Постанова

від 30.01.2025 по справі 910/12310/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/12310/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жайворонок Т. Є. - головуючої, Булгакової І. В., Ємця А. А.,

за участю

секретаря судового засідання Іщука В. В.,

представників учасників справи:

позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Галузеве підприємство «Промсервіс» - не з`явився,

відповідача Антимонопольного комітету України - Рудченка Є. Д.,

розглянувши касаційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Галузеве підприємство «Промсервіс»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 (головуюча - суддя Козир Т. П., судді: Агрикова О. В., Мальченко А. О.),

та рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 (суддя Котков О. В.)

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галузеве підприємство «Промсервіс»

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Галузеве підприємство «Промсервіс» (далі - ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс», Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет, відповідач) про визнання недійсним рішення АМК від 02.06.2023 № 14-р/тк у справі № 128-26.13/86-22 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі - Рішення АМК).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс» вказувало на те, що Рішення АМК прийнято за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та при недоведеності факту отримання позивачем вимог АМК від 23.08.2022 № 128-26.13/01-1477е та від 24.10.2022 № 128-26.13/01-2659е як підстави накладення штрафу у зв`язку з неподанням інформації у визначений у вимогах строк.

Господарський суд міста Києва у рішенні від 02.05.2024, яке залишене без змін згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024, у задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду, ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить Суд вказані судові рішення скасувати, у справі ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Підставами касаційного оскарження з урахуванням доводів скаржника є пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України Товариство посилається на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували положення пункту 3 розділу 7 Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 (далі - Порядок) без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12.02.2019 у справі № 915/352/18, від 19.02.2019 у справі № 922/1125/18 та від 23.01.2020 у справі № 922/1124/18, а також висновків, викладених у пункті 13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства».

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження згідно з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані ним судові рішення з порушенням норм процесуального права, зокрема, статей 2, 7, 13, 42 ГПК України, що відповідно до вимог статті 310 ГПК України є підставою для їх скасування.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/12310/23 визначено колегію суддів у складі: Жайворонок Т. Є. (головуючої), Бенедисюка І. М., Ємця А. А.

Верховний Суд згідно з ухвалою від 13.11.2024 відкрив касаційне провадження у справі № 910/12310/23 та встановив строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу до 28.11.2024.

28.11.2024 АМК засобами поштового зв`язку направив до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якій заперечує доводи ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс», вважає їх необґрунтованими та вказує, що скаржник взагалі не навів норми права, якої суди не застосували / неправильно застосували в оскаржуваних судових рішеннях, й не обґрунтував, які саме процесуальні порушення допустили суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

21.11.2024 ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс» надіслало до Верховного Суду клопотання, у якому просило провести судове засідання, призначене на 12.12.2024 о 15:00 у справі № 910/12310/23, в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Сумської області.

Згідно з ухвалою від 27.11.2024 Верховний Суд задовольнив клопотання ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс» та доручив Господарському суду Сумської області забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Сумської області.

У зв`язку з перебуванням у відрядженні судді Верховного Суду Бенедисюка І. М. згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2024 для розгляду справи № 910/12310/23 визначено колегію суддів у складі: Жайворонок Т. Є. - головуючої, Булгакової І. В., Ємця А. А.

Згідно з ухвалою від 12.12.2024 Верховний Суд розгляд справи № 910/12310/23 відклав до 16.01.2025 року о 15:30 у зв`язку з неможливістю встановлення відеозв`язку з Господарським судом Сумської області через оголошену повітряну тривогу в місті Суми.

У зв`язку з неможливістю встановлення відеозв`язку з Господарським судом Сумської області через оголошену повітряну тривогу в місті Суми судове засідання 16.01.2025 у справі № 910/12310/23 не відбулося.

Верховний Суд згідно з ухвалою від 16.01.2025 відклав розгляд касаційної скарги ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс» на 30.01.2025 о 10:00.

30.01.2025 після закінчення повітряної тривоги у м. Суми Верховний Суд продовжив розгляд касаційної скарги ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс» у справі № 910/12310/23. Скаржник в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Оскільки явка в судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів, порадившись на місці, згідно з протокольною ухвалою від 30.01.2025 вирішила розглядати справу за відсутності позивача та його представника.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

Суди попередніх інстанцій встановили, що Голова АМК - державний уповноважений під час розгляду справи № 128-26.13/4-22, розпочатої за ознаками вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» порушення, передбаченого частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України (далі - ЗУ) «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку оптової реалізації (постачання) природного газу, що могло призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку, надіслав ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс» вимоги від 23.08.2022 № 128-26.13/01-1477е (далі - Вимога-1) та від 24.10.2022 № 128-26.13/01-2659е (далі - Вимога-2) про надання інформації.

З метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи та керуючись статтями 7, 16, 22, 22-1 ЗУ «Про Антимонопольний комітет України», АМК у Вимозі-1 вимагав у 15-денний строк надати інформацію, пояснення та копії документів. У разі відсутності можливості надання запитуваної інформації у визначений у вимозі строк - не пізніше кінцевої дати для надання відповіді, ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс» може звернутися до Комітету з обґрунтованим клопотанням щодо продовження строку надання інформації на вимогу з поясненням причин неможливості надання запитуваної інформації у визначений у ній строк.

Згідно з повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0303515123973 ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс» вказану вимогу отримало 30.08.2022. Останній день надання інформації на Вимогу-1 припадав на 14.09.2022.

Оскільки у встановлений АМК строк ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс» вимогу не виконало та інформації не надало, Голова АМК - державний уповноважений з метою отримання необхідної інформації та пояснень щодо причин неподання інформації на вимогу від 23.08.2022 року № 128-13/01-1477е, 24.10.2022 направив вимогу № 128-26.13/01-2659е (далі - Вимога-2), якою зобов`язав позивача в 5 (п`ятиденний) строк з дня отримання цієї вимоги надати інформацію, пояснення та належним чином завірені копії документів.

Вимогу-2 згідно з повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0303515321678 позивач отримав 31.10.2022 року, а тому запитувану інформацію на Вимогу-2 ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс» мало б надати до 07.11.2022 включно.

У встановлений строк ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс» запитуваної інформації не надало.

01.11.2022 року АМК направив до АТ «Укрпошта» вимогу № 128-26.13/01-2814е про надання інформації та пояснень щодо належного вручення Вимоги-1 позивачу.

АТ «Укрпошта» у листі від 09.11.2022 № 103.003.-6918-22 повідомило, що рекомендований лист № 0303515123973 (Вимога-1) було вручено директору ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс» Прядку В. М. під підпис 30.08.2022, а також для підтвердження надало копію витягу з книги для запису рекомендованих поштових відправлень за формою № 8 та перелік уповноважених представників на одержання пошти ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс» протягом 2021- 2022 років, серед яких зазначено директора Прядка В. М. Відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0303515321678 Вимогу-2 вручено за довіреністю, виданою Прядку В. М.

У Вимозі-1 та Вимозі-2 зазначалося, що відповідно до пунктів 13, 14, 15 статті 50 та статті 52 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» неподання органу Комітету інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність у вигляді штрафу в розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Неподання інформації на Вимогу-1 та Вимогу-2 перешкоджало розгляду справи № 128-26.13/4-22 за ознаками вчинення ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» порушення, передбаченого частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку оптової реалізації (постачання) природного газу, що могло призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Оскільки ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс» не надало запитуваної АМК інформації у встановлений строк, Комітет дійшов висновку, що такі дії Товариства становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 13 статті 50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» (не подання інформації на вимоги Комітету), та розпочав справу № 128-26.13/86-22 про порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції.

У листі від 27.12.2022 № 128-26.13/01-6203 АМК повідомило позивача про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, та 15.03.2023 у листі №128-26.13/01-4995е надіслано копію Подання від 14.03.2023 № 128-26.13/86-2/84-спр.

ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс» 05.04.2023 у листі від № 77 надало пояснення на Подання, у яких вказало, що у зв`язку з військовою агресією рф з 25.02.2022 працівники підприємства були переведені на дистанційну роботу. Листування та оформлення документів з контрагентами, іншими органами чи установами здійснювалося переважно засобами електронного зв`язку. Оскільки прийом письмової пошти здійснювався черговими охоронниками офісного центру за адресою реєстрації та місцезнаходження підприємства, письмова документація передавалася відповідальним працівникам Товариства. Зазначало, що посадовою особою, відповідальною за правовідносини з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» була начальник управління по роботі з побутовими споживачами ОСОБА_1, якій 05.09.2022 відкрито листок непрацездатності у зв`язку з вагітністю та пологами. Постійні тривоги, обстріли прилеглих до м. Суми територій, вагітність та відповідний емоційний стан вказаного працівника завадили підприємству своєчасно обробляти та надавати відповіді на запити АМК. Надалі Товариство зобов`язувалося вжити заходів для недопущення подібних прецедентів та забезпечення дотримання вимог законодавства України та просило врахувати викладені ним обставини, взяти їх до уваги при розгляді вказаної антимонопольної справи, вважати їх такими, що направлені на усунення порушень, й не застосовувати до нього штрафні санкції.

Крім того, у листі від 05.04.2023 № 78 ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс» під час розгляду антимонопольної справи № 126-26.13/4-22 надало інформацію на вимогу АМК.

За результатами розгляду справи № 128-26.13/86-22 Тимчасовою адміністративною колегією АМК прийнято рішення від 02.06.2023 № 14-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», згідно з яким вирішено:

1. Визнати ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс» таким, що вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» у вигляді неподання інформації АМК на вимогу державного уповноваженого АМК № 128-26.13/01-1477е від 23.08.2022 у встановлений ним строк.

2. За порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накласти на ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс» штраф у розмірі 2 220 000,00 гривень.

3. Визнати, що ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс» вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації АМК на вимогу державного уповноваженого АМК № 128-26.13/01-2659е від 24.10.2022 у встановлений ним строк.

4. За порушення, зазначене в пункті 3 резолютивної частини цього рішення, накласти на ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс» штраф у розмірі 2 220 000,00 гривень.

Не погодившись з указаним Рішенням АМК, Товариство звернулося до господарського суду із цим позовом. Вказувало, що прийняте АМК рішення є незаконним, оскільки Вимога-1 та Вимога-2 направлялися не на адресу його місцезнаходження, зазначену у ЄДР, а тому позивач їх не отримував та не був обізнаний про необхідність надання відповіді на ці вимоги. Поштові повідомлення про вручення не можуть бути підтвердженням зазначених АМК обґрунтувань щодо належного вручення товариству вимог, інших належних та допустимих доказів отримання позивачем вимог АМК не надав. Крім того, АМК не попередив його у встановлений строк про дату, час і місце розгляду справи, чим позбавив його можливості скористатися своїми правами на ознайомлення з матеріалами справи, надати докази, подати клопотання, а також усні й письмові заперечення

АМК проти вказаних позовних вимог заперечив. Зазначив, що Вимогу-1 і Вимогу-2 направляв на адресу фактичного місцезнаходження ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс», зазначену на його офіційному сайті, а також надруковану на фірмовому бланку позивача, зокрема, на якому й були подані пояснення ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс» від 05.04.2023 № 77. Крім того, попередні висновки у справі позивач отримав 21.03.2023 та не був позбавлений можливості скористатися своїми процесуальними правами. Запрошення щодо участі у засіданні тимчасової адміністративної колегії Комітету із зазначенням дати, часу та місця засідання було направлено позивачу, яке він отримав 30.05.2023, що підтверджується відсканованими та підписаними електронним цифровим підписом матеріалами справи № 128-26.13/86-22 на диску.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних, місцевий господарський суд виходив з того, що ненадання позивачем запитуваної інформації Комітет правомірно визнав порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 13 статті 50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації АМК на Вимогу-1 та Вимогу-2 Голови АМК - державного уповноваженого у встановлені у них строки, та застосував до позивача штраф, передбачений статтею 52 ЗУ «Про захист економічної конкуренції».

