Постанова

від 04.02.2025 по справі 702/1029/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/120/25Головуючий по 1 інстанціїНомер првадження 22-ц/821/118/25 Номер првадження 22-ц/821/119/25 Номер првадження 22-ц/821/117/25 Номер првадження 22-ц/821/121/25 Справа №702/1029/23 Категорія: Жежер Ю.М. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. судді секретарКарпенко О.В.., Сіренко Ю.В. Любченко Т.М.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 14.10.2024 (повний текст складено 18.10.2024, суддя в суді першої інстанції Жежер Ю.М.) у цивільній справі за первісним позовом КП «Теплокомуненерго» м. Монастирище до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення боргу за спожиті послуги та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до КП «Теплокомуненерго» м. Монастирище, ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про захист прав споживачів,

в с т а н о в и в :

у грудні 2023 року КП «Теплокомуненерго» м. Монастирище звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з кожного окремо по 9 957,70 грн. боргу за спожиті житлово-комунальні послуги пропорційно до розміру частки власності кожного з відповідачів у квартирі АДРЕСА_1 , та стягнути із відповідачів на користь позивача судовий збір в розмірі по 671,00 грн. з кожного.

Вказує, що позивачем надаються послуги з постачання теплової енергії та з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 , в тому числі і для квартири АДРЕСА_3 , власниками якої є відповідачі (по 1 / 4 частці кожен).

Особовий рахунок на послуги з постачання теплової енергії за вказаною адресою на ім`я ОСОБА_3 , однак між сторонами договору про надання послуг не укладено - у період проведення кампанії з укладення договорів працівники підприємства не застали ОСОБА_3 вдома. Листом від 06.11.2023 підприємство направило ОСОБА_3 два екземпляри договору, який залишено останньою без розгляду.

ОСОБА_3 та інші відповідачі, як споживачі комунальних послуг, свій обов`язок з їх оплати не виконують, що обумовило виникнення заборгованості у сумі, заявленій до стягнення в цій справі, яку вирахувано із застосуванням встановлених тарифів. Борг утворився за період з 01.01.2021 по 31.10.2023. Позивач зазначає, що квартиру відповідачів не відключено від централізованого теплопостачання.

У свою чергу відповідач ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом, яким просив визнати рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 , оформлені протоколом зборів співвласників від 23.09.2020, незаконним та недійсним; визнати борг з надання послуг з постачання теплової енергії за період з 01.01.2021 по 31.10.2023 по квартирі АДРЕСА_1 , в розмірі 39 830,81 грн. безпідставним; зобов`язати КП «Теплокомуненерго» м. Монастирище списати з особового рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_3 борг за надання послуг з постачання теплової енергії в розмірі 39 830,81 грн.; стягнути з КП витрати по оплаті правничої допомоги та моральну шкоду в розмірі 25 000 грн. на користь ОСОБА_5 .

Зазначає, що на час нарахувань боргу з 01.01.2021 до 31.10.2023 правовідносини між сторонами були врегульовані відповідним договором про надання послуг централізованого опалення. Підтвердженням наявності договірних відносин є досудове попередження, надіслане КП «Теплокомуненерго» від 17.06.2020 вих. № 161 на ім`я ОСОБА_3 .

Вимоги зі сплати за цим попередженням виконані. Платіжним дорученням № 956 від 08.07.2020 ОСОБА_3 оплатила заборгованість за послуги з централізованого опалення в сумі 6496,50 грн. Отже між сторонами існує договір про надання послуг централізованого опалення, який до цього часу не припинений, за якими має бути нарахована відповідна плата за надання послуг централізованого опалення, та який КП «Теплокомуненерго» приховує.

Поштовим відправленням № 1910102169395 заявою від 21.11.2023 ОСОБА_3 повернула КП «Теплокомуненерго» не підписаними проекти нових договорів з пропозицією вважати продовженим дію договору з надання послуги централізованого опалення, який укладався і діяв раніше, тобто до введення в дію нового ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

При цьому проекти договору на надання послуги з постачання теплової енергії направлено ОСОБА_3 після закінчення періоду, за який нараховано заборгованість у цій справі.

Нарахування боргу за визначений період без застосування приписів наявного договору є безпідставним.

При цьому як підставу застосування ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» в новій редакції та укладання договорів на надання послуг з постачання теплової енергії із співвласниками є протокол зборів співвласників квартир будинку від 23.09.2020, який начебто отриманий КП «Теплокомуненерго» та згідно з яким співвласники обрали індивідуальну модель договорів на надання послуги з постачання теплової енергії зі здійсненням обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, а також дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем такого будинку.

Однак таке рішення зборів співвласників, оформлене протоколом від 23.09.2020, яке ОСОБА_3 отримала лише 13.05.2021 є незаконним, так як не відповідає вимогам ст. 10 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», адже не було ініціативної групи щодо проведення зборів, повідомлень та голосувань, самих зборів теж не було.

Ніким не обиралися голова зборів ОСОБА_19 та їх секретар ОСОБА_20.

У протоколі обов`язково мали бути зазначеними коло співвласників, прізвище, ім`я, по батькові, документ, що підтверджує право власності на квартиру або нежитлового приміщення, однак насправді зазначено лише прізвище або прізвище з ініціалами.

Результат голосування «за» виконаний в протоколі безваріантно: «за», «проти» «утримався» - одним виконавцем.

За таких порушень рішення, оформлені протоколом від 23.09.2020, мають бути визнані незаконними та недійсними.

Протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 від 23.09.2020 є результатом службового підроблення зі сторони посадових осіб КП «Теплокомуненерго» м. Монастирище.

ОСОБА_21 , директор КП «Теплокомуненерго» м. Монастирище, надав розпорядження підлеглій ОСОБА_22 виготовити від імені зборів співвласників протокол від 23.09.2020. ОСОБА_22 , виконуючи незаконне розпорядження, виготовила такий протокол зборів та, відвідуючи співвласників, спонукала їх поставити підписи під рішеннями, які зборами не приймались, заздалегідь поставивши в протоколі результат голосування «за».

