Ухвала

від 11.09.2024 по справі 757/40499/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/40499/24-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

підозрюваної ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві провадження за клопотанням прокурора другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладних на підозрювану у кримінальному провадженні № 62024000000000768 від 31.08.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що Слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000768 від 31.08.2024 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

В ході здійснення досудового розслідування встановлено, що на територію України 07.02.2018 був ввезений літак цивільної авіації Boeing 737-400, реєстраційний номер UR-COI, серійний номер 24550, 1989 р.в., який на підставі договору оперативного лізингу належить на праві користування ТОВ «ЯнЕір» ЛТД (код ЄДРПОУ 38267160), про що оформлено митну декларацію № UA125100/2018/361196. Вказаний літак, на підставі ст. 105 МКУ було поміщено в митний режим «тимчасового ввезення». Під час митного оформлення до пакету документів декларантом було додано рахунок-проформу № 602 від 07.02.2018, відповідно до якого вартість даного товару становить - 3 млн. доларів США, вказану суму визначено в графі 42 декларації як митну вартість товару, а також у графах 12 та 45 визначено митну вартість у національній валюті України - 82 382 598 грн.

В подальшому, 12.12.2019 вищезазначений літак Boeing 737-400 вивезено за межі митної території України в режимі «реекспорту» за митною декларацією № UA100290/2019/373681, відповідно до якої, митна вартість товару також становить 3 млн. дол. США.

Наступного дня, 13.12.2019, літак цивільної авіації Boeing 737-400, реєстраційний номер UR-COI, серійний номер 24550, ввезений на територію України, а саме до аеропорту «Бориспіль», що підтверджується митною декларацією № UA100290/2019/373737.

Під час митного оформлення митної декларації № UA100290/2019/373737 від 13.12.2019 до пакету документів декларантом було додано інвойс (рахунок-фактура) № 1312 від 13.12.2019, відповідно до договору оперативного лізингу повітряного транспорту № 73/1 від 30.03.2017, відповідно до якого вартість даного товару становить - 250 тис. доларів США, вказану суму визначено в декларації як митну вартість товару.

При оформленні митної декларації № UA100290/2019/373737 уповноваженою особою митниці, всупереч вимог чинного законодавства, не здійснено перевірку митної вартості товару, що декларується, а також відповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу та здійснено оформлення митної декларації, із визначеною митною вартістю літака - 250 тис. дол. США.

У період вчинення інкримінованого стороною обвинувачення кримінального правопорушення, а саме у період з 31.05.2021 по 04.08.2021, перебуваючи на посадах: головного державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Житомир-центральний» Київської митниці Державної митної служби України та, в подальшому, на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення «Житомир» митного поста «Житомир-центральний» Житомирської митниці Держмитслужби, постійно виконуючи функції представника влади, являючись службовою особою і, відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державний захист суддів, працівників апарату суду і працівників правоохоронних органів» будучи працівником правоохоронного органу, ОСОБА_5 була зобов`язана суворо дотримуватися вимог Конституції України та норм чинного законодавства.

Внаслідок неналежного виконання свої службових обов`язків з боку ОСОБА_5 та, як наслідок, сплати ТОВ «ЯнЕір» ЛТД неправильно нарахованої суми митних платежів, Державному бюджету України спричинені матеріальні збитки на суму 1 330 584 грн., які більш ніж в 250 разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян та, відповідно до пункту 4 Примітки до статті 364 Кримінального кодексу України, є тяжкими наслідками.

09.07.2024 ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.07.2024 до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов?язання, зобов?язавши підозрювану прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою та покласти на неї такі обов?язки: повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із іншими підозрюваними ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , свідком ОСОБА_10 та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого їй злочину; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в?їзд в Україну.

31.08.2024 прокурором у кримінальному провадженні у відповідності до ч. 1 ст. 290 КПК України зібрані під час досудового розслідування докази були визнані достатніми для складання обвинувального акту підозрюваних та надано доручення слідчому про повідомлення сторонам кримінального провадження про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження.

Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, підтверджуються зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: листом ВБКОЗ УСБУ в Житомирській області від 18.10.2021 № 57/3-6906, що надійшов для розгляду в порядку ст. 214 КПК України, із інформацією про можливе вчинення кримінальних правопорушень службовими особами відділу митного оформлення №1 митного поста «Житомир» Київської митниці Держмитслужби; протоколом огляду від 10-11.04.2024 щодо аналізу інформації з АСМО «Інспектор», а саме митних декларацій; довідкою спеціаліста № 271 від 28.05.2024; висновком судово-економічної експертизи № 548/24-25 від 20.06.2024; копіями митних декларацій, що оформлені із порушенням вимог чинного законодавства; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; іншими матеріалами досудового розслідування у своїй сукупності.

В обґрунтування поданого клопотання слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а тому просить застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладення на неї обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, та просила задовольнити, посилаючись на викладені у ньому підстави.

Підозрювана та її захисник заперечували щодо задоволення клопотання, посилаючись на необґрунтованість ризиків зазначених у клопотанні.

Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 цього Кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

При цьому, суд ураховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, але, зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.

Так, у п. 32 справи «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, Series А, № 182) від 30 серпня 1990 року зазначено, що обґрунтована підозра це коли існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

На думку суду, обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах, та одночасно враховує, що вказане було встановлено судами при ухваленні рішення про застосування запобіжного заходу та при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу.

Так, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.

Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку дії покладених на підозрюваного обов`язків повинно окрім іншого містити виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали, оцінка чого надана слідчим суддею вище, а по-друге виклад обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики.

Наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами (рішення ЄСПЛ «Клішин проти України», № 30671/04).

Відповідно до ч.7 ст.194 КПК України обов`язки, передбачені частиною п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

У відповідності до вимог п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Згідно із ч. 3 ст. 219 КПК України строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 цього Кодексу, не включаються у строки досудового розслідування.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Прокурор вказує, що з огляду на те, що приписи ст. 290 КПК України наразі не виконано, у зв`язку з необхідністю одночасного ознайомлення підозрюваної та її захисника, що робить процес ознайомлення з матеріалами тривалим у часі, а ризики, які обумовлювали необхідність продовження строку дії застосованого до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, продовжують існувати, є необхідність у продовженні строку дії запобіжного заходу.

Разом з тим, під час розгляду клопотання прокурором не було доведено те, що існують ризики які б слугували підставою для продовження строку дії застосованого до підозрюваної запобіжного заходу.

Доказів того, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, інших учасників кримінального провадження, а також знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчому судді не надано. Твердження з приводу існування таких ризиків є сумнівними, з урахуванням встановлених обставин вчинення кримінального правопорушення та даних, які характеризують особу підозрюваного, та як наслідок розцінюється як домисел, оскільки будь-яких доказів на підтвердження вказаного слідчому судді не надано, а тому такі твердження є лише припущеннями слідчого.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Особисте зобов`язання полягає у покладені на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені ст. 194 цього Кодексу.

Долучені до клопотання докази, містять дані виключно щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 , інкримінованого діяння, однак не містять обґрунтованих доказів стосовно наявності ризиків вказаних у клопотанні, передбачених ст. 177 КПК України, які б передбачали застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу» (аналогічні справи - «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови»).

Крім того, дане твердження кореспондується з рішенням Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп / 2003, згідно з яким тяжкість злочину законом не визначається як обов`язкова підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту.

Враховуючи викладені обставини та норми законодавства слідчий суддя приходить висновку, що прокурор не обґрунтував та в судовому засіданні не довів обставини, які б свідчили про наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України.

Разом з тим, на ОСОБА_5 , як підозрювану у вказаному кримінальному проваджені, безпосередньо покладаються обов`язки передбачені ч. 7 ст. 42 КПК України, які він відповідно до свого процесуального статусу зобов`язаний виконувати, а саме:

1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;

2) виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.

Одночасно слідчий суддя звертає увагу на тривалість здійснення досудового розслідування, а як встановлено в судовому засіданні воно розслідується протягом тривалого проміжку часу, а також те що на даний час, в даному кримінальному провадженні триває виконання вимог ст. 290 КПК України, тобто вказане навпаки свідчить, що мета застосування запобіжного заходу досягається без його застосування, а тому слідчий суддя приходить переконання, що у задоволенні клопотання слідчого слід відмовити.

Питання щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення та правильності кваліфікації її дій слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - залишити без задоволення.

Ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню.

Слідчий суддя ОСОБА_1