Постанова

від 28.01.2025 по справі 922/2239/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/2239/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О. В.

за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р. К.,

та представників:

позивача - Беринді О. О.

відповідача - Черкасова І. Р. (в режимі відеоконференції),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог

щодо предмета спору, на стороні позивача - Кустова Т. В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Мегабанк"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2024

та ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.07.2024

у справі № 922/2239/24

за позовом Акціонерного товариства "Мегабанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Фул"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

про стягнення 200 000, 00 грн

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Мегабанк" (далі - АТ "Мегабанк"; позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Фул" (далі - ТОВ "Скай Фул"; відповідач) 200 000,00 грн частини простроченої заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем кредитного договору від 26.11.2021 № 20-07в/2021/ГД-02/2021.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.07.2024 (суддя - Байбак О. І.), залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 (головуючий суддя - Здоровко Л. М., судді - Білоусова Я. О., Мартюхіна Н. О.), позовну заяву АТ "Мегабанк" залишено без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що у п. 10.1 кредитного договору від 26.11.2021 № 20-07в/2021/ГД-02/2021 сторони погодили третейську угоду (застереження) про передачу всіх спорів за цим договором на вирішення третейського суду, яка недійсною та такою, що втратила чинність, не визнавалась; докази неможливості її виконання (щодо розгляду спору саме третейським судом) відсутні, а відповідач до початку розгляду справи та подання першої заяви по суті надав заперечення проти вирішення спору у господарському суді.

Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 та ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.07.2024, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Мегабанк" звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Зокрема, зазначає таке: суди неправильно застосували та порушили п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України; залишили поза увагою те, що наявна між сторонами у справі третейська угода не може бути виконана, оскільки з її тексту не вбачається, за якою адресою має розглядатися справа третейським судом, а визначений сторонами третейський суд з початку запровадження воєнного стану не працював і лише нещодавно почав функціонувати в обмеженому стані, що свідчить про неналежне здійснення цим третейським судом правосуддя, зокрема в частині вирішення господарських спорів по третейському застереженню; суди залишили поза увагою те, що у сторін існує виключно правова можливість, а не обов`язок на звернення до третейського суду, чинне законодавство України не позбавляє сторін права на вирішення спору саме господарським судом, а пріоритет розгляду цього спору належить саме господарському суду як органу судової влади, а не третейському суду.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Мегабанк" на вказані судові акти з підстави, передбаченої абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 17.12.2024.

Верховний Суд повідомив учасників справи про те, що її розгляд відбудеться 28.01.2025, про що постановив відповідну ухвалу від 18.12.2024.

03.12.2024 до Верховного Суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить цю скаргу задовольнити. З цих пояснень вбачається, що вони за своєю суттю є заявою про приєднання до касаційної скарги (ст. 297 ГПК України). Оскільки Фондом не додано до них документа про сплату судового збору (ч. 3 ст. 297 ГПК України), а ГПК України не містить положень щодо надання строку для усунення недоліків стосовно заяви про приєднання до касаційної скарги, то ці пояснення залишаються без розгляду.

У відзиві ТОВ "Скай Фул" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін з огляду на їх ухвалення відповідно до ст. 236 ГПК України.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників учасників справи, переглянувши в касаційному порядку оскаржувані судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом (ст. 2 Закону України "Про третейські суди").

Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди; третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена, зокрема шляхом обміну листами; посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору; третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом (ст. 12 Закону України "Про третейські суди").

Згідно з ч. 6 ст. 4 ГПК України угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічні положення закріплені у ч. 2 ст. 1 Закону України "Про третейські суди".

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 22 ГПК України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу. Будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.

Юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону (ст. 5 Закону України "Про третейські суди").

Пунктом 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що при вирішенні питання залишення позову без розгляду з підстави, передбаченої п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, господарський суд має встановити наявність сукупності таких умов: існування арбітражної (третейської) угоди, за якою позов у питанні, що порушено у державному суді, належить до компетенції арбітражного (третейського) суду; від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді; встановлення судом prima facie дійсності, чинності та виконуваності арбітражної (третейської) угоди (див. постанови Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 904/217/24, від 09.01.2025 у справі № 922/2768/24, які враховуються з огляду на ч. 4 ст. 300 ГПК України).

У цій справі суди попередніх інстанцій встановили таке:

- відповідач, керуючись п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, подав до суду першої інстанції заперечення щодо розгляду цього спору у господарському суд та просив його залишити без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, оскільки сторони у п. 10.1 кредитного договору досягли згоди щодо вирішення відповідних спорів третейським судом. Встановили також те, що зазначене заперечення було подане відповідачем у порядку та строк, передбачені зазначеною нормою процесуального права - до початку розгляду судом справи по суті та до подання відповідачем першої заяви щодо суті спору;

- у п. 10.1 кредитного договору, укладеного між АТ "Мегабанк" і ТОВ "Скай Фул", на підставі якого заявлені позовні вимоги у цій справі, сторони погодили, що всі спори, що виникають за цим договором між сторонами, підвідомчі третейським судам та розглядаються Постійно діючим Третейським судом при Асоціації "Слобожанська Перспектива" відповідно до його регламенту;

- з аналізу п. 10.1 кредитного договору встановили, що ця умова кредитного договору за своєю суттю в розумінні ст. 2 Закону України "Про третейські суди" є третейською угодою, укладеною між сторонами у цій справі. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази недійсності цієї третейської угоди; третейська угода є дійсною та не втратила своєї чинності.

За встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що підписавши угоду, в якій міститься арбітражне застереження, її сторони фактично погодилися з передбаченим у ній порядком вирішення спорів, що свідчить про вільне волевиявлення сторін щодо передачі спорів саме у Постійно діючий Третейський суд при Асоціації "Слобожанська Перспектива" (див. також постанову Верховного Суду від 09.01.2025 у справі № 922/2768/24).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.08.2018 у справі № 906/493/16 виснувала, що господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди; суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має відбуватися арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов`язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору.

Як вбачається із матеріалів справи, суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень врахували зазначені висновки Верховного Суду, дослідили відповідні доводи позивача та встановили, що сторони у п. 10.1 кредитного договору чітко визначили найменування третейського суду, на розгляд якого передаються спори стосовно укладеного договору, а саме: Постійно діючому Третейському суду при Асоціації "Слобожанська Перспектива".

Згідно з інформацією, розміщеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на час прийняття судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень у цій справі, юридична особа - Асоціація "Слобожанська Перспектива" (код ЄДРПОУ 35475082) не є припиненою, її місцезнаходженням є: 61057, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, буд. 6/8.

Будь-які докази щодо відсутності третейського суду при Асоціації "Слобожанська Перспектива", зокрема і за вказаною адресою, чи наявності помилки у назві суду в укладеній між сторонами третейській угоді, та докази, які б свідчили про припинення чи зупинення роботи відповідного третейського суду станом на момент звернення позивача з цим позовом до господарського суду, в матеріалах справи відсутні.

Отже, суди, зокрема апеляційний господарський суд обґрунтовано зазначив про те, що сама по собі відсутність в третейському застереженні конкретної адреси (місця розгляду спору) за відсутності в третейській угоді помилки у назві конкретного третейського суду, не свідчить про неможливості виконання такої угоди. Наявні в третейській угоді відомості дозволяють з достовірністю встановити конкретний третейський суд та його місцезнаходження, в якому має розглядатися спір за укладеним між сторонами у справі кредитним договором.

Встановивши зазначені вище обставини, суди попередніх інстанцій дійшли підставного висновку про те, що позивач не довів обставини неможливості виконання укладеної між сторонами у справі третейської угоди, відповідні докази неможливості її виконання в матеріалах справи відсутні, що не спростовано скаржником і у касаційній скарзі.

З огляду на викладене, враховуючи, зокрема подання відповідачем у цій справі заперечення проти розгляду спору у господарському суд, наявність укладеної між сторонами у цій справі третейської угоди, її чинність, відсутність в матеріалах справи доказів неможливості її виконання, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що спір, який виник між сторонами у цій справі, має бути переданий на вирішення третейського суду згідно з п. 10.1 кредитного договору, а позов підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Верховний Суд також не бере до уваги посилання скаржника на те, що визначений сторонами у третейській угоді Постійно діючий Третейський суд при Асоціації "Слобожанська Перспектива" з початку запровадження воєнного стану не працює належним чином, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження цих обставин. Також суд відхиляє посилання скаржника на те, що пріоритет розгляду спору у цій справі належить саме господарському суду як органу судової влади, а не третейському суду, оскільки, проявляючи волевиявлення щодо укладення договорів, зокрема і третейської угоди, та погоджуючи їх умови, які не суперечать вимогам законодавства, сторона договору погоджується із обов`язковістю їх виконання в силу положень ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України.

При цьому, необхідно зазначити, що сторони в укладеному між ними кредитному договорі реалізували право на укладення третейської угоди щодо передачі спорів, які виникнуть з укладеного ними правочину, на розгляд третейського суду, та така третейська угода не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації сторонами правочину права на захист своїх прав, який вони обрали на підставі вільного волевиявлення. Верховний Суд у постанові від 12.08.2019 у справі № 876/7/19 дійшов висновку про те, що третейське застереження є власним волевиявленням сторін договору і не може розцінюватися як встановлення обмеження їх прав. Наявність дійсного третейського застереження та обов`язковість звернення до третейського суду за наявності волі на розгляд справи третейським судом, не є обмеженням прав позивача, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 55 Конституції України. Проте, ухилення від виконання положень пункту договору про розгляд спору в третейському суді, має розглядатися як дії, що суперечать самій ідеї Закону України "Про третейські суди", яка полягає у гарантуванні у такому випадку учасникам господарських відносин права розраховувати на швидкий та ефективний спосіб вирішення господарського спору альтернативним шляхом (див. постанови Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 913/17/18, від 22.05.2019 у справі № 756/3550/18 та від 25.06.2019 у справі № 911/1696/18).

Отже, здійснивши аналіз оскаржуваних судових рішень, надавши оцінку доводам касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що вони є ухваленими відповідно до ст. 236 ГПК України, їх висновки відповідають висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 09.01.2025 у справі № 922/2768/24, прийнятої у подібних правовідносинах, яка враховується при розгляді цієї справи з огляду на ч. 4 ст. 300 ГПК України.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Згідно з ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Мегабанк" залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.07.2024 у справі № 922/2239/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С. К.

Судді: Волковицька Н. О.

Случ О. В.