Рішення

від 22.01.2025 по справі 925/1358/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/1358/24

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників:

прокурор не з`явився,

від позивача не з`явився,

від відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу

за позовом Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської ради

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації речового права на об`єкт нерухомого майна з закриттям розділу,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Черкаської міської ради до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , у якій просить суд усунути перешкоди державі в особі територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності за кадастровим номером 7110136400:02:032:0099, шляхом скасування державної реєстрації речового права приватної власності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю літ. А Торговий зал, загальною площею 18,8 кв. м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1882151771101), з закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що підставою для виникнення права власності на спірний об`єкт нерухомого майна та внесення відомостей до Державного реєстру прав на нерухоме майно стали технічний паспорт і договір на розміщення торгового обладнання. Тобто подані ФОП ОСОБА_1 документи для державної реєстрації права приватної власності на об`єкт нерухомого майна не могли слугувати правовою підставою для набуття права власності на об`єкт нерухомого майна та підтверджувати відповідність заявлених прав поданим документам, а також для державної реєстрації такого права.

Прокурор зазначає, що ФОП ОСОБА_1 не отримував згоди від власника - Черкаської міської ради на розміщення об`єкту нерухомого майна на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , в установленому законом порядку не набув права оренди чи власності на земельну ділянку за вказаною адресою, не отримував дозвільних документів для проєктування об`єкта будівництва та його зведення, введення в експлуатацію, а також присвоєння адреси об`єкту нерухомості по АДРЕСА_1 , але розмістив капітальну нежитлову будівлю загальною площею 18,8 кв. м. та здійснив його державну реєстрацію, як об`єкта нерухомого майна, а тому за твердженням прокурора, вбачається незаконність державної реєстрації права приватної власності відповідача на нежитлову будівлю на земельній ділянці комунальної власності.

Також прокуратура вбачає наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави у даній справі шляхом звернення до суду з позовною заявою, оскільки позивач, відповідно до наданих йому повноважень, не здійснює захисту інтересів держави.

Ухвалою від 06.11.2024 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 10.12.2024 Господарський суд Черкаської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 10 год. 30 хв. 21.01.2025.

Представники сторін в судове засідання, яке відбулось 21.01.2025 не з`явилися.

Щодо належності повідомлення відповідача господарським судом про дату, час і місце розгляду справи по суті судом встановлено.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі № 925/1358/24 та ухвала від 10.12.2024 про призначення справи до судового розгляду по суті були направлені відповідачу рекомендованими листами з повідомленням, однак повідомлення не вручені відповідачу та повернуті до суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з яким адресою місцезнаходження фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 .

З матеріалів справи судом встановлено, що ухвали надіслано відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до пункту 20.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В пункті 3.9.1. постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Наведене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

Відповідно до частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина 3 статті 9 Господарського процесуального кодексу України).

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Судом з дотриманням вимог статті 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвали по справі № 925/1358/24, що вбачається за веб-адресою: http://court.gov.ua/fair/.

Беручи до уваги, що ухвали у справі № 925/1358/24 було надіслано за належною адресою, повідомленою позивачем, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі, та повернуто підприємством зв`язку, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, відзив на позов або будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення спору по суті, не надав.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

28 травня 2024 року через підсистему "Електронний суд" від Черкаської міської ради надійшли додаткові пояснення, в яких позивач просив задовольнити позов повністю.

Прокурор у судовому засіданні, яке відбулось 21.01.2025, просила позов задовольнити повністю з підстав зазначених у позовній заяві.

В судовому засіданні 21.01.2025 судом оголошувалась перерва до 22.01.2025, після оголошеної перерви учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Відомості про вказані процесуальні дії занесені до протоколу судового засідання.

Заслухавши пояснення та обґрунтування позовних вимог прокурора, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено такі обставини.

Черкаська міська рада є власником земель м. Черкаси на праві комунальної власності на підставі Закону України №5245-17 від 06.09.2012 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».

Рішенням Черкаської міської ради від 02.12.2016 №2-1479 «Про поновлення комунальному підприємству «Черкаські ринки» Черкаської міської ради» права оренди землі по вул. Благовісній (непарна сторона) між вул. Небесної Сотні та вул. Смілянська» поновлено КП «Черкаські ринки» договір оренди землі на земельну ділянку площею 0,0308 га (кадастровий номер 7110136400:02:032:0099) під розміщення тимчасового комплексу малих архітектурних форм по АДРЕСА_3 (непарна сторона) між АДРЕСА_4 та вул. Смілянська на 5 років.