Апеляційний господарський суд відхилив доводи позивача про те, що місцевий господарський суд: неповно з`ясував обставини справи, оскільки не надав позивачу доступ до електронної справи; не надав можливості ознайомитися з документами на диску, поданими відповідачем разом з відзивом; безпідставно посилався на технічні проблеми, зокрема з інтернет-зв`язком, що перешкоджало представнику позивача брати участь у судовому засіданні; ухвалюючи рішення, посилався на докази щодо ненаправлення Комітетом вимог на адресу місцезнаходження позивача, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), які, на думку позивача, відсутні в системі «Електронний суд»; не врахував, що позивач був повідомлений про час проведення засідання Комітету за 3 дні, проте згідно з Правилами розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції мав би бути повідомлений не пізніше ніж за 5 днів до засідання комісії. Апеляційний господарський суд встановив, що вимоги позивачу були направлені належним чином та отримані керівником підприємства, однак у встановлений у вимогах строк позивач не надав АМК запитуваної інформації, що свідчить про вчинення ним порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції». Суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права в межах заявлених вимог свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи не знайшли, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс», не погодившись з ухваленими у справі рішеннями судів попередніх інстанцій, оскаржило їх у касаційному порядку.

Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому сам скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підставу, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначає сам скаржник), покладається на скаржника.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», зміст якого полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями, відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Ураховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у пункті 13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», та не застосували до спірних правовідносин пункт 13 розділу 7 Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого Розпорядженням АМК від 19.04.1994 № 5 (далі - Порядок), відповідно до якого, вимога про надання інформації надсилається юридичним особам за їх місцезнаходженням, зазначеним у ЄДР.

Крім того, скаржник зазначив, що:

- направлення відповідачем вимог на адресу: 40030, м. Суми, пров. Огарьова, буд. 13, є порушенням вказаної норми, оскільки з 2020 року Товариство за зазначеною адресою не знаходиться. У зв`язку з поширенням респіраторного захворювання Covid-19 Товариству довелося переїхати у інше приміщення за адресою, зазначеною в ЄДР: 40024, м. Суми, вул. СКД, буд. 24, і саме за цією адресою, на думку скаржника, АМК мав би надсилати вимоги; попередня адреса, на яку фактично направлено вимоги, помилково не була змінена позивачем та залишилася на сайті й фірмових бланках;

- посилання відповідача на лист АТ «Укрпошта» та поштові повідомлення про вручення є помилковими, оскільки не підтверджують отримання Прядком В. М. вимог АМК;

- у разі заперечення суб`єктом господарювання отримання ним запиту про надання інформації орган АМК відповідно до вимог статті 33 ГПК України повинен надати господарському суду належні докази надсилання такого запиту, які відповідно до Правил надання поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, мають свідчити про надіслання запиту за місцезнаходженням суб`єкта господарювання, визначеним згідно з ЄДР, та отриманням його уповноваженою на це особою.

Отже, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оспорювані судові рішення, не застосували до спірних правовідносин положень пункту 3 розділу 7 Порядку та не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12.02.2019 у справі № 915/352/18, від 19.02.2019 у справі № 922/1125/18, від 23.01.2022 у справі № 922/1124/18 та в пункті 13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства».

Як встановили суди попередніх інстанцій, зі змісту Рішення АМК вбачається, що дії ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс» Комітет кваліфікував за ознаками пункту 13 статті 50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» у вигляді неподання інформації на вимоги Голови АМК - державного уповноваженого у встановлені ним строки.

Предметом розгляду у цій справі є визнання недійсним рішення АМК про визнання позивача таким, що вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 13 статті 50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», та накладення штрафу.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ЗУ «Про Антимонопольний комітет України», ЗУ «Про захист економічної конкуренції», а також підзаконним нормативним актом - Правилами розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженими розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 (в редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29 червня 1998 № 169-р), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 № 90/299 (далі - Правила розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції).

Відповідно до частини першої статті 1 ЗУ «Про Антимонопольний комітет України» АМК є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

У статті 3 ЗУ «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що одним із основних завдань АМК, є здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції та запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з частинами шостою та сьомою статті 6 ЗУ «Про Антимонопольний комітет України» АМК адміністративні колегії АМК, Комісія (комісії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, державні уповноважені АМК, уповноважені з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, адміністративні колегії територіальних відділень АМК є органами АМК.

У статті 7 ЗУ «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції АМК має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Згідно з вимогами статті 16 ЗУ «Про Антимонопольний комітет України» державний уповноважений Комітету має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу АМК, голови територіального відділення АМК, вимог уповноважених ними працівників АМК, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Згідно з пунктом 13 статті 50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації АМК, його територіальному відділенню у встановлені органами АМК, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

Суд у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі АМК, його територіальному відділенню з`ясовує, чи було повідомлено суб`єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно.

