Рішення від 04.02.2025 по справі 140/14650/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 140/14650/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозовського О.А.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського приватного підприємства «Рать» до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське приватне підприємство «Рать» (далі СГПП «Рать», позивач) звернулось з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 11.11.2024 №ПШ038736.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.10.2024 старшим інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті складено акт проведення перевірки вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №3037513.

На підставі даного акту в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті В`ячеслав Козлов (далі Козлов В.) виніс оскаржувану постанову №ПШ038736 від 11.11.2024 про застосування до перевізника СГПП «Рать» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 гривень за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачене абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до оскаржуваної постанови до СГПП «Рать» застосовано адміністративно-господарський штраф за те, що 10.10.2024, 126 км, Н-17, згідно акту перевірки №037513 від 10.10.2024 допущено порушення, яке полягає у відсутності документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: індивідуально контрольної книжки водія або копії графіку змінності водіїв.

Позивач вважає, що постанова №ПШ038736 від 11.11.2024 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

У поданому до суду відзиві на позов від 03.01.2025 представник Державної служби України з безпеки на транспорті вимоги позивача не визнала з підстав правомірності постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 11.11.2024 №ПШ038736. Вказує, що СГПП «Рать» використовує найману працю водія ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та виконує внутрішні перевезення вантажу (с. Ратнів смт Колки). Зазначені обставини не заперечуються позивачем.

Таким чином, вимоги Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340) поширюються на позивача, а його ствердження про зворотнє безпідставні. Представник відповідача зауважує, що вимоги даного положення поширюються на автомобільних перевізників не залежно від того чи вони надають послуги, чи перевозять вантаж для власних потреб.

Позивач обґрунтовує відсутність індивідуальної контрольної книжки водія чи копії графіку змінності водіїв перевізниками, що не надають послуг перевезення в контексті приписів Інструкції №385, котра регулює правовідносини перевезень ТЗ обладнаних тахографом. Проте в даному випадку транспортний засіб (далі - ТЗ) не обладнано тахографом, відповідно таке обґрунтування не має сенсу. Зафіксоване порушення «відсутність індивідуальної контрольної книжки водія чи копії графіку змінності водіїв», обов`язок ведення якої передбачений Положенням №340, дія якого, як уже з`ясовано, на СГПП «Рать» поширюється.

Отже, не варто плутати: відсутність індивідуальної контрольної книжки водія чи копії графіку змінності водіїв є порушенням Положення №340, а не Інструкції №385.

Разом з тим представник відповідача зазначив, що позивачем відсутність індивідуальної контрольної книжки не заперечується, однак стверджується, що у водія був наявний обліковий лист вантажного автомобіля, який, ніби - то, є графіком змінності водіїв.

Однак, вказане твердження є хибним, адже обліковий лист вантажного автомобіля не є копією графіку змінності водіїв, а є подорожнім листом.

Крім того, під час перевірки ТЗ КАМАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 водієм було надано уповноваженим особам контролюючого органу товарно-транспортну накладну від 10.10.2024, за умовами якого доставка товару здійснюється продавцем до покупця.

Відповідно до даних вказаної ТТН автомобільним перевізником та вантажовідправником виступає СГПП «Рать», а замовником та вантажоодержувачем ТзОВ «Поліський Єгер» - особа відмінна від перевізника. Вказані обставини свідчать, що позивачем здійснювалося перевезення вантажу для іншої особи ТзОВ «Поліський Єгер» власним автомобільним транспортом із використанням найманої праці водія, тобто надавалася транспортна послуга. Факт доставки СГПП «Рать» відходів кукурудзи для ТзОВ «Поліський Єгер» підтверджується наданою ТТН і самим позивачем.

Вказані обставини свідчать, що позивачем здійснювалося перевезення вантажу на замовлення іншої особи (покупця) власним автомобільним транспортом із використанням найманої праці водія, тобто надавалася транспортна послуга.

Також, відповідач вважає, що ним виконано всі законодавчо встановлені дії щодо направлення на адресу позивача, яка внесена до державних реєстрів, повідомлення про розгляд справи. Натомість твердження позивача про те, що необхідно підтвердити саме факт отримання перевізником повідомлення ґрунтується на довільному трактуванні приписів законодавства та суперечить висновкам Верховного Суду.

