Рішення

від 27.01.2025 по справі 160/30112/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 рокуСправа №160/30112/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/30112/24 за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12 листопада 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо виплати додаткової грошової винагороди не в повному обсязі ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_2 за період з 30.03.2022 по 31.05.2022;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 в період з 30.03.2022 по 31.05.2022 вчинити дії щодо перерахунку додаткової грошової винагороди ОСОБА_1

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 сплатити на користь ОСОБА_2 недоплачені протягом періоду з 30.03.2022 по 31.05.2022 додаткову грошову винагороду передбачену Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу усіх належних до сплати коштів в період з 30.03.2022 по 31.05.2022 року. Так, у позивача в наявності довідка про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, що є достатньою підставою для виплати спірної винагороди.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/30112/24 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/30112/24, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

28 листопада 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив, в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі. зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Також вказує, що підставою для виплати додаткової винагороди є довідка, яка видається командиром підрозділу, до якого був відряджений військовослужбовець для виконання бойових завдань. Однак надана позивачем довідка не містить інформації скільки саме в цей період у позивача було безпосередньо бойових виходів та чи вони були взагалі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_2 про залишення позову без розгляду у справі №160/30112/24 відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Наказом командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 30.04.2022 року №95 визнано, зокрема, позивача таким, що прибув до складу сил та засобів ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які залучаються та беруть безпосередню участь в угрупованні об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, з метою виконання службових (бойових) завдань, з 30.03.2022 року.

Наказом командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 31.05.2022 року №117 визнано, зокрема, позивача таким, що прибув до складу сил та засобів ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які залучаються та беруть безпосередню участь в угрупованні об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, з метою виконання службових (бойових) завдань, з 31.05.2022 року.

Відповідно до посвідчення про відрядження від 23.03.2022 року №69 позивач 30.03.2022 року прибув до ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в подальшому прибув до відповідача 31.05.2022 року.

Згідно довідки відповідача від 12.09.2024 року №622 позивач в березні-травні 2022 року не отримував грошове забезпечення у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн.

Згідно наказів відповідача від 14.04.2022 року №84, від 04.05.2022 року №102, від 13.06.2022 року №140 позивачу виплачено додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн в розрахунку на місяць за березень-травень 2022 року.

Згідно наданої відповідачем довідки позивач в березні-травні 2022 року отримував додаткову винагороду згідно постанови №168 у розмірі 30000,00 грн в розрахунку на місяць.

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів державу у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 18.09.2024 року №679 позивач дійсно в період з 30.03.2022 року по 31.05.2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів державу у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Довідка видана на підставі бойового розпорядження, журналу бойових дій та наказів ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 30.04.2022 року №95, від 31.05.2022 року №117.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу додаткової винагороди, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1 Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» віл 20.12.1991 року №2011-XII (далі Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Частиною другою ст. 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять, зокрема, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія).

Спірні правовідносини врегульовано в т.ч. постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168 (далі Постанова №168), яка застосовується в редакції, чинній станом на участь позивача у бойових діях.

Згідно п. 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу на те, що нормативне положення п. 2-1 Постанови №168 з`явилося в зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 року №793, тобто після завершення правовідносин щодо участі позивача у бойових діях.

Постанова №793 була офіційно опублікована 19.07.2022 року відповідно, тобто - безпосередньо в день набрання нею чинності, а отже зміст цієї постанов не був проголошений наперед (з 24.02.2022 року відповідно), а сама постанова не могла вважатись такою, що відповідає критерію передбачуваності на час виникнення у відповідача обов`язку виплачувати позивачу додаткову винагороду, яка в свою чергу є складовою грошового забезпечення та повинна виплачуватися за кожен місяць проходження служби.

Таке тлумачення змісту Постанови №793 наведене, зокрема, в постанові Верховного Суду від 21 вересня 2023 року у зразковій справі № 260/3564/22, що враховується судом, відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, визначальною умовою згідно п. 1 Постанови №168 для отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі згідно зазначеної норми права є безпосередня участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у нього права на таку винагороду.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.05.2024 року у справі №120/4387/23.

Достатність довідки на підтвердження того, що особа брала участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (тобто, саме такої довідки, яка наявна в даній справі), підтверджується правозастосуванням Третього апеляційного адміністративного суду у постановах від 25.12.2024 року у справі №340/2939/24, від 27.08.2024 року у справі №160/25258/23.

Наявна довідка від 18.09.2024 року №679 видана на підставі бойового розпорядження та журналу бойових дій, також витягів із наказів командира оперативно-тактичнного угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по стройовій частині), а тому належним чином підтверджує існування юридичного факту, з яким п. 1 Постанови №168 пов`язує виплату додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн. Зворотній підхід був би втіленням прояву надмірного формалізму та переваги форми над змістом, оскільки за наявності підтвердженого поза розумним сумнівом факту фактично заперечував би юридичні наслідки такого факту у вигляді виплати збільшеного розміру додаткової винагороди.

Окремо слід зауважити, що відмінність формулювань щодо визначення безпосередньої участі у бойових діях у п. 1 Постанови №168 (в редакції, чинній на час участі позивача в бойових діях) та наявній довідці, зумовлена тим, що довідка складена на понад 2 роки пізніше. Водночас, Порядок №413 в редакції на лютий 2022 року використовував ту ж термінологію, що і Постанова №168.

Отже, позивач має право на отримання додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню. Суд зазначає, що задовольняє позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства та у спосіб, що забезпечить ефективний захист прав позивача.

Щодо розподілу судових витрат.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

В зв`язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці, рішення ухвалено в перший робочий день судді.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 збільшеної до 100 000,00 гривень додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, за період з 30.03.2022 року по 31.05.2022 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 збільшену до 100 000,00 гривень додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, за період з 30.03.2022 року по 31.05.2022 року.

Розподіл судових витрат не здійснювався.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко