Постанова

від 29.01.2025 по справі 575/606/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року

м. Київ

справа № 575/606/21

провадження № 61-10638св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.

суддів: Ігнатенка В. М., Петрова Є. В., Пророка В. В., Сердюка В. В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кучменка Сергія Вікторовича на рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 19 грудня 2023 року в складі судді В`юник Н. Г. та постанову Сумського апеляційного суду від 25 червня 2024 року в складі колегії суддів Криворотенка В. І., Собини О. І. , Рунова В. Ю.

в справі за позовом Сумської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Сумської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Сівагро», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Гетьманський національний природний парк, державний реєстратор Юнаківської сільської ради Сумського району Сумської області Колесник Яніна Миколаївна, про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору, скасування рішення про державну реєстрацію прав та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У серпні 2021 року Сумська обласна прокуратура звернулась в інтересах держави в особі Сумської обласної державної адміністрації з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства (далі - ФГ) «Сівагро», треті особи: Гетьманський національний природний парк, державний реєстратор Юнаківської сільської ради Сумського району Сумської області Колесник Я. М. про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору, скасування рішення про державну реєстрацію прав та повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 5921284400:05:009:0023, передана у власність ОСОБА_1 , знаходиться в межах Гетьманського національного природного парку, тобто належить до земель природно-заповідного фонду, на яких заборонена будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може вплинути на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджати їх використанню за цільовим призначення. Землі природно-заповідного фонду не можуть передаватись у приватну власність.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

19 грудня 2023 року рішенням Великописарівського районного суду Сумської області позов задоволено.

Усунуто перешкоди Сумській обласній державній адміністрації в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою із кадастровим номером 5921284400:05:009:0023 площею 2 га, яка розташована на території Кириківської об`єднаної територіальної громади (далі - ОТГ) Великописарівського району Сумської області, шляхом визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 05 жовтня 2018 року № 18-7797/16-18-СГ про надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Усунуто перешкоди Сумській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою із кадастровим номером 5921284400:05:009:0023 площею 2 га, яка розташована на території Кириківської ОТГ Великописарівського району Сумської області, шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 24 жовтня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Сівагро».

Усунуто перешкоди Сумській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою із кадастровим номером 5921284400:05:009:0023 площею 2 га, яка розташована на території Кириківської ОТГ Великописарівського району Сумської області, шляхом скасування рішення державного реєстратора Юнаківської сільської ради Сумського району Сумської області Колесник Я. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 23 жовтня 2018 року, індексний номер: 43622438, та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності ОСОБА_1 .

Усунуто перешкоди Сумській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою із кадастровим номером 5921284400:05:009:0023 площею 2 га, яка розташована на території Кириківської ОТГ Великописарівського району Сумської області, шляхом скасування рішення державного реєстратора Юнаківської сільської ради Сумського району Сумської області Колесник Я. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 12 грудня 2018 року, індексний номер 44552718, та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права оренди ФГ «Сівагро».

Усунуто перешкоди Сумській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою із кадастровим номером 5921284400:05:009:0023 площею 2 га, яка розташована на території Кириківської ОТГ Великописарівського району Сумської області, шляхом її повернення на користь держави в особі Сумської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 та з незаконного користування ФГ «Сівагро».

25 червня 2024 року постановою Сумського апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кучменка С. В. залишено без задоволення. Рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 19 грудня 2023 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. З моменту створення Гетьманського національного природного парку земельні ділянки, в межах яких він розташований, набули статусу земель природно-заповідного фонду.Згідно з інформацією Північної регіональної філії Державного підприємства (далі - ДП) «Українське державне аерогеодезичне підприємство» земельна ділянка з кадастровим номером 5921284400:05:009:0023 знаходиться на землях природно-заповідного фонду, а саме на території Гетьманського національного природного парку. Статус спірної земельної ділянки першочергово визначається розташуванням на ній об`єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом цієї території. У силу об`єктивних, видимих природних властивостей спірної земельної ділянки представник Головного управління Держгеокадастру, проявивши розумну обачність, міг та повинен був знати про те, що спірна ділянка належить до земель природно-заповідного фонду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2024 року ОСОБА_1 через адвоката Кучменка С.В. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 19 грудня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 25 червня 2024 року, в якій просить скасувати судові рішення та відмовити в позові.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків, викладених у:

-постановах Верховного Суду від 24 січня 2020 року в справі № 316/979/18, від 27 січня 2021 року в справі № 560/1334/19, від 01 лютого 2021 року в справі № 560/1282/19, від 16 вересня 2021 року в справі № 260/18/19, від 10 червня 2021 року в справі № 240/4964/18, від 07 квітня 2021 року в справі № 540/2813/19, від 15 червня 2021 року в справі № 818/1905/17, від 29 листопада 2021 року в справі № 480/1910/19, щодо відсутності підстав для відмови в затвердженні погодженого проєкту землеустрою;

-постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року в справі № 688/2908/16, щодо кваліфікації як недобросовісної поведінки органу державної влади чи місцевого самоврядування під час необґрунтованого зволікання з розглядом проєкту землеустрою про відведення земельної ділянки;

-постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року в справі № 515/1315/18, про те, що належним доказом в справі, який би підтвердив чи спростував накладення земельних ділянок, може бути лише висновок земельно-технічної експертизи;

-постанові Верховного Суду від 26 липня 2023 року в справі № 911/2169/20, щодо відомостей державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду;

-постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року в справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року в справі № 915/478/18, від 27 лютого 2019 року в справі № 761/3884/18, від 13 листопада 2019 року в справі № 826/3115/17, від 05 жовтня 2022 року в справі № 922/1830/19, щодо участі держави в цивільних правовідносинах;

-постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 587/430/16-ц, від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18, від 06 липня 2021 року в справі № 911/2169/20, щодо представництва прокурором інтересів держави в суді;

-постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року в справі № 911/2169/20, про те, що належним позивачем в справі має бути Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України;

-постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року в справі № 915/127/18, від 20 листопада 2019 в справі № 802/1340/18-а, від 05 жовтня 2022 року в справі № 922/1830/19, щодо належного способу захисту під час скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав.

За довідками Головного управління Держгеокадастру в Сумській області спірна земельна ділянка не відноситься до категорії земель, які не можуть передаватися в приватну власність. Межі Гетьманського національного природного парку не нанесені на відповідні планово-картографічні матеріали та не відображені у відповідних формах статистичної звітності з кількісного обліку земель. Відсутні відомості з державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду щодо віднесення спірної земельної ділянки до Гетьманського національного природного парку. Тому проєкт відведення йому земельної ділянки відповідає земельному законодавству та був погоджений у встановленому законом порядку. У Головного управління Держгеокадастру в Сумській області не було підстав відмовити в затвердженні проєкту.

Належним доказом в справі, який би підтвердив чи спростував накладення земельних ділянок, може бути лише висновок земельно-технічної експертизи, а в цій справі проведена експертиза не змогла відповісти на питання щодо накладення земельних ділянок через відсутність меж Гетьманського національного природного парку.

Позовна вимога про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 05 жовтня 2018 року № 18-7797/16-18-СГ є неналежним способом захисту прав, адже заявлена державою в особі прокурора до неї самої ж - Головного управління Держгеокадастру у Сумській області.

Гетьманський національний природний парк є юридичною особою та може самостійно захищати свої права в суді. Належним позивачем в справі має бути Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, яке відповідно до своїх повноважень здійснює управління охороною і використанням територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Позов прокурора необхідно залишити без розгляду.

Позовні вимоги про скасування рішень про реєстрацію права оренди є неналежним способом захисту.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Держгеокадастру в Сумській області зазначає, що цей орган надав ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до вимог земельного законодавства. Межі Гетьманського національного природного парку не встановлені та в Державному земельному кадастрі відсутні. Належним доказом в справі, який би підтвердив чи спростував накладення земельних ділянок, може бути лише висновок земельно-технічної експертизи. У цій справі неможливо точно встановити, чи накладається спірна земельна ділянка з територією Гетьманського національного природного парку, межі якого не встановлені.

Заступник керівника Сумської обласної прокуратури у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що постанови Верховного Суду, на які посилається заявник, стосуються відмінних від цієї справи правовідносин. З моменту створення Гетьманського національного природного парку земельні ділянки, в межах яких він розташований, набули статусу земель природно-заповідного фонду. В силу видимих природних властивостей спірної земельної ділянки відповідач міг та повинен був знати про те, що вона належить до земель природно-заповідного фонду. Висновок земельно-технічної експертизи не може бути єдиним доказом накладення спірних земельних ділянок. Відомості про Гетьманський національний природний парк внесені до державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Спір полягає в захисті інтересів власника земельної ділянки природно-заповідного фонду, яке має здійснювати Сумська обласна державна адміністрація, внаслідок бездіяльності якої прокурор звернувся до суду. Закон не зобов`язує прокурора подавати позов у особі всіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави в спірних правовідносинах. Прокурор обрав належний спосіб захисту порушених прав держави.

Гетьманський національний природний парк у відзиві на касаційну скаргу посилається на те, що проєкт землеустрою Гетьманського національного природного парку погоджений у 2013 року у встановленому законом порядку. Відповідно до графічного матеріалу інформації державної статистичної звітності з кількісного обліку земель земельні ділянки Гетьманського національного природного парку належать до земель сільськогосподарського, природно-заповідного та іншого призначення, ліспогосподарського, рекреаційного призначення та водного фонду за рахунок земель запасу Великописарівського району Сумської області. Розпорядження землями природно-заповідного фонду віднесено до повноважень Сумської обласної державної адміністрації, яка і є належним позивачем в справі в особі прокурора.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до рішення Сумської обласної ради п`ятого скликання одинадцятої сесії від 04 квітня 2007 року погоджено створення національного природного парку «Тростянецько-Ворсклянський» із земель державної власності на загальній площі 23360,1 га, з них у межах Великописарівсьго району 6228,6 га, з метою збереження цінних природних комплексів та розбудови екологічної мережі.