Отримавши факультативну кількість підписів, не звертаючись до них, як співвласників багатоквартирного будинку, поставивши в протоколі запис, що головою зборів є ОСОБА_19 , а секретарем ОСОБА_20 , ОСОБА_22 передала протокол від 23.09.2020 директору ОСОБА_21 , який використовує завідомо підроблений офіційний документ у діяльності КП «Теплокомуненерго», а саме в даному випадку, надає підроблений протокол в якості доказів в суд.

По даному факту за заявою ОСОБА_2 відкрито кримінальне провадження за № 12023250320000623.

Рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку, оформлені протоколом від 23.09.2020, порушують права позивача щодо володіння своїм майном та отримання комунальних послуг.

Крім того, у протоколі від 23.09.2020 зазначено, що збори проведені співвласниками багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 , але співвласниками названі особи, які є співвласниками будинку по АДРЕСА_2 .

Особи, які перераховані в протоколі від 23.09.2020 не проводили зборів, не обговорювали питань, які зазначені в протоколі від 23.09.2023, а лише поставили підписи в місце, вказане працівником КП «Теплокомуненерго».

Секретар зборів ОСОБА_20 у своїх поясненнях Північному міжобласному територіальному відділенні АМКУ зазначає: «Про те, що були якісь збори співвласників багатоквартирного будинку вперше дізналася з листа Північного міжобласного територіального відділення АМКУ... Підписи отримані у мене обманом... Просила з`ясувати хто заповнював колонку «Результат голосування («за», «проти», «утримався») та в питанні порядку денного: «Обрання голови та секретаря зборів вписав моє прізвище».

У разі визнання рішень зборів співвласників багатоквартирного будинку, оформлених протоколом від 23.09.2020, незаконними будуть недійсними нарахування боргу з 01.01.2021 по 31.10.2023 на підставі ЗУ від 09.11.2017 № 2189- VIII «Про житлово-комунальні послуги» та такі боргові зобов`язання підлягають списанню з особового рахунку ОСОБА_3 .

Правовідносини між сторонами визначені укладеними попередньо договорами, які КП «Теплокомуненерго» приховує.

Незаконними діями КП «Теплокомуненерго» спричинена кожному зі споживачів них моральна шкода.

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 10.09.2024 визнано заяву від 10.09.2024 ОСОБА_2 про відвід судді Жежер Ю.М. необґрунтованою, оскільки доказів заінтересованості судді у результаті розгляду справи заявником не надано та не обґрунтовано наявність обставин, що викликають сумнів у неупередженості або необ`єктивності судді.

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 12.09.2024 відмовлено у задоволення вказаного відводу з таких же підстав.

Надано оцінку аргументам ОСОБА_2 про ремонт в суді за рахунок коштів міської ради, як засновника КП «Теплокомуненерго», що свідчить про упередженість суду. Також вказано на неприйняття зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 , закриття підготовчого засідання у відсутність ОСОБА_2 , вирішення інших процесуальних клопотань що витребування доказів, не призначення експертизи, порушення порядку виклику свідків, порушення порядку дослідження доказів тощо з боку судді.

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 04.10.2024 визнано заяву від 04.10.2024 ОСОБА_2 про відвід судді Жежер Ю.М. необґрунтованою, оскільки доказів заінтересованості судді у результаті розгляду справи заявником не надано та не обґрунтовано наявність обставин, що викликають сумнів у неупередженості або необ`єктивності судді.

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 08.10.2024 відмовлено у задоволення вказаного відводу з таких же підстав.

Надано оцінку аргументам ОСОБА_2 про, зокрема, незгоду з прийнятим рішенням щодо відводу від 06.09.2024, не повідомлення про причини неявки представника позивача за зустрічним позовом Кулинича О.І. , не задоволення клопотання про відкладення розгляду справи, порушення порядку дослідження доказів.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 14.10.2024 первісні позовні вимоги задоволено у повному обсязі з посиланням на обґрунтованість доводів позивача про невиконання споживачами зобов`язань по оплаті отриманих послуг, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено з підстав того, що позивачем не доведено незаконності дій КП «Теплокомуненерго» щодо виставлення рахунків на оплату отриманих послуг.

На вказане рішення від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до суду 16.11.2024 надійшли апеляційні скарги в яких, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просять рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні первісних позовних вимог та задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Також апеляційна скарга ОСОБА_2 містить вимоги про виклик у засідання апеляційного суду для надання особистих пояснень відповідача та голову зборів співвласників будинку; витребувати у відповідача оригінал протоколу зборів співвласників від 23.09.2020; допитати ряд свідків; призначити судову почеркознавчу експертизу щодо авторства підписів у протоколі; скасувати ухвали Монастирищенського районного суду Черкаської області від 10.09.2024 про визнання заяви про відвід необґрунтованою, від 12.09.2024 про відмову у задоволенні відводу, від 04.10.2024 про визнання заяви про відвід необґрунтованою та від 08.10.2024 про відмову у задоволенні відводу.

ОСОБА_2 зазначає, що КП «Теплокомуненерго» заборгованість нараховує за приписами ЗУ від 09.11.2017 № 2189- VIII «Про житлово-комунальні послуги», хоча відповідних договорів укладено не було та збори співвласників, як того вимагає закон, не проводилися.

Відповідний протокол зборів співвласників сфальсифіковано.

Таким обставинам суд першої інстанції належної уваги не надав.

Суддя Жежер Ю.М. мала бути відведена від розгляду справи, адже Монастирищенською міською радою (засновником КП «Теплокомуненерго») на ремонт даху суду у 2023 році виділялися кошти, отже суд залежний від засновника позивача за первісним позовом.

З цих підстав суд у даній справі незаконно відхиляв відводи.

При розгляді справи суддя Жежер Ю.М. допускала порушення процесуального законодавства, адже, повертаючи зустрічну позовну заяву, не залишила у матеріалах справи її копії; суд передчасно закінчив підготовче провадження у справі, адже не задовольнив клопотання ОСОБА_2 про відкладення судового розгляду з підстав хвороби та не повідомив його представника адвоката Кулинич О.І.; судом не розглянуто клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів, а також протиправно відхилено клопотання про призначення експертизи.

Суд протиправно вказав про те, що права скаржника не порушено, адже комунальні послуги фактично надавалися, цим самим підмінивши предмет зустрічного позову.

