Ухвала

від 05.02.2025 по справі 918/96/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"05" лютого 2025 р. м. Рівне Справа № 918/96/25

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДиканькаМлин" про забезпечення позову до подачі позовної заяви

Особа щодо якої вживаються заходи забезпечення позову: Товариство з обмеженою відповідальністю "Терлич"

(без повідомлення учасників справи)

ВСТАНОВИВ:

"03" лютого 2025 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ДиканькаМлин" (далі по тексту Заявник, ТОВ "ДиканькаМлин" звернулося до Господарського суду Рівненської області із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову в якій, зокрема просить суд прийняти ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову ТОВ "ДиканькаМлин" до ТОВ "Терлич" шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ "Терлич", які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить ТОВ «Терлич» в межах ціни позову 17 983 799,20 грн..

Вказану Заяву обґрунтовує наступним. ТОВ ДиканькаМлин має намір звернутися до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до ТОВ Терлич» про стягнення заборгованості, яка складається з: сума основного боргу 16 583 160,00 грн., інфляційне збільшення 108 327,99 грн., пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ 494 871,71 грн., 3% річних 54 675,50 грн., сума штрафу 742 764,00 грн., загальна сума заборгованості 17 983 799,20 грн. Заява обґрунтована умовами договору поставки №20220901 від 01.09.2022 року, ст.ст.526, 530, 536, 610, 611, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 216-218, 230-232 ГК України та мотивована порушення Відповідачем ТОВ «Терлич» умов договору поставки №20220901 від 01.09.2022 року в частині виконання грошових зобов`язань щодо оплати поставленого товару. Зазначає, що станом на дату подання заяви загальний період прострочення грошового зобов`язання становить 1796 днів, що вказує на умисне цілеспрямоване ухилення від виконання зобов`язань, відсутністю активних дій, які були б спрямовані на реальне погашення заборгованості. Сума невиконаних Відповідачем зобов`язань становить 17 983 799,20 грн., що в два рази перевищує розмір статутного капіталу Відповідача, що за даними ЄДР ЮО, ФОП та ГО становить 8 271 000,00 грн., відтак, вважає, що існує реальна загроза відсутності ресурсу для погашення заборгованості для виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Зважаючи на наведене просить накласти арешт на майно та грошові кошти належні Відповідачеві в межах заявленої ціни позову 17 983 799,20 грн..

Заявник вважає, що вказаний ним захід забезпечення позову є співмірним та перебуває у зв`язку з предметом спору, є адекватним, оскільки відповідає змісту та розміру вимог, на забезпечення яких він вживається; відповідає збалансованості інтересів сторін, оскільки накладення заборони на право розпоряджатися майном та(або) грошовими коштами, це тимчасовий захід, який триває до визначення подальшої долі відповідного майна та(або) грошових коштів; є ефективним, оскільки спрямований запобігти відчуженню майна Відповідача з метою ухилення від виконання грошових зобов`язань за результатами розгляду судової справи; не призведе до невиправданого обмеження прав відповідача, оскільки майно залишається у володінні та користуванні ТОВ "Терлич", а можливість розпоряджатися обмежується на певний час, що унеможливлює нанесення йому будь-яких збитків.

Крім того зазначає, що Заявником вживалися заходи досудового врегулювання шляхом направлення на адресу боржника претензії-вимоги №1 за вихідним номером 07/01 від 07.01.2025 року, на яку боржником була надана відповідь б/н від 20.01.2025, що не містить вказівки на порядок погашення заборгованості та/або термінів її погашення тощо, а заявлено претензії щодо якості поставленого товару, які не були заявлені у встановленому договором порядку, товар був прийнятий ТОВ "Терлич" без зауважень та в повному обсязі, що підтверджується первинною та товарно-супровідною документацією.

До заяви Заявником додано договір поставки №20220901 від 01.09.22, додаткові угоди до вказаного договору №1 від 30.12.2023, №2 від 01.01.2024, від 13.09.2023 року, претензія-вимога №1 від 07.01.2025, відповідь на претензію-вимогу від 20.01.2025 року, акт звіряння взаємних розрахунків за період 3 01.10.2024-06.01.2025.

03 лютого 2025 року через систему "Електронний суд" представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич" подані заперечення на Заяву ТОВ "ДиканькаМлин" в яких просить відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. При цьому посилається на те, що ТОВ "Диканькамлин" не надало жодного доказу або об`єктивного припущення того, що ТОВ "Терлич" вчиняє будь-які дії або має намір вчинити такі дії (відчуження нерухомого майна, виведення грошових коштів тощо), які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ТОВ "Диканькамлин", за захистом яких воно має намір звернутися до суду. Також зазначає, що між сторонами наявний не лише спір про оплату товару, а взаємопов`язаний з ним інший спір, а тому подаючи заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви в діях ТОВ "Диканькамлин" є ознаки зловживання своїми процесуальними правами з метою впливу на ТОВ "Терлич" до виконання зобов`язань без виконання ТОВ "Диканькамлин" взаємних зобов`язань. Вказує, що ТОВ "Диканькамлин" свідомо замовчує той факт не зазначаючи про нього у заяві про забезпечення позову до подачі позовної заяви, що протягом січня 2025 року ТОВ "Терлич" перерахувало ТОВ "Диканькамлин" грошові кошти на загальну суму 734 040,00 грн., що підтверджується доданими до цієї заяви платіжними інструкціями, а тому ТОВ "Диканькамлин" здійснює маніпуляції з сумою реальної заборгованості, щоб шляхом обману домогтися негативних для ТОВ "Терлич" наслідків, пов`язаних з арештом майна та грошових коштів. Відтак вважає, що вище викладене свідчить про те, що ТОВ "Терлич" не ухиляється від виконання своїх зобов`язань, що ще раз підтверджує відсутність у ТОВ "Терлич" вчинення будь-яких дій або наявність наміру вчинити такі дії, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або оновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ТОВ "Диканькамлин", за захистом яких воно має намір звернутися до суду.