За висновком відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Великописарівської райдержадміністрації, погоджено місця розташування земельних ділянок для створення національного природного парку «Тростянецько-Ворсклянський», а саме: Великописарівської та Кириківських селищних радах, Дмитрівської, Попівської, Вільненської, Ямненської, Добрянської, Солдатської, Рябинівської, Катанської, Іванівської рад, загальною площею 6228,6 га.

Відповідно до Указу Президента України від 27 серпня 2008 року № 774/2008 «Про невідкладні заходи щодо розширення мережі національних природних парків» створено Гетьманський національний природний парк (робоча назва - Тростянецько-Ворсклянський національний природний парк), Сумська область.

Розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації від 28 листопада 2011 року № 776 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 9720,6 га за рахунок земель державної форми власності, розташованих за межами населених пунктів щодо Великописарівського району: Великописарівської та Кириківських селищних рад, Дмитрівської, Попівської, Ямненської, Добрянської, Солдатської, Рябинівської, Катанської, сільських рад з подальшим наданням їх у постійне користування для забезпечення функціонування природно-заповідного фонду Гетьманського національного природного парку.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 березня 2013 року № 183-р надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок Гетьманському національному природному парку загальною площею 1952,6 га (землі державної власності лісогосподарського призначення (ліси)), що перебувають у постійному користуванні державних підприємств «Великописарівський агролісгосп», «Тростянецьке лісове господарство», Охтирського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Охтирський агролісгосп», Тростянецького дочірнього агролісогосподарського підприємства «Тростянецький агролісгосп», розташованих на території Великописарівського, Охтирського та Тростянецького районів Сумської області, з подальшим наданням їх зазначеному парку в постійне користування для забезпечення його функціонування.

Відповідно до висновку відділу Держземагенства у Великописарівському районі Державного агентства земельних ресурсів України Головного управління Держземагенства у Сумській області від 10 вересня 2013 року погоджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування за межами населених пунктів Гетьманського національному природному парку для забезпечення функціонування природно-заповідного фонду Гетьманського національного природного парку на території Великописарівської та Кириківської селищних рад, Вільненської, Дмитрівської, Добрянської, Солдатської, Катанської, Попівської, Рябинівської, Ямненської, сільських рад Великописарівського району Сумської області та встановлено обмеження щодо використання земельних ділянок.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 31 грудня 2013 року № 562 затверджено Проєкт організації території Гетьманського національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 03 грудня 2015 року № 464 внесено зміни до Проєкту організації території Гетьманського національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів.

Відповідно до Положення про Гетьманський національний природний парк, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України 31 серпня 2020 року № 80, парк є територією природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також є бюджетною, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання (пункти 1.1, 1.2). Право парку на постійне користування земельними ділянками оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (пункт 1.7). Межі земельних ділянок, що перебувають у користуванні парку встановлюються в натурі (на місцевості) та закріплюються межовими знаками в порядку, визначеному законодавством. Відомості про межі, цільове призначення, оцінку, угіддя земельних ділянок, що перебувають у користуванні парку та про обмеження в їх використанні вносяться до Державного земельного кадастру у встановленому законодавством порядку та обов`язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій (пункт 1.8).

На території парку виділяються зони: заповідна, регульованої рекреації, стаціонарної рекреації, господарська (пункт 4.3). Підприємства, організації та установи, розташовані на території парку та в суміжній зоні, проводять господарську діяльність з додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища і несуть відповідальність за порушення режиму території парку (пункт 5.6).

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 16 липня 2018 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області орієнтовним розміром земельної ділянки 2,00 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до інформаційної довідки відділу Держгеокадастру у Великописарівському районі Сумської області про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення (сіножаті) державної форми власності, не використовується. До переліку особливо цінних груп грунтів, затвердженого Держкомземом України від 06 жовтня 2003 року № 245, не входить, також не належить до категорії тих земель, які не можуть передаватися у приватну власність. До інформаційної довідки додано викопіювання з кадастрової карти.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 05 жовтня 2018 року затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянку у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства та передано ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастром номером 5921284400:05:009:0023 площею 2 га у власність.

У висновку про розгляд проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 13 вересня 2018 року зазначено, що обмеження на земельну ділянку відсутні.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 05 жовтня 2018 року затверджено документацію із землеустрою та надано земельну ділянку у власність ОСОБА_1 площею 2 га, зокрема сіножаті площею 2 га, кадастровий номер 5921284400:05:009:0023 із земель сільськогосподарського призначення, розташовану за межами населених пунктів на території Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області.

