Рішення

від 05.02.2025 по справі 240/14537/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року м. Житомир справа № 240/14537/24

категорія 111030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Червоногранітний кар`єр" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішень,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Червоногранітний кар`єр" із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області №00170510701 від 08.07.2024;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області №00170520701 від 08.07.2024;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області №00170530701 від 08.07.2024.

В обґрунтування позову зазначено, що за результатами перевірки позивача контролюючим органом складено акт на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки висновки контролюючого органу не узгоджуються з вимогами законодавства, без врахування первинних документів, ґрунтуються на припущеннях осіб, які проводили перевірку, без підтвердження належними доказами, а тому просив позов задовольнити.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у строк та в порядку, визначеному ст.152, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подав відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами, а висновки акту перевірки від 13.06.2024 №13967/06-30-07-01/38215180 та податкові повідомлення-рішення від 08.07.2024 №00170510701, 00170530701 та №00170520701 прийняті на підставі та у межах повноважень є законними, обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства.

02.09.2024 позивачем подано відповідь на відзив, де він зазначає, що відповідачем не було спростовано його доводи, наведені в обґрунтування позовних вимог.

У період із 02.09.2024 по 16.09.2024, 07.10.2024, із 04.11.2024 по 18.11.2024 та із 13.01.2025 по 27.01.2025 головуюча суддя перебувала у відпустці, із 25.11.2024 по 01.12.2024 - у відрядженні.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 КАС України.

У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що на підставі наказів від 28.02.2024 № 463-п та від 10.05.2024 №1196-п та направлень від 07.03.2024 №917, №918, №919, №920, від 13.05.2024 №2097, №2098, №2099, №1060, №2101 була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Червоногранітний кар`єр", з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2018 по 31.12.2023 та законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2018 по 31.12.2023.

За результатами проведеної перевірки посадовими особами відповідача складено акт документальної планової виїзної перевірки від 13.06.2024 №13967/06-30-07-01/38215180, у висновках якого констатовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема (у розрізі порушень, що оскаржуються платником):

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.140.4.4. п.140.4., п.п.140.5.11. п.140.5. ст.140 розділу ІІІ Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), ст.3, ст.4 та ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку №16 "Витрати", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 243 397,00 грн в тому числі по періодах:

- 2018 рік 16800,00 грн;

- 2019 рік 168 000,00 грн;

- 2023 рік 58597,00 грн та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування на суму 75 675,00 грн за 2021 рік;

- 44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.192.2 ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 256 607,00 грн, в тому числі:

- грудень 2018 18 667,00 грн;

- січень 2019 3 506,00 грн;

- лютий 2019 33 828,00 грн;

- березень 2019 19 333,00 грн;

- квітень 2019 18 000,00 грн;

- травень 2019 19 333,00 грн;

- червень 2019 18 667,00 грн;

- липень 2019 17 533,00 грн;

- серпень 2019 19 333,00 грн;

- вересень 2019 18 000,00 грн;

- листопад 2019 14 383,00 грн;

- січень 2020 7 320,00 грн;

- лютий 2020 10 980,00 грн;

- березень 2020 22 584,00 грн;

- квітень 2021 7 513,00 грн;

- вересень 2021 19 635,00 грн;

- лютий 2022 3 892,00 грн;

- квітень 2022 1 654,00 грн;

- за травень 2022 746 грн.

Не погодившись із зазначеним висновком перевірки позивачем подано заперечення від 26.06.2024 №0624/25 до акту документальної планової виїзної перевірки від 13.06.2024 №13967/06-30-07-01/38215180.

За результатами розгляду заперечень Головним управлінням ДПС у Житомирській області прийнято рішення щодо правомірності здійснених висновків в акті документальної позапланової документальної перевірки від 13.06.2024 №13967/06-30-07-01/38215180 з питань контролю за дотриманням вимог податкового, валютного, та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2018 по 31.12.2023.