За приписами частини першої статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши Заяву ТОВ "ДиканькаМлин" про забезпечення позову, з`ясувавши обставини на які заявник посилається як на підставу заяви, безпосередньо дослідивши докази, подані в її обгрунтування, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Частинами 1-4 ст. 137 вказаного Кодексу передбачено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до статті 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Як встановлено статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою, та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

При поданні заяви про забезпечення позову, заявник повинен виходити з того, що захід забезпечення має бути нерозривно пов`язаний з самим позовом, який поданий або буде поданий у майбутньому, проте, в жодному разі не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Особливу увагу у заяві про забезпечення позову слід приділити належному обґрунтуванню причин звернення з такою заявою та надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Також, господарський суд повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір, з`ясувати обсяг позовних вимог та дані про особу відповідача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Кюблер проти Німеччини»).

Суд звертається до правової позиції, яка викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22. Велика Палата Верховного Суду у пунктах 46-48 виснувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду і чинними нормами ГПК, вирішуючи питання про забезпечення позову, суди перевіряють, а заявник відповідно повинен навести суду достатні підстави для застосування того чи іншого виду забезпечення позову, надати відповідні докази на їх підтвердження та відповідність основним критеріям.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог (див. ухвалу Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №906/824/17 та постанову від 21.01.2019 у справі №902/483/18).

У п. 23 постанови Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, на який посилається заявник, зазначено, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Однак, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 01.03.2024 у справі №917/1610/23 констатував, що наведене у пункті 23 постанови від 03.03.2023 у справі №905/448/22 засвідчує, що у ній (постанові) взагалі відсутні правові висновки, про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову.

Господарський суд також звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, а саме:

« 33. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

34. Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

35. Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20);

37. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18);

46.Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

47. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

48. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії».

З матеріалів даної справи вбачається, що заявник просить накласти арешт на грошові кошти, що належать ТОВ "Терлич", які знаходяться на всіх рахунках вказаного товариства в усіх банківських або інших кредитно-фінансових установах та на майно, яке належить ТОВ "Терлич в межах ціни позову в розмірі 17 983 799,20 грн., з посиланням на наявність заборгованості за договором поставки №20220901 від 01.09.2022 року.

Однак, при цьому заявником до заяви про забезпечення позову не надано доказів на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідача у разі задоволення позовних вимог, ухиляння відповідача від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а доводи позивача зводяться виключно до припущень про таку можливість, які ґрунтуються на порушенні відповідачем строків оплати товару, що саме по собі не може свідчити про ухилення відповідача від сплати коштів у випадку задоволення позову, враховуючи те, що як зазначив сам заявник у додаткових поясненнях у справі, відповідачем здійснювались дії по проведенню оплати вартості отриманого товару.

В той же час слід зазначити, що заявник взагалі не надав суду належних доказів того, що він, на виконання договору поставки №20220901 від 01.09.2022 року, передав Товариству з обмеженою відповідальністю "Терлич" товари на суму 17 983 799,20 грн. і, що у останнього виникли зобов`язання по оплаті вартості такого товару. Акт звірки, наданий заявником, не підписано зі сторони відповідача, а відтак останній не є належним доказом. В претензії-вимозі №1 від 07.01.2025 року, яку заявник направляв Товариству "Терлич", зазначено тільки дати поставки і суми без посилання на конкретні первинні документи на підставі яких здійснювалися поставки товарів.

Отже з наданих заявником доказів не вбачається співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову змісту позовним вимогам, а також правовим підставам позову.

Обранням вказаного заходу забезпечення позову заявником не дотримано принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим порушено збалансованість інтересів учасників судового процесу.

Відтак, подана заявником заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб на даній стадії судового процесу.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, враховуючи встановлені обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що заявником не надано доказів на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку ТОВ "Терлич" у разі задоволення позовних вимог, ухиляння останнього від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а доводи заявника зводяться виключно до припущень про таку можливість, у зв`язку з чим заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись статтями 136-140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ДиканькаМлин" у задоволенні Заяви про вжиття заходів забезпечення позову до пред`явлення позову щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич".

2. Судові витрати за розгляд Заяви покласти на заявника - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДиканькаМлин".

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Марач В.В.