Пунктом 3 вказаного рішення КП «Черкаські ринки» надано згоду на передачу зазначеної земельної ділянки в суборенду.

На виконання вказаного вище рішення 08.02.2017 між Черкаською міською радою та КП «Черкаські ринки» укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0308 га (кадастровий номер 7110136400:02:032:0099), яка знаходиться по АДРЕСА_3 (непарна сторона) між вул. Небесної Сотні та АДРЕСА_5 , під розміщення тимчасового комплексу малих архітектурних форм з правом передачі в суборенду (п.п. 1, 2 Договору оренди від 08.02.2017).

11.05.2017 між КП «Черкаські ринки» та ТОВ «Європейські інвестиції» укладено договір суборенди землі, відповідно до умов якого суборендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0308 га (кадастровий номер 7110136400:02:032:0099), яка знаходиться по АДРЕСА_3 (непарна сторона) між вул. Небесної Сотні та АДРЕСА_5 , під розміщення тимчасового комплексу малих архітектурних форм (п.п. 1,2 Договору суборенди від 11.05.2017).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.07.2018 у справі №925/574/18 задоволено позов КП «Черкаські ринки» до ТОВ «Європейські інвестиції», визнано припиненим договір суборенди від 11.05.2017 та скасовано його державну реєстрацію.

29.10.2018 між КП «Черкаські ринки» та ТОВ «Європейські інвестиції» укладено договір суборенди земельної ділянки комунальної власності за кадастровим номером 7110136400:02:032:0099 площею 0,0308 га, строком дії до 07.02.2022.

Відповідно до п. 15 Договору суборенди від 29.10.2018 земельна ділянка передається в суборенду під розміщення тимчасового комплексу малих архітектурних форм.

24.01.2019 ТОВ «Європейські інвестиції» укладено з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, далі по тексту ФОП ОСОБА_1 ) договір на розміщення торгівельного обладнання на вказаній вище земельній ділянці.

Відповідно до умов п. 1.1 Договору ФОП ОСОБА_1 власними силами та за власні кошти здійснює виготовлення та розміщення торгового павільйону розміром 18,9 м. кв., (який є його власністю), на земельній ділянці, яка перебуває у суборенді ТОВ «Європейські інвестиції» на підставі договору від 29.10.2018.

За заявою ФОП ОСОБА_1 від 29.07.2019 № 35205414 на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області Цьопи Б.А. від 29.07.2019 № 47988197з відкриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право приватної власності за ФОП ОСОБА_1 на нежитлову будівлю літ. А «Торговий зал», загальною площею 18,8 кв. м. по АДРЕСА_1 .

Об`єкту нерухомого майна присвоєно реєстраційний номер 1882151771101.

Згідно з даними Державного реєстру, підставою для прийняття вказаного рішення та державної реєстрації речового права були:

- договір на розміщення торгівельного обладнання від 24.01.2019 без номеру;

-технічний паспорт від 05.07.2019 № 54-19 на нежитлову будівлю, виготовлений ФОП ОСОБА_2 .

Прокурор в позовній заяві зазначив, що в результаті опрацювання інформації розміщеної в базі Єдиного державного веб-порталу відкритих даних (https://data.gov.ua) установлено, що інформації про отримання ФОП ОСОБА_1 паспорту прив`язки тимчасової споруди торгівельного павільйону площею 18,9 кв. м. по АДРЕСА_1 , про який йдеться у вказаному вище договорі на розміщення торгового обладнання від 24.01.2019 вказана база даних не містить.

Відповідно до даних Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (https://e-construction.gov.ua) відсутня інформація про наявність дозвільних документів на забудову земельної ділянки кадастровим номером 7110136400:02:032:0099 по АДРЕСА_1 .

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно містить відомості про наявність містобудівних обмежень на земельну ділянку кадастровим номером 7110136400:02:032:0099 по АДРЕСА_1 , а саме: зона регулювання забудови та право проходу та проїзду.