Доказів проведення зборів співвласників суду не надано.

При цьому скаржником у зустрічній позовній заяві детально обґрунтовано чому саме вказані збори співвласників не проводилися, що визнала секретар зборів ОСОБА_20 . Відповідач ОСОБА_1 вказала, що в протоколі зборів підпис від її імені виконано іншою особою.

Цим обставинам суд першої інстанції оцінки не надав.

Існування попередніх договорів про надання послуг вбачається з досудового попередження КП «Теплокомуненерго» від 17.06.2020, де про це вказано. Суд необґрунтовано зазначив, що таке попередження виконано на стандартному бланку із наявними записами про договори, адже його надруковано цілеспрямовано в окремому порядку.

Розмір заборгованості за первісними позовними вимогами підтверджено випискою заборгованості, яка не підписана директором КП «Теплокомуненерго» та з цих підстав є неналежним доказом.

Відповідачі за первісними позовними вимогами є співвласниками квартири по АДРЕСА_2 не по АДРЕСА_2 .

Скаржником повторюються його тези згідно зустрічної позовної заяви про недотримання процедури проведення загальних зборів, рішення яких оформлено протоколом від 23.09.2020.

Позивачем за первісним позовом не надано доказів затвердження тарифів на послуги, згідно яких обраховується заборгованість.

У своїй апеляційні скарзі ОСОБА_1 наголошує на тому, що збори співвласників багатоквартирного будинку 23.09.2020 не відбувалися та відповідний протокол сфальсифіковано.

У відзиві на вищевказані апеляційні скарги КП «Теплокомуненерго» просив суд їх відхилити, та рішення суду першої інстанції - залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 352938637 від 03.11.2023 відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є власниками по частини кожен квартири АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 , 12.05.2006, орган приватизації при Монастирищенській міській раді (а.с. 6).

Згідно рішення Монастирищенської міської радим № 32 - 4 від 16.09.2015 «Про перейменування вулиць та провулків у м. Монастирищі та с. Новому Місті», перейменовано вулиці та провулки м. Монастирище та с. Нового Міста без зміни поштових номерів житлових будинків, установ та споруд. Так, згідно із додатком № 1 до даного рішення, зокрема, АДРЕСА_5 та АДРЕСА_5 , перейменовано на АДРЕСА_2 відповідно (а.с. 105 - 107).

Тобто ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 .

Позивачем за первісним позовом 03.11.2020 на ім`я ОСОБА_3 направлено для укладення 2 екземпляри договору з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем теплопостачання на квартиру АДРЕСА_1 від 01.11.2023 (а.с. 7 - 10).

Разом з тим, договору з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем теплопостачання у період часу з 01.01.2021 до 31.10.2023 матеріали справи не містять.

Згідно з довідкою № 567, виданою 10.08.2023 виконавчим комітетом Монастирищенської міської ради, послуги з постачання теплової енергії, абонентського та технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання для усіх споживачів міста Монастирище та села Нове Місто упродовж періоду з жовтня 2020 по квітень 2023 років, включно, надавалися КП «Теплокомуненерго» міста Монастирище безперебійно та якісно (а.с. 12, том 1).

КП «Теплокомуненерго» надано покази загально - будинкового засобу обліку теплової енергії багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 , який містить період із жовтня 2020 до квітня 2023, початкові та кінцеві показники, їх різницю, перевідний коефіцієнт та різницю, Гкал (а.с. 20, том 1).

У період із 01.01.2021 до 31.10.2023 КП «Теплокомуненерго» міста Монастирище за встановленими тарифами щомісячно визначав обсяги і вартість фактично спожитого відповідачами у квартирі АДРЕСА_3 опалення (умовно - змінної складової) та абонентського обслуговування і надсилав рахунки відповідачу на оплату цих послуг, які відповідачами не оплачені (а. с. 22 - 27, том 1).

Відповідно до копій виписок з банку про оплату споживачами послуг з постачання теплової енергії, зокрема, жителі багатоквартирного будинку, АДРЕСА_2 сплачують послуги з теплопостачання (а.с. 28 - 32, том 1).

У матеріалах справи наявні рішення Монастирищенської міської ради про початок опалювального сезону за 2020 - 2023 роки (а.с. 33, 34, 35 том 1).

Відповідно до актів готовності теплового господарства до роботи в опалювальні періоди 2020-2021, 2021 - 2022, 2022 - 2023 підприємству надано дозвіл на початок опалювальних періодів (а.с. 14 - 16, том 1).

Крім того, відповідно до актів фіксації подачі та припинення теплоносія за 2020-2021, 2021 - 2022, 2022 - 2023 роки підприємством перед початком та закінченням опалювального періоду зафіксовано факт подачі та припинення подачі теплової енергії в житловий будинок по АДРЕСА_2 з фіксацією показників лічильника, який на вказані періоди мав відповідну сертифікацію та пройшов державну повірку (а.с. 17 - 19, том 1).

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за період часу з 01.10.2021 до 31.10.2023 включно без укладення індивідуального договору фактично користувалися житлово-комунальними послугами з постачання теплової енергії та обслуговуванням внутрішньобудинкових систем теплопостачання, обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії, абонентського обслуговування, що підтверджується довідкою № 567, виданої 10.08.2023 виконавчим комітетом Монастирищенської міської ради про надання за адресою споживача комунальним підприємством «Теплокомуненерго» міста Монастирище безперебійно та якісно послуг з постачання теплової енергії, а тому, споживачі зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги.

Доказів того, що співвласники багатоквартирного будинку не дійшли згоди з виконавцем розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку матеріали справи не містять.

Рішенням виконавчого комітету Монастирищенської міської ради, наявними у матеріалах спавши на а.с. 126, 127 том 1 визначено тарифи на послуги з постачання теплової енергії.

Рішенням виконавчого комітету Монастирищенської міської ради «Про коригування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, які надає споживачам КП «Теплокомуненерго» м. Монастирище №233 від 10.11.2021 для потреб населення без ПДВ для потреб населення тарифи не коригувались (а.с. 40-41, том 1).

