порту Гданськ до місця вивантаження вантажу з контейнера та повернення контейнера. На знак подяки ТОВ "Сонортек" обіцяли надавати надалі вантажі для перевезення автотранспортом відповідача. Для організації заїзду та навантаження автопоїзда НОМЕР_3/НОМЕР_4 на електронну адресу ТОВ «ЛІДЕР СЕРВІС» надійшли тех. паспорти на авто та напівпричіп, паспорт водія та чистий бланк ЦМР. Наступного дня з незрозумілих причин на електронну адресу ТОВ «ЛІДЕР СЕРВІС» було надіслано договір, рахунок та заявку на перевезення від ТОВ "Траст Експрес». Ці документи, природно, не були підписані з боку відповідача. Також не було здійснено оплату до моменту завантаження контейнера з вантажем на автомобіль у розмірі 60%, як це вказано в заявці, на яку посилається ТОВ "Траст Експрес». Що характерно, це не викликало негативної реакції з боку ТОВ "Траст Експрес" за весь період цього перевезення, з моменту завантаження 06.09.2023 до моменту здачі порожнього контейнера 17.09.2023. Відповідач пов`язує цей факт з помилковим переказом своєю бухгалтерією суми 56 524,00 грн. Цей переказ грошей неодноразово обговорювався між бухгалтерами компаній, але повернення грошових коштів з боку ТОВ "Траст Експрес" так і не було здійснено. У подальшому цю суму коштів відповідачу компенсувала компанія ТОВ "Сонортек". Повна сума вартості перевезення, як зазначає відповідач, йому невідома та ним не отримана.

Відповідач додав до пояснень низку письмових доказів, які просив залучити до матеріалів справи.

Аналогічні письмові пояснення з клопотанням про залучення до матеріалів справи документів відповідач подав до суду 03.02.2025, проте з доказами надсилання позивачу.

Протокольною ухвалою від 03.02.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення доказів до матеріалів справи з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

За ч. 8 цієї ж статті докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Статтею 118 ГПК України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 119 ГПК України унормовано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Так, відповідач, подаючи на стадії розгляду справи по суті нові докази, не заявив при цьому клопотання про поновлення строку на подачу доказів, не навів жодних поважних причин пропуску такого строку. За таких обставин, подані відповідачем докази, що надійшли до суду 03.02.2025, не були прийняті судом до розгляду.

У судовому засіданні 03.02.2025 представники відповідача заперечували проти задоволення позову.

Позивач неодноразово просив розглядати справу без його участі.

03.02.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Суд зазначає, що частиною 4 статті 11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколів до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практики Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.50, ратифікованої Верховною Радою України, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України", суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

За таких обставин, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, з метою створення учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників справи перед законом і судом та надання можливості всім учасникам провадження скористатись повним обсягом процесуальних прав, суд зазначає, що справу було розглянуто в розумний строк, зокрема, зважаючи на кількість поданих учасниками справи заяв, клопотань, доказів по справі, та з урахуванням поведінки сторін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, суд встановив наступне.

У матеріалах справи наявна копія Договору на надання транспортно-експедиційних послуг № 0609/23-ЛС від 06.09.2023 (далі - Договір; Т. 1, а.с. 8-9), за змістом якого ТОВ «ТРАСТ ЕКСПЕРС», як експедитор, за дорученням ТОВ «ЛІДЕР СЕРВІС», як замовника, надає останньому послуги з організації автомобільного (або змішаного) перевезення вантажів та комплекс послуг, пов`язаних з проведенням взаєморозрахунків, контролем за проходженням вантажів та інше, за рахунок замовника. При організації перевезень експедитор має право залучати до виконання транспортних послуг третю особу.

Також матеріали справи містять копію Заявки № 87 від 06.09.2023 (Т. 1, а.с. 10) до Договору з наступними умовами:

- місце завантаження: Гданськ (Польща) - MRKU2872789;

- місце розвантаження: м. Львів;

- місце розмитнення / замитнення: м. Малехів;

- вимоги до т/з: контейнеровоз;

- термін повернення контейнера: без контейнера;

- вартість перевезення: 94206,00 грн, оплата у безготівковому розрахунку;

- термін оплати: замовник зобов`язується провести оплату у наступному порядку: 60% до моменту завантаження і 40% протягом п`яти банківських днів з надання оригіналів документів: CMR, рахунку та акту виконаних робіт, за умови доставки вантажу;

- додаткові умови: пункт погран. переходу - Рава-Руська;

- дані про транспорт та водія: ОСОБА_3 / НОМЕР_5 - НОМЕР_2; Renault НОМЕР_3 / НОМЕР_4.