Згідно з висновком про розгляд проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 13 вересня 2018 року № 13483/82-18 його подано на погодження 07 вересня 2018 року. Земельна ділянка розташована на території Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області (за межами населених пунктів), площею 2 га, сільськогосподарського призначення, державної форми власності, до особливо цінних земель не належать, обмеження на земельну ділянку відсутні, необхідність проведення державної експертизи земельної документації не потребує. Проєкт погоджено експертом державної експертизи Волковським В. В .

24 жовтня 2018 року ОСОБА_1 та ФГ «Сівагро» уклали договір оренди землі строком на 30 років.

Земельна ділянка з кадастровим номером 5921284400:05:009:0023 площею 2 га передана в оренду ФГ «Сівагро» 24 жовтня 2018 року.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5921284400:05:009:0023 для ведення особистого селянського господарства перебуває у власності ОСОБА_1 та відповідно до договору оренди землі від 24 жовтня 2018 року передана в оренду ФГ «Сівагро» строком на 30 років.

Згідно з інформацією Північної регіональної філії ДП «Українське державне аерогеодезичне підприємство» земельна ділянка з кадастровим номером 5921284400:05:009:0023 знаходиться на землях природно-заповідного фонду, а саме на території Гетьманського національного природного парку. Оскільки проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування Гетьманського національного природного парку не затверджено у встановленому порядку, межі земельної ділянки нанесено на копію проєкту щодо організації і встановлення меж, які розташовані в межах національного природного парку «Тростянецько-Ворсклянський». До інформації додано карту з нанесенням меж земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:009:0023.

Відповідно до інформації Департаменту захисту довкілля та енергетики від 30 грудня 2020 року земельна ділянка з кадастровим номером 5921284400:05:009:0023 входить до території Кириківської ОТГ (Рябинівський старостинський округ) Великописарівського району та включена до меж Гетьманського національного природного парку з вилученням у землекористувачів та належить до зони регульованої рекреації згідно з Проєктом організації території Гетьманського національного природного парку охорони відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 31 грудня 2013 року № 562.

Секретаріат Кабінету Міністрів України в листі від 18 лютого 2021 року підтвердив, що цільове призначення земельної ділянки, розташованої на території Гетьманського національного природного парку, не змінювалося.

За висновком експерта від 21 серпня 2023 року № 282 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи за заявою ОСОБА_1 встановлено, що в межах наданих матеріалів, з використанням аналітичного методу, відповісти на питання, чи накладається (перетинається) земельна ділянку з кадастровим номером 5921284400:05:009:0023 згідно з проєктом щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 з межами території Гетьманського національного природного парку, не видається за можливе у зв`язку з ненаданням на дослідження даних каталогів координат поворотних точок меж території Гетьманського національного природного парку.

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо належності позивача та повноважень прокурора на представництво інтересів держави в суді

Відповідно до частини другої статті 4 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом) у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина четверта статті 42 ЦПК України).

Стаття 56 ЦПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року в справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року в справі № 915/478/18, від 27 лютого 2019 року в справі № 761/3884/18, від 13 листопада 2019 року в справі № 826/3115/17, від 05 жовтня 2022 року в справі № 922/1830/19, на які посилається заявник у касаційній скарзі, зазначено, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року в справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи в суді фактичною стороною в спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною в справі певний орган.

Пунктом 2 статті 21 Закону України від 09 квітня 1999 року № 586-XIV«Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 Земельного кодексу (далі - ЗК) України (в редакції на дату прийняття оспорюваного наказу про надання землі ОСОБА_1 ) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до статті 11 Закону України від 16 червня 1992 року № 2456-XII«Про природно-заповідний фонд України» (далі - Закон № 2456-XII) уповноваженими органами державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Суди встановили, що Гетьманський національний природний парк є територією природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, розташований за межами населених пунктів на території Великописарівської та Кириківської селищних рад, Вільненської, Дмитрівської, Добрянської, Солдатської, Катанської, Попівської, Рябинівської, Ямненської, сільських рад Великописарівського району Сумської області.

Отже, належним органом управління стосовно спірної земельної ділянки є Сумська обласна державна адміністрація, в інтересах якої прокурор і звернувся до суду.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано в статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII). Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає в здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 23 Закону № 1697-VII (тут і далі - в редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що суди не врахували висновки впостановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 587/430/16-ц, від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18, від 06 липня 2021 року в справі № 911/2169/20, щодо представництва прокурором інтересів держави в суді.

У пункті 37 постанови від 26 червня 2019 року в справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У постанові від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала цей висновок та зазначила, що під час такої перевірки поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається у значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

У постанові від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх на обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора таких причин з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави (пункти 43, 45 зазначеної постанови).

