Рішення

від 21.01.2025 по справі 177/2075/24

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/2075/24

Провадження № 2/177/64/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 січня 2025 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Коваль Н. В.

за участі:

секретаря судового засідання Фурт Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання права власності за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеною позовною заявою, яку уточнила та в обґрунтування уточнених позовних вимог зазначила, що на підставі рішення профспілкового комітету радгоспу «Зарічний» Криворізького району Дніпропетровської області, оформленого протоколом засідання профкому № 4 від 14 квітня 1988 року, їй видано ордер № 3 на заняття будинку АДРЕСА_1 .

Отримавши ордер, вона з сім`єю заселилася у вказаний будинок, в якому проживає до цього часу. Крім неї в будинку зареєстровані її діти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та внуки ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , але фактично в будинку не проживають.

Вказує, що радгосп «Зарічний», яким у 1988 році який видав їй ордер на житло, у 1995 році був реорганізований в Колективне сільськогосподарське підприємство «Зарічний», яке у липні 2000 року було перейменовано на Сільськогосподарський виробничий кооператив «Колос», який зі слів колишнього керівництва ліквідовано на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2003, однак в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутнє відповідне судове рішення. Отже докази підстав припинення (ліквідації) СВК «Колос» відсутні.

Зазначає, що оскільки вона є наймачем даного будинку, протягом тривалого часу постійно, безперервно в ньому проживає, веде господарство, утримує будинок, здійснює оплату за комунальні послуги, вона вирішила його приватизувати і у грудні 2023 року звернулася до Лозуватської сільської ради із письмовою заявою про передачу у приватну власність будинку, але листом від 19.01.2024 року у передачі їй у приватну власність будинку за адресою: АДРЕСА_1 було відмовлено з посиланням на те, що квартира, яка перебувала на балансі радгоспу «Зарічний» до його реорганізації і являлася частиною громадського житлового фонду, не передавалася у комунальну власність, балансоутримувач вищевказаної житлової площі з цим питанням до сільської ради не звертався, тим самим залишив право володіння майном за підприємством.

Таким чином, беручи до уваги, що процедура отримання квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян нею дотримана, однак, реалізувати в порядку визначеному законом, питання передачі їй у власність житла, в якому вона постійно, безперервно проживає тривалий час, не вдається можливим, вона змушена звернутися до суду за захистом свого права та інтересу.

Просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок літ. «А» загальною площею 51,7 кв.м, житловою площею 33,4 кв.м, сарай літ. «Б», вбиральню літ. «В», водоколонку І, басейн II, огорожу № 1, хвіртку № 2, ворота № 3, за набувальною давністю.

Ухвалою судді від 12 вересня 2024 року позовна заява прийнята до розгляду та за заявою позивача в порядку підготовки справи до судового розгляду з Криворізької районної військової адміністрації Дніпропетровської області, витребувані докази на підтвердження викладених в позові обставин (а.с. 29).

Ухвалою суду від 19 листопада 2024 року прийнята уточнена позовна заява ОСОБА_1 до Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання права власності за набувальною давністю (а.с. 87)

23 грудня 2024 року підготовче провадження закрите та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 101).

Позивач та її представник ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилися, від представника надійшла заява, в якій він просила справу розглянути за її відсутності та відсутності позивача, уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та наполягали на їх задоволені (а.с. 112).

Представник відповідача Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, в судове засідання не з`явся, від них надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника сільської ради, при вирішенні спірного питання покладаються на розсуд суду (а.с. 102).

Треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , в судове засідання не з`явилася, кожен окремо, надали заяви, в яких просили справу розглянути за їх відсутності, уточнені позовні вимоги позивача підтримують та просять задовольнити (а.с. 79,80,81,83).

В зв`язку з тим, що сторони правом на участь в судовому засіданні не скористалися, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, давши оцінку доказам наданим позивачем в обґрунтування своїх вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних законних підстав.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_7 на підставі рішення профспілкового комітету радгоспу «Зарічний» Криворізького району Дніпропетровської області, оформленого протоколом засідання профкому № 4 від 14 квітня 1988 року, видано ордер № 3 на заняття будинку АДРЕСА_1 (а.с. 9-10).