Також Заявка № 87 містить наступні домовленості перевізника та замовника:

1. Факсова копія або копія цієї заявки надіслана електронною поштою та затверджена сторонами за своєю силою прирівнюється до оригіналу, та вступає в силу з моменту підписання і діє до повного проведення розрахунків.

2. Будь-які протиріччя між сторонами по виконанню даного Договору-Заявки сторони будуть вирішувати за допомогою двосторонніх переговорів або відповідно до чинного законодавства України. Договір-Заявка має силу оригінала.

3. Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за товар під час перевезення з моменту прийняття товару у замовника до моменту передачі його отримувачу.

На вказаних копіях Договору та Заявки наявний підпис з боку покупця, який скріплений печаткою ТОВ «ЛІДЕР СЕРВІС».

Відповідач при цьому заперечує факт укладення Договору та Заявки, зазначаючи, що не підписував вказані документи та що печатка на них не належить підприємству.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно, правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину, однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), яка його вчинила.

Спосіб, у який здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено статтею 205 ЦК України.

Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відносини з надання послуг транспортного експедирування та перевезення вантажів регулюються Главою 32 Господарського кодексу України (далі - ГК України), Главами 64, 65 ЦК України та Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" (далі - Закон).

З аналізу вказаних нормативно-правових актів слідує, що як договір транспортного експедирування, так і договір перевезення вантажів укладається у письмовій формі (ст.ст. 909, 930 ЦК України; ст. 9 Закону).

Як зазначив позивач (заява з письмовими поясненнями - Т. 2, а.с. 104-107) та підтвердив відповідач (додаткові пояснення - Т. 2, а.с. 186-188), 06.09.2023 з електронної адреси office.lider.servis@gmail.com, яка належить ТОВ «ЛІДЕР СЕРВІС», позивачу було надіслано загальний Договір та Заявку № 87, копії який наявні у матеріалах справи.

У постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 Велика Палата Верховного Суду, зокрема, виснувала: поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами. При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах. Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.

Подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21)

Скріншоти електронного листування, які в даному випадку є паперовими копіями електронного доказу, містяться у другому томі справи на арк. 108-110.

Суд дослідив вказане листування та встановив, що дійсно, 06.09.2023 позивач отримав з електронної пошти відповідача вкладені в електронний лист файли у кількості 2 шт., які вірогідно і є тими ж Договором і Заявкою № 87, копії яких наявні у матеріалах справи.

Після отримання від відповідача Договору та Заявки № 87 засобами електронної пошти, позивач, відсканувавши вказані документи, підписані зі свого боку, 07.09.2023 надіслав їх скани відповідачу разом з виставленим за перевезення рахунком на оплату № 251 від 06.09.2023 на суму 94 206,00 грн (Т. 1, а.с. 13).

Суд враховує, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за статтею 7 Цивільного кодексу України (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 914/2505/17, від 13.10.2021 у справі № 923/1379/20).

Чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов`язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення.

Отже, відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 910/8982/22.

Відповідач зауважує, що Договір та Заявка № 87 були надіслані позивачу у форматі електронного документа з можливістю редагування. Водночас відповідач не покликається на редагування позивачем вказаних документів, тобто фактично не заперечує, що саме наявна у матеріалах справи редакція документів була надіслана позивачу. При цьому в матеріалах справи відсутнє клопотання відповідача про витребування у позивача оригіналів електронних доказів, а саме повідомлень (з додатками), відправлених електронною поштою.

Таким чином, з урахуванням балансу ймовірностей слід виснувати, що відповідач надіслав на адресу позивача Договір та Заявку № 87 саме в тих редакціях, які наявні у матеріалах справи.

Згідно з ч. 2 ст. 184 ГК України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу, за змістом якої господарський договір укладається в порядку, встановленому ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину.

При цьому слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

За частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України).

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто, як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229 - 233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

Такі висновки щодо визнання або невизнання правочину укладеним, узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц.

Разом з тим, у випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у вигляді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним (ч. 3 ст. 218 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2).

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1). Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2). Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами (ч. 3). Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення (ч. 4).

Згідно зі статтею 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1). Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2). Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (ч. 3).

Відповідно до статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1). Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях (ч. 2). Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена (ч. 3).