Такі ж висновки містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року в справі № 911/2169/20.

Прокурор у позовній заяві на виконання статті 56 ЦПК України, частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII обґрунтував підставу для представництва інтересів держави, зазначив, що звертався до Сумської обласної державної адміністрації листами від 17 червня 2021 року № 15/1-345вих-21 та від 07 липня 2021 року № 15/1-385вих-21, в яких виклав порушення вимог природоохоронного законодавства щодо незаконності відведення земельної ділянки природно-заповідного фонду й запропонував вжити заходи реагування до усунення цих порушень і повернення відповідної землі в розпорядження держави.

Листами від 08 липня 2021 року № 01-36/8354 та від 21 липня 2021 року № 01-36/9039 Сумська обласна державна адміністрація у відповідь на звернення прокурора констатувала факт порушення вимог земельного та природоохоронного законодавства та просила прокруора вжити заходи представницького хараткеру, тобто не виявила наміру самостійно звернутися з позовом та не спростувала твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства. Такі дії правильно оцінені прокурором як бездіяльність.

Отже, має місце неналежність здійснення захисту законних інтересів держависуб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, що й зумовлює участь у справі прокурора.

Доводи касаційної скарги з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року в справі № 911/2169/20 про те, що належним позивачем в справі має бути Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України як головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, до основних завдань якого належить, зокрема, забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері охорони і раціонального використання земель, організації охорони та використання природно-заповідного фонду, є необґрунтованими, адже в справі № 911/2169/20 відбулася зміна цільового призначення земельної ділянки природно-заповідного фонду. Відповідно до частини сьомої статті 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Урядом. У зв`язку з наведеним у справі № 911/2169/20 обов`язковою була участь Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на відміну від цієї справи.

Не спростовують правильність висновків судів щодо належності позивача в справі й доводи касаційної скарги про те, що Гетьманський національний природний парк є юридичною особою та може самостійно захищати свої права в суді, адже відповідно до частини четвертої статті 7 Закон № 2456-XII межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства.

Відповідно до Положення про Гетьманський національний природний парк, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України 31 серпня 2020 року № 80, право парку на постійне користування земельними ділянками оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (пункт 1.7). Межі земельних ділянок, що перебувають у користуванні парку встановлюються в натурі (на місцевості) та закріплюються межовими знаками в порядку, визначеному законодавством. Відомості про межі, цільове призначення, оцінку, угіддя земельних ділянок, що перебувають у користуванні парку та про обмеження в їх використанні вносяться до Державного земельного кадастру у встановленому законодавством порядку та обов`язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій (пункт 1.8).

Враховуючи те, що межі Гетьманського національного природного парку не встановлені в натурі, а власником землі природно-заповідного фонду цього парку є держава в особі Сумської обласної державної адміністрації, саме цей орган є належним позивачем у справі. Гетьманський національний природний парк залучено до участі в справі як третю особу, оскільки ухваленими в справі рішеннями вирішено питання про права та обов`язки парку.

Щодо порушення правил суб`єктної юрисдикції

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).

Статтею 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Спір у цій справі в частині позовних вимог про усунення перешкод Сумській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації права оренди ФГ «Сівагро» та повернення земельної ділянки з незаконного користування ФГ «Сівагро» є спором про стверджуване порушення права та законного інтересу держави в особі Сумської обласної державної адміністрації з боку юридичної особи.

ФГ «Сівагро» отримало в оренду спірну земельну ділянку, здійснюючи господарську діяльність.

Отже, з огляду на суб`єктний склад сторін справа в частині наведених вище позовних вимог віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням характеру правовідносин у цій справі, предмета спору та з`ясовані судами обставини, Верховний Суд висновує про закриття провадження в справі в частині позовних вимог до ФГ «Сівагро».

Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), у постановах Верховного Суду від 27 березня 2024 року в справі № 369/473/15-ц (провадження № 61-5275св22), від 31 січня 2024 року в справі № 569/19798/20 (провадження № 61-3534св22), постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року в справі № 676/7428/19 (провадження № 61-361сво22) та підтверджено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 09 квітня 2024 року в справі № 676/180/20 (провадження № 14-16цс24).

Позивач має звернутися саме з указаними вимогами до ФГ «Сівагро» в порядку господарського судочинства, у зв`язку з чим закриття провадження в справі в частині вимог до ФГ «Сівагро» не порушує права позивача на судовий захист.

У разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору (частина четверта статті 414 ЦПК України).

Щодо суті спору

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим (стаття 18 ЗК України).

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (частина перша статті 19 ЗК України).

Статтею 43 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зі статтею 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (стаття 45 ЗК України).

Статтею 7 Закону № 2456-XII передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 9 Закону № 2456-XII території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

За статтею 20 Закону № 2456-XII національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. На національні природні парки покладається виконання таких основних завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об`єктів; проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів; проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

Згідно із частиною четвертою статті 83 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини першої статті ЗК України землі природно-заповідного фонду належать до особливо цінних земель.

