Постанова

від 04.02.2025 по справі 910/7767/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 910/7767/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Бакуліної С. В., Губенко Н. М.,

за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А. В.,

за участю представників:

позивача - Сергєєвої К. О. (адвоката),

відповідача - Сидоренка О. О. (адвоката),

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Котляревський елеватор"

про прийняття додаткової постанови з розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу

з розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Котляревський елеватор"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023

(суддя Маринченко Я. В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024

(головуючий Тарасенко К. В., судді: Кравчук Г. А., Коробенко Г. П.)

у справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Роднічок"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котляревський елеватор"

про стягнення 4 459 979,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. У травні 2023 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма "Роднічок" (далі - Підприємство, позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котляревський елеватор" (далі - Товариство, відповідач) про стягнення грошових коштів.

2. 02.11.2023 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024, про задоволення позову частково.

3. Товариство оскаржило ці судові рішення до Верховного Суду. У касаційній скарзі також заявляло, що за наслідками касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 40 000 грн, на підтвердження чого надало: договір від 11.10.2024 про надання правничої (правової) допомоги № 11/10/24_LE, укладений з адвокатським об`єднанням "Лігал Іглз"; виданий адвокату Сидоренку Олександру Олександровичу ордер від 18.10.2024 на надання правової допомоги у Верховному Суді; свідоцтво цього адвоката про право на зайняття адвокатською діяльністю від 02.12.2019.

4. Підприємство у відзиві на касаційну скаргу висловлювало заперечення проти покладення на нього цих витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи завищеним їх розмір.

5. 21.01.2025 Верховний Суд прийняв постанову про задоволення касаційної скарги Товариства, скасував рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 й ухвалив нове рішення про відмову у позові Підприємства.

6. 23.01.2025 Товариство разом із заявою про прийняття додаткової постанови про стягнення з Підприємства заявленої вище суми витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції, подало акт від 21.01.2025 приймання - передачі наданої правничої допомоги за названим вище договором і платіжну інструкцію від 23.01.2025 про сплату названому адвокатському об`єднанню 40 000 грн за цим договором. У цьому акті сторони детально конкретизували види наданих адвокатом послуг, направлених на захист Товариства у суді касаційної інстанції у цій справі, а саме: вивчення та аналіз матеріалів справи, побудова стратегії захисту, аналіз судової практики у подібних спорах, підготовка, подання касаційної скарги і додаткових пояснень до Верховного Суду, участь у судових засіданнях.

7. Підприємство зі свого боку у поданій заяві-запереченні клопотало про зменшення розміру заявлених Товариством витрат до 2 000 грн, мотивуючи тим, що адвокат Сидоренко О. О. залучений до цієї справи лише на стадії апеляційного провадження, у суді першої інстанції приймав участь інший адвокат. Він не здійснював додаткового збору доказів, правова позиція сторін у справі не змінювалася і йому не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює цей спір, документи і доводи, якими сторони обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Відповідно до протоколів судових засідань суду касаційної інстанції їх тривалість за загальним підсумком склала не більше 1 години вартістю 2 000 грн. Додатково Підприємство звернуло увагу на те, що Товариство не надало копії договору про надання правничої допомоги та відсутня можливість перевірити законність, обґрунтованість і порядок визначення розміру заявленої суми витрат.

8. Розглянувши заяву Товариства та заперечення на неї Підприємства, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог Товариства з огляду на таке.

9. Згідно з частиною першою статті 244 ГПК України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

10. Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 цього ж Кодексу однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

11. За змістом частини першої та третьої статті 123 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

12. Відповідно до частин першої та абзацу першого частини другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

13. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

14. Отже, право сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, відшкодувати понесені нею судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу адвоката, передбачене зазначеними нормами закону.

15. Згідно з частиною четвертою статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

16. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 126 цього ж Кодексу для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення цих витрат.

17. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

18. Факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

19. За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

20. Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

21. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

22. Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

23. Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

24. За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

25. Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

26. Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема, у Главі 63 ЦК України. Зокрема стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

27. Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

28. Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

29. Отже, договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається у письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"); за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім того, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України; як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна у договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; відсутність у договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

30. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті у порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у договорі таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19, від 16.02.2023 у справі № 911/1779/21, від 16.01.2025 у справі № 921/112/24.

31. Відповідно до частини п`ятої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

32. Водночас за приписами частини шостої цієї ж статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

33. Отже, процесуальне законодавство надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у разі незгоди з розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.

34. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначено, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

35. На підтвердження обставин понесення Товариством витрат на професійну правничу допомогу у цій справі у суді касаційної інстанції та розміру цих витрат останнє надало укладений з адвокатським об`єднанням "Лігал Іглз" договір від 11.10.2024 про надання правничої (правової) допомоги № 11/10/24_LE, у якому сторони передбачили фіксовану вартість правничої допомоги, що надається адвокатом у розмірі 40 000 грн. Представництво інтересів Товариства у Верховному Суді у цій справі здійснював адвокат Сидоренко О. О., який від імені свого довірителя підписав та подав касаційну скаргу Товариства. Адвокат на підтвердження своїх повноважень до касаційної скарги долучив ордер на надання правової допомоги у Верховному Суді і свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Згодом у визначений частиною восьмою статті 129 ГПК України строк надіслало названий вище акт приймання-передачі, у якому детально обумовлений перелік виконаних адвокатом робіт, направлених на захист інтересів Товариства у суді касаційної інстанції, платіжну інструкцію про оплату клієнтом адвокатському об`єднанню вартості наданих послуг, розмір яких заявник просить відшкодувати за рахунок Підприємства.

36. Колегія суддів вважає доведеними обставини надання адвокатом Сидоренком О. О. Товариству професійної правничої допомоги у цій справі у суді касаційної інстанції у розмірі 40 000 грн.

37. Водночас у частині п`ятій статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

38. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

39. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу. Зокрема, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/164/21).

40. Підприємство висловило заперечення з посиланням на те, що при визначенні суми заявлених до стягнення витрат Товариство не дотрималося вимог щодо їх співмірності зі складністю справи та обсягом наданих послуг, оскільки позиція відповідача у справі була сталою та не зазнала змін під час розгляду справи. До того вважає завищеним розмір заявлених витрат.

41. Колегія суддів вважає, що розмір заявлених витрат на правничу (правову) допомогу у сумі 40 000 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, неспівмірні зі складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг, а отже, їх розмір є необґрунтованим.

42. Разом з тим, надаючи правову оцінку співмірності суми витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, проаналізувавши обсяг наданих послуг, виходячи з наведених вище критеріїв їх оцінки та керуючись статтями 126, 129 ГПК України, колегія суддів вважає, що витрати Товариства на професійну правничу допомогу, пов`язані з касаційним переглядом цієї справи, підлягають розподілу у сумі 20 000 грн.

43. Стосовно доводів Підприємства щодо ненадання Товариством укладеного з адвокатським об`єднанням договору про надання правничої (правової) допомоги, то вони не знайшли підтвердження, позаяк цей договір додавався до касаційної скарги.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Котляревський елеватор" про прийняття додаткової постанови з розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу з розгляду касаційної скарги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Роднічок" (57262, Миколаївська область, Вітовський район, село Миколаївське, вулиця Івана Франка, 13-А, код ЄДРПОУ 19292651) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Котляревський елеватор" (03150, місто Київ, вулиця Ділова, 5, корпус 2, код ЄДРПОУ 40092359) витрати на професійну правничу допомогу за представництво інтересів у суді касаційної інстанції у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

3. В іншій частині у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Котляревський елеватор" відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді С. Бакуліна

Н. Губенко