Розпорядженням сільського голови № 4 від 09.02.2016 «Про перейменування вулиць населених пунктів Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області» провулок Червоногвардійський перейменовано на провулок Гвардійський (а.с. 17). Відповідно до рішення Лозуватської сільської ради № 3957-XXXIII/VIII «Про деколонізацію та приведення топономії до мовних стандартів» від 22.05.2024 року провулок Гвардійський перейменовано на провулок Героїв України (а.с. 18).

Згідно інформаційної довідки Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області № 377 від 16.08.2024, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 позивач по справі, ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 треті особи по справі (а.с. 12).

Позивач в позовній заяві зазначала та ці доводи ніким та нічим не спростовані, що вона з моменту одержання ордеру на заняття будинку по теперішній час зареєстрована та постійно проживає у зазначеному будинку, разом з нею зареєстровані її діти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та внуки ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , однак фактично у вказаному будинку не проживають, про що не заперечували треті особи по справі, надавши заяву про підтримання позовних вимог.

Згідно технічного паспорту на будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , крім житлового будинку «А» на території домоволодіння розташовані господарські будівлі та споруди: сарай «Б», вбиральня «В», водоколонка «І», басейн «II», огорожа № 1, хвіртка № 2, ворота № 3. В повідомленні зпзначено, що є складовою технічного паспорту, все нерухоме майно за вказаною адресою збудоване до 05 серпня 1992 року (а.с. 14-16).

Згідно довідки КП «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради», відповідно до даних архівної справи станом на 31.12.2012 року відомості про зареєстровані права власності за адресою: АДРЕСА_1 відсутні (а.с. 13).

Розпорядженнями голови районної державної адміністрації № 13 від 25.12.1995 та № 398 від 05.07.2000 радгосп «Зарічний» реорганізований в Колективне сільськогосподарське підприємство «Зарічний», яке у липні 2000 року перейменовано на Сільськогосподарський виробничий кооператив «Колос» (а.с. 19).

З інформації Головного управління статистики у Дніпропетровській області від 18.10.2024 видно, що станом на теперішній час Сільськогосподарський виробничий кооператив «Колос» (ідентифікаційний код 04528287) вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (ЄДРПОУ). Дата припинення державної реєстрації цієї юридичної особи 18.06.2006 року. Інші копії документів щодо СВК «Колос» в Головному управлінні статистики у Дніпропетровській області відсутні (а.с. 78).

Згідно інформації наданої 17.09.2024 Криворізькою районною військовою адміністрацією Дніпропетровської області, в архівах райдержадміністрації відсутня будь-яка інформація стосовно державної реєстрації, перереєстрації та ліквідації СВК «Кололс» (а.с. 43).

Відповідно до ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, не житлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно зч.9цієї статтісільські,селищні,міські,районні вмістах (уразі їхстворення)ради маютьправо вноситипропозиції пропередачу абопродаж укомунальну власністьвідповідних територіальнихгромад підприємств,установ таорганізацій,їх структурнихпідрозділів таінших об`єктів,що належатьдо державноїта іншихформ власності,якщо вонимають важливезначення длязабезпечення комунально-побутовихі соціально-культурнихпотреб територіальнихгромад; на переважне придбання в комунальну власність приміщень, споруд, інших об`єктів, розташованих на відповідній території, якщо вони можуть бути використані для забезпечення комунально-побутових та соціально-культурних потреб територіальних громад.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЖК України жилі будинки і жилі приміщення в будівлях, що належать державі, є державним житловим фондом. Частиною першою ст. 5 ЖК України визначено, що державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Компетенціявиконавчих комітетівселищних,сільських раду галузівикористання ізабезпечення схоронностіжитлового фондувизначена статтею16Житлового кодексуУкраїни. Так, згідно з частиною першою цієї статті, виконавчі комітети селищних, сільських рад у межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими актами законодавства України, на території відповідної ради :1)здійснюють державнийконтроль завикористанням ісхоронністю житловогофонду; 2) керують житловим господарством, забезпечують правильну експлуатацію і схоронність жилих будинків, що є у віданні ради, організують їх капітальний і поточний ремонт; 3) здійснюють управління житловим фондом ради.