Відповідно до частини першої статті 59 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до ЗУ «Про санкції»; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як встановили суди попередніх інстанцій, Голова АМК - державний уповноважений надіслала позивачу Вимогу-1 та Вимогу-2 про надання інформації з метою розгляду справи № 128-26.13/4-22, розпочатої за ознаками вчинення ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» порушення, передбаченого частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 ЗУ» Про захист економічної конкуренції».

Згідно з пунктом 3 розділу 7 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції вимога про надання інформації надсилається юридичним особам за їх місцезнаходженням, зазначеним у ЄДР, фізичним особам - за задекларованим / зареєстрованим місцем проживання (перебування). Вимога додатково може бути надіслана за останнім відомим місцезнаходженням юридичної особи або задекларованим / зареєстрованим місцем проживання (перебування) фізичної особи.

У разі якщо вимогу про надання інформації не вручено за місцезнаходженням юридичної особи чи останнім відомим задекларованим / зареєстрованим місцем проживання (перебування) фізичної особи, орган Комітету / голова територіального відділення Комітету забезпечує розміщення вимоги про надання інформації на офіційному вебсайті Комітету. Зазначена вимога вважається такою, що вручена адресату, через десять днів із дня її розміщення на офіційному вебсайті Комітету.

Вказані вимоги Комітет направив на фактичну адресу позивача: 40030, м. Суми, пров. Огарьова, буд. 13 , яка була вказана на офіційному сайті позивача (http://www.gazps.com/). Згідно з рішенням Сумської міської ради від 30.11.2022 № 3223-МР провулок Огарьова був перейменований на провулок Олексія Береста.

Суди встановили, що Вимогу-1 30.08.2022 отримав директор ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс» Прядко В. М., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0303515321678. Вимогу-2 Прядко В. М. отримав 31.10.2022.

Згідно з пунктом 89 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила надання послуг поштового зв`язку), реєстровані поштові відправлення вручаються, кошти за поштовими переказами виплачуються одержувачам за умови пред`явлення ними паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, військового квитка для військовослужбовця строкової служби, посвідчення народного депутата України, документа, що замінює паспорт, паспорта іноземного громадянина з візою або посвідки на постійне чи тимчасове проживання на території України іноземного громадянина.

У пункті 96 Правил надання послуг поштового зв`язку визначено, що реєстровані поштові відправлення (крім рекомендованих), адресовані юридичним особам, видаються їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, в об`єкті поштового зв`язку на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку. Копія довіреності, засвідчена в установленому порядку, зберігається в об`єкті поштового зв`язку

Згідно з Випискою з ЄДР адресою місцезнаходження ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс» є « 40024, м. Суми, вул. СКД, буд.24», Прядко В. М. є керівником Товариства.

Суди попередніх інстанцій встановили, що АТ «Укрпошта» у листі від 09.11.2022 № 103.003.-6918-22, направленому АМК, повідомило, що рекомендований лист № 0303515123973 (Вимога-1) вручений директору ТОВ «Галузеве підприємство» «Промсервіс» Прядку В. М. 30.08.2022 під підпис. Вказувало, що директор Прядко В. М. є уповноваженим на одержання пошти позивача відповідно до заяви на доставку (вручення) поштових відправлень та періодичних друкованих видань протягом 2021- 2022 років. Крім того, відповідно до вказаної заяви уповноваженими на доставку (вручення) поштових відправлень та періодичних друкованих видань були також головний бухгалтер Левченко А. С. та заступник директора Приймач В. М .

Отже, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, останнім днем надання інформації на Вимогу-1 було 14.09.2022, а останнім днем для надання інформації на Вимогу-2 було 07.11.2022.

У Вимогах АМК вказував, що у разі відсутності можливості надання запитуваної інформації у встановлений вимогою строк - не пізніше кінцевої дати для надання відповіді, визначеної у вимогах, Товариство може звернутися до Комітету з обґрунтованим клопотанням щодо продовження строку надання інформації на вимогу з поясненням причин неможливості надання запитуваної інформації у визначений вимогою строк.