Відповідно до технічного паспорту від 05.07.2019 № 54-19 на нежитлову будівлю загальною площею 18,8 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_1 , остання споруджена у 2019 році, має бетонний фундамент, стіни та покрівля влаштовані з металопрофілю, металеве перекриття та бетонна підлога.

Відповідно до інформації Черкаської міської ради, викладеної в листах від 21.02.2024 № 1424/2032-01-11, від 26.04.2024 № 6999-01-11, від 18.10.2024 № 15377/23611-01-11 за даними департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від ФОП ОСОБА_1 не надходили звернення щодо оформлення права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , дозвільні документи щодо розміщення об`єкта нерухомості загальною площею 18,9 кв. м. за вказаною вище адресою не надавались, заявки щодо присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна не надходили. Крім того повідомлено, що за результатами перевірки проведеної спеціалістами управління інспектування Черкаської міської ради по АДРЕСА_1 об`єкта нерухомості не виявлено у зв`язку з його фактичним знищенням внаслідок влучання уламків ракети.

В позовній заяві прокурор стверджує, що ФОП ОСОБА_1 не отримував згоди від власника - Черкаської міської ради на розміщення об`єкту нерухомого майна на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , в установленому законом порядку не набув права оренди чи власності на земельну ділянку за вказаною адресою, не отримував дозвільних документів для проєктування об`єкта будівництва та його зведення, введення в експлуатацію, а також присвоєння адреси об`єкту нерухомості по АДРЕСА_1 , але розмістив капітальну нежитлову будівлю загальною площею 18,8 кв. м. та здійснив його державну реєстрацію, як об`єкта нерухомого майна.

За доводами прокурора, подані ФОП ОСОБА_1 документи для державної реєстрації права приватної власності на об`єкт нерухомого майна не могли слугувати правовою підставою для набуття права власності на об`єкт нерухомого майна та підтверджувати відповідність заявлених прав поданим документам, а також для державної реєстрації такого права, а тому Черкаською обласною прокуратурою встановлено незаконність державної реєстрації права приватної власності відповідача на нежитлову будівлю на земельній ділянці комунальної власності.

21.09.2023 внаслідок збройної агресії російської федерації вказаний об`єкт нерухомості належний на праві приватної власності ФОП ОСОБА_1 було зруйновано.

В позовній заяві прокурор зазначив, що поки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно продовжуватиме розміщуватися інформація про право власності ФОП ОСОБА_1 на об`єкт нерухомості розташований за адресою: АДРЕСА_1 , такі дані в розумінні ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є офіційними, що у свою чергу унеможливлює вільне та раціональне використання земельної ділянки комунальної власності територіальною громадою м. Черкаси та створює реальні ризики нового будівництва об`єкту, та з великою імовірністю свідчить про можливість набуття земельної ділянки в користування поза визначеною законом процедурою земельних торгів (ст. 134 ЗК України), під «штучним» приводом наявності на ній об`єкту нерухомого майна.

В позовній заяві прокурор повідомив, що Черкаською міською радою на цей час при наявності інформації про «штучне» обтяження з боку відповідача земельної ділянки не вжито заходів, у тому числі судового захисту, з метою усунення перешкод територіальній громаді м. Черкаси у вільному розпорядженні та максимально ефективному використанні земельної ділянки комунальної власності, у зв`язку з державною реєстрацією зазначеного вище самочинно збудованого нерухомого майна реєстраційним номером 1882151771101.

Вказані обставини зумовили звернення прокурора до суду з цим позовом.

Предметом спору у даній справі є захист територіальною громадою м. Черкаси в особі Черкаської міської ради насамперед своїх прав як власника земельної ділянки від порушень, вчинених ФОП ОСОБА_1 внаслідок неправомірної державної реєстрації права приватної власності на об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю літ. А «Торговий зал», загальною площею 18,8 кв. м. по АДРЕСА_1 , на земельній ділянці комунальної власності.

Відповідно до ст. 328 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрацій. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Статтею 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Таким спеціальним законом є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі- Закон) за п. 1 ч. 1ст. 2 якого, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) загальними засадами державної реєстрації прав є, серед іншого, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Водночас згідно з ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

При цьому, відповідно до наказу Мінекономіки «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо базових моделей ринків з продажу продовольчих та непродовольчих товарів» від 28.07.2004 № 281, «Терміни та визначення понять ДБН В.2.2-23:2009» торговельний павільйон - торговельний об`єкт у роздрібній торгівлі, призначений для організації продажу товарів кінцевим споживачам, розміщений в окремій споруді полегшеної конструкції та має торговельну залу для покупців.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Частиною 2 ст. 12 Закону передбачено, що записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться у документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведено реєстраційні дії.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 18 Закону, одним з етапів проведення державної реєстрації прав є перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.