Рішенням виконавчого комітету Монастирищенської міської ради «Про коригування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та на послуги з постачання теплової енергії, які надає споживачам КП «Теплокомуненерго» м. Монастирище №276 від 22.12.2021 для потреб населення без ПДВ скориговано тариф на теплову енергію встановлено 1) одноставковий тариф на теплову енергію - 2163,82 грн за 1 Гкал за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії - 1579,27 грн/Гкал; тариф на транспортування теплової енергії - 568,43 грн/Гкал; тариф на постачання теплової енергії - 16,12 грн/Гкал; 2) двоставковий тариф: умовно-змінна частина тарифу 1353,35 грн/Гкал, умовно-постійна частина - 101321,11 грн/Гкал (а.с. 42-43, том 1). Таке рішення опубліковано в газеті "Зоря" 31.12.2021. (а.с. 130, том 1).

Рішенням виконавчого комітету Монастирищенської міської ради «Про встановлення розміру внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії оператору зовнішніх інженерних мереж КП «Теплокомуненерго» м. Монастирище» встановлено розмір внеску на вищевказану послугу для всіх категорій споживачів м. Монастирища і с. Нового Міста в розрізі кожної будівлі окремо (додатки 1-43) та зобов`язано оператора зовнішніх інженерних мереж КП «Теплокомуненерго» м. Монастирище внески за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії відображати у квитанціях 1 (один) раз на квартал. Відповідно до додатку № 1 розмір внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії по АДРЕСА_2 на одне приміщення в квартал складає 12,21 грн (а.с. 44, 45, том 1).

Наказами КП «Теплокомуненерго» м. Монастирище № 39 від 01.09.2020, № 38 від 02.06.2021 встановлено плату за абонентське обслуговування (а.с. 46 - 47, том 1).

Тарифи та розміри внесків, а також абонентська плата відповідають тим тарифам, які були встановлені для населення відповідними рішеннями міської ради та наказами КП «Теплокомуненерго», що в повній мірі відображено у рахунках по сплаті заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за певний період.

Відтак мають бути відхилені як необґрунтовані апеляційні аргументи скарги ОСОБА_2 про те, що позивачем за первісним позовом не надано доказів затвердження тарифів на послуги, згідно яких обраховується заборгованість.

Протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку, що по АДРЕСА_2 від 23.09.2020, зокрема, визначено індивідуальну модель договорів на надання послуги з постачання теплової енергії та визначено виконавця робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту, розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем будинку (а.с. 48 - 50).

Відповідно до змісту первісної позовної заяви позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість за надані комунальні послуги за період часу з 01.01.2021 по 31.10.2023 в сумі 39 830,81 грн.

Одночасно у зустрічному позові заявлено вимоги про визнання рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 , оформлені протоколом зборів співвласників від 23.09.2020, незаконним та недійсним та визнання боргу, про стягнення якого ідеться у первісному позові, нарахованим безпідставно.

Так спірним протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 від 23.09.2020 обрано індивідуальну модель договорів на надання послуги з постачання теплової енергії (із здійсненням обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкової системи теплопостачання) (а.с. 129 - 133 том 2).

Уважаючи вказане рішення (протокол) зборів співвласників незаконним, позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_5 заявлено вказані вище позовні вимоги щодо його скасування та визнання нарахованої заборгованості безпідставною, адже відповідні нарахування проводилися на підставі незаконного рішення зборів співвласників, що складає суть аргументів зустрічного позову.

Відповідні правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі викладених вище фактичних обставин, мають таке правове регулювання.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Таким чином, оскільки квартира відповідачів знаходиться у багатоквартирному будинку, а внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною, вони зобов`язані нести витрати з теплопостачання, утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку.

Згідно ст. 162 ЖК України у будинках (квартирах), що належить громадянинові наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Оскільки відповідачі є співвласниками квартири, що знаходяться в структурі багатоквартирного житлового будинку, що по АДРЕСА_2 , яка у встановленому законодавством порядку не відключена від внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а тому відповідно до ст. 162 ЖК України вони зобов`язана брати участь у витратах по утриманню нежитлового приміщення та є споживачем житлово-комунальних послуг, а тому зобов`язані брати участь в оплаті послуг за теплопостачання, технічне та абонентське обслуговування.

Відтак нарахування КП «Теплокомуненерго» м. Монастирище споживачам заборгованості за послуги з теплопостачання та обслуговування є законними.

Слід врахувати, що основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, визначені ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до пункту 5 статті 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі пунктом 1 частини першої статті 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Відповідно до частини другої статті 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Отже пунктом 5 частини другої статті 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такі правові висновки викладено в постанові ВС від 25.03.2024 у справі №462/1232/23.

Відтак аргументи відповідачів у справі стосовно не укладення з тих чи інших причин договору про надання комунальних послуг не можуть свідчити про відсутність у особи-споживача обов`язку оплатити такі послуги.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 901 ЦК України положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 19, 25 ЗУ «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості в судовому порядку.

Таким чином при розгляді справи встановлено, що позивач за первісним позовом в повному обсязі виконав свої зобов`язання по наданню послуг, однак відповідачі за первісним позовом належним чином зобов`язання по оплаті послуг з теплопостачання не виконують, внаслідок чого утворилася заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії, послуги з технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем теплопостачання, обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії, абонентського обслуговування за період з 01.01.2021 по 31.10.2023 в сумі 39 830,81 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за абонентським рахунком відповідачів, доказами встановлення тарифів у м. Монастирище на послуги з централізованого опалення та фактом надання послуг з теплопостачання за адресою квартири відповідачів з боку позивача КП «Теплокомуненерго» м. Монастирище.

Надаючи оцінку аргументам зустрічного позову, апеляційний суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України всі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 369 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 9 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками.

За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Відповідно до статті 10 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, зокрема визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем.

Рішення зборів співвласників оформляється протоколом, який підписується усіма співвласниками (їх представниками), які взяли участь у зборах, кожен з яких ставить підпис під відповідним варіантом голосування ("за", "проти", "утримався"), за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики.

Якщо під час проведення зборів співвласників для прийняття рішення не набрано встановленої частиною шостою цієї статті кількості голосів "за" або "проти", проводиться письмове опитування співвласників, які не голосували на зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення зборів співвласників. Якщо протягом цього строку необхідної кількості голосів "за" не набрано, рішення вважаються неприйнятими.