Проте у встановлений у вимогах АМК строк «ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс» запитуваної у Вимозі-1, Вимозі-2 інформації не надало, клопотання щодо продовження строку надання інформації не заявило. Наведеного позивач не заперечує.

05.04.2023 згідно з листом № 77 (вх. № 8-01/5504 від 06.04.2023) позивач направив до АМК пояснення із зазначенням причин невиконання Вимоги-1 та Вимоги-2. Вказував, що посадова особа, відповідальна за правовідносини з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», - ОСОБА_1 з 05.09.2022 була непрацездатною у зв`язку з вагітністю та пологами. Ураховуючи постійні тривоги, обстріли прилеглих до м. Суми територій, вагітність та відповідний емоційний стан працівника завадили їй своєчасно обробляти та надавати відповіді на запити АМК. Для підтвердження вказаних обставин позивач надав АМК копії наказів від 25.02.2022 «Про запровадження дистанційної роботи», від 31.12.2020 «Про прийняття на роботу ОСОБА_1» та листка непрацездатності у зв`язку з вагітністю та пологами ОСОБА_1 за період з 05.09.2022 до 08.01.2023.

Окрім наведеного, суди, дослідивши надані докази, встановили, що вказаний лист ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс» та копії наказів виготовлені на друкованих бланках із зазначенням місцезнаходження позивача, а саме: юридичної адреси: 40024, м. Суми, вул. СКД, 24, та фактичної адреси: 40000, м. Суми, вул. Береста О. П., 13.

Оскільки відповідно до вимог законодавства про захист економічної конкуренції АМК не обмежений у способах вручення вимог про надання інформації, відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, обраний спосіб повинен забезпечувати документальне підтвердження отримання вимоги адресатом або його уповноваженою особою. У разі якщо вимога направляється засобами поштового зв`язку, відповідні докази мають свідчити про направлення вимоги за місцезнаходженням суб`єкта господарювання і про отримання його уповноваженою на це особою підприємства

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи позивача про те, що відповідно до Інформаційного листа АМК № 70/01 від 13.06.2019 вимога повинна направлятися виключно на адресу місцезнаходження юридичної особи, зазначену в ЄДР, дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказаний лист не є нормативно-правовим актом та носить виключно рекомендаційний характер.

Ненадання інформації у встановлені органом АМКУ строки відповідно до визначеного ним змісту, обсягу та характеру (з огляду на її необхідність для виконання завдань органу) є актом невиконання заснованої на законі вимоги державного органу, що тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність.

Отже, встановивши що вимоги АМК позивачу були направлені відповідно до вимог законодавства про захист економічної конкуренції та отримані уповноваженою на це особою (керівником ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс»), суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що неподання у встановлений у вимогах строк запитуваної інформації є порушенням, передбаченим пунктом 13 статті 50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» .

Відповідно до абзацу четвертого частини другої та частини шостої статті 52 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» за порушення, передбачені пунктами 9, 13- 18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

У наведеній скаржником постанові Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 915/352/18 предметом судового розгляду також було визнання недійсним рішення відділення АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону «Про захист економічної конкуренції». Проте Верховний Суд у наведеній справі виснував, що позивачі пропустили строк для оскарження рішення Комітету / відділення АМК, передбаченого у статті 60 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», що є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Отже, наведена скаржником справа не є релевантною до справи, що розглядається.

У постанові від 19.02.2019 у справі № 922/1125/18 Верховний Суд розглядав питання необхідності відступлення від висновку (уточнення його), викладеного у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 зі справи № 915/482/17, щодо застосування приписів пункту 13 статті 50 та статті 52 ЗУ «Про захист економічної конкуренції». Зокрема, про те що у справі № 915/296/20 неподання інформації на вимогу (запит) органу АМК, направлення якої (вимоги) пов`язане єдиною підставою, - є окремим, єдиним порушенням незалежно від змісту самої вимоги (витребувана інформація розподілена у вимозі по групах, блоках чи ні; визначено єдину дату для подання інформації, документів чи окрему дату по кожному блоку). У вказаній справі Верховний Суд виснував, що чинне законодавство про захист економічної конкуренції не містить обмежень або заборони органу АМК встановлювати в одному запиті про надання інформації вимоги щодо окремих пунктів, груп пунктів вимоги та зазначати різні строки подання інформації, тобто встановлювати декілька строків для подання інформації на різні (окремі) пункти або групи пунктів вимоги. Суд дійшов висновку про те, що факти неодноразового неподання одним і тим самим суб`єктом господарювання інформації на запити органу АМК не є триваючим порушенням у розумінні статті 42 Закону, а є самостійними (окремими) порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції. Кожний факт неподання інформації на відповідні пункти вимоги у встановлений строк містить ознаки окремого порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону, в яких наявний різний склад правопорушення - інформація не подана з різних пунктів Вимоги, щодо яких встановлено різні строки подання інформації.

