Рішення

від 03.02.2025 по справі 922/4201/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2025 р.м. ХарківСправа № 922/4201/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будюст" (62418, Харківська обл., сел. Коротич, вул. Центральна, 33-А) про стягнення 240'000 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Харківській області звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будюст", в якій просить стягнути збитки у розмірі майна, яке було передано на відповідальне зберігання у сумі 240'000 грн.

Витрати по сплаті судового збору у сумі 3600 грн та витрат на професійну правничу допомогу позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 02.12.2024 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.12.2024, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив на позов не надав. Разом з цим, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.12.2024 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Відділі обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання м. Харкова та Харківській області, а саме: 62418, Харківська обл., сел. Коротич, вул. Центральна, 33-А.

Але судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "інші причини".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/4201/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Отже, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини.

02.06.2016 за актом №1/20-23-25-32 опису та попередньої оцінки майна з ознаками безхазяйного комісією Харківською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області (назва контролюючого органу на момент взяття на облік майна, далі контролюючий орган) (позивач) передано, а директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Будюст" (відповідач) відповідно до договору від 02.06.2016 прийнято на відповідальне зберігання майно, перелічене за порядковими номерами, в т.ч.: сантехніка, одяг, взуття, палаточне полотно, гель для нарощування на загальну суму 566'206 грн.

На протязі 2016-2021 років майно, яке зазначене в акті було частково реалізовано, однак залишився не реалізований гель для нарощування нігтів Global UV GLL (15 мл) 240'000 грн (порядковий номер - 74 в акті опису).

Позивач стверджує, що на протязі 2018-2021 років робочими групами проводились щокварталу інвентаризації майна в результаті яких складено інвентаризаційні описи, які було підписано членами робочої групи та керівником ТОВ "БУДЮСТ". Наявність гелю для нарощування нігтів Global UV GLL (15 мл) на суму 240'000 грн підтверджувалась актами станом на 23.04.2021.

Станом на 15.02.2022 на адресу ТОВ "БУДЮСТ" у 2023-2024 роках неодноразово направлялись листи (від 25.01.2023 №3701/6/20-40-13-02-17.13.07.2023 №37686/6/20-40-13-02-17 та 11.01.2024 №979/6/20-40-13-02-17) з проханням надати доступ до складських приміщень, місць зберігання майна, що перейшло у власність держави та запропоновано підприємству забезпечити доступ до проведення інвентаризації безхазяйного майна робочою групою, до складу яких включені фахівці підрозділів по роботі безхазяйним майном. Листи повернуто як не вручені, за закінченням терміну зберігання.

Так, спробі провести інвентаризацію станом на 01.08.2024 складено Акт про неможливість проведення інвентаризації безхазяйного майна та інвентаризаційний опис від 15.08.2024

У зв`язку з незабезпеченням доступу до проведення інвентаризації Головним управлінням ДПС у Харківській області направлено на адресу ТОВ "БУДЮСТ" претензію щодо відшкодування збитків від 21.08.2024 №16955/5/20-40-13-05-18.

Дана претензія повернулась на адресу ГУ ДПС 03.09.2024 з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Таким чином, до наступного часу ТОВ "БУДЮСТ" майно не повернуто, кошти до відповідного бюджету не перераховано та сума збитків складає 240'000 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конституції України органи державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

За підпунктом 19-1.1.23. пункту 19-1.1. статті 19-1 Податкового кодексу України, відповідно до якого, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, як: організовують роботу з виявлення, обліку, зберігання, оцінки та розпорядження безхазяйним майном та іншим майном, що переходить у власність держави, а також з обліку, попередньої оцінки, зберігання майна, вилученого та конфіскованого за порушення митного і податкового законодавства.

При цьому, слід зазначити, що до статті 41.1. Податкового кодексу України, контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Відповідно до пункту 2.8 Порядку взаємодії між підрозділами органу доходів і зборів під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави" № 570 від 10.10.2013 року, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1340 від 25.08.1998 року (далі по тексті - Порядок №570), узяте на облік безхазяйне майно зберігається відповідним органом доходів і зборів у власних (орендованих) приміщеннях або за актом опису і попередньої оцінки безхазяйного майна передається на відповідальне зберігання суб`єкту господарювання. Із суб`єктом господарювання, який прийняв безхазяйне майно на відповідальне зберігання, укладається відповідний договір.

Предметом судового розгляду у справі є вимога про відшкодування збитків, що становлять вартість втраченого безхазяйного майна, переданого на зберігання відповідачу.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (стаття 190 Цивільного кодексу України).

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (стаття 179 Цивільного кодексу України).

Безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий (частина1 статті 335 Цивільного кодексу України).