На підставі висновків акта перевірки 08.07.2024 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №00170510701, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2021 рік на суму 75675,00 грн;

- №00170520701, яким збільшено грошового зобов`язання з податку на прибуток за податковим зобов`язанням на суму 243 397,00 грн та за штрафними санкціями на суму 60 849,25 грн;

- №00170530701, яким занижено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 320758,75 грн, в тому числі за штрафними санкціями 64151,75 грн.

Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення контролюючого органу протиправними та прийнятими в порушення норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України проголошено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1. статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до положень підпункту 19-1.1.1. пункту 19-1.1. статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1. пункту 41.1. статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

За змістом підпунктів 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1. пункту 41.1. статті 41 цього Кодексу мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За змістом пункту 75.1. статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Норми п.п.75.1.2. п.75.1. ст.75 ПК України визначають, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з пунктом 77.4. статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пунктів 77.6.-77.9. статті 77 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5. пункту 78.1. статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Пунктом 86.8. ст.86 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7. цієї статті.

Щодо висновку контролюючого органу про завищення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, суд зазначає наступне.

При проведеному в ході перевірки аналізі формування інших операційних витрат ТОВ "Червоногранітний кар`єр" встановлено, що інші операційні витрати згідно даних бухгалтерського обліку становлять: за 2023 рік 1 042 839,00 грн, проте у Звіті про фінансові результати ТОВ "Червоногранітний кар`єр" (рядок 2180 "Інші операційні витрати" Форми №2) даний показник становить 1 286 992,72 грн (різниця становить 244161,00 грн), чим порушено п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.44.1, п.44.2 ст.44 Податкового Кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 № 2755-I (із змінами та доповненнями), ст.3, ст.4 та ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку №16 "Витрати", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (із змінами та доповненнями), та в результаті чого занижено значення р.02 Декларації на суму 244 161,00 грн.

В свою чергу, позивач звертає увагу, що висновок контролюючого органу щодо завищення інших операційних витрат в сумі 244 161,00 грн є помилковим, оскільки при заповненні Звіту про фінансові результати підприємство керувалось НП(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", додатком 3 до НП(С)БО 1, де наведені додаткові статті (рядки) фінзвітності, Методичними рекомендаціями щодо заповнення форм фінансової звітності, затвердженими наказом Мінфіну від 28.03.2013 № 433.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Стаття 1 Закону України № 996-XIV дає визначення термінам:

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України № 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248.

Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (далі - П(С)БО 16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Відповідно до п.6 П(С)БО 16, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з п.7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Відповідно до п.11 П(С)БО 16 собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Отже, податковий кредит та витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток повинні бути фактично підтвердженими належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У відповідності до п.п.14.1.27. п.14.1. ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК України визначено, що господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розумна економічна причина (ділова мета) причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (п.п.14.1.231. п.14.1. ст.14 ПК України).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України.

Згідно з пунктом 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2. статті 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

В судовій практиці суду касаційної інстанції домінуючим є таке тлумачення цих норм у їх взаємозв`язку (ст.44, п.п.14.1.36., 14.1.231. ст.14 ПК України та ст.ст.1, 9 Закону України № 996-XIV): будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) слід розцінювати як належні первинні документи лише в разі фактичного здійснення господарської операції; якщо ж фактичне здійснення господарської операції не відбулося, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна бути спрямованою на реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом наведених норм ПК України, право платника податків на збільшення витрат податку на прибуток обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності та підтвердження обліковими, розрахунковими документами.

Відповідно до статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Згідно з пунктом 38.1. статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

У пункті 85.2 статті 85 ПК України закріплено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з приписами п.п.134.1.1. п.134.1. ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Суд звертає увагу, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування витрат.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку.