За результатами підрахунку результатів письмового опитування співвласників особи, які проводили письмове опитування, вносять його результати до протоколу зборів та підводять загальні підсумки голосування щодо всіх питань. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані на зборах співвласників, і голоси співвласників, отримані під час проведення письмового опитування.

Рішення зборів співвласників є обов`язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення після прийняття рішення.

У частині другій статті 6 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» зазначено, що реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до абз. 1 ч. 13 ст. 10 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, крім рішень, визначених абзацами другим - сьомим цієї частини.

Згідно з ч. 15 ст. 10 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку`рішення зборів співвласників оформлюється протоколом, який повинен містити відомості про: ініціатора зборів співвласників; дату, час, місце проведення зборів співвласників (у тому числі інформацію про технічні засоби електронних комунікацій, з використанням яких співвласники брали участь в установчих зборах дистанційно в режимі відеоконференції); загальну кількість співвласників багатоквартирного будинку; загальну площу квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку; кожного співвласника (його представника), який взяв участь у зборах співвласників, у тому числі дистанційно з використанням технічних засобів електронних комунікацій у режимі відеоконференції, або письмовому опитуванні, а саме: прізвище, ім`я, по батькові співвласника та його представника (у разі представництва особи); номер квартири або нежитлового приміщення; загальна площа квартири або нежитлового приміщення; документ, що надає повноваження на голосування від імені співвласника (для представника); обраного голову зборів співвласників; порядок денний зборів співвласників; підсумки голосування щодо кожного питання порядку денного зборів співвласників.

Протокол зборів співвласників підписує голова зборів співвласників.

При цьому обрання секретаря зборів співвласників ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» не вимагається, збори веде голова зборів, який і підписує протокол зборів.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» якщо квартира або нежитлове приміщення належить більш як одному співвласникові, реалізація прав та виконання обов`язків співвласниками квартири або нежитлового приміщення, включаючи участь в управлінні багатоквартирним будинком, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством для реалізації права спільної власності.

У даній справі протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 від 23.09.2020 обрано індивідуальну модель договорів на надання послуги з постачання теплової енергії (із здійсненням обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкової системи теплопостачання) (а.с. 129 - 133 том 2)- оспорюваний протокол.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку за вказаною адресою не утворено.

Позивач за зустрічним позовом як на підставу своїх вимог посилається на те, що у спірному протоколі зазначено АДРЕСА_2 , але фактично особи, які підписували даний протокол є власникам квартир по АДРЕСА_2 , про що також наведено аргументи в апеляційній скарзі ОСОБА_2 .

При цьому із запиту КП «Теплокомуненерго» м. Монастирище щодо врегулювання питання назв та нумерації будинків у м. Монастирище, КП «Теплокомуненерго» просить голову міста доручити відповідальним особам Монастирищенської міської ради врегулювати питання, зокрема, із назвами АДРЕСА_2 , в одному випадку зазначено як вулиця, а в іншому випадку як АДРЕСА_2 (а.с. 125, том 1).

Отже таке питання було враховане надавачем комунальних послуг та не обумовило неможливість ідентифікації адреси, де такі послуги надаються, та осіб, що їх отримують.

Співвласники квартир багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , склали протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку від 23.09.2020 за місцезнаходженням саме по АДРЕСА_2 та частина з них уклали індивідуальні договори про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговування внутрішньо будинкових систем, так в деяких договорах, зазначена адреса АДРЕСА_2 , а в деяких як АДРЕСА_2 (а.с. 131 - 145, том 1).

Крім цього, згідно змісту заперечення на відповідь на відзив, відповідач ОСОБА_2 , фактично визнає, що особи, які перелічені в протоколі від 23.09.2020, є співвласниками квартир, по АДРЕСА_2 , і що даний документ стосується їх прав та обов`язків.

Відтак неточність у адресі багатоквартирного будинку, де надаються комунальні послуги, сама по собі не може бути підставою для визнання спірного протоколу зборів співвласників незаконним.

Позивач за зустрічним позовом посилається на те, що не було ініціативної групи, повідомлень, голосувань, зборів, чим порушено його право власності та права, як споживача послуг з постачання теплової енергії.

Так згідно змісту протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку загальна кількість співвласників багатоквартирного будинку 30 осіб, загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку 1 406,00 м2. У зборах взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 16 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 832,54 м2. Обрано індивідуальну модель договорів на надання послуги з постачання теплової енергії та доручено виконання робіт (послуг) з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання КП «Теплокомуненерго» м. Монастирище. У голосуванні взяло участь 16 власників квартир, зокрема, які засвідчили свій результат «за» особистими підписами.

При цьому ВС у постанові від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21 зазначив, що порушення порядку повідомлення позивача під час скликання та проведення загальних зборів учасників відповідача не призводить до обов`язкового визнання недійсним рішення таких зборів. Розглядаючи спір про визнання недійсними рішень загальних зборів з підстав порушень, допущених під час скликання та проведення загальних зборів, суд повинен встановити порушення прав позивача оспорюваним рішенням загальних зборів.

Як вірно встановив суд першої інстанції, аргументи зустрічного позову про те, що збори співвласників взагалі не відбулись, не проводилось голосування, спростовуються змістом спірного протоколу, де зазначено перелік осіб, які проголосували з питань порядку денного.

Доказів того, що волевиявлення співвласників багатоквартирного будинку, зафіксоване у протоколі, не було об`єктивно відображено матеріали справи не містять.

Не зазначення у спірному протоколі зборів співвласників інформації щодо документа, що підтверджує право власності на квартиру, не свідчить про неправомірність прийнятого за результатами голосування рішення та спотворення його результатів.