Статтею 642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1). Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2). Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції (ч. 3).

Суд зауважує, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18).

З урахуванням обставин цієї справи, позицій сторін та вищевикладених приписів законодавства суд виснує, що між сторонами на підставі Заявки № 87 виникли правовідносини перевезення вантажів, оскільки саме в цій заявці позивач та відповідач погодили істотні умови конкретного перевезення, а відповідач, у свою чергу, поряд з надсиланням позивачу цієї заявки, вчинив в подальшому дії, які спрямовані на її виконання та які полягають в наступному.

Як свідчать матеріали справи, 07.09.2023 позивач надіслав на електронну пошту відповідача, зокрема, рахунок на оплату № 251 від 06.09.2023 на суму 94206,00 грн (Т. 1, а.с. 13).

Рахунок містить посилання, зокрема, на Заявку № 87.

08.09.2023 відповідач виконав умови п. 8 Заявки № 87, а саме здійснив часткову оплату замовленого перевезення у розмірі 60% його вартості (до моменту завантаження), що складає 56 524,00 грн. Вказані обставини підтверджуються наявною у матеріалах справи копією платіжної інструкції № 1763 від 08.09.2023, згідно якої призначенням платежу є: «За міжнародне автоперевезення вантажу з/г рах.№ 251 від 06.09.2023р. Без ПДВ.» (Т. 1, а.с. 15).

Відповідач посилається на помилковість цього платежу. Суд розцінює такі доводи критично, оскільки відповідач не звертався до позивача із вимогою про повернення вказаної суми коштів як в претензійному, так і в судовому порядку. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Суд звертає увагу на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зміст цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. У рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Таким чином, факт виникнення між сторонами цієї справи правовідносин перевезення на підставі Заявки № 87 вважається судом встановленим, оскільки таку заявку надіслав позивачу електронною поштою сам відповідач, який в подальшому, після виставлення позивачем рахунку, здійснив часткову оплату перевезення та прийняв виконання послуг позивача.

Отже, відповідний правочин є дійним та схваленим конклюдентними діями відповідача шляхом часткової оплати.

Поряд з цим суд враховує, що сама Заявка № 87, як вже було зазначено судом, містить погодження сторін щодо того, що «факсова копія або копія цієї заявки надіслана електронною поштою та затверджена сторонами за своєю силою прирівнюється до оригіналу… Договір-Заявка має силу оригіналу».

Щодо клопотань відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи та експертизи печатки суд зазначає, що вказані клопотання були залишені судом без задоволення, оскільки, як свідчать матеріали справи та підтверджують самі сторони, оригінали документів, з якими відповідач пов`язує необхідність проведення відповідних експертиз, відсутні, такі документи направлялися електронною поштою та наявні лише в електронній формі як електронні докази, в той час як відповідно до п. 1.1. гл. 1 розд. 1, пп. 3.3.5. п. 3.3. гл. 3 розд. 1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів, а також для дослідження документів щодо ідентифікації печаток, штампів (у тому числі факсиміле) надаються оригінали документів.

Слід зазначити, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Так, суд вбачає в діях відповідача ознаки суперечливої поведінки, оскільки саме він надіслав позивачу Заявку на перевезення № 87 електронною поштою, частково сплатив рахунок позивача, виставлений на виконання заявки, а в подальшому відмовився сплачувати іншу частину боргу, посилаючись на непідписання документів. Крім того, відповідач заявляє необґрунтовані клопотання про призначення експертизи підпису та печатки, знаючи при цьому про відсутність оригіналів документів, та, відповідно, про неможливість проведення таких експертиз.

Крім того, відповідач в одній із своїх заяв із письмовими поясненнями (Т. 2, а.с. 157) стверджує, що ТОВ «ВТВ-АВТО» фактично підтвердило наявність ділових стосунків та домовленостей з ТОВ «ЛІДЕР СЕРВІС», а як крізь призму таких домовленостей з`явилось ТОВ «ТРАСТ ЕКСПРЕС» відповідач не розуміє.

Такі доводи суд розцінює знову ж таки критично, оскільки відповідач жодним чином документально не підтвердив наявність правовідносин з ТОВ «ВТВ-АВТО», яке за CMR накладною фактично доставило вантаж до складу ПМП «ВІТАС», в той час як позивач надав до суду належні та допустимі докази наявності господарських правовідносин з перевізником - ТОВ «ВТВ-АВТО», а саме Договір-Заявку на перевезення вантажу 6-06/09/2023/VS від 06.09.2023.