За ч. 1 ст. 22 Закону документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншим нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором у випадку подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством.

Пунктом 8 ч.1 ст. 24 Закону передбачена відмова в державній реєстрації прав, якщо після завершення строку, встановленого ч. 3 ст. 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.

На підставі абз.1 ч. 2 ст. 24 Закону за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Відповідно до п. 14 ст. 27 Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 1 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі Порядок № 1127), передбачено, що він визначає підстави і процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав.

Згідно з п.п. 6, 7 Порядку державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

Згідно з абз. 2 п. 12 Порядку, під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів.

Відповідно до п. 40 Порядку № 1127 (в редакції на час проведення реєстраційних дій) державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених ст. 27 Закону та цим Порядком.

Пунктом 41 Порядку № 1127 визначено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подається вичерпний перелік документів, в тому числі документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, також не вимагається у разі, коли адреса отримана під час реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна та зазначена в документі, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. У такому разі державний реєстратор відповідно до зазначених заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що згідно з вимогами законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє відсутність суперечностей між заявленою адресою та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Вказана норма кореспондує ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідно до якої, якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Також постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом, відповідно до п. 3 якого прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до компетенції Черкаської міської ради належить питання надання адреси об`єктам нерухомості у місті Черкаси.

За змістом ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» адресою об`єкта нерухомого майна є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об`єкта та визначення місця його розташування на місцевості. Порядок присвоєння адрес об`єктів нерухомого майна затверджується Кабінетом Міністрів України. Адреса присвоюється об`єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об`єктами нерухомого майна. Адреса не присвоюється, зокрема, тимчасовим спорудам, будівлям та спорудам, що є приналежністю відповідної будівлі або споруди або їх складовою частиною.

З матеріалів справи судом встановлено, що Черкаською міською радою рішення про передачу земельної ділянки в оренду чи у власність ФОП ОСОБА_1 ні до реєстрації права власності на нерухоме майно, ні після не приймалося, питання надання дозволу на розробку та затвердження документації із землеустрою на земельну ділянку не вирішувалося, відповідна земельна ділянка по АДРЕСА_1 під забудову відповідачеві не виділялась.

Відповідно до інформації Черкаської міської ради, викладеної в листах від 21.02.2024 № 1424/2032-01-11, від 26.04.2024 № 6999-01-11, наданих у відповідь на запити прокурора від 25.01.2024 № 15/1-64 вих 24, від 28.03.2024 № 15/1-259 вих 24, за даними департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від ФОП ОСОБА_1 не надходили звернення щодо оформлення права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , дозвільні документи щодо розміщення об`єкта нерухомості загальною площею 18,8 кв. м. за вказаною вище адресою не надавались, заявки щодо присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна не надходили.

Таким чином судом встановлено, що вказані обставини та матеріали реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1882151771101 свідчать, що державна реєстрація права власності відповідача проведена державним реєстратором на підставі лише договору на розміщення торгівельного обладнання від 24.01.2019 без номеру та технічного паспорту від 05.07.2019 № 54-19 на нежитлову будівлю, виготовленого ФОП ОСОБА_2 .

Водночас, будь-які відомості, а саме: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, в матеріалах вищевказаної реєстраційної справи відсутні.

Суд враховує, що технічний паспорт є лише документом, яким оформлюється технічна інвентаризація об`єкта, та який свідчить про фактичний стан нерухомості (площу, поверховість тощо).

При цьому, технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, а відтак не може слугувати самостійною підставою для здійснення державної реєстрації.

Технічний паспорт може бути умовою державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна виключно в сукупності з іншими документами або відомостями, визначеними у Порядку.

У постанові від 09.02.2022 у справі №752/9104/18 Верховний Суд зазначив, що технічний паспорт на будинок не підтверджує право власності та, відповідно, не заміняє собою свідоцтво про право власності чи інший правовстановлючий документ, не дає право володіти, користуватись чи розпоряджатись нерухомістю - це лише документ, який фіксує технічні дані об`єкта.