За таких обставин просить відмовити в задоволенні позовним вимог в повному обсязі.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 10.10.2024 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку №001449 та тижневого графіка перевірок проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо СГПП «Рать».

Водій ОСОБА_1 надав для перевірки ТТН від 10.10.2024, посвідчення водія, реєстраційні документи на ТЗ. Під час зазначеної перевірки було виявлено, що ТЗ Камаз, реєстраційний номер НОМЕР_1 виконувалось перевезення вантажу за відсутності роздруківки на момент перевірки індивідуальної контрольної книжки водія або копії графіку змінності водіїв, що зафіксовано в акті №037573 від 10.10.2024.

У наведеному акті зазначено: «Під час перевірки виявлено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» під час перевезення вантажів, перевізник не забезпечив водія індивідуальною контрольною книжкою або копією граф змінності водія чим порушив статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

На підставі даного акту в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті Козлов В. виніс постанову №ПШ 038736 від 11.11.2024 про застосування до перевізника СГПП «Рать» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 гривень за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачене абзацом з частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05.04.2001 №2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-III), який відповідно до статті 3 регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; пасажирські перевезення - перевезення пасажирів легковими автомобілями або автобусами

В силу вимог статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

За правилами, визначеними у статті 39 даного Закону, автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком №1567.

Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Як передбачає пункт 20 Порядку №1567, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства про автомобільний транспорт, слід дійти висновку про те, що водій при здійсненні ним перевезень вантажів повинен мати при собі документи, визначені статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

При цьому наведений у вказаній статті перелік документів не є вичерпним, оскільки зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 по справі №820/4624/17.

Як слідує з акту перевірки від 10.10.2024 за №037513, посадовою особою Укртрансбезпеки виявлено порушення щодо відсутності на час проведення перевірки індивідуальної контрольної книжки водія та копії графіку змінності водіїв.

Так, особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку визначені Положенням №340. Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами

Згідно пункту 7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 6.1 Положення №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Пунктом 6.2 Положення №340 передбачено, що Облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

Згідно з пунктом 6.3 Положення №340, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника (пункт 6.4 Положення №340).

Таким чином, Положення допускає облік робочого часу водіїв, як тахографом, так і індивідуальною контрольною книжкою водія або графіком змінності водіїв.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про автомобільний транспорт», з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

- організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

- здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

- забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

- здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

У розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

Згідно з визначенням Положення тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.

Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка чи графік змінності водіїв, які відображують відомості про тривалість змінного періоду керування.

З врахуванням вище викладеного, суд зазначає, що положеннями статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність індивідуальної контрольної книжки водія чи копії графіка змінності водіїв в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Положенням №340.

Абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку індивідуальної контрольної книги водія чи копії графіка змінності водіїв, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.03.2020 року у справі №823/1199/17, від 20.05.2020 у справі №804/5737/16 та в силу вимог частини п`ятою статті 242 КАС України враховується судом при вирішенні даного спору.

Судом встановлено що згідно витягу ЄДРПОУ СНПП «Рать» зареєстроване 06.06.1992 за юридичною адресою 45650, село Ратнів, Луцький район, Волинська область і йому присвоєно ідентифікаційний код за №03737422.

Підприємство виробляє сільськогосподарську продукцію на орендованих і розпайованих колишніми членами колективного сільськогосподарського підприємства «Рать» землях сільськогосподарського призначення і майнових комплексів, що розташовані в селах Рать, Гірка Полонка на території Луцького району Волинської області.

Позивачем зазначено, що ним здійснювалось перевезення власного вантажу та даний транспорт був скерований адміністрацією підприємства перевезти відходи кукурудзи на корм лісовим мешканцям лісового масиву, що знаходиться поряд з смт Колки.

Для перевезення названого вантажу водію були видані товарно-транспортна накладна №2490 від 10.10.2024 і обліковий лист вантажного автомобіля за №PA000003651 від 10.10.2024.

Так, в розумінні вимог статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Суд зазначає, що під час перевірки ТЗ КАМАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 водієм було надано уповноваженим особам контролюючого органу товарно-транспортну накладну від 10.10.2024, за умовами якого доставка товару здійснюється продавцем до покупця.