В межах спірних правовідносин, суд враховує що за даними бухгалтерського обліку ТОВ "Червоногранітний кар`єр" згідно оборотно-сальдових відомостей за 2023 рік інші операційні витрати складають 1 286 992,72 грн, в т.ч. за бухгалтерськими рахунками:

- по бухгалтерському рахунку 943 "Собівартість реалізованих виробничих витрат" обороти по Кт рахунку складають 5 540,63 грн;

- по бухгалтерському рахунку 945 "Витрати від операційної курсової різниці" обороти по Кт рахунку складають 463 211,02 грн;

- по бухгалтерському рахунку 948 "Штрафи, пені, неустойки" обороти по Кт рахунку складають 81 377,14 грн;

- по бухгалтерському рахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності" обороти по Кт рахунку складають 736 863,93 грн.

Згідно пунктом 3.10. Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 № 433 у статті "Інші операційні доходи" відображаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг): дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття, дохід від списання кредиторської заборгованості, одержані штрафи, пені, неустойки тощо.

Відповідно до пункту 3.13. вказаних Рекомендацій у статті "Інші операційні витрати" відображаються собівартість реалізованих виробничих запасів, необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття; відрахування на створення резерву сумнівних боргів і суми списаної безнадійної дебіторської заборгованості відповідно до П(С)БО 10; втрати від знецінення запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні (фінансові) санкції; відрахування для забезпечення наступних операційних витрат, а також усі інші витрати, що виникають в процесі операційної діяльності підприємства (крім витрат, що включаються до собівартості продукції (товарів, робіт, послуг)).

У контексті наведеного, суд вважає, що доводи контролюючого органу про завищення фінансового результату до оподаткування за 2023 рік на загальну суму 244 161,00 грн не містять жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували вказані висновки.

Щодо висновку податкового органу про заниження різниць, які відповідно до вимог Податкового кодексу України збільшують фінансовий результат до оподаткування на загальну суму 157 052,00 грн, в тому числі за 2020 рік - 18 050,00 грн, за 2021 рік - 57 625,00 грн, 2023 рік - 81 377,00 грн та завищення різниць, які зменшують фінансовий результат в сумі 18050 грн за 2022 рік, то суд зауважує наступне.

За період з 01.01.2018 по 31.12.2023 ТОВ "Червоногранітний кар`єр" задекларовано різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України, у сумі 7 514 662,00 грн (зменшення ФР), в тому числі:

- 2018 рік 3 065 113,00 грн (зменшення ФР);

- 2019 рік 33 698,00 грн;

- 2020 рік 3 695,00 грн;

- 2021 рік 4 575 073,00 грн (зменшення ФР);

- 2022 рік 784,00 грн;

- 2023 рік 87 347,00 грн.

За період з 01.01.2018 по 31.12.2023 по різницях, які збільшують фінансовий результат найбільший вплив мали такі показники:

- сума нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (пункт 138.1. статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України);

За період з 01.10.2018 по 31.12.2023 по різницях, на які зменшуються фінансовий результат найбільший вплив мали такі показники:

- сума нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (пункт 138.1. статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України);

- сума від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років (підпункт 140.4.4. пункту 140.4. статті 140 розділу ІІІ Податкового кодексу України).

Перевіркою встановлено, що в порушення 140.5.11. п.140.5. ст.140 розділу ІІІ ПК України, підприємством не збільшено фінансовий результат по рядку 3.1.11 додатку РІ до рядка 3 Декларації про прибуток підприємств на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на користь осіб, які не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44. підрозділу 4. розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, а також на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства в сумі 157 052,00 грн, в тому числі по періодах:

- 2020 рік - 18 050,00 грн;

- 2021 рік - 57 625,00 грн;

- 2023 рік - 81 377,00 грн.

Також перевіркою встановлено, що в порушення п.п.140.4.4. п.140.4. ст.140 розділу ІІІ ПК України, підприємством безпідставно зменшено фінансовий результат на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років по рядку 3.2.4. додатку РІ до рядка 3 Декларації про прибуток підприємств, а саме:

- за 2021 рік 4 563 172,00 грн, а в додатку РІ до рядка 3 Декларації про прибуток підприємств за 2022 рік відображено суму 4 581 222,00 грн, різниця становить 18 050,00 грн.