Відповідно до вказаних вище норм законодавства державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Суд доходить до висновків, що зазначені вимоги законодавства при прийнятті державним реєстратором рішення від 29.07.2019 № 47988197 про державну реєстрацію права приватної власності за ФОП ОСОБА_1 на нежитлову будівлю літ. А «Торговий зал», площею 18,8 кв. м. по АДРЕСА_1 дотримані не були.

Таким чином, за обставин ненадання ФОП ОСОБА_1 документів, що відповідно до вимог законодавства підтверджують право відповідача на забудову земельної ділянки та отримання дозвільних документів на виконання будівельних робіт на земельній ділянці, засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомості, - державна реєстрація права власності на нежитлову будівлю літ. А «Торговий зал», загальною площею 18,8 кв. м. по АДРЕСА_1 , що проведена лише на підставі технічного паспорту від 05.07.2019 (інвентаризаційна справа № 54-19) та договору на розміщення торгівельного обладнання від 24.01.2019, є такою, що здійснена у порушення вимог п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 3, ч.ч. 2, 4 ст. 5, п.п. 2, 3 ч. 3 ст. 10, ч. 4 ст. 18, п. 1 ч. 1 ст. 23, п.п. 4, 8 ч. 1 ст. 24, ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п.п. 10-1, 41 Порядку № 1127. Державна реєстрація речового права відповідача здійснена за наявності підстави для зупинення розгляду заяви ФОП ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та за наявності підстави для відмови у державній реєстрації, оскільки подані документи не давали змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Суд також встановив, що наявність державної реєстрації права власності ФОП ОСОБА_1 на нежитлову будівлю літ. А «Торговий зал», загальною площею 18,8 кв. м. по АДРЕСА_1 порушує інтереси територіальної громади з наступних підстав.

Статтею 9 ЗК України передбачено, що розпорядження землями територіальної громади міста Черкаси відноситься до повноважень Черкаської міської ради.

Оскільки, земельна ділянка з кадастровим номером 7110136400:02:032:0099 по АДРЕСА_1 , в межах якої відповідачем зареєстровано спірне нерухоме майно, належить до комунальної власності територіальної громади міста Черкаси, то виключно Черкаська міська рада має право розпоряджатися нею та зобов`язана використовувати її найбільш ефективно в інтересах всіх членів територіальної громади міста Черкаси.

Судом встановлено, що Черкаська міська рада, як власник земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:02:032:0099 по АДРЕСА_1 в установленому порядку відповідачеві у власність чи користування, в тому числі для зведення нерухомого майна, її не передавала, правовстановлюючі документи на неї відповідачеві не видавались.

Черкаська міська рада не може вільно розпоряджатися земельною ділянкою в інтересах територіальної громади міста Черкаси, окрім як здати цю землю в оренду власнику будівлі.

У практиці Великої Палати Верховного Суду закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно (п. 98 постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)). Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (підп. 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (підп. 4.17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (підп. 6.13) та інші).

Отже, державна реєстрація права приватної власності відповідача на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю літ. А «Торговий зал», загальною площею 18,8 кв. м. по АДРЕСА_1 - це офіційне визнання та підтвердження державою факту набуття ними права власності на таке майно.

Відповідні записи в Державному реєстрі створюють для позивача перешкоди у реалізації ним прав власника спірних земельних ділянок, зокрема відчуження або передачі у користування цих земельних ділянок іншим особам, оскільки відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна, одночасно переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт.

З огляду на це, державна реєстрація спірної нерухомості площею 18,8 кв. м на вказаній вище земельній ділянці, істотно обмежує права власника землі Черкаської міської ради.

Державна реєстрація нерухомого майна на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).

Судом також враховано висновок Верховного Суду про те, що не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов`язані фундаментом із землею (постанова Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 203/4180/15-ц).