Отже, наведена скаржником справа № 922/1125/18 та справа, що розглядається, є схожими в частині визнання вчинення позивачами порушення законодавства про захист економічної конкуренції), за однаковим нормативно-правовим регулюванням, кваліфікації та притягнення до відповідальності за правопорушення, а саме за пунктом 13 статті 50 Закону, проте не може бути застосовна як підстава неоднакового застосування у справі, що розглядається, з огляду на різні предмет та підстави позову, а також встановлені фактичні обставини справи.

У наведеній скаржником постанові від 23.01.20202 у справі № 922/1124/18 Верховний Суд виснував, що саме орган АМК визначає форму, спосіб та строк надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Предметом розгляду наведеної справи було визнання недійсним рішення АМК, за яким визнано дії відповідача антимонопольної справи порушенням, передбаченим пунктом 13 статті 50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу державного уповноваженого АМК у встановлений ним строк.

У результаті аналізу змісту судових рішень у справі, що розглядається, та у справі № 922/1124/18 Суд дійшов висновку, що у контексті спірних правовідносин з урахуванням предмета оскарження, яким є рішення АМК про притягнення позивачів до відповідальності, нормативно-правове регулювання в контексті кваліфікації дій як правопорушення, що полягає у неподанні інформації Комітету на вимогу державного уповноваженого АМК у встановлений ним строк (пункт 13 статті 50 Закону), правовідносини у вказаних справах є схожими.

Проте в наведеній скаржником справі позивач не надав запитуваної інформації АМК на вимогу, посилаючись на те, що уповноважена на отримання та відправку кореспонденцію особа не отримувала у поштовому відділенні листа з Вимогою АМК, про що, зокрема, звернулася із заявою щодо скоєння кримінального правопорушення за фактом підроблення її підпису, тобто заперечувала його отримання, на відміну від обставин справи, що розглядається.

Отже, справа, що розглядається, та наведена скаржником справа № 922/1124/18 є подібними з точки зору спірних правовідносин за предметом розгляду, підставами позову, нормативно-правовим регулюванням, характером урегульованих нормами права прав і обов`язків учасників, проте рішення у справі № 922/1124/18 ухвалені за іншої ніж у цій справі фактично-доказової бази, інших доводів сторін та за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, а також за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, залежно від яких (обставин і доказів) й прийняті судові рішення. А тому означена скаржником справа № 922/1124/18 не є релевантною до справи, що розглядається.

Доводи касаційної скарги про незастосування пункту 13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» відхиляються Судом з огляду на вимоги частини четвертої статті 236 ГПК України. Відповідно до наведеної норми при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанови пленуму Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що кожна зі справ за участю органів АМКУ є індивідуальною, з притаманною лише цій справі специфікою та особливостями (постанови від 28.01.2020 у справі № 910/6507/19, від 19.05.2020 у справі № 910/8399/19).

Отже, Верховний Суд виходить з того, що вказана скаржником справа і справа, що розглядається, є схожими в частині, що стосується предмета позову (визнання недійсним рішення АМК про вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції), за однаковим нормативно-правовим регулюванням кваліфікації та притягнення за правопорушення, а саме за пунктом 13 статті 50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», проте відрізняються за фактичними обставинами та складом правопорушень.

Водночас застосування судами першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, пункту 13 статті 50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» не суперечить жодному з наданих для порівняння висновків суду касаційної інстанції, у яких йдеться про дотримання судом принципу змагальності при розгляді справи задля забезпечення повноти дослідження обставин справи, оцінку наданих до суду доказів, що входило в предмет доказування та формувало фактично-доказову базу.