Виконавчі комітети селищних, сільських рад вирішують й інші питання в галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду, віднесені до їх відання законодавством України (част. 2).

Згідно зі ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Згідно зі статтею першою вищевказаного Закону , приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

За приписами ст. 2 цього Закону до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

В силу статей 1, 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність.

Відповідно до рішення Лозуватської сільської ради № 341-V/VIII «Про створення органу приватизації житлового фонду, який перебуває у комунальній власності Лозуватської сільської ради» виконавчий комітет Лозуватської сільської ради визначений уповноваженим органом приватизації житлового фонду, який перебуває у комунальній власності, про що зазначено у інформації наданою Лозуватською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області 19.08.2024 року . № 3098/0/2-24 (а.с. 22).

При зверненні позивача 12 грудня 2023 року до Лозуватської сільської ради із заявою про передачу у приватну власність будинку, їй листом за № 9 від 19.01.2024 року у передачі мені у приватну власність будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відмовлено з посиланням на те, що сільска рада не може передати у приватну власність зазначену квартиру, оскільки Радгосп «Зарічний», а згодом ТОВ «Агрофірима «Зарічний» у комунальну власність, господарське віддання, чи оперативне управління Лозуватської сільської ради не передавали вищевказане житлове приміщення(а.с. 21).

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

У пункті 9 постанови пленуму Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Стосовно наявності умов, за яких можливе набуття права власності за набувальною давністю, викладено правовий висновок в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.07.2018 року у справі № 539/1605/16-ц.

Так, Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Правова позиція Верховного Суду з вказаного питання викладена, зокрема, в постанові Великої Палати ВС від 14.05.2019 року по справі № 910/17274/17, де вказано, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч.1 ст. 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Верховний Суду зазначає, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Відповідна позиція викладена також в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18), від 27 червня 2019 року у справі № 175/2338/16-ц (провадження № 61-2017св18)..

При цьому Верховний Суд зазначає, що підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність.

У даному випадку жодного договору з первісним балансоутримувачем спірного майна позивачем не укладалося, а отже, позивач є добросовісним користувачем житлового будинку з господарчими спорудами, при цьому - є давнісним володільцем нерухомості, з майном поводиться так само, як поводивсяб з ним власник, процедуру передачі житла в порядку приватизації позивачем дотримано.

За змістом пункту 46 постанови Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 201/7527/22, звернення особи, яка користується житлом на підставі ордеру, до органу приватизації житлового фонду із заявою про приватизацію є обов`язковою передумовою звернення цієї особи до суду з позовом про визнання права власності за набувальною давністю.

Правовий висновок щодо належного позивача у справі відповідної категорії висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 28 квітня 2020 року у справі N 552/1354/18, провадження № 61-44893св18, де зазначив, що позов про визнання права власності за набувальною давністю не може заявляти особа, яка володіє ним за волею власника і завжди знала, хто є власником цього майна. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно зі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За приписами частини третьої цієї статті, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею 47 Конституції України гарантовано право кожного на житло. В частині першій цієї статті зазначено, що держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Частиною другою ст. 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом.За приписами частини другої цієї статті, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В підпункті «а» пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснено про те, що судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання права власності на майно.

Верховним Судом в своїх постановах неодноразово зазначалося про те, що еволюція юридичної сили правових позицій Верховного Суду України у національній правовій системі не втрачає своєї актуальності у темпоральному вимірі після початку роботи нового Верховного Суду, і про те, що авторитет постанов Пленуму Верховного Суду України зберігається і досі.

Отже, беручи до уваги, що позивачем дотримана процедура отримання квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян, однак, реалізувати в порядку визначеному законом, питання передачі їй у власність житла, в якому вона постійно, безперервно проживає тривалий час та користується спірним житловим будинком їй не вдалося,тому суд вважає, що за позивачем необхідно визнати право власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання права власності за набувальною давністю задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) право на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку літ. «А» загальною площею 51,7 кв.м, житловою площею 33,4 кв.м, сараю літ. «Б», вбиральні літ. «В», водоколонки І, басейну II, огорожі № 1, хвіртки № 2, воріт № 3, за набувальною давністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Н.В. Коваль