Згідно відповіді ОСОБА_20 на виконання вимог Північного МТВ АМКУ від 12.05.2021 № 60 - 02/3665 протягом 2019 - 2021 років зборів співвласників багатоквартирного будинку проведено не було. Підпис у даному протоколі вона ставила, у зв`язку з тим, що у даному протоколі уже мітились підписи інших мешканців будинку. У колонках «результат голосування» («за», «проти», «утримався») ніяких відміток не було, і вона нічого не ставила. Пізніше знайома надала їй скріплені листки, щоб вона внизу підписала. Дана особа їй пояснила, що це процедура поновлення договору на обслуговування будинку. Вона підписала дані листки. Документи, що підписувала вона не читала. Про те, що її було обрано секретарем зборів вона не знала (а.с. 156 - 157 том 1, 146 - 147 том 2).

Однак дана відповідь не може бути самостійною підставою для задоволення зустрічного позову, оскільки ОСОБА_20 підтверджує факт підписання протоколу зборів, а також те, що фактично послуги КП «Теплокумуненерго» надаються якісно та вчасно, проти надання послуг КП «Теплокомуненерго» м. Монастирище вона не заперечує.

Відповідно до листа ОСОБА_19 (голова зборів співвласників) від 22.02.2024 він вважає, що протокол зборів співвласників відповідає інтересам мешканців їхнього будинку. Вони знають, що КП «Теплокомуненерго» м. Монастирище надає їм теплопостачання та інші послуги пов`язані з теплом послуги, і вони мають до кого звернутися у разі незадовільної якості таких послуг (а.с. 58 том 2, а.с. 65-67 том 6).

Тобто, голова зборів також підтверджує факт проведення зборів співвласників, що засвідчено спірним протоколом, який містить підписи як голови зборів та секретаря та інших учасників зборів.

Північним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України 18.06.2021 за № 60-02/4718 розглянуто заяву ФОП ОСОБА_4 від 26.02.2021 щодо можливого порушення КП «Теплокомуенерго» законодавства про захист економічної конкуренції під час надання комунальних послуг у сфері теплопостачання. За розглядом даної заяви ПМТВ Антимонопольний комітет встановив, що наведені у заяві обставинами не є належними для кваліфікації дії КП «Теплокомуненерго» як таких, що містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Відсутні негативні наслідки для мешканців будинків від дій КП «Теплокомуненерго», вказаних у зверненні. Крім цього, роз`яснено заявнику можливість звернення до правоохоронних органів та суду щодо можливого підроблення протоколу зборів (а.с. 35 - 38 том 2).

На підставі звернення споживачки ОСОБА_3 було проведено позапланову перевірку КП «Теплокомуненерго» м. Монастирище з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів, а також правил торгівлі та надання послуг. Перевіркою не виявлено порушень вимог законодавства, що підтверджується актом від 08.04.2023 (а.с. 91 - 95 том 2).

Посилання позивача за зустрічним позовом, про дубльоване в апеляційній скарзі ОСОБА_2 , про те, що протокол зборів співвласників будинку є результатом службового підроблення зі сторони посадових осіб КП «Теплокомуненерго» м. Монастирище, слід відхилити, як таке, що доказами не підтверджується.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що по даному факту за заявою ОСОБА_2 відкрито кримінальне провадження за № 12023250320000623, проте суду не надано ні витягу з ЄРДР, ні рішення щодо пред`явлення обвинувачення у кримінальному провадженні.

Судом за обставин справи не встановлено порушень права власності позивача за зустрічним позовом.

Розглядаючи спір про визнання недійсними рішень загальних зборів з підстав порушень, допущених під час скликання та проведення загальних зборів, суд повинен встановити порушення прав позивача оспорюваним рішенням загальних зборів.

Спірним рішенням загальних зборів, зокрема, визначено індивідуальну модель договірних відносин із КП «Теплокомуненеого» м. Монастирище, як виконавцем послуги з постачання теплової енергії, виконання робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту, затвердження графіку, переліку, видів, періодичності виконання робіт, розміру плати та інших умов з надання послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту, а тому суд вважає, що має бути врахований принцип пропорційності справедливої рівноваги (балансу) між інтересами одного співвласника. Так, позивач за зустрічним позовом є власником квартири, що становить 15,38 кв2 від загальної площі квартири (61,5 м2: 1/4) та 0,01% від загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку (15,38 м2 х 100% : 1 406,00 м2), на протидію інтересів інших співвласників багатоквартирного будинку, які реалізують свої права на участь в управлінні багатоквартирного будинку, та 16 співвласників із 30, які були присутні на загальних зборах 23.09.2020 та прийняли оспорюване рішення, вказане рішення не містить ознак дискримінації або іншого порушення прав чи законних інтересів позивача за зустрічним позовом.

Такі висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та базуються на фактично встановлених фактичних обставинах у цій справі.

Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 у справі №918/964/20 вказав на необхідність врахування принципу пропорційності - справедливої рівноваги (балансу) між інтересами співвласників багатоквартирного будинку, які реалізують свої права на участь в управлінні ОСББ, і які були присутні на загальних зборах, та інтересами позивача.

За змістом зустрічного позову порушення прав позивача відбулося через перехід КП «Теплокомуненерго» на нові договірні відносини та застосування методики розподілу комунальних послуг № 315, позивач за зустрічним позовом вважає, що нарахування плати за житлово-комунальні послуги, відповідно до ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 є незаконним та просить списати борг з постачання теплової енергії з особового рахунку, відкритого КП «Теплокомуненерго» на ім`я ОСОБА_3 .

Вважає, що на час утворення заборгованості має бути продовжений договір про надання послуг централізованого опалення, відповідно до договору, укладеного КП «Теплокомуненерго» з ОСОБА_3 в роки, що передують 2019 року.

При цьому, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 будь-якого договору укладеного КП «Теплокомуненерго» з ОСОБА_3 чи з іншим співвласником квартири з надання послуг централізованого опалення не надає, відповідач за зустрічним позовом - представник КП «Теплокомуненерго» м. Монастирище заперечує наявність укладеного договору. Крім цього, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 втратив чинність 01.05.2019.

ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» № 2189 - VІІІ від 09.11.2017, який набрав чинності 10.12.2017, та який введено в дію 01.05.2019, зокрема, визначено нову класифікацію житлово-комунальних послуг, нову систему взаємовідносин, що виникатимуть у процесі надання та споживання цих послуг, передбачено різні моделі договірних відносин у сфері комунальних послуг, а також визначено особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку, змінено підходи до формування тарифів на комунальні послуги та нарахування плати споживачам, запроваджено відповідальність за неналежне виконання договору як для виконавців комунальних послуг, так і для споживачів цих послуг. Зокрема, визначено нову послугу, а саме послугу з постачання теплової енергії.