У постанові від 20 червня 2023 року в справі № 554/10517/16-ц Велика Палата Верховного Суду (справа щодо захисту прав на земельну ділянку парку «Перемога», який є об`єктом природно-заповідного фонду та пам`яткою місцевого значення садово-паркового мистецтва) виснувала, що землі природно-заповідного фонду не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Гетьманський національний природний парк створено з метою збереження, відтворення і раціонального використання типових та унікальних природних комплексів Лівобережного лісостепу, зокрема заплави річки Ворскли, що мають важливе природоохоронне, наукове, історико-культурне, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення. До складу території парку входять: заказник загальнодержавного значення «Хухрянський», гідрологічний заказник загальнодержавного значення «Климентівський», гідрологічний заказник загальнодержавного значення «Бакирівський», гідрологічний заказник місцевого значення «Ямний», заповідне урочище «Литовський Бір», заповідне урочище «Нескучанська Дача», заповідне урочище «Залугове», заповідне урочище «Красне», заповідне урочище «Сумська діброва», заповідне урочище «Веселе», пам`ятка природи місцевого значення «Джерело Кремньове», гідрологічна, пам`ятка природи місцевого значення «Криничка».

Заявник підставою для відмови в позові зазначає, що межі Гетьманського національного природного парку не нанесені на відповідні планово-картографічні матеріали та не відображені у відповідних формах статистичної звітності з кількісного обліку земель. Відсутні відомості з державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду щодо віднесення спірної земельної ділянки до Гетьманського національного природного парку. Тому проєкт відведення йому земельної ділянки відповідає земельному законодавству та був погоджений у встановленому законом порядку. У Головного управління Держгеокадастру в Сумській області не було підстав відмовити в затвердженні проєкту.

Із такими висновками погодитися не можна.

Відповідно до частини п`ятої статті 111 ЗК України відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічних обґрунтуваннях використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), містобудівній документації, робочому проекті землеустрою. Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру.

Згідно з частиною четвертою статті 7 Закон № 2456-XII межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства.

Межі Гетьманського національного природного парку не встановлені в натурі, що не заперечують учасники справи.

Однак частиною четвертою статті 7 Закону № 2456-XIIтакож визначено, що до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 31 грудня 2013 року № 562 затверджено Проєкт організації території Гетьманського національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів.

Згідно з інформацією Північної регіональної філії ДП «Українське державне аерогеодезичне підприємство» земельна ділянка з кадастровим номером 5921284400:05:009:0023 знаходиться на землях природно-заповідного фонду, а саме на території Гетьманського національного природного парку. Оскільки проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування Гетьманського національного природного парку не затверджено у встановленому порядку, межі земельної ділянки нанесено на копію проєкту щодо організації і встановлення меж, які розташовані в межах національного природного парку «Тростянецько-Ворсклянський». До інформації додано карту з нанесенням меж земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:009:0023.

Відповідно до інформації Департаменту захисту довкілля та енергетики від 30 грудня 2020 року земельна ділянка з кадастровим номером 5921284400:05:009:0023 входить до території Кириківської ОТГ (Рябинівський старостинський округ) Великописарівського району та включена до меж Гетьманського національного природного парку з вилученням у землекористувачів та належить до зони регульованої рекреації згідно з Проєктом організації території Гетьманського національного природного парку охорони відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 31 грудня 2013 року № 562.

Секретаріат Кабінету Міністрів України в листі від 18 лютого 2021 року підтвердив, що цільове призначення земельної ділянки, розташованої на території Гетьманського національного природного парку, не змінювалося.

З огляду на встановлені обставини, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що з моменту створення Гетьманського національного природного парку земельні ділянки, в межах яких він розташований, набули статусу земель природно-заповідного фонду.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

ОСОБА_1 не спростував доказами ні належність виділеної йому земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду, ні її статус як особливо цінної землі, що перебуває під посиленою правовою охороною держави.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не застосували правових висновків, викладених у:

-постановах Верховного Суду від 24 січня 2020 року в справі № 316/979/18, від 27 січня 2021 року в справі № 560/1334/19, від 01 лютого 2021 року в справі № 560/1282/19, від 16 вересня 2021 року в справі № 260/18/19, від 10 червня 2021 року в справі № 240/4964/18, від 07 квітня 2021 року в справі № 540/2813/19, від 15 червня 2021 року в справі № 818/1905/17, від 29 листопада 2021 року в справі № 480/1910/19, щодо відсутності підстав для відмови в затвердженні погодженого проєкту землеустрою;

-постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року в справі № 688/2908/16, щодо кваліфікації як недобросовісної поведінки органу державної влади чи місцевого самоврядування під час необґрунтованого зволікання з розглядом проєкту землеустрою про відведення земельної ділянки;

-постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року в справі № 515/1315/18, про те, що належним доказом в справі, який би підтвердив чи спростував накладення земельних ділянок, може бути лише висновок земельно-технічної експертизи;

- постанові Верховного Суду від 26 липня 2023 року в справі № 911/2169/20, щодо відомостей державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Для касаційного перегляду справи з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин в справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами в справі, яка переглядається, а судом вона (норма права) застосована без урахування такого висновку.