Статтею ст. 4 ГПК України гарантовано право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, фізичним особам, які не є підприємцями, державним органам, органам місцевого самоврядування за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та інших.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння

(ст. 387 ЦК України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК України, ч. 2 ст. 152 ЗК України). Наведені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналогічна норма міститься у Земельному кодексі України, а саме, власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч. 2 ст. 152 ЗК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Тлумачення змісту наведених норм земельного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

Підставою для подання позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є створення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою цього позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 встановлено, що позов власника майна про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов) відповідає способу захисту, визначеному у п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України, - припинення дії, яка порушує право. Цей спосіб захисту пов`язаний зі вчиненням іншою особою незаконних дій, спрямованих на порушення права, належного особі.

Велика Палата Верховного Суду у п. 11.10 постанови від 20.06.2023 (справа № 633/408/18) зазначила, що вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність і про скасування державної реєстрації такого права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди.

Конституція України (стаття 13) визначає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно із п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, зокрема, на землю. Правомочності власника землі на території міста Черкаси від імені територіальної громади здійснює Черкаська міська рада, яка відповідно до ст.ст. 9, 12 ЗК України наділена державою повноваженнями (ст. 122 ЗК України) щодо розпорядження землями територіальної громади міста Черкаси, зокрема, щодо передачі комунальних земельних ділянок у власність чи користування громадянам та юридичним особам відповідно до положень Земельного кодексу України.

Згідно з наведеним у ст. 181 ЦК України визначенням до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення; рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Отже, на відміну від рухомих речей, нерухомість має безпосередній та нерозривний правовий зв`язок із земельною ділянкою, на якій вона розташована. У силу особливого правового статусу нерухомого майна чинне земельне законодавство передбачає і особливий пріоритетний порядок набуття законним власником нерухомості речового права на земельну ділянку, зокрема: автоматичний перехід речового права на землю (ст. 120 ЗК України), отримання земельної ділянки у власність поза конкурсом (ч. 2 ст. 134 ЗК України) тощо. У той же час такий порядок відсутній щодо власників рухомого майна, які можуть набути права на земельну ділянку на загальних підставах у порядку, встановленому чинним законодавством.

У спірних правовідносинах державна реєстрація права власності ФОП ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю літ. А «Торговий зал», загальною площею 18,8 кв. м. по АДРЕСА_1 , може надати відповідачу привілейоване право користування землею та виключає можливість вільно розпоряджатись Черкаській міській раді земельною ділянкою на власний розсуд, у тому числі на конкурентних засадах відповідно до положень ст. 134 ЗК України, а отже безпосередньо впливає на обсяг прав та обов`язків Черкаської міської ради, зачіпає інтереси всієї територіальної громади м. Черкаси, як власника земельної ділянки, на якій це майно розташоване.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Суд доходить до висновку про те, що для відновлення територіальній громаді міста Черкаси безперешкодної можливості реалізувати усі права власника щодо комунальної земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:02:032:0099, існує необхідність у скасуванні державної реєстрації права власності ФОП ОСОБА_1 на нежитлову будівлю літ. А «Торговий зал», загальною площею 18,8 кв. м. по АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Отже, законодавством закріплена можливість скасування державної реєстрації права власності, що відновить права територіальної громади міста Черкаси в особі Черкаської міської ради на вільне використання та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 7110136400:02:032:0099.

За змістом п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону № 1952-IV (у чинній редакції), державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Якщо суд дійшов висновку, що право власності позивача на земельну ділянку було порушено незаконною реєстрацією права власності на нерухоме майно за відповідачем, з яким позивач не перебував у зобов`язальних відносинах, державний реєстратор на підставі судового рішення про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке набрало законної сили, проводить державну реєстрацію припинення права власності відповідачів, що усуває для позивача перешкоди у здійсненні ним правоможності розпоряджатись своїми земельними ділянками (висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18).

При цьому в силу положень абз. 1 ч. 3 ст. 26 Закону № 1952-IV (у чинній редакції), відомості про право власності відповідачів не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону. Натомість державний реєстратор вчиняє нову реєстраційну дію - внесення до Державного реєстру відомостей про припинення права власності відповідачів на нерухоме майно на підставі судового рішення (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в п.п. 132, 133 постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

У ч. 1 ст. 14 Закону № 1952-IV зазначено, що розділ Державного реєстру та реєстраційна справа закриваються в разі: 1) знищення об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості; 2) поділу, об`єднання об`єктів нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна; 3) виключення об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з проектної документації на будівництво у зв`язку із змінами проектної документації на будівництво; 4) скасування державної реєстрації земельної ділянки; 5) набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ; 6) визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання Міністерством юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ, - у випадку, передбаченому п. 1 ч.7 ст. 37 цього Закону. Закритий розділ Державного реєстру та реєстраційна справа не підлягають поновленню.