Статтею 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Кількісний показник комунальних послуг - кількість одиниць виміру обсягу отриманої споживачем комунальної послуги, визначена відповідно до показань вузла обліку та/або вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.

Відповідно до п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VII (в редакції на час введення Закону в дію) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком можуть прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу електричної енергії і послуг з постачання та розподілу природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону та укласти з виконавцями комунальних послуг письмові договори про надання відповідних комунальних послуг.

Тож, враховуючи особливості перехідного періоду, а саме періоду від моменту введення в дію Закону (01.05.2019) до моменту укладення нових договорів про надання комунальних послуг пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачають, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону (тобто до 01.05.2019), зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону (тобто до 01.05.2020). У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Позивачем за зустрічним позовом таких договорів суду не надав. Крім цього, до 01.05.2020 співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов`язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.

У подальшому ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, що набрав чинності 02.04.2020, внесено зміни до Закону України № 2189-VIIІ, а саме до п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення. Так відповідно до такого пункту договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом п`яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» від 10.12.2020, що набрав чинності 01.05.2021, внесено зміни до Закону України № 2189-VIIІ, а саме до п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення викладено в наступній редакції: «Договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг».

Водночас між сторонами у даній справі виникла ситуація за якої з моменту введення в дію Закону України № 2189-VIIІ між ними був відсутній договір, який міг би зберігати свою чинність, а відтак, споживач ОСОБА_5 отримував послуги з постачання теплової енергії, послуги з теплопостачання, обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії, абонентського обслуговування без укладення договору.

Як зазначалось, договорів про надання комунальних послуг, укладених до введення в дію цього Закону, матеріали справи не містять, а тому посилання позивача за зустрічним позовом щодо відновлення договірних відносин з надання послуг централізованого опалення на умовах, погоджених раніше, слід відхилити.

З цих же підстав слід оцінити критично апеляційні аргументи ОСОБА_2 про те, що КП «Теплокомуненерго» заборгованість нараховує за приписами ЗУ від 09.11.2017 № 2189- VIII «Про житлово-комунальні послуги», хоча відповідних договорів укладено не було.

Не можна погодитися з доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що існування попередніх договорів про надання послуг вбачається з досудового попередження КП «Теплокомуненерго» від 17.06.2020, де про це вказано, адже наявні у справі докази не дають суду можливість встановити зміст стверджуваних договорів та правовідносини, які ними регламентувалися.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено вірні висновки про те, що при розгляді справи не було встановлено яким чином рішенням зборів співвласників, яким відповідно до Закону обрано модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг для укладення відповідних договорів, порушує права позивача, про захист яких подано позов.

Також варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» у межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг, що не позбавляє права позивача ініціювати проведення зборів співвласників та обрати різні моделі організації договірних відносин.

Інших організацій, які б надавали послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту систем теплопостачання, крім КП «Теплокомуненерго» м. Монастирище, на території Монастирищенської ОТГ немає, отже зазначені послуги позивачу за зустрічним позовом у інший спосіб надані бути не могли.

На виконання рішення зборів співвласників, власниками квартир в будинку АДРЕСА_2 , а саме ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_15 , ОСОБА_28 , ОСОБА_8 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_16 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 були укладені індивідуальні договори з КП «Теплокомуненерго» (а.с.131-145 том 1).

Враховуючи предмет спору за зустрічним позовом та його підстави, а саме необхідність відновленні правовідносин з надання послуг з централізованого опалення, які на час вирішення справи по суті не існують, скасування оспорюваного рішення у формі протоколу, не захистить прав та охоронюваних законом інтересів позивача, адже в інший спосіб оформити свої правовідносини щодо отримання послуг з централізованого опалення він не зможе.

За встановлених судом обставин, рішення зборів співвласників щодо вибору моделі договірних відносин та доручення виконання ремонтних робіт КП «Теплокомуненерго» м. Монастирище, спрямоване на утримання та використання спільного майна, 15 власниками даного будинку (половиною з загальної кількості) укладено відповідні договори з КП «Теплокомуненерго», послуги надаються КП «Теплокомуненерго» своєчасно та якісно, незалежно від укладення індивідуального договору споживач зобов`язаний здійснювати оплату житлово-комунальних послуг, а тому визнання недійсним протоколу зборів співвласників від 23.09.2020 з урахуванням заявлених вимог та їх обґрунтування, буде порушувати права КП «Теплокомуненерго» щодо отримання оплати за фактично надані комунальні послуги.

А тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.

Вимоги зустрічного позову щодо списання з особового рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_3 заборгованості за надання послуг з постачання теплової енергії та списання даного боргу задоволені бути не можуть оскільки, як зазначалося, такі послуги були надані та у споживачів виникли зобов`язання по їх оплаті.

Апеляційний суд не погоджується з доводами скарги ОСОБА_2 про те, що такі висновки змінюють предмет зустрічного позову, адже судом вирішується спір саме щодо заявлених позовних вимог, які і складають предмет спору за зустрічним позовом.

Так, як не підлягають до задоволення вищевказані вимоги за зустрічним позовом, похідні позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди від неправомірних дій відповідачів також мають бути відхилені.

Апеляційним судом відхиляються аргументи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що збори співвласників багатоквартирного будинку 23.09.2020 не відбувалися та відповідний протокол сфальсифіковано, адже вона є відповідачем за зустрічними позовними вимогами, у задоволенні яких судом відмовлено.

Таким чином подання скарги на рішення суду всупереч власним інтересам не свідчитиме про виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб (ч.1 ст.2 ЦПК України).

Слід також врахувати, що при наданні пояснень у суді першої інстанції ОСОБА_1 не ставила під сумнів особисте виконання власного підпису у спірному протоколі на одному примірнику.