Посилання на різні постанови Верховного Суду як таке із вказівкою про неоднакове застосування норм права у різних справах, хоч і у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм права.

Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Наведені постанови Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які посилається заявник, ухвалені за відмінних підстав та предмета позовних вимог, фактичних обставин та доказової бази в справах, не стосуються захисту прав на земельну ділянку національного природного парку, тому є нерелевантними.

Щодо способу захисту порушеного права

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що позовна вимога про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 05 жовтня 2018 року № 18-7797/16-18-СГ є неналежним способом захисту прав, адже заявлена державою в особі прокурора до неї самої ж - Головного управління Держгеокадастру у Сумській області. Позовні вимоги про скасування рішень про реєстрацію права оренди є неналежним способом захисту, адже правильним є скасування запису про проведену державну реєстрацію речового права. Суди не врахували висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року в справі № 915/127/18, від 20 листопада 2019 в справі № 802/1340/18-а, від 05 жовтня 2022 року в справі № 922/1830/19, щодо належного способу захисту під час скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав.

У цій частині доводи касаційної скарги частково обґрунтовані.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року в справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року в справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року в справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)).

У постанові від 20 червня 2023 року в справі № 554/10517/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону № 2456-XII потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку. За таких умов ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний позов.

Верховний Суд у постанові 18 грудня 2024 року в справі № 748/29/23 зазначив, що вказане стосується і тих випадків, коли право приватної власності на земельні ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення було зареєстровано на підставі неправомірних рішень про передачу таких земель у власність фізичних чи юридичних осіб.

У пункті 11.10 постанови від 20 червня 2023 року в справі № 633/408/18 (провадження № 14-86цс22) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що вимоги про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ця реєстрація створює відповідні перешкоди.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 06 грудня 2023 року в справах № 925/1006/22 та № 906/296/23, від 14 серпня 2024 року в справі № 199/5267/22, від 22 травня 2024 року в справі № 391/666/21.

У постанові Верховного Суду від 08 березня 2023 року в справі № 715/196/21 (провадження № 61-19819св21) зазначено, що Чернівецька обласна державна адміністрація зареєструвала право власності на земельну ділянку, якою не вправі розпоряджатися, тому суди правильно виснували, що відновити становище, яке існувало до порушення, можливо шляхом скасування державної реєстрації права власності на землю.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17, від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14-ц, від 07 квітня 2020 року в справі № 372/1684/14-ц).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Спірна земельна ділянка природно-заповідного фонду всупереч вимогам закону була передана в оренду ФГ «Сівагро» за договором оренди від 24 жовтня 2018 року, який підлягає визнанню недійсним, про що правильно вказали суди.

У цій справі мета прокурора спрямована на відновлення власником володіння спірною земельною ділянкою природно-заповідного фонду, тому заявлені прокурором позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 24 жовтня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Сівагро», скасування рішення державного реєстратора Юнаківської сільської ради Сумського району Сумської області Колесник Я. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 23 жовтня 2018 року, повернення земельної ділянки з незаконного володіння ОСОБА_1 є належним і ефективним способом захисту порушених прав.

Заявник у касаційній скарзі посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року в справі № 922/1830/19, де зазначено, що позовні вимоги про скасування рішень про реєстрацію прав оренди та суборенди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень задоволенню не підлягають як такі, що не є належним способом захисту відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду в постановах від 04 вересня 2018 року в справі № 915/127/18, від 20 листопада 2019 року в справі № 802/1340/18-а, згідно з якими рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі не є скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав.

Висновки, викладені в наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду, незастосовні в справі, що переглядається, оскільки стосуються іншої категорії (сільськогосподарського призначення) земель, відмінної від земель природно-заповідного фонду.

Однак прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, відповідачем визначив, зокрема, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області).

Позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору, про що вказала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 жовтня 2022 року в справі № 922/1830/19, на яку посилається заявник у касаційній скарзі.

Позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року в справі № 922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16).

