Постанова

від 23.01.2025 по справі 537/1919/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/1919/23 Номер провадження 22-ц/814/147/25Головуючий у 1-й інстанції Хіневич В.І. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Чумак О.В.,

судді: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

за участю секретаря Галушко А.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційноюскаргою Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагоннобудівний завод" на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 березня 2024 року, повний текст рішення складено 11 березня 2024 року, та надодаткове рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 березня 2024 року, по справіза позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2023 року адвокат Артюх А.П. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до місцевого суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод», в якому просить визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів ОСОБА_1 поважними та поновити йому строк для подання позовної заяви про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за період з 09 листопада 2021 року по 18 липня 2022 року включно; визнати незаконним та скасувати наказ № Ю2-ОС від 04.02.2022 року, виданий ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», яким ОСОБА_1 звільнено з посади директора виробництва ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» на підставі п.4 ч.1ст. 40 КЗпП України. Поновити ОСОБА_1 на посаді директора виробництва ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» з 09.11.2021 року; стягнути з ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 09 листопада 2021 року по 18 липня 2022 року включно.

В обґрунтуванні позову вказала, що позивач з 30.09.2020 року по теперішній час перебуває на військовій службі за контрактом у В/Ч НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 .

03.04.2023 року за адресою реєстрації ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) надійшов поштовий конверт від підприємства відповідача, вмістом якого був лист-відповідь за № 49-69/87 від 22.03.2023 року на заяви ОСОБА_1 , які надійшли до канцелярії підприємства 22.02.2023 року.

Згідно відповіді за № 49-69/87 від 22.03.2023р. ОСОБА_1 за здійснення прогулів було звільнено з підприємства ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» 09.11.2021 р. згідно до наказу № 102-ОС від 04.02.2022р. на підставі п.4 ч.1ст. 40 КЗпП України.

З наказом № 102-ОС від 04.02.2022р. позивача ОСОБА_1 ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» не знайомив, за місцем реєстрації ОСОБА_1 будь-які поштові повідомлення не надходили, про існування наказу останній дізнався 03.04.2023р., коли його дружина надіслала йому на мобільний додаток Вайбер лист від ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» за вих № 49-69/87.

Оскільки про існування наказу № 102-ОС від 04.02.2022р. позивачу ОСОБА_1 стало відомо лише 03.04.2023р., а також зважаючи, що останній з 30.09.2020р. по теперішній час перебуває на військовій службі за межами міста Кременчука Полтавської області, вважає, що строк для звернення до суду пропущений останнім з поважних причин.

Сторона позивача вважає наказ № 102-ОС від 04.02.2022р. незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Посилається на те, що з 13.07.2015 року позивач працював на посаді директора виробництва ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», а наказом № 354 від 25.09.2020 року його звільнено з посади директора виробництва за систематичне невиконання обов`язків, покладених трудовим договором відповідно до п.3 ч.1ст. 40 КЗпП України.

Під час звільнення ОСОБА_3 за п.3 ч.1ст. 40 КЗпП Українивідповідач ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» був обізнаний, що позивач з 30.09.2020 року по теперішній час перебуває на військовій службі за контрактом у В/Ч НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 . Копії відповідних документів маються у відповідача.

Не погодившись з наказом № 354 від 25.09.2020 року про звільнення з посади директора виробництва за систематичне невиконання обов`язків, покладених трудовим договором відповідно до п.3 ч.1ст. 40 КЗпП Українипозивач звернувся до суду.

08.11.2021 року Крюківським районним судом м. Кременчука по цивільній справі № 537/3647/20 було задоволено позов ОСОБА_3 до ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 03.03.2022 року апеляційну скаргу ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» судом було залишено без задоволення, а рішення Крюківського районного суду від 08.11.2021 року по справі № 537/3647/20 без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.11.2022 року у справі № 537/3647/20 (провадження 61-3526св22) касаційну скаргу акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод», залишено без задоволення. Ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 08.11.2021 року, рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 08.11.2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03.03.2022 року залишено без змін.

12.11.2021 року представник позивача адвокат Артюх А.П. звернулась до Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з заявами та оригіналами виконавчих листів щодо відкриття виконавчого провадження в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

16.11.2021 року Крюківським відділом державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) були винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень:

-№ 67526940 (щодо негайного поновлення ОСОБА_1 на посаді директора виробництва ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод»);

-№ 67526762 (щодо негайного виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати за один місяць).