Відповідно до ч. 7 ст. 14 Закону № 1952-IV у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі.

Суд доходить висновку, враховуючи, що державна реєстрація права приватної власності ФОП ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю літ. А «Торговий зал», загальною площею 18,8 кв. м. по АДРЕСА_1 була вчинена незаконно, зазначена державна реєстрація підлягає скасуванню із закриттям відповідного розділу Державного реєстру.

Судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду - п.п. 64.-69. постанови від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22.

Також судом встановлено, що 21.09.2023 внаслідок збройної агресії російської федерації спірний зареєстрований відповідачем об`єкт нерухомості було зруйновано. Факт відсутності об`єкта нерухомості на земельній ділянці комунальної власності за адресою АДРЕСА_1 підтверджується власником земельної ділянки - Черкаською міською радою в листі від 21.02.2024 № 1424/2032-01-11 згідно якого, за результатами перевірки проведеної спеціалістами управління інспектування Черкаської міської ради по АДРЕСА_1 об`єкта нерухомості не виявлено.

Тому, враховуючи відсутність на земельній ділянці зареєстрованого ФОП ОСОБА_1 об`єкту нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі літ. А «Торговий зал», загальною площею 18,8 кв. м. по АДРЕСА_1 , для забезпечення територіальній громаді міста Черкаси реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо комунальної земельної ділянки, належним способом захисту порушеного права є скасування державної реєстрації права приватної власності відповідача на вищезазначений об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1882151771101.

З огляду на викладене позовна вимога про усунення перешкод територіальній громаді міста Черкаси у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права власності відповідача на спірний об`єкт нерухомого майна є належним та ефективним способом захисту, який призведе до відновлення права мешканців територіальної громади м. Черкаси та узгоджується з положеннями ст.ст. 16, 391 ЦК України та ст. 152 ЗК України. За таких обставин, суд вважає, що позов прокурора підлягає до задоволення.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України). Право на захист особа здійснює на свій розсуд (ч. 1 ст. 20 ЦК України). При цьому суд відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України зобов`язаний захистити порушене право у спосіб, визначений законом. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Позовна вимога про усунення перешкод власнику у користуванні та розпорядження своєю власністю є однією із фундаментальних способів судового захисту, визначених законом, який використовувався у захисті права власності. Відмова власнику усунути перешкоди у користуванні своєю земельною ділянкою за допомогою негаторного позову - це позбавлення його фізичної можливості користуватись своєю власність (постанова Верховного Суду від 02.10.2024 у справі № 709/1226/21).

Щодо наявності підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у спірних правовідносинах, господарський суд зазначає таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 ст. 53 ГПК України).

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч. 5 ст. 53 ГПК України).

Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (частина 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Отже, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

Водночас у розумінні положень п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

У випадку наявності органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідний компетентний орган, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

У рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Конституція України (ст. ст. 13, 14, 16) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України обов`язок держави.

За правилами ст. ст. 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

Статтею 122 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Неправомірне зайняття земель комунальної власності самовільно збудованим об`єктом нерухомості, не позбавляє територіальну громаду

м. Черкаси права володіння спірним майном, проте неправомірно створює їй перешкоди у його повноцінному використанні та розпорядженні в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі комунальної власності.

У цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14, 19 Конституції України).

Український народ чи територіальна громада як його частина, є визначеними Конституцією України суб`єктами права власності на землю в межах території України, рівними в своїх правах перед законом із іншими суб`єктами права власності. Суспільство має право правомірно припускати та одночасно правомірно очікувати, що і окремі члени суспільства (громадяни), і органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування при вирішенні земельних питань додержуються засад правового порядку в Україні, визначених ст. 19 Конституції України.

Суспільство, Український народ як сукупність окремих суб`єктів, індивідів, людей, також має, з огляду на ст. ст. 1, 3, 6-8, 13, 14, 41 Конституції України, конституційне право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності при вирішені земельних питань, правомірно очікувати і розраховувати на те, що держава вживатиме усіх можливих законних засобів і способів для відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю.

Таким чином, у спірних правовідносинах наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Захист від порушень права власності Українського народу безперечно належить до сфери державного інтересу й повинен забезпечуватись усіма передбаченими Конституцією України правовими механізмами, у тому числі через представництво інтересів держави в суді органами прокуратури.

За таких обставин «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора з вимогою про усунення перешкод державі в особі територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності, шляхом скасування неправомірної державної реєстрації об`єкту нерухомого майна, зареєстрованого відповідачем, є задоволення суспільної потреби у дотриманні встановлених законодавством вимог до розміщення споруд, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу.

Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Передумовою участі органів та осіб, передбачених ст. 53 ГПК України, в господарському процесі є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені ст. 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

При цьому підлягає з`ясуванню питання наявності чи відсутності органу, уповноваженого здійснювати захист порушених інтересів держави, у тому числі у судовому порядку.

Конституційним Судом України у рішенні від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 вказано, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Приписами ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про охорону земель» до повноважень Черкаської міської ради у галузі охорони земель належить, зокрема, організація і здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель відповідно до закону.

Згідно із ст. 16, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 189 ЗК України, саме Черкаська міська рада, як власник комунальних земель на території територіальної громади м. Черкаси, має виконувати відповідні функції, здійснювати контроль за використанням земель та своєчасно реагувати на порушення земельного законодавства.

З матеріалів справи судом встановлено, що прокурором у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» до звернення з даним позовом до суду повідомлено уповноважений орган Черкаську міську раду листами від 25.01.2024 № 15/1-64вих 24 та 28.03.2024 № 15/1-259 вих 24 про наявність факту порушень інтересів держави, який полягає у неправомірній державній реєстрації об`єкта нерухомості на землях комунальної власності, реєстрації на нього права приватної власності за ФОП ОСОБА_1 та надано можливість протягом розумного строку відреагувати на вказане порушення.

В листах Черкаської міської ради від 21.02.2024 № 1424/2032-01-11 та від 26.04.2024 № 6999-01-11 наданих у відповідь, орган місцевого самоврядування вказав про наміри самостійного вжиття заходів реагування спрямованих на захист інтересів територіальної громади шляхом звернення до суду з відповідним позовом про визнання незаконною та скасування державної реєстрації прав власності на нерухоме майно нежитлову будівлю загальною площею 18,8 кв. м. по АДРЕСА_1 .

Черкаська обласна прокуратура 16.09.2024 за № 15/1-826 вих-24 звернулась до Черкаської міської ради щодо питання вжиття заходів реагування за фактом самовільного відповідачем обтяження спірної земельної ділянки.

У відповідь листом від 18.10.2024 за № 15377/23611-01-11 Черкаська міська рада повідомила, що наразі питання захисту порушеного права щодо самочинно побудованого майна за адресою АДРЕСА_1 не актуально в зв`язку з фактичним знищенням майна внаслідок влучання уламків ракети.

Таким чином, прокуратурою повідомлено Черкаську міську раду про виявлені порушення, однак, вказаний орган самостійно не вжив заходів спрямованих на усунення порушення інтересів держави, у тому числі і шляхом звернення до суду з позовом про усунення перешкод державі в особі територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності, шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності ФОП ОСОБА_1 на нерухоме майно нежитлову будівлю літ. А «Торговий зал», загальною площею 18,8 кв. м. по АДРЕСА_1 , із закриттям розділу в Державному реєстрі.

Отже, враховуючи нездійснення позивачами заходів для звернення до суду з позовом щодо захисту інтересів територіальної громади та держави, враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор в даному випадку належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді.

Повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» направлено до Черкаської міської ради листом від 25.10.2024 № 15/1-923 вих 24.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, відомості про розподіл судових витрат.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати, а саме, судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Усунути перешкоди державі в особі територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності за кадастровим номером 7110136400:02:032:0099, шляхом скасування державної реєстрації речового права приватної власності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю літ. А Торговий зал, загальною площею 18,8 кв. м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1882151771101), з закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ., РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Черкаської обласної прокуратури (код за ЄДРПОУ 02911119) на р/р UA138201720343160001000003751, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складене та підписане 04 лютого 2025 року.

Суддя О.В. Чевгуз