Ураховуючи наведене, Суд відхиляє аргументи, викладені в касаційній скарзі на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки доводи скарги фактично зводяться до незгоди з висновками суду попередніх інстанцій та переоцінки доказів і встановлення інших обставин.

Окрім наведеного, скаржник у касаційній скарзі як підставу касаційного оскарження вказує пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди попередніх інстанцій, на його думку, ухвалили оскаржувані судові рішення з порушенням норм процесуального права, зокрема, статей 2, 7, 13, 42 ГПК України.

Відповідно пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою - третьою статті 310 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи наведену підставу касаційного оскарження, ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс» зазначає, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували:

- що представник позивача під час розгляду справи судом першої інстанції не мав можливості брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції;

- позивач під час розгляду справи у суді першої інстанції не мав доступу до матеріалів справи, поданих відповідачем через систему «Електронний суд»;

- суд першої інстанції необґрунтовано частково відхилив клопотання про переведення в електронну форму документів, що надійшли до суду у паперовому вигляді.

Посилаючись на те що оскаржувані судові рішення обґрунтовані доказами, доданими відповідачем до відзиву на позовну заяву через систему «Електронний суд», зокрема: листом АТ «Укрпошта» від 09.11.2022 № 103.003.-6918-22, витягом з книги для запису рекомендованих поштових відправлень форма № 8 та повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень директором позивача Прядком В. М., з якими позивач не зміг ознайомитися у зв`язку з поданням позовної заяви засобами поштового зв`язку, отже, порушивши вимоги статей 13, 42 ГПК України, був позбавлений можливості підтвердити або спростувати надані відповідачем докази у справі.

Суд відхиляє касаційну скаргу в цій частині з огляду на таке.

Доводи позивача про те, що Комітет позбавив його законного права взяти участь у розгляді АМК справи № 128-26.13/86-22, відхилені судом першої інстанції, оскільки листом від 22.05.2023 року № 128-26.13/01-7070е (поштове відправлення № 0303515835221) за допомогою засобів поштового зв`язку 26.05.2023 року, тобто за сім днів до дати засідання, відповідач надіслав позивачу повідомлення про участь у засіданні колегії. У вказаному листі АМК повідомив скаржника, що засідання з розгляду справи № 128-26.13/86-22 відбудеться 02.06.2023 року о 11:00 за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, 1 поверх, зал засідань. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0303515835221 лист вручено Товариству 30.05.2023 року. Отже, як встановив суд першої інстанції, позивач був обізнаний про розгляд справи № 128-26.13/86-22, однак не подав будь-яких заяв чи клопотань.

Згідно зі статтею 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частин першої - третьої ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах рівності та змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 42 ГПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Суди попередніх інстанцій оцінили докази у справі в їх сукупності, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, та дійшли висновку про те, що Рішення АМК прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням та доведенням обставин, які мають значення для справи, а також з відповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції забезпечив належне повідомлення учасників процесу про дату та час судового засідання, розглядав клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з різними судами у місті Суми, та за наявності технічної можливості - задовольняв вказані клопотання, неодноразово відкладав судові засідання або оголошував у них перерви в разі неможливості проведення відеоконференції з технічних причин або внаслідок повітряних тривог, позивач не був позбавлений можливості ознайомитися в суді зі справою, розгляд якої було розпочато за матеріалами у паперовій форми, оскільки позовна заява подавалася позивачем у паперовій формі. Отже, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення місцевого господарського суду, не встановив обставин, які є обов`язковою підставою для його скасування.

Ураховуючи наведене, доводи Товариства, викладені в касаційній скарзі, безпосередньо пов`язані зі встановленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України). Тому пов`язані з наведеним аргументи Товариства не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом.

Доводи, викладені у відзиві Відділення на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій, та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» та від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Подаючи до Касаційного господарського суду касаційну скаргу, ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс» не спростувало наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довело неправильного застосування ними норм матеріального та процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

За таких обставин Суд вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галузеве підприємство «Промсервіс» залишити без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 у справі № 910/12310/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Т. Є. Жайворонок

Судді: І. В. Булгакова

А. А. Ємець