Так, суд встановив, що спірне перевезення позивач особисто не виконував, а доручив його виконання іншій особі - ТОВ «ВТВ-АВТО», про що свідчить Договір-Заявка на перевезення вантажу 6-06/09/2023/VS від 06.09.2023 (Т. 1, а.с. 11).

При цьому Заявка № 87 не містила будь-якої заборони щодо залучення позивачем інших перевізників для виконання спірного перевезення.

21.09.2023 позивач розрахувався з особою, яка здійснювала перевезення, що підтверджується платіжною інструкцією № 2448 від 21.09.2023 (Т. 1, а.с. 16).

За ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на внутрішньому водному транспорті, спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

За ч. 3 ст. 310 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, в установлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, письмово повідомивши його про це.

Статтею 311 ГК України визначено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

За приписами ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.

Статтею 908 ЦК України унормовано, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 917 ЦК України перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір. За довгостроковим договором перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу - передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі. У довгостроковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезення.

У відповідності з ч. 1 ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк (ч. 1 ст. 919 ЦК України).

Статтею 6 Закону України "Про транспорт" визначено, що перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти, надання інших транспортних послуг, експлуатація і ремонт шляхів сполучення здійснюються залізницями, пароплавствами, суб`єктами господарювання у морських портах, автомобільними, авіаційними, дорожніми підприємствами та організаціями, якщо це передбачено їх статутами. Підприємства транспорту здійснюють перевезення та надання послуг на основі державних контрактів, державних замовлень і договорів на перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти з урахуванням економічної ефективності провізних та переробних можливостей транспорту. Транспортне експедирування здійснюється відповідно до законодавства. Економічні відносини підприємств транспорту, що виникають у процесі перевезення, грунтуються на принципах взаємної вигоди, рівної та повної відповідальності.

09.09.2006 набрав чинності Закон України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів".

Згідно з даним Законом Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19.05.56 в м. Женеві (далі - Конвенція).

Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Згідно зі ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

За ст. 30 Конвенції якщо одержувач приймає вантаж без належної перевірки його стану разом з перевізником або не робить заяви перевізнику, яка вказує на загальний характер втрат або пошкоджень, щонайпізніше в момент прийняття вантажу у випадку, коли втрата або пошкодження є очевидними, і не пізніше семи днів від дня отримання вантажу, виключаючи недільні та святкові дні, у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними, то факт отримання ним вантажу є первинним доказом того, що він отримав вантаж у такому стані, який описано у вантажній накладній. У випадку втрати або пошкодження, які не є очевидними, відповідна заява повинна бути зроблена у письмовій формі.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав перевезення відповідно до умов Заявки № 87.

Належне виконання замовленого відповідачем перевезення підтверджується також наявною у матеріалах справи CMR накладною (а.с. 12), згідно якої контейнер MRKU2872789 було отримано 11.09.2023 ПМП «ВІТАС».

Відсутність претензій з боку вантажоодержувача свідчить про належне виконання позивачем зобов`язань щодо перевезення вантажу.

20.09.2023 та 17.11.2023 позивач, на виконання п. 8 Заявки № 87, надіслав відповідачу Новою Поштою документи, що є підставою для сплати решти 40% плати за перевезення (Т. 1, а.с. 17-19).

31.10.2023 документи також було надіслано рекомендованим листом з описом вкладення (Т. 1, а.с. 20).

Крім того, з аналізу електронного листування між сторонами суд встановив, що CMR, рахунок та акт надання послуг позивач надіслав відповідачу 12.09.2023 засобами електронної пошти. На вказаний електронний лист з пошти відповідача позивач отримав відповідь (мовою оригіналу): «Добрый день. Счет и акт - подтверждаю. На ЦМР в п. 17 не забудьте поставить свою печать…» (Т. 2, а.с. 110).

За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, з урахуванням усього вищевикладеного, оцінивши наявні докази у справі в їх сукупності та з урахуванням балансу ймовірностей, здійснивши ґрунтовний аналіз законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд виснує, що позивач належним чином виконав умови перевезення вантажу відповідно до Заявки № 87, в той час як відповідач лише частково сплатив виконане перевезення, чим порушив свої грошові зобов`язання, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення 37682,00 грн підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684,00 грн покладаються на відповідача.