Відповідно до даних вказаної ТТН автомобільним перевізником та вантажовідправником виступає СГПП «Рать», а замовником та вантажоодержувачем ТзОВ «Поліський Єгер» - особа відмінна від перевізника.

Вказані обставини свідчать, що позивачем здійснювалося перевезення вантажу для іншої особи ТзОВ «Поліський Єгер» власним автомобільним транспортом із використанням найманої праці водія, тобто надавалася транспортна послуга.

Згідно пункту 1.4 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються: фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв; під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій; транспортними засобами Міністерства внутрішніх справ України (у тому числі Національної гвардії України), Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Національної поліції України та Державної прикордонної служби України або транспортними засобами, орендованими ними без водія, коли такі перевезення здійснюються з метою виконання завдань, покладених на ці державні органи, та під їх контролем; сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств; закладами охорони здоров`я незалежно від форми власності.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивач є перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», і відповідно Положення про робочий час і час відпочинку водіїв поширювало свою дію на дане перевезення, а тому позивач був зобов`язаний дотримуватись його вимог.

Як вже було зазначено судом, в ході проведення перевірки, за результатами якої складено акт від 10.10.2024 за №037513, зафіксовано порушення позивачем вимог порушення статті 34 закону України «Про автомобільний транспорт» під час перевезення вантажів, перевізник не забезпечив водія індивідуальною контрольною книжкою або копією граф змінності водія, чим порушив статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», що не спростовано матеріалами справи.

Суд не погоджується з поясненнями позивача, що законодавством не визначено процедуру дотримання обов`язку наявності індивідуальної контрольної книжки водія для осіб, які не надають послуги з перевезення вантажів, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що саме позивач на момент проведення перевірки був вантажоперевізником.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у водія ОСОБА_1 , який здійснював 10.10.2024 перевезення, тобто станом на момент проведення перевірки, були в наявності документи, визначені приписами статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», позивачем суду не надано.

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не спростовано порушення, зафіксоване відділом державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення перевірки, що є підставою для застосування адміністративного-господарських штрафів відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Враховуючи викладене, в ході розгляду справи знайшли своє підтвердження висновки відповідача про порушення позивачем статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», які полягають у тому, що під час надання послуг з перевезень вантажів виявлено відсутність документів, передбачених статті 48 Закону №2344-ІІІ, а саме: індивідуальної контрольної книжки водія чи копії графіка змінності водіїв та правомірно застосовано до позивача адміністративно-господарські санкції.

За таких обставин, спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є правомірною.

При цьому, суд зауважує, 01.10.2021 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» №1534-IX, яким абзац 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» викладено в новій редакції: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У попередній редакції передбачалось «надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». Отже, позивач наводить абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ у редакції, що втратила чинність.

Відтак, закон не ставить можливість застосування адміністративно - господарського залежно від того чи надавалась послуга перевезення вантажу чи вантаж перевозився.

Стосовно тверджень позивача щодо порушення пункту 26 Порядку №1567, так як СГПП «Рать» станом на день розгляду справи за актом від 10.10.2024 №037513, що відбулась 11.11.2024 не був повідомлений, що про місце і час розгляду справи, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктом 26 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

З матеріалів справи встановлено, що в акті перевірки зроблено відмітки, що водій транспортного засобу з актом ознайомлений, від підпису та пояснень відмовився.

Згідно повідомлення від 11.10.2024 №89933/24/24-24 позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 11.11.2024 з 10 по 12 годину.

Судом встановлено, що згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на Офіційному сайті «Укрпошта» (трекінг відправлення №0600973272753) копію повідомлення направлено на адресу позивача 17.10.2024, 19.10.2024 повідомлення надійшло до відділення зв`язку, проте не було вручено під час доставки.

Вказане свідчить, що позивач мав можливість отримати дане повідомлення з 19.10.2024, проте вказаним правом не скористався.

Пунктом 27 Порядку №1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомив позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, правомірно розглянув справу без її участі.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 01.06.2023 у справі № 640/39442/21, 11.02.2020 у справі №820/4624/17.

За змістом частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Сільськогосподарського приватного підприємства «Рать» (45650, Волинська область, Луцький район, село Рать, вулиця Перемоги, 10, код ЄДРПОУ 03737422) до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті (443020, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Підгаєцька, 3, код ЄДРПОУ 44106679) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.А. Лозовський