Відповідно до інформації про виконавче провадження № 67526940 фактичне повне виконання рішення Крюківського районного суду м. Кременчука по цивільній справі № 537/3647/20 про поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді директора виробництва ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» було виконане 30.05.2022р.

25.11.2021 ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» повідомляє Крюківський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про те, що у жовтні 2020 року на підприємстві було проведено реорганізацію, внаслідок якої зі структури управління ПАТ «КВБЗ» було виведено посаду директора з виробництва (наказом № 319 від 26.10.2020р.) та, враховуючи дані обставини, поновити ОСОБА_1 саме на посаді директора з виробництва на даний час не можуть, у зв`язку з відсутністю даної посади у структурі управління підприємства, у зв`язку з чим просить державного виконавця звернутися до суду за роз`ясненням стосовно того, яким чином ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» повинен виконати рішення суду в виконавчому провадженні № 67526940 від 16.11.2021р.

09.12.2021 року в зв`язку з невиконанням рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 08.11.2021 року по цивільній справі № 537/3647/20 представник Мельника адвокат Артюх А.П. звернулася до відділення поліції № 1 Кременчуцького районного управління поліції ГУНП в Полтавській області з заявою про кримінальне правопорушення по факту неправомірних дій посадових осіб ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», що полягали у невиконанні рішення суду про поновлення на роботі Мельника С.В. та виплати заробітної плати за один місяць.

Відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР 09.12.2021 року за № 12021170530000629 за правовою кваліфікацією ч.2ст. 382 КК України та розпочато досудове розслідування.

24.06.2022 року відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР 24.06.2022 року за № 12021170530000629 за правовою кваліфікацією ч.1ст.366 КК Українита також розпочато досудове розслідування.

Враховуючи вказане, вважає, що на момент видачі відповідачем ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» оскаржуваного наказу № 102-ОС від 04.02.2022 року позивач ОСОБА_1 не був поновлений на посаді директора виробництва ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», а тому у ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» взагалі були відсутні підстави для винесення наказу № 102-ОС від 04.02.2022 року.

РішеннямКрюківськогорайонного судум.Кременчука Полтавськоїобласті від04березня 2024року позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку - задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ №102-ОС від 04.02.2022 року, виданий ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», яким ОСОБА_1 звільнено з посади директора виробництва ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» на підставі п.4 ч.1ст. 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора з виробництва ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» з 09.11.2021 року.

Стягнуто з ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» (код ЄДРПОУ 05763814, адреса: Полтавська область, м. Кременчук, вул. І. Приходька 139), на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 09 листопада 2021 року по 18 липня 2022 року включно.

Стягнуто з ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» (код ЄДРПОУ 05763814, адреса: Полтавська область, м. Кременчук, вул. І. Приходька 139) на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 32 300,00 грн.

Стягнуто з ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» (код ЄДРПОУ 05763814, адреса: Полтавська область, м. Кременчук, вул. І. Приходька 139) на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1073,60 грн.

Додатковим рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 березня 2024 року допущено негайне виконання рішення суду від 04.03.2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць.

Додатковим рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 вересня 2024 року стягнуто з ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 09 листопада 2021 року по 18 липня 2022 року включно у розмірі 342172,16 грн., з наступним вирахуванням із цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

На вказані рішення суду першої інстанції від 04.03.2024 та 25.03.2024 ПАТ "Крюківський вагоннобудівний завод" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення суду у цій справі та повністю відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на необґрунтованість висновків суду першої інстанції, які здійснені з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Посилається на те, що суд безпідставно вважає, що ані у позивача, ані у його представника не було жодних трудових зобов`язань перед апелянтом і позивач не зобов`язаний приступати до роботи, на яку поновився, а також не зобов`язаний повідомляти апелянта про поважність причин відсутності на роботі.

Вказує, що поза увагою суду залишилося те, що відповідач на виконання рішення суду по справі №537/3647/20 від 08.11.20 видав наказ №841-ОС від 09.11.21, створив умови для виконання позивачем трудових обов`язків, але останній всупереч нормам Кодексу законів про працю України не сумлінно та недобросовісно всупереч вимог трудової дисципліни не повідомив роботодавця про неможливість виконання ним трудових обов`язків з поважних причин.

На думку апелянта суд безпідставно взяв до уваги посилання позивача про те, що про рішення суду він дізнався 08.11.2021 від представника, однак не мав можливості з`явитися до підприємства для належного ознайомлення з наказом про поновлення на роботі та негайно приступити до роботи, так як був призваний на військову службу до лав ЗСУ по контракту від 23.09.2020 строком на три роки, про що було достеменно відомо відповідачу.