У позовній заяві позивач також просив стягнути на свою користь суму витрат, понесених на правову допомогу адвоката у розмірі 6300,00 грн. Водночас, у разі задоволення позову, також просив стягнути з відповідача 2000,00 грн у якості відшкодування гонорару успіху.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. ч. 3 - 6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У якості доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано копії Договору про правову допомогу від 27.11.2023 (Т. 1, а.с. 22), Акту приймання-передачі наданих послуг від 28.11.2023 (Т. 1, а.с. 23), квитанції до прибуткового касового ордера № 07-11 від 28.11.2023 (Т. 1, а.с. 24), довіреності (Т. 1, а.с. 25), свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (Т. 1, а.с. 26).

В процесі дослідження наданих позивачем доказів судом встановлено, що 27.11.2023 між ТОВ «ТРАСТ ЕКСПРЕС» та (довіритель) та адвокатом Лоза В.М. (повірений) укладено договір про правову допомогу, згідно з п. 1.1. якого повірений зобов`язується від імені і за рахунок довірителя надати правову допомогу у спорі з ТОВ «ЛІДЕР СЕРВІС». З цією метою: 1) здійснити огляд, вивчення, аналіз та попередню правову оцінку доказів за їх місцезнаходженням (4 год.); 2) провести заходи досудового врегулювання спору шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (0,5 год.); 3) здійснити аналіз судової практики (0,5 год); підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (8 год.); 4) провести арифметичні розрахунки (0,5 год.); 5) вчинити інші дії, необхідні для розгляду справи в суді та з метою забезпечення виконання судового рішення (4 год.).

Згідно з п. 2.1. договору про правову допомогу за здійснення дій, що визначені в п. 1.1. цього договору, довіритель сплачує повіреному винагороду у розмірі 6 300,00 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору про правову допомогу розрахунок здійснюється в момент передачі довірителю підготовленої позовної заяви.

При задоволенні позову довіритель сплачує повіреному премію (гонорар успіху) в сумі 2 000,00 грн (п. 2.3. договору про правову допомогу).

28.11.2023 позивач сплатив адвокату Лозі В.М. кошти за договором про правову допомогу у розмірі 6 300,00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 07-11 від 28.11.2023.

28.11.2023 позивачем та адвокатом підписано Акт приймання-передачі наданих послуг на суму 6 300,00 грн.

Суд відзначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" можуть бути використані судом в якості джерела права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що позивачем надано належні докази понесення у даній справі судових витрат на професійну правничу допомогу на суму 6 300,00 грн.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на правову допомогу суд також враховує критерії розумності і реальності таких витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, співмірності зі складністю справи, ціну позову, виконані адвокатом роботи (наданими послугами) та поведінку сторін під час розгляду справи.

З приводу "гонорару успіху" у розмірі 2 000,00 грн, який позивач просить стягнути у разі задоволення позову, суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання про віднесення до судових витрат, які розподілені за результатами розгляду спору, бонусів, передбачених договором про надання правничої допомоги, залежно від результатів розгляду справи, тобто так званого "гонорару успіху", суд виходить з того, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у разі укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи те, чи були вони фактично здійснені, а також їх необхідність. При цьому суд, визначаючи суму відшкодування, має послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (аналогічні висновки містяться в Постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 902/113/23).

Так, при вирішенні питання розподілу судових витрат, суд вважає, що узгоджений позивачем та адвокатом гонорар успіху не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, не є співмірними з обсягом наданої правничої допомоги в суді, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини цієї справи з ціною позову 37 682,00 грн матиме надмірний характер.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАСТ ЕКСПРЕС" (33027, Рівненська область, м. Рівне, вул. Захисників Маріуполя, будинок 3а, кв. 71; код ЄДРПОУ 42897605) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР-СЕРВІС" (65025, м. Одеса, вул. 21 Км Старокиївської Дороги, прим. 424; код ЄДРПОУ 34379917) про стягнення 37 682,00 грн - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР-СЕРВІС" (65025, м. Одеса, вул. 21 Км Старокиївської Дороги, прим. 424; код ЄДРПОУ 34379917) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАСТ ЕКСПРЕС" (33027, Рівненська область, м. Рівне, вул. Захисників Маріуполя, будинок 3а, кв. 71; код ЄДРПОУ 42897605) 37 682,00 грн заборгованості, 2 684,00 грн витрат зі сплати судового збору, 6 300,00 грн витрат на правову допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 03 лютого 2025 р. Повний текст рішення складено та підписано 05 лютого 2025 р.

Суддя Р.В. Волков