Рішення від 03.02.2025 по справі 160/30767/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 рокуСправа №160/30767/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника Дяченка Олексія Володимировича до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

18.11.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 15.11.2024 року через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 в особі представника Дяченка Олексія Володимировича до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 26.03.2020 року включно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4463 гривні 15 копійок в місяць за період з 01.03.2018 року по 26.03.2020 року включно у загальній сумі 110 858 гривень 89 копійок відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Означені позовні вимоги вмотивовані протиправною бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 26.03.2020 року включно.

17.12.2024 року від представника військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представником відповідача зазначено наступне. Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій. Згідно із статті 5 Закону України «Про Національну гвардію України» до складу Національної гвардії України входять з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, заклади охорони здоров`я та установи, що не входять до складу оперативно-територіальних об`єднань Національної гвардії України. Із врахуванням вищенаведених вимог чинного законодавства, Міністерство внутрішніх справ України є уповноваженим органом, який здійснює відповідні функції держави у спірних відносинах, а військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України є органом державної влади на місцях в системі Національної гвардії України, який реалізує державну політику у сфері оборони, являється бюджетною установою і утримується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України є складовою частиною Національної гвардії України, підпорядкований Міністерству внутрішніх справ України, включений до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України і перебуває на утриманні державного бюджету. Основні фонди, обігові кошти та майно військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України є державною власністю, перебувають у сфері управління Міністерства внутрішніх справ України і закріплені за військовою частиною НОМЕР_1 на праві повного господарського відання. Військова частина НОМЕР_1 володіє, користується, розпоряджається закріпленим за ним майном відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства. Разом з тим, повноваження командира військової частини передбачені Законом України «Про Національну гвардію України», «Положенням про військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України» та іншими нормативно-правовими актами. За змістом ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.2001 року №1282-ХІІ (надалі по тексту - Закон №1282-ХІІ) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України. Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Тобто, вказане свідчить, що індексація (будь-яка), може бути нарахована тільки якщо перевищено поріг 103%. У період з березня 2018 року по листопад 2018 року за даними Держстату індекс споживчих цін не перевищував 103%, тобто не було достатнього рівня інфляції для відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг, тому у відповідності до вимог Закону та ПКМУ № 1078 відсутні були підстави для нарахування і виплати індексації у вказаний період. Кодексом адміністративного судочинства України, визначено, що позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Своєю чергою, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах. Натомість позивач чітко вказує на «фіксований розмір 4463,15 гривень в місяць», як позивач його може чітко визначити сам, це взагалі незрозуміло для військової частини НОМЕР_1 . У позовній заяві позивач посилається на лист Міністерства соціальної політики від 28.09.2021 №5211/0/290-21/51, у якому зазначено «У разі, якщо у березні 2018 року відбулось підвищення посадового окладу, то значення індексу споживчих цін у цьому місяці мало прийматися за 1 або 100 відсотків. Для проведення подальшої індексації індекс споживчих цін мав розраховуватися з квітня 2018.» Також додатку до даного листа, з квітня 2018 року стоїть «-», тобто 0 або 1. У даному випадку некоректною і неправильною є цифра величини приросту індексу споживчих цін (253,3%), яка не може розраховуватись з січня 2008 року, а може розраховуватись з квітня 2018 року (з наступного місяця підвищення посадового окладу). Тобто військова частина НОМЕР_1 вважає, що з 01.03.2018 має застосовуватись базовий місяць квітень 2018, а не січень 2008, для обчислення індексації. Відповідно до довідки військової частини від 03.12.2024 №261 за підписом т. в. о. начальника фінансової служби (головного бухгалтера) капітана ОСОБА_3 у березні 2018 року відбулось збільшення посадового окладу позивача. Таким чином, у березні 2018 року відбулося зростання грошового забезпечення позивача. Отже, після 01.03.2018 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року. Далі, Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядок №1078 у період існування спірних правовідносин (з 1 березня 2018 року до 17 серпня 2018 року) не містили в собі такого поняття як "фіксована