Звертає увагу на те, що позивач безпосередньо приймав участь майже у всіх судових засіданнях, після винесення рішення по справі наступного дня прибув до підприємства та надав трудову книжку для внесення відповідного запису про поновлення його на роботі. Отже у відповідача були всі підстави сумніватися про перебування позивача у лавах ЗСУ, оскільки останній регулярно перебував/проживав за місцем реєстрації у м. Кременчуці.

Після поновлення позивача на роботі відповідач належним чином намагався повідомити позивача про необхідність приступити до виконання трудових обов`язків чи надати на адресу підприємства відповідні документи, актуальні на той момент щодо поважності причин не появи на робочому місці та за місцем реєстрації позивача підприємство направило листа від 20.01.2022 за № 49-69/15/1 із копією наказу про поновлення.

Вважає висновки суду щодо неналежного повідомлення позивача про поновлення на роботі необґрунтованими.

Зазначає, що жодними нормативними документами не передбачено обов`язок роботодавця здійснювати розшук працівника для вручення йому наказу та складання акту в разі його відсутності, тому висновки суду про не вчинення відповідачем всіх передбачених дій з метою вручення наказу про поновлення позивача на роботі є помилковими.

Вважає доведеним факт відправлення відповідачем на адресу позивача засобами поштового зв`язку наказу №102-ОС від 04.02.2022 про звільнення останнього.

Суд безпідставно не взяв до уваги те, що з незалежних від апелянта причин майже півроку розглядались заяви державного виконавця про роз`яснення рішення суду від 08.11.2021 по справі № 537/3647/20, у зв`язку з чим апелянт надав копію наказу №841-ОС від 09.11.21 про поновлення позивача до виконавчої служби, саме після винесення судом відповідних роз`яснень.

Враховуючи наявність відкритого кримінального провадження щодо апелянта ця обставина змушувала останнього дочекатися роз`яснення рішення суду та перевірити, чи відповідає вимогам законодавства виданий ним 09.11.2021 наказ №841-ОС.

Апелянт стверджує, що позивач чи його представник повинні були знати про звільнення з підприємства ще у 2022 році.

Також апелянт не погоджується з додатковим рішенням суду про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 32300 грн, та вважає розмір витрат нерозумним, нереальним, необґрунтованим і неспіврозмірним часу та обсягу надання правничої допомоги.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник позивача адвокат Артюх А.П. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно із ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційноїінстанції залишаєапеляційну скаргубез задоволення,а судоверішення беззмін,якщо визнає,що судпершої інстанціїухвалив судоверішення здодержанням нормматеріального іпроцесуального права.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 13.07.2015 року працював на посаді директора виробництва ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод».

Наказом № 354 від 25.09.2020 року позивача було звільнено з посади директора виробництва за систематичне невиконання обов`язків, покладених трудовим договором відповідно до п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Не погодившись з наказом № 354 від 25.09.2020 року про звільнення з посади директора виробництва за систематичне невиконання обов`язків, покладених трудовим договором відповідно до п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 завернувся до суду з відповідним позовом.

08.11.2021 року рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука позов ОСОБА_1 до ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 03.03.2022 року апеляційну скаргу ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» судом залишено без задоволення, а рішення Крюківського районного суду від 08.11.2021 року по справі № 537/3647/20- без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.11.2022 року у справі № 537/3647/20 (провадження 61-3526св22) касаційну скаргу акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод», залишено без задоволення. Ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 08.11.2021 року, рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 08.11.2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03.03.2022 року залишено без змін.

При цьому під час розгляду судами вказаної вище цивільної справи було встановлено, що на час звільнення ОСОБА_1 за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України відповідачу ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» було відомо, що він з 28.09.2020 року по теперішній час перебуває на військовій службі за контрактом у в/ч НОМЕР_2 АДРЕСА_1 , що підтверджувалось відповідними документами.

12.11.2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Артюх А.П. звернулась до Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з заявами та оригіналами виконавчих листів щодо відкриття виконавчого провадження в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

16.11.2021 року Крюківським відділом державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) були винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень:

№ 67526940 (щодо негайного поновлення ОСОБА_1 на посаді директора виробництва ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод»);

№ 67526762 (щодо негайного виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати за один місяць).

25.11.2021 року ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» повідомив Крюківський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про те, що у жовтні 2020 року на підприємстві було проведено реорганізацію внаслідок якої зі структури управління ПАТ «КВБЗ» було виведено посаду директора з виробництва (наказом № 319 від 26.10.2020р.) та враховуючи дані обставини поновити ОСОБА_1 саме на посаді директора з виробництва на даний час не мають можливості, у зв`язку з відсутністю даної посади у структурі управління підприємства, а тому прохали державного виконавця звернутися до суду за роз`ясненням стосовно того, яким чином ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» повинен виконати рішення суду в виконавчому провадженні № 67526940 від 16.11.2021р.

Відповідно до інформації про виконавче провадження № 67526940 фактичне повне виконання рішення Крюківського районного суду м. Кременчука по цивільній справі № 537/3647/20 про поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді директора виробництва ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» було здійснено 30.05.2022р.

09.12.2021 року в зв`язку з невиконанням рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 08.11.2021 року по цивільній справі № 537/3647/20 представник Мельника - адвокат Артюх А.П. звернулася до відділення поліції № 1 Кременчуцького районного управління поліції ГУНП в Полтавській області з заявою про кримінальне правопорушення. По факту неправомірний дій посадових осіб ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», що полягали у невиконанні рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 та виплати заробітної плати за один місяць. Відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР 09.12.2021 року за № 12021170530000629 за правовою кваліфікацією ч.2 ст. 382 КК України та розпочато досудове розслідування. 24.06.2022 року були внесені відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР 24.06.2022 року за № 12021170530000629 за правовою кваліфікацією ч.1 ст.366 КК України та також розпочато досудове розслідування.

Також місцевим судом встановлено, що наказом №102-ОС від 04.02.2022 року, ОСОБА_1 звільнено з посади директора виробництва ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення його на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином не повідомив позивача про видачу наказу про поновлення його на роботі та не допустив позивача до виконання своїх обов`язки. Звільнивши ОСОБА_1 з роботи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогул, відповідач не врахував, що позивач проходив військову службу за контрактом у ЗСУ, що було відомо роботодавцеві.

Також місцевий суд, встановив, що фактично рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 08.11.2021 року про поновлення ОСОБА_1 було виконане 30.05.2022, тому він не міг бути звільненим за прогули 04.02.2022 року.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно із статтею 147 КЗпП Україниза порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогул, під яким розуміється відсутність на робочому місці без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня, за своєю правовою природою є порушенням трудової дисципліни (дисциплінарним проступком), під яким варто розуміти невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У пунктах 22, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1,148,149 КЗпП Україниправила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першоїстатті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Таким чином, визначальними факторами для вирішення питання про законність звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.

Законодавством не визначено перелік обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за пунктом 4 частини першоїстатті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази з числа передбачених ЦПК України.

Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 25 січня 2023 року у справі № 734/2607/20 (провадження № 61-10371св22); від 29 березня 2023 року у справі № 369/14257/18 (провадження № 61-11188св20).

Як зазначалось вище і це підтверджується матеріалами справи, рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08.11.2021 року, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 08.11.2021 року та постановою Верховного Суду від 03.11.2022 позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагоннобудівний завод" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задоволено.

16.11.2021 року Крюківським відділом державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) були винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень: № 67526940 (щодо негайного поновлення ОСОБА_1 на посаді директора виробництва ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод»); № 67526762 (щодо негайного виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати за один місяць).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові КЦС ВС від 30.05.2023 № 297/1013/22, згідно з частиною сьомою статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника. Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент поновлення позивача на роботі за рішенням суду) рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків.

При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Відповідно до наказу № 841-ОС від 09.11.2021 ОСОБА_1 поновлено на посаді директора виробництва з 25.09.2020 у відповідності до рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 08.11.2021. Разом з тим матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що з цим наказом позивач ОСОБА_1 був ознайомлений та допущений до виконання попередніх обов`язків.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до листа Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагоннобудівний завод" від 11.05.2022 вих № 49-69/162, направленого на адресу Крюківського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), відповідач повідомив виконавчу службу про неможливість виконати рішення Крюківського районного суду, оскільки відбувається процедура оскарження. З цих підстав, відсутня можливість надати копію наказу про поновлення ОСОБА_1 на роботу. Також відповідач акцентує увагу, що в рішенні суду чітко не зазначено на яку посаду ПАТ «КВБЗ» повинен поновити ОСОБА_1 , оскільки внаслідок реорганізації зі структури управління ПАТ «КВБЗ» виведено посаду директора з виробництва з 26.10.2020 р., що викликає труднощі при його виконанні.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач ОСОБА_1 не був обізнаний про наявність наказу про поновлення його на роботі та не був допущений до виконання покладених на нього обов`язків.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач та його представник були присутні у судових засіданнях при розгляді справи про поновлення на роботі, тому їм було відомо про ухвалене рішення і ОСОБА_1 мав можливість з`явитися на роботу, надати трудову книжку для внесення запису про поновлення його на роботі та приступити до виконання своїх обов`язків, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони базуються на припущеннях, та не підтверджуються належними та допустимими доказами. Крім того, відповідачу було відомо, що позивач з 30.09.2020 проходить військову службу за контрактом. Вказана обставина досліджувалась при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 про визнання незаконними наказів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати (справа № 537/3647/20). Копія довідки військової частини НОМЕР_1 від 13.04.2021 № 516 про проходження ОСОБА_1 військової служби за контрактом у в/ч НОМЕР_1 та копія контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України, підписаного ОСОБА_1 23.09.2020 на строк три роки містилась в матеріалах цивільної справи № 537/3647/20, що встановлено постановою Полтавського апеляційного суду від 03.03.2022 у цій справі.

Як зазначалось вище, наказом Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагоннобудівний завод" № 102-ОС від 04.02.2022 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади директора виробництва за здійснення ним прогулів без поважних причин на підставі ч. 4 ст. 40 КЗпП України.

Підставою звільнення позивача з роботи стала відсутність його на роботі з 09.11.2021 по день видачі наказу.

Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу, за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом, у тому числі, шліхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до закінчення або до дня фактичного звільнення зберігається місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, тощо, у яких вони працювали на час призову.

Як установлено судом і це підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 перебував на військовій службі за контрактом строком на три роки у в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_1 з 30.09.2020 року в зв`язку з чим з поважних причин не міг бути присутній на робочому місці. Тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що його звільнення з підстав п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогули є незаконним, в зв`язку з чим він підлягає поновленню на роботі із стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі ст. 235 КЗпП України, з врахуванням змін, внесених ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-1Х.

Посилання відповідача у доводах апеляційної скарги на те, що позивач не повідомив роботодавця про причини своєї відсутності на робочому місці не заслуговують на увагу, оскільки судом встановлено, що відповідачу було відомо про проходження позивачем ОСОБА_1 військової служби з 30.09.2020. Жодних доказів на спростування вказаної обставини ним не надано. Натомість представником відповідача в додатках до відзиву на позовну заяву від 10.07.2023 надана копія заяви ОСОБА_1 на ім`я голови правління ПАТ «КВБЗ» від 27.12.2021, в якій позивач зазначає, що він з 30.09.2020 проходить службу в Збройних Силах України, про що у відділі кадрів маються відповідні докази.

Крім того, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо пропуску позивачем строк звернення до суду, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 233 КЗпП, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Згідно з вимогами статті 234 КЗпП України (в редакції на час звільнення) у разі пропуску з поважних причин строків, установленихстаттею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Частиною 1 лави Х1Х Прикінцевих Положень КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Приймаючи до уваги те, що наказ про звільнення позивача з роботи у визначені ст. 47 КЗпП України строки не був вручений ОСОБА_1 , а також положення ч. 1 глави Х1Х Прикінцевих Положень КЗпП України, колегія суддів вважає, що строк звернення ОСОБА_1 із позовною заявою не є пропущеним.

Також колегія суддів, не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо безпідставності стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у визначеному судом розмірі, оскільки їх розмір завищений та неспіврозмірний, з огляду на наступне.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були понесені фактично, а їхній розмір є обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (Див. рішення «Лавентс проти Латвії» («Affaire Lavents c. Lettonie»), заява №58442/00 § 154).

Розмір витрат на правничу допомогу, надану позивачу ОСОБА_1 адвокатом Артюх А.П., при розгляді цієї справи, доведений належними і допустимими доказами, які містяться у справі, а також співмірний із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Рішення та додаткове рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів апеляційного суду не встановлені.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 368, 374, 375, 382-384,389 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагоннобудівний завод" залишити без задоволення.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 березня 2024 року та додаткове рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст рішення складено 28 січня 2025 року.

Головуючий суддя О.В.Чумак

Судді Ю.В.Дряниця

Л.І.Пилипчук