Також відповідно до пункту 1.2 наказу Міністерства доходів і зборів України Про затвердження Порядку № 570, дія цього Порядку поширюється на безхазяйне майно та майно, що переходить у власність держави, крім безхазяйного нерухомого майна (далі - безхазяйне майно).

Узяте на облік безхазяйне майно зберігається відповідним органом доходів і зборів у власних (орендованих) приміщеннях або за актом опису і попередньої оцінки безхазяйного майна передається на відповідальне зберігання суб`єкту господарювання. Із суб`єктом господарювання, який прийняв безхазяйне майно на відповідальне зберігання, укладається відповідний договір (пункт 2.8 Порядку №570).

Зміст наведених приписів законодавства свідчить, що зберігач відповідає за схоронність речі, яка передана йому на зберігання, оскільки за загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України, договір зберігання вважається укладеним з моменту передання речі на зберігання.

Так, як встановлено судом, 02.06.2015 за актом опису та попередньої оцінки безхазяйного майна №1/20-23-25-32 комісія Харківського ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області (назва контролюючого органу на момент взяття на облік майна, далі контролюючий орган) прийнято на відповідальне зберігання широкодоступного асортименту: сантехніка, одяг, взуття, палаточне полотно, гель для нарощування на загальну суму 566'206 грн.

Відповідно до акту опису та попередньої оцінки безхазяйного майна №1/20-23-25-32 від 02.06.2015 між Головним управлінням ДФС у Харківській області (поклажодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будюст" (зберігач, відповідач у справі) укладено договір від 02.06.2015 про зберігання безхазяйного та іншого майна.

При цьому, стороною по даній справі є Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 за № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" встановлено наступне: утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1; реорганізувати деякі територіальні органи Державної Фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2.

Серед переліку територіальних органів Державної податкової служби, що утворюються (додаток 1), визначено Головне управління ДПС у Харківській області.

Згідно з додатком 2 Головне управління ДФС у Харківській області реорганізуються шляхом приєднання до ГУ ДПС у Харківській області.

3 01.07.2019 проведено державну реєстрацію юридичної особи - ГУ ДПС у Харківській області, код за ЄДРПОУ 43143704.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 (далі - Постанова № 893) вирішено ліквідувати територіальні органи ДПС, що здійснювали свою діяльність як самостійні юридичні особи.

В абзаці 4 пункт 2 Постанови № 893 визначено, що права та обов`язки територіальних органів державної податкової служби, що ліквідуються, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

14.12.2020 проведено державну реєстрацію Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику - Державної податкової служби України (далі - ДПС), про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДРПОУ) внесено запис за № 1000741030008085321. Код в ЄДРПОУ відокремленого підрозділу: 43983495.

Отже, права та обов`язки Харківського ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області за договором від 02.06.2015 перейшли до Головного управління ДФС у Харківській області, від нього - до Головного управління ДПС у Харківській області (як юридичної особи), а від нього - до Головного управління ДПС у Харківській області (як відокремленого підрозділу ДПС).

А відтак, позивач є особою, яка може та зобов`язана здійснювати контроль за збереженням безхазяйного майна широкодоступного асортименту: сантехніка, одяг, взуття, палаточне полотно, гель для нарощування на загальну суму 566'206 грн, яке передане відповідачу на відповідальне зберігання.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд дійшов висновку, що між сторонами виник спір з приводу стягнення збитків через не виконання відповідачем договору зберігання безхазяйного майна.

Так, за статтею 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний вжити всіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Згідно з статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Пунктом 4.1. Порядку 570 встановлено, що орган доходів і зборів відповідно до умов договору про відповідальне зберігання або реалізацію безхазяйного майна здійснює контроль за збереженням поставленого на облік безхазяйного майна, у тому числі шляхом проведення інвентаризації за його місцезнаходженням. Інвентаризація, якщо інше не передбачено умовами договору про відповідальне зберігання або реалізацію безхазяйного майна, проводиться щокварталу станом на перше число другого місяця кварталу робочими групами, до складу яких включаються працівники підрозділів по роботі з безхазяйним майном, фінансування, бухгалтерського обліку та звітності (у разі зберігання безхазяйного майна безпосередньо органом доходів і зборів), внутрішньої безпеки та правової роботи органів доходів і зборів, які поставили безхазяйне майно на облік.

Як свідчать матеріали справи, 15.02.2022 під розписку відповідач підтвердив, що у нього на відповідальному зберіганні перебуває гель для нарощування на загальну суму на загальну суму 240'000 грн, який знаходиться на реалізації підприємства ТОВ "Будюст", про що складено Інвентаризаційний опис безхазяйного майна та майна, що переходить у власність держави по ГУ ДПС у Харківській області станом на 15.02.2022.