ОСОБА_1 не надано апеляційному суду доказів того, що в разі визнання її підпису у спірному протоколі зборів сфальсифікованим, відповідне рішення зборів співвласників втратить силу внаслідок відсутності необхідного кворуму для його прийняття (іншими словами, що без площі квартири, яка належить ОСОБА_1 , припинить існування необхідна частка площ співвласників для прийняття рішення - понад 50% від загальної площі приміщень багатоквартирного будинку).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що апелянт ОСОБА_1 є відповідачем за зустрічним позовом в даній справі, та судом першої станції в задоволенні позовних вимог до неї було відмовлено, позовні вимоги до себе в суді першої інстанції вона визнавала лише в частині стягнення з неї на користь позивача моральної шкоди, при цьому апелянтом не доведено належним чином, що вказане рішення є несправедливим, незаконним та необґрунтованим, як зазначено про це в скарзі.

Апеляційний суд відхиляє апеляційні доводи ОСОБА_2 про те, що КП «Теплокомуненерго» заборгованість нараховує за приписами ЗУ від 09.11.2017 № 2189- VIII «Про житлово-комунальні послуги», хоча відповідних договорів укладено не було та збори співвласників, як того вимагає закон, не проводилися, адже заборгованість споживачам нараховано за фактом надання послуг з постачання теплової енергії до квартири, наявність якого відповідачами не заперечується та не спростовується.

При цьому відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати - постанова ВС від 25.03.2024 у справі №462/1232/23.

З цих же підстав мають бути відхилені аргументи скарги ОСОБА_2 про те, що існування попередніх договорів про надання послуг свідчить про відсутність підстав для їх оплати, так як фактичне надання послуг корелюється з виникненням у їх отримувача обов`язку щодо оплати - ч. 1 ст. 901 ЦК України.

Посилання скарги ОСОБА_2 на те, що розмір заборгованості за первісними позовними вимогами підтверджено випискою заборгованості, яка не підписана директором КП «Теплокомуненерго», за надання доказів щодо визначеного розміру тарифів та застосування їх до площі квартири відповідачів саме по собі не свідчить про недоведеність суми заборгованості, заявленої до стягнення.

Апеляційний суд також відхиляє аргументи скарги ОСОБА_2 про те, що суддя Жежер Ю.М. мала бути відведена від розгляду справи, адже Монастирищенською міською радою (засновником КП «Теплокомуненерго») на ремонт даху суду у 2023 році виділялися кошти, отже суд залежний від засновника позивача за первісним позовом, з урахуванням такого.

Так, відповідно до положень статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за на явності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право кожного на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що важливим питанням є питання довіри, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. У рішенні у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року («Belukha v. Ukraine», заява № 33949/02) Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. При цьому Європейський суд з прав людини вказує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним все ж є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

З урахуванням викладеного правового регулювання, апеляційний суд вважає, що аргументи скаржника у справі стосовно необхідності відводу судді Жежер Ю.М. від розгляду цієї справи не свідчать про наявність законних підстав, передбачених статтею 36 ЦПК України, для відводу судді, не відповідають меті цивільного судочинства, оскільки в їх основу покладені припущення, суб`єктивна думка щодо упередженості та заінтересованості судді.

Втім жодних конкретних обставин, які б могли свідчити про упередженість складу суду, скаржником не наведено, адже виділення органом місцевого самоврядування коштів на ремонт приміщення суду не свідчить про те, що судді такого суду здійснюватимуть судочинство упереджено щодо всіх комунальних юридичних осіб, засновником яких є відповідна територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, як зазначає скаржник.

Відтак заперечення скарги ОСОБА_2 проти ухвал суду першої інстанції від 10.09.2024 про визнання заяви про відвід необґрунтованою, від 12.09.2024 про відмову у задоволенні відводу, від 04.10.2024 про визнання заяви про відвід необґрунтованою та від 08.10.2024 про відмову у задоволенні відводу не свідчать про помилковість вирішення спору в цій справі судом першої інстанції та незаконність вказаних ухвал.

Посилання скарги ОСОБА_2 про те, що суддя в суді першої інстанції Жежер Ю.М. протиправно повернула зустрічну позовну заяву, не залишивши у матеріалах справи її копії; передчасно закінчила підготовче провадження у справі, не задовольнивши клопотання ОСОБА_2 про відкладення судового розгляду з підстав хвороби, не забезпечила витребування необхідних доказів та не призначила експертизу не свідчать про помилковість висновків суду першої інстанції по суті спору у справі та за приписами ч.3 ст.376 ЦПК України (порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду по результатам апеляційного перегляду) не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення з посиланням на допущені процесуальні порушення.

При цьому апеляційний суд приймає до уваги, що свої аргументи по суті як первісних позовних вимог так і вимог зустрічного позову ОСОБА_5 мав можливість навести перед апеляційним судом у своїй скарзі.

Апеляційні вимоги ОСОБА_2 про виклик у засідання апеляційного суду для надання особистих пояснень відповідача та голови зборів співвласників будинку; витребування у відповідача оригіналу протоколу зборів співвласників від 23.09.2020; допиту ряду свідків та призначення судової почеркознавчої експертизи щодо авторства підписів у протоколі від 23.09.2020, враховуючи неналежний склад учасників спору за позовними вимогами про скасування відповідного рішення зборів співвласників, про що зазначено вище, до задоволення не підлягають, так як не дають апеляційному суду підстав для вирішення вказаних вимог ОСОБА_2 , які пред`явлено не до всіх зобов`язаних осіб (відповідачів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 14.10.2024 у даній справі слід залишити без змін, а подані апеляційні скарги - без задоволення.

На підставі положень ст.141 ЦПК України у зв`язку з відхиленням вимог апеляційних скарг витрати скаржників по оплаті судового збору за апеляційний перегляд справи до відшкодування не підлягають.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційні скарги - відхилити.

Ухвали Монастирищенського районного суду Черкаської області від 10.09.2024 про визнання заяви про відвід необґрунтованою, від 12.09.2024 про відмову у задоволенні відводу, від 04.10.2024 про визнання заяви про відвід необґрунтованою та від 08.10.2024 про відмову у задоволенні відводу у вищевказаній цивільній справі - залишити без змін.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 14.10.2024 у даній цивільній справі - залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особами, які подали апеляційні скарги.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 05.02.2025.

Суддя-доповідач

Судді