Отже, суди не врахували висновки в наведених постановах Верховного Суду та задовольнили вимогу прокурора, заявлену державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області), тому в її задоволенні необхідно відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Згідно із частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до частин першої, другої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду висновує, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині:

- позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 05 жовтня 2018 року № 18-7797/16-18-СГ про надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - скасуванню з відмовою в цій частині позову;

- скасування рішення державного реєстратора Юнаківської сільської ради Сумського району Сумської області Колесник Я. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 12 грудня 2018 року щодо реєстрації права оренди ФГ «Сівагро» та повернення земельної ділянки з незаконного користування ФГ «Сівагро» - скасуванню із закриттям провадження в цій справі;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 24 жовтня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Сівагро», скасування рішення державного реєстратора Юнаківської сільської ради Сумського району Сумської області Колесник Я. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 23 жовтня 2018 року, повернення земельної ділянки з незаконного володіння ОСОБА_1 - залишенню без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У статті 416 ЦПК України зазначено, що в постанові касаційного суду має зазначатися про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (частина перша Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон про судовий збір)).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За пунктом першим частини другої статті 4 Закону про судовий збір (в редакції, чинній на момент подання позову прокурором) за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У позовній заяві зазначено, що нормативна оцінка спірної земельної ділянки становить 25 123,06 грн, тому 1,5 відсоток від цієї суми становить 376,84 грн, що менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року - 2270,00 грн.

Тому позовна вимога про повернення земельної ділянки підлягала оплаті судовим збором у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року - 2270,00 грн.

Сукупно за чотири вимоги немайнового та одну вимогу майнового характеру позивач мав сплатити 11 350,00 грн судового збору, а сплатив лише 6810,00 грн.

Тому в дохід держави за подання позовної заяви позивач мав доплатити 4540,00 грн.

Однак за наслідками касаційного перегляду справи закрито провадження в справі до ФГ «Сівагро» в частині вимог про реєстрацію права оренди ФГ «Сівагро» та повернення земельної ділянки, тобто судовий збір у розмірі 3405,00 грн (1/2 вимоги майнового характеру в розмірі 1135,00 грн та одна вимога немайнового характеру в розмірі 2270,00 грн) підлягав би поверненню із державного бюджету на користь позивача.

Оскільки позивачем судовий збір за подання позову був сплачений не в повному обсязі, а внаслідок закриття частини вимог сплачена сума судового збору має повертатися заявнику, з позивача в дохід держави підлягає стягненню різниця цих сум у розмірі 1135,00 грн.

Верховний Суд задовольнив 1/2 вимоги майнового характеру та дві вимоги немайнового характеру. У відсотковому відношенні на користь позивача задоволено 50 % вимог, на користь відповідачів - 50 %.

Задоволені вимоги стосуються Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_1 , тому ці відповідачі мають відшкодувати на користь позивача 5675,00 грн сплаченого судового збору, які становлять 50 % задоволеного позову, тобто по 2837,5 грн кожен.

Апеляційну та касаційну скарги подав відповідач ОСОБА_1 .

Апеляційний суд зменшив йому судовий збір за подання апеляційної скарги до 3405,00 грн, Верховний Суд за подання касаційної скарги - до 1 892,80 грн.

50 % від наведених сум ОСОБА_1 має компенсувати позивач, тобто 2648,9 грн.

Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

На підставі наведеної норми Верховний Суд стягує з ОСОБА_1 на користь Сумської обласної прокуратури 188,60 грн судового збору.

Керуючись статтями 409, 410, 412, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кучменка Сергія Вікторовича задовольнити частково.

Рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 19 грудня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 25 червня 2024 року в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 05 жовтня 2018 року № 18-7797/16-18-СГ про надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, скасування рішення державного реєстратора Юнаківської сільської ради Сумського району Сумської області Колесник Яніни Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 12 грудня 2018 року, повернення земельної ділянки на користь держави з незаконного користування Фермерського господарства «Сівагро» та розподілу судового збору скасувати.

У задоволенні позовних вимог Сумської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Сумської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Сівагро» про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 05 жовтня 2018 року № 18-7797/16-18-СГ про надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства відмовити.

Закрити провадження в справів частині позовних вимог Сумської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Сумської обласної державної адміністрації до Фермерського господарства «Сівагро» про скасування рішення державного реєстратора Юнаківської сільської ради Сумського району Сумської області Колесник Яніни Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 12 грудня 2018 року щодо реєстрації права оренди Фермерського господарства «Сівагро» та повернення земельної ділянки з незаконного користування Фермерського господарства «Сівагро».

У частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 24 жовтня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством«Сівагро»; скасування рішення державного реєстратора Юнаківської сільської ради Сумського району Сумської області Колесник Яніни Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 23 жовтня 2018 року, індексний номер: 43622438, та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності ОСОБА_1 ; повернення земельної ділянки на користь державиз незаконного володіння ОСОБА_1 рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 19 грудня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 25 червня 2024 року залишити без змін.

Стягнути з Сумської обласної прокуратури в дохід держави судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1135,00 гривень.

Стягнути із Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на користь Сумської обласної прокуратури 2837,50 гривень судових витрат.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Сумської обласної прокуратури 188,60 гривень судових витрат.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. СитнікСудді: В. М. Ігнатенко Є. В. Петров В. В. Пророк В. В. Сердюк