Ухвала

від 30.01.2025 по справі 757/59229/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/59229/24-к

пр. 1-кс-3493/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах Акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28.12.2016 року у справі № 761/46136/16-к, у кримінальному провадженні № 42016101100000420 від 23.12.2016 року, -

В С Т А Н О В И В :

09.12.2024 року до провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах Акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28.12.2016 року у справі № 761/46136/16-к, у кримінальному провадженні № 42016101100000420 від 23.12.2016 року.

Просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28.12.2016 року у справі № 761/46136/16-к, зокрема на нерухоме майно, а саме: виробничий корпус (літера А), загальною площею 12 926, 5 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 60, що належить на праві приватної власності Акціонерному товариству «Інститут транспорту нафти» (код ЄДРПОУ: 00148429).

В обґрунтування поданого клопотання зазначає, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016101100000420 від 23.12.2016 року було об`єднано із кримінальним провадженням №22016101110000121 від 17.06.2016 року, яке 15.11.2019 року було закрито у зв`язку із відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 375 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, що підтверджується листом Київської міської прокуратури №31/3-1820ВИХ-21 від 06.08.2021 року, а відтак, оскільки відпала потреба, наявні підстави якими законодавець зумовлює скасування накладеного арешту.

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 подала заяву про розгляд справи у її відсутність, клопотання про скасування арешту майна підтримала у повному обсязі, посилаючись на викладені у ньому підстави.

Прокурор у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про дату та час розгляду клопотання був повідомлений належним чином.

За таких обставин, слідчий суддя розглянув клопотання у відсутність учасників судового провадження на підставі ст. 26 КПК України.

Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Таким чином, виходячи з наведених положень ст. 174 КПК України, питання про скасування арешту розглядається слідчим суддею за відповідним зверненням осіб, визначених частиною першої цієї статті.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016101100000420 від 23.12.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 375 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28.12.2016 у справі №761/46136/16-к задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №10 м. Києва ОСОБА_5 про арешт майна, та накладено арешт на нерухоме майно, що належить ПАТ «Інститут транспорту нафти» (код ЄДРПОУ 00148429), а саме: на виробничий комплекс (літера А), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців 60, загальною площею 12 926,5 кв.м.

Накладаючи арешт на майно, слідчий суддя виходив з того, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просить накласти арешт прокурор, відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, а тому є підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів.

Як визначено ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A №98).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

У своєму клопотанні адвокат ОСОБА_3 зазначає, що кримінальне провадження № 42016101100000420 від 23.12.2016 року було об`єднано із кримінальним провадженням №22016101110000121 від 17.06.2016 року, яке 15.11.2019 року було закритона підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. На підтвердження зазначеного, адвокатом долучено лише лист надісланий Київською міською прокуратурою №31/3-1820ВИХ-21 від 06.08.2021 року.

Одночасно із цим, слідчий суддя зазначає, що період досудового розслідування у Кримінальному процесуальному кодексі України визначений двома моментами - початком і кінцем. Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Отже, закінчення досудового розслідування закон пов`язує з постановленням процесуального рішення - постанови про закриття кримінального провадження, або вчинення комплексу процесуальних дій, пов`язаних з направленням до суду обвинувального акта або відповідного клопотання.

Таким чином, належним доказом закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні провадження № 42016101100000420 від 23.12.2016 року є постанова про закриття провадження, а не наданий представником власника майна - адвокатом ОСОБА_3 лист - відповідь на запит щодо надання інформації.

При цьому, адвокатом не надано слідчому судді копію постанови про закриття кримінального провадження № 42016101100000420 від 23.12.2016 року.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 284 КПК України копія постанови слідчого про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв`язку з незаконністю чи необґрунтованістю. Постанова слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження також може бути скасована прокурором за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 60 КПК України, заявник має право отримати інформацію про закінчення досудового розслідування. Вказана норма кореспондується з ч. 6 ст. 284 КПК України, відповідно до якої копія постанови слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору, вказаний обов`язок покладено на слідчого чи дізнавача.

Разом з тим, до матеріалів справи не долучено доказів, що слідчим була винесена постанова про закриття кримінального провадження № 42016101100000420 від 23.12.2016 року.

Таким чином, слідчим суддею не встановлено, що кримінальне провадження № 42016101100000420 від 23.12.2016 року є закритим, постанова про закриття не була оскаржена, та чи в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення як арешт відпала потреба, у зв`язку з чим клопотання про скасування арешту не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 174, 284, 303, 305-307, 309 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах Акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28.12.2016 року у справі № 761/46136/16-к, у кримінальному провадженні № 42016101100000420 від 23.12.2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_6