сума індексації". Зазначений термін використовувався у додатку 4 "Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів" до Порядку №1078, однак лише у редакції, яка діяла до 15 грудня 2015 року. З 01.03.2018 вступила в дію постанова Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою було затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців. Пунктом 2 цього Порядку встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. З аналізу норм Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення слідує, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення. (фактично роботодавець). Саме на відповідача, за наявності законних підстав, покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення, тоді як завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення. Позивача було звільнено з військової служби, після чого військовою частиною позивачу було надано довідку про розміри основних та додаткових щомісячних видів грошового забезпечення. Далі, військовою частиною НОМЕР_1 НГУ було виконано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.02.2022 року у справі 280/11477/21 в повному обсязі (23 грудня 2022 року, що підтверджується самим позивачем (скріншот про надходження коштів). Однак, позивачу цього було недостатньо і він звернувся знову до суду, однак, лише 18.11.2024 року. Тобто ним було пропущено строк позовної давності звернення до суду, адже з моменту виконання рішення суду до моменту звернення до суду, минуло майже 2 роки. Позивач володів інформацією щодо виплати йому індексації на підставі рішення суду й, у випадку порушення його прав, міг би звернутись до суду у встановлений законодавцем термін задля відновлення такого права. Так, про безпідставну виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 26.03.2020 року (що було виконано військовою частиною НОМЕР_1 НГУ) позивач звернувся із заявою, знову ж таки, після майже двох років після нарахування йому виплати військовою частиною НОМЕР_1 на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду. Так, Дніпропетровський окружний адміністративний суд в описовій частині ухвали від 25.11.2024 року по даній справі зазначив наступне: «З матеріалів адміністративного позову порушень строків, передбачених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається.», однак, позивач пропустив встановлений законодавцем термін для звернення до суду, не долучивши навіть до матеріалів справи відповідної заяви про поновлення таких строків. В даному випадку не застосовується навіть частина 2 статті 122 КАС України, де визначено шестимісячний строк за зверненням до суду. Таким чином, при зверненні до суду з даним позовом 18.11.2024 позивач пропустив місячний строк та навіть шестимісячний строк передбачений КАС України. Окрім цього, позивачем не було подано клопотання про поновлення пропущеного строку, як i не зазначав доказів поважності пропуску строків. Відповідач фінансується виключно з Державного бюджету України, а отже відповідно до Бюджетного кодексу України являється бюджетною неприбутковою установою, яка входить до складу Міністерства внутрішніх справ України. На даний час країна фактично перебуває у стані війни, а тому видатки Міністерства внутрішніх справ України насамперед спрямовані на виплату грошового забезпечення та задоволення першочергових витрат на посилення обороноздатності держави. У той же час витрати на сплату судового збору фінансуються у явно занижених розмірах і вкрай неритмічно, а оскарження судових рішень, винесених не на користь військової частини призводить до додаткових витрат коштів державного бюджету призначених на оборону. В даному випадку відсутні підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу виплат за вказаний ним період, оскільки відповідач у своїх діях керувався вимогами чинного законодавства та виконав їх в повному обсязі. Позивач своїми вимогами, може завдати невиправдану шкоду бюджету держави в такі складні для неї часи, оскільки є намаганням позивача задовольнити власні фінансові інтереси шляхом невірного інтерпретування чинного законодавства. Оскільки позовними вимогами в даному спорі є нарахування індексації, що ніяк не відноситься до статусу учасника бойових дій позивача, є протиправним несплата судового збору останнім.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2024 року зазначена вище справа розподілена та 19.11.2024 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Витребувано у військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України: довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 за лютий 2018 року, а також довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 за березень 2018 року, із зазначенням складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру. Судом зобов`язано витребувані судом докази слід подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 24.12.2024 року. Судом попереджено військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу тавинесення окремої ухвалиу разі невиконання вимог даної ухвалисуду.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 (далі позивач) з 26.03.2015 року по 26.03.2020 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі відповідач).

Відповідно до наказу від 27.03.2020 року №63 позивача з 26.03.2020 року було звільнено з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту.

Проте в період служби позивачу не було виплачено індексацію грошове забезпечення.

24 лютого 2021 року позивачем направлено заяву до відповідача з проханням виплатити індексацію грошового забезпечення.

Відповідачем відмовлено у задоволенні заяви позивача.

Для вирішення спору позивач звернувся до суду.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.02.2022 року у справі №280/11477/21 зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача:

- індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січня 2008 року, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 - індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 26.03.2020 з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та виплату з урахуванням вже виплачених сум індексації.

23.12.2022 року на виконання рішень Запорізького окружного адміністративного суду від 17.02.2022 року у справі №280/11477/21 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) січень 2008 року у загальній сумі 84576,52 грн., що підтверджується повідомленням про надходження коштів.

При цьому сума виплаченої індексації грошового забезпечення за лютий 2018 року склала 4258,75 грн.

Так за період з 01.03.2018 року по 26.03.2020 року позивачу виплачена тільки поточна індексація грошового забезпечення, яка склалась внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103%.

Як стверджує представник позивача у поданій до суду позовній заяві, позивачем не оскаржується порядок розрахунку поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 26.03.2020 року, яка склалась внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103%. Проте в порушення норм абзаців 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення при здійсненні розрахунку індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 26.03.2020 року порівняно не всі складові грошового забезпечення, як наслідок на думку відповідача сума підвищення грошового забезпечення внаслідок підвищення посадових окладів перевищила суму індексації, яка належала позивачу до виплати у березні 2018 року та на думку відповідача позивачу не належна до виплати індексація-різниця грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 26.03.2020 року. Так відповідачем не виплачено на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 26.03.2020 року 4463,15 грн. в місяць, а саме: (4463,15 грн. х 24 місяці) + 3743,29 грн. (за 26 днів березня 2020 року) = 110858,89 грн.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»(в редакції чинній станом на дату звернення позивача до суду) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно дост. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими вКонституції Українита законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частинами 2, 3ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»регламентовано, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідност. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

В силуст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Так,Законом України «Про індексацію грошових доходів населення»визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановленихКонституцією Українигарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Згідно зі статтею 1 цього індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Частинами 1 та 5ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Приписами ч. 2ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»визначено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Законом України № 76-VIIIстаттю 5 доповнено частиною шостою, якою визначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно ч. 6ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»в редакціїЗакону України № 2148-VIII від 03.10.2017 рокучинній з 11.10.2017 року проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Статтею 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»встановлено, що у разі виникнення обставин, передбаченихстаттею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Текст статті 6 в редакціїЗакону № 107-VI від 28.12.2007- зміну визнано неконституційною згідно зРішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.

За приписамистатті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цьогоЗакону.

Законом № 911-VIII від 24.12.2015 року, який набув чинності 01.01.2016 року внесено зміни у частині першійстатті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»(Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 15, ст. 111) цифри « 101» замінити цифрами « 103».

Відповідно до частини 1статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»в редакціїЗакону № 911-VIII від 24.12.2015 рокуіндексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078(далі - Порядок № 1078).

Згідно п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікуванняЗакону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абз. 2 цього пункту.

Постановою Кабінету Міністрів України № 77 від 11.02.2016внесено зміни в абзаці другому пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та цифри « 101» замінено цифрами « 103».

Абзац другий пункту 1-1 із змінами, внесеними згідно зПостановою Кабінету Міністрів України № 77 від 11.02.2016- застосовується з 01.01.2016.

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.

Відповідно до п.5 Порядку № 1078, в редакції, яка діяла до 15.12.2015 (до прийняттяКабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Тобто, відповідно до положень п.5 Порядку № 1078, в редакції, яка діяла до 15.12.2015 (до прийняттяКабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015) базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»(даліПостанова № 1013) були внесені значні зміни у вищевказаний Порядок, у зв`язку з чим з 01 грудня 2015 року вступили в дію нові правила індексації заробітної плати.

Так, відповідно до п. 5 Порядку № 1078 (в редакціїпостанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Тобто з прийняттям постанови від 09.12.2015 № 1013 змінилась процедура визначення місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.

Таким місяцем (базовим) є той, в якому відбулось підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці.

Судом встановлено, щопостановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу»збільшено грошове забезпечення військовослужбовців. Зазначена постанова набрала чинності з дня втрати чинності указів Президента України, що визначають умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу державних органів , але не раніше ніж 01 січня 2008 року.

Указ Президента України «Про внесення зміни до указу Президента України від 14.04.1999 №379 та визнання такими, що втратили чинність указів Президента України» набрав чинності з 01.01.2008.

Таким чином, у зв`язку із прийняттям вказаної постанови місяцем, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення позивача є січень 2008 року, що свідчить про помилковість доводів відповідача щодо застосуваннябазовогомісяця січень 2016 року.

В контексті спірного періоду суд зазначає та звертає увагу відповідача, що із прийняттям постанови від 09.12.2015 № 1013базовиммісяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення є не місяць зростання грошових доходів військовослужбовця (в тому числі у зв`язку із встановленням надбавок, виплати премії), а саме місяць в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.

Тобто, із прийняттям постанови від 09.12.2015 № 1013 місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації військовослужбовців є місяць наступний за місяцем, в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець згідно з постановою Кабінету Міністрів України.

При цьому обчислення такого індексу за даними правилами відбувається незалежно від того, коли військовослужбовець прийняти на військову службу, коли перемістився на посаду з більшим посадовим окладом, коли встановлено чергове військове звання або встановлені різні надбавки, доплати і премії.

Суд зазначає, що механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затвердженоНаказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 26 червня 2018 року за № 745/32197 (даліПорядок №260).

Відповідно до п.2 вказаного Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

Тобто, навіть за умов виплати у період проходження позивачем військової служби відповідачем на користь позивача щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, тобто збільшення розміру його грошового забезпечення, вказаним збільшенням не відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач.

Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008, в тому числі в період перебування позивача на службі, що є підставою для встановлення іншого місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення, не відбувалося.

Підвищення розміру тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, відбулось згіднопостанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018, та якою затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.

Щодо позовних вимог позивача в частині індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 26.03.2020 включно, суд зазначає таке.

У постанові від 09 травня 2023 року по справі № 120/2234/22-а Верховний Суд провів аналіз застосування Порядку №1078 та навів релевантні висновки (пункти 69-87 постанови), а саме:

Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».

Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).

Щодо «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, щоЗакон України «Про індексацію грошових доходів населення»і Порядок №1078 такого поняття не містять.

Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакціїпостанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте постановою Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає Суду (Верховний Суд) підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, Верховний Суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинностіпостанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають Верховному Суду підстави зробити висновок, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу Військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.

Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21 із подібними правовідносинами.

Як вже було зазначено, з 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабміну України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Таким чином, для оскаржуваного періоду, починаючи з 01.03.2018 індекс споживчих цін за 1 або 100 є встановленим в березні 2018 року.

Враховуючи приписи абз. 2, п.5 Порядку №1078,ст. 4 Закону України № 1282-XII, офіційні дані, що містяться на сайті Державної служби статистики України щодо індексів споживчих цін, то лише у жовтні 2018 року поріг індексації 103% перевищено для військовослужбовців, з чим позивач погоджується.

Разом з тим, підвищення посадового окладу у певному місяці не тягне за собою безумовне припинення виплати індексації у подальших після нього періодах (місяцях), оскільки індексація не нараховується лише за умови, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Проаналізувавши абз. 3-5 п.5 Порядку №1078, суд вбачає, що вони здійснюють правове регулювання виплати індексації за тих чи інших умов конкретно в місяці підвищення грошового доходу, яким за обставинами даної справи є березень 2018 року.

При цьому, згідно абз. 6 п. 5 Порядку №1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Зазначена норма свідчить про те, що у випадку позивача, якщо розмір підвищення його грошового доходу в березні 2018 року не перевищив суму індексації, що мала скластися в цьому місяці, то визначена сума індексації (як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу), має продовжуватися йому виплачуватися до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців або до дати звільнення його зі служби.

Верховний Суд у вищезазначених справах дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Щодо суми індексації, яка мала скластися в березні 2018 року, то з врахуванням цифрових значень наданих позивачем у розрахунку індексації, врахування в якості базового місяця січня 2008 року, приписів п. 4, 5 Порядку №1078, даних Мінстатистики щодо індексів споживчих цін її розмір мав складати 4463,15 грн (1762,00 грн * 253,3%).

Під час встановлення співвідношення розміру підвищення грошового доходу позивача в березні 2018 року (всіх складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру), суд керується наданою відповідачем інформацією про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за лютий та березень 2018 року.

Як вбачається з довідки військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 03.12.2024 №261 розмір грошового забезпечення позивача в лютому 2018 року становив 1050 грн, а в березні 2018 року 5070 грн.

Отже, грошове забезпечення у березні 2018 року збільшилося на 4020 грн (5070-1050).

Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації (4463,15 грн) і розміром підвищення доходу (4020 грн).

Відтак, в контексті наведених правил обчислення та встановлення індексації-різниці відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, судом встановлено право позивача на отримання такої індексації у період з 01.03.2018 по 26.03.2020, оскільки розмір підвищення його грошового доходу в березні 2018 року (4020 грн) не перевищив розмір індексації, який мав бути виплачений позивачу в березні 2018 року (4463,15 грн).

Отже, 4463,15 - 4020 = 443,15 грн, що підтверджує наявність підстав для виплати позивачу з 01.03.2018 по 26.03.2020 індексацію-різниці відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, оскільки в своєму підсумку підвищення грошового доходу (4020 грн) не перевищило розмір індексації, який мав бути виплачений позивачу в березні 2018 року (4463,15 грн).

Додатково, суд роз`яснює відповідачу, що у постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 400/1119/21 Верховний Суд зазначив: «для правовідносин, пов`язаних з нарахуванням індексації, визначальним є також факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів)».

Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 28.09.2022 у справі №560/3965/21 та постановах судів апеляційних інстанцій від 21 січня 2022 у справі № 440/9802/21, від 14.09.2022 у справі №420/3121/22, від 07.11.2022 у справі №420/19954/21, де скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції з направленням на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховним Судом було наголошено, що відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 для правовідносин, пов`язаних з нарахуванням індексації, визначальним є факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів).

Виходячи з положень ч.2ст. 9 КАС України, позовні вимоги в частині нарахування індексації-різниці підлягають частковому задоволенню шляхом:

- визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 26.03.2020 індексації-різниці грошового забезпечення, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

- зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 26.03.2020 відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078у фіксованій величині 443,15 грн. в місяць, з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому зважаючи на обсяг поданих до суду доказів, враховуючи те, що з доданого позивачем до суду розрахунку індексації вбачається, що ОСОБА_1 за період 01.03.2018 по 26.03.2020 року нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення у загальному розмірі 84 576,52 грн., однак вказана сума позивачем не врахована при визначенні суми індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 26.03.2020, суд не вбачає підстав для визначення загальної суми належної до виплати індексації-різниці грошового забезпечення позивача та задоволення позовних вимог позивача в цій частині.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Щодо посилань представника відповідача на факт пропуску позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.

Так, нормами Кодексу законів про працю України, який регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено інші строки звернення до суду за захистом порушеного права.

Так, Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19.07.2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28.09.2023 року по справі№140/2168/23.

Тобто, у спірний період, зокрема з 01.03.2018 року по 26.03.2020 року, частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що позивачем не було пропущеностроку звернення до адміністративного суду у справі №160/30767/24.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС Україниякщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем судові витрати не понесені,суд вирішує розподіл судових витрат у справі №160/30767/24 не здійснювати.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника Дяченка Олексія Володимировича до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визанати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 26.03.2020 року індексації-різниці грошового забезпечення, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 26.03.2020 року відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078у фіксованій величині 443,15 грн. в місяць, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник