Ухвала

від 03.02.2025 по справі 369/14216/24

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/14216/24

Провадження №2/369/3242/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2025 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа Служба у справах дітей Боярської міської ради Київської області про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду перебуває вищевказана цивільна справа.

У січні 2025 року на адресу суду надійшла заява від позивача про забезпечення позову. Просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_2 забезпечити побачення та спілкування малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 з графіком побачень: 2-3 рази на тиждень, час та тривалість побачень в будні дні, з 17-00 годин з ночівлею, в помешканні батька, або за місцем його перебування, та поверненням дитини матері наступного дня з 8-00 11-00 годин ранку, час та тривалість побачень в вихідні дні з 9-00 годин ранку або після денного сну дитини, з ночівлею, в помешканні батька, або за місцем його перебування, та повернення дитини матері наступного дня з 8-00 11-00 годин ранку; в зв`язку з зайнятістю батька врахувати можливість спонтанних та незапланованих зустрічей дитини з батьком.

Місце організації побачень та повернення дитини погоджувати взаємно, по черзі.

Допускається можливість супроводу та допомоги в організації зустрічей дитини з батьком та повернення дитини матері дідусем та бабусею зі сторони батька.

Під час побачень та спілкування батька з дитиною не мають бути присутні матір та її родичі.

Умови і спосіб проведення часу, при зустрічі з дитиною, батько вирішує самостійно, враховуючи графік та інтереси дитини.

Також, батько має право на довготривалі зустрічі з дитиною з можливістю виїзду по території України та за кордон України з наданням необхідного дозволу від матері дитини, за умови надання матері детальної інформації щодо терміну, місця, умов перебування дитини з батьком.

Зустрічі, що припадають на святкові дні, день народження дитини, погоджуються взаємно або по черзі.

Підтверджування або скасування, або внесення зміни в графік побачень, зі сторони батька, передбачено шляхом листування через телеграм канал , або вайбер , або смс повідомлення.

Свою заяву мотивував тим, що предметом розгляду у даній справі є визначення місця проживання дитини. Вказав, що мати дитини чинить перешкоди та не надає можливості зустрічі з молодшим сином ОСОБА_4 та зустрічні зі старшим братом, не зважаючи на намагання батька організації зустрічей. Позивачем, як батьком дитини створені всі умови за місцем проживання для нормального розвитку сина. Необхідність вжиття заходів забезпечення позову про визначення місця проживання дитини обумовлена гострою необхідністю участі батька у вихованні та догляду за сином.

Враховуючи довго тривалість судового процесу відносно визначення місця проживання дитини з батьком, просив суд задовольнити заяву в повному обсязі.

Вивчивши зміст заяви про забезпечення позову, додатків до неї та матеріали справи, приходжу до висновку про те, що вказана заява підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 1, 6, 7, 11 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК Українидатою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За таких обставин, забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі №381/4019/18 зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суд має перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За змістом позовних вимог позивач просить суд: визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 , за місцем його проживання.

Відповідно до п. 4 та п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони у справі є батьками малолітнього ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 .

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звертався до служби у справах дітей Боярської міської ради Київської області з заявою щодо організації зустрічі між позивачем та сином ОСОБА_4 .

Також відповідно до матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до ВП №1 Фастівського РУП ГУНП в Київської області зі зверненням щодо наявного конфлікту між сторонами.

Відповідно до ст.17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Частиною 3 статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HANT v. UKRAINЕ, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Із матеріалів позовної заяви вбачається, що між батьками дитини склалися стосунки, які наразі позбавляють можливості батьку регулярно спілкуватися з дитиною та між батьками виник спір щодо місця проживання.

Відповідно до статті 141СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Вказана норма кореспондується із положеннями частини третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», в якій вказано, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі статтею 157СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Відповідно до частин першої і другої статті 15Закону України«Про охоронудитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що матір, яка наразі проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

Суд може обумовити побачення з дитиною у присутністю іншої особи лише в окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини.

У даному випадку обумовлення побачення з дитиною у присутністю іншої особи не є необхідним, адже жодних підстав для цього не встановлено і розумним та справедливим є врахування права батька на особисте спілкування з дитиною.

Будь-яких даних які б свідчили про те, що особисте спілкування батька з дитиною перешкоджало б нормальному розвитку, судом не встановлено.

У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з їх батьком повинно переважати над бажанням інших осіб, зокрема матері, обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із батьком. Навіть із метою запобігання втрати емоційного контакту батька з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи, який може бути тривалим, та вирішення питання про визначення місця проживання малолітньої дитини, застосування заходів забезпечення позову в спірних правовідносинах є виправданим.

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19 вказано, що у справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції правильно врахував, що зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері із її малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Аналогічну правову позицію Верховний Суд висловив і у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц.

У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21 вказано, що судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.

Про необхідність та важливість контакту дітей з кожним із батьків під час тривання судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дітей неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ.

Так, у рішенні від 04 вересня 2018 року «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» (заява № 6221/14) ЄСПЛ вважав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі, зі встановленням графіку відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, а тому допустимим є встановлення такого графіку до закінчення розгляду справи по суті, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до його приватного i сімейного життя.

Застосування судом відповідного заходу забезпечення позову не порушить прав відповідача, оскільки забезпечення позову є процесуальною дією тимчасового характеру і не є вирішення позову по суті спору.

Враховуючи все вищевикладене, інтереси дитини, його вік, ставлення батька до дитини, суд приходить до висновку, що зустрічі батька з малолітньою дитиною будуть сприяти найкращим інтересам дитини. Заявлений позивачем даний вид забезпечення позову є співмірним заходом забезпечення заявленого позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову обґрунтована, оскільки задоволення цієї заяви не вирішить спір по суті, а лише забезпечить збереження відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з батьком, незважаючи на тривалість розгляду справи.

А тому, з урахуванням фактичного місця проживання дитини, з метою запобігання втрати емоційного контакту батька з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання дитини, вважає за можливе в порядку забезпечення позову, визначити час спілкування малолітньої дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 кожну суботу з 09:00 годин до 10:00 години неділі та кожний вівторок з 17 години до 11:00 години середи, а також інші дні за попередньою домовленістю сторін за місцем проживання ОСОБА_1 без присутності матері ОСОБА_2 , з урахуванням графіку навчання та тренувань дитини.

Разом з тим інша частина заяви про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки фактично є вирішенням спору між батьками щодо участі батька у вихованні дитини.

Враховуючи викладене заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-154, 353-355 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа Служба у справах дітей Боярської міської ради Київської області про визначення місця проживання дитини, задовольнити частково.

Визначити час спілкування малолітньої дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 кожний вівторок з 17:00 год. до 11:00 год. середи та кожну суботу з 09:00 год. до 10:00 год. неділі, а також інші дні за попередньою домовленістю сторін за місцем проживання ОСОБА_1 без присутності матері ОСОБА_2 та зобов`язати матір передавати дитину ОСОБА_3 , його батьку ОСОБА_1 .

В іншій частині відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