Надалі, позивач неоднаразово звертався до відповідача із проханням вирішити питання щодо доступу до майна, зокрема, листами від 25.01.2023 №3701/6/20-40-13-02-17.13.07.2023 №37686/6/20-40-13-02-17 та 11.01.2024 №979/6/20-40-13-02-17 прохав відповідача про надання доступу до складського приміщення з метою обстеження та проведення щоквартальної інвентаризації безхазяйного майна. Однак, дані листи повернуто на адресу позивача як не вручені у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Тобто, позивач на протязі 2023-2024 років планомірно та послідовно здійснював активні дії пов`язані із встановленням стану безхазяйного майна, яке передано на зберігання відповідачу, однак останній зайняв пасивну поведінку, і жодним чином не реагував на повідомлення позивача.

А відтак, суд констатує, що у позивача відсутній доступ до майна, яке передано відповідачу на зберігання, що унеможливлює проведення позивачем інвентаризації робочими групами, як-то визначено Порядком 570, що в свою чергу позбавляє останнього встановити стан безхазяйного майна та місце його зберігання.

Статтею 949 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов`язаний повернути поклажедавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернута поклажедавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Відповідно до частини 1 статті 951 Цивільного кодексу України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Таким чином зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві товар який був прийнятий на зберігання, а відшкодувати збитки зобов`язаний лише у випадку втрати (нестачі) або його пошкодження за наявності складу цивільного правопорушення (протиправність, збитки, причинний зв`язок).

В даному разі, невиконання відповідачем своїх обов`язків, зокрема, незабезпечення належних умов для збереження переданого йому майна за договором є підставою для відшкодування збитків.

Відповідно до частин 1, 3 статті 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Із зазначеними нормами кореспондуються приписи статей 216, 224 Господарського кодексу України, згідно яких відшкодування збитків є формою господарського-правової відповідальності за правопорушення у сфері господарювання. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відшкодування збитків є мірою відповідальності, що застосовується за наявності збитків, протиправності дій/бездіяльності особи, причинно-наслідкового зв`язку між діями особи та збитками, та вини особи, внаслідок дій/бездіяльності якої спричинено збитки. Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків.

Так, позивачем зазначено, а судом доведено за матеріалами справи, що:

- протиправна поведінка відповідача полягає у неналежному виконанні прийнятого останнім на себе зобов`язання по зберіганню безхазяйного майна;

- збитками є втрачене безхазяйне майно - гель лак для нарощування на суму 240'000 грн;

- причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та збитками полягає у неналежному виконанні відповідачем прийнятого зобов`язання по зберіганню безхазяйного майна, що стало причиною його втрати і як наслідок - завдало збитків позивачу у вигляді вартості втраченого безхазяйного майна;

- вина як відповідального зберігача майна в зв`язку із втратою майна та спричинення збитків.

Відповідно до частини 3 статті 225 Господарського кодексу України, при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Відповідно до частин 2,3 статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 240'000 грн заборгованості та не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Суд звертає увагу на те, що позивачем при визначенні суми збитків, дотримано алгоритм дій, визначений пункту 4.5 Порядку № 570, де вказано, що у разі пошкодження, втрати (нестачі) безхазяйного майна, переданого на відповідальне зберігання, орган доходів і зборів відповідно до умов договору про відповідальне зберігання безхазяйного майна протягом трьох робочих днів від дати виявлення пошкодження, втрати (нестачі) направляє суб`єкту господарювання претензію з вимогою щодо відшкодування збитків у розмірі вартості такого майна або суми, на яку знизилась його вартість, за цінами, вказаними в акті опису і попередньої оцінки безхазяйного майна.

Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будюст" (62418, Харківська обл., сел. Коротич, вул. Центральна, 33-А, код ЄДРПОУ 37846621) на користь Державного бюджету України збитки у розмірі вартості майна, яке було передано на відповідальне зберігання у сумі 240'000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будюст" (62418, Харківська обл., сел. Коротич, вул. Центральна, 33-А, код ЄДРПОУ 37846621) на користь Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (61057, місто Харків, вул. Григорія Сковороди, 46, код ЄДРПОУ 43983495), витрати зі сплати судового збору у сумі 3028 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ст. 256, 257 ГПК України рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Учасники справи:

Позивач: Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (61057, місто Харків, вул. Григорія Сковороди, 46, код ЄДРПОУ 43983495).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будюст" (62418, Харківська обл., сел. Коротич, вул. Центральна, 33-А, код ЄДРПОУ 37846621).

СуддяІ.В. Трофімов