На противагу зазначеному, позивач зауважує, що підприємством у Декларації з податку на прибуток за 2023 рік у р.02 "Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+, - )" відображено - 1 162 021,00 грн, хоча за даними Звіту про фінансові результати за 2023 рік р.2290 "Фінансовий результат до оподаткування" складає 344 000,00 грн, що на 818 021,00 грн більше задекларованого. Так підприємство не відобразило в р.3.1.11 додатку РІ штрафи, пені та неустойки, але тим самим завищило фінансовий результат до оподаткування на суму 818 021,00 грн, в т.ч. і на штрафи за 2023 рік у сумі 81 377,00 грн. 2290 "Фінансовий результат до оподаткування" складає 344 000,00 грн, що на 818 021,00 грн більше задекларованого. Так підприємство не відобразило в р.3.1.11 додатку РІ штрафи, пені та неустойки, але тим самим завищило фінансовий результат до оподаткування на суму 818 021,00 грн, в т.ч. і на штрафи за 2023 рік у сумі 81 377,00 грн.

Суд зауважує, що 23.05.2020 набрав чинності Закон України від 16.01.2020 №466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (далі - Закон №466-IX).

Так, Законом №466-IX доповнено статтю 140 Податкового кодексу України та викладено підпункт 140.4.4. у такій редакції: Фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення цього підпункту застосовуються з урахуванням пункту 3. підрозділу 4. розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

В той же час, п.140.5. ст.140 Податкового кодексу України доповнено підпунктом 140.5.11., згідно з яким фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на користь осіб, які не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44. підрозділу 4. розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, а також на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства.

Оскільки Закон № 466-IX був прийнятий і набув чинності за шість місяців до початку нового бюджетного періоду (2021 року), суд вважає, що в силу підпункту 4.1.9. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України запроваджене цим Законом правило щодо необхідності збільшити фінансовий результат податкового (звітного) періоду на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства, підлягає застосуванню з 2021 року, що є новим бюджетним періодом, наступним за періодом, в якому набув чинності згадуваний Закон.

Відтак, позивачем не спростовано висновки контролюючого органу щодо встановленого порушення, оскільки позивачем не відображені в податкових різницях, які збільшують фінансовий результат, суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойки на загальну суму 157 052,00 грн, а також не зменшено фінансовий результат в сумі 18050 грн за 2022 рік.

Щодо взаємовідносин з ТОВ "Галид" та порушень описаних в акті по взаємовідносинам із даним контрагентом, суд зазначає наступне.

В ході проведення перевірки встановлено завищення ТОВ "Червоногранітний кар`єр" адміністративних витрат за період 2018-2023 роки відповідно до бухгалтерського проведення Дт 92 Кт 631 в загальній сумі 1 026 666,00 грн за рахунок віднесення до їх складу вартості документально оформлених послуг по охороні території кар`єру, які згідно до наданих до перевірки документів були отримані від ТОВ "Галид" (ЄДРПОУ: 39134018) відповідно до договору від 29.11.2018 №159 та додатку №1 від 29.11.2018 всього в сумі 1 026 666,00 грн, а саме:

2018 рік 93333,00 грн;

2019 рік 933333,00 грн.

Контролюючий орган вказує, що оскільки ТОВ "Червоногранітний кар`єр", відповідно до наданих до перевірки оборотно-сальдових відомостей по рахунку 103 "Будівлі та споруди", не має у власності та не орендує кар`єру, не займається видобутком гірничої маси, тобто у платника відсутній об`єкт охорони та йому не могли фізично надаватися вказані послуги, які були віднесені до складу витрат.

Разом з тим, судом не можуть бути взяті до уваги вказані висновки податкового органу, виходячи з наступного.

Насамперед слід зазначити, що відповідно до п.7. розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України за №1003 від 24.12.2010, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, як вбачається з вказаного акта перевірка вказаний вище висновок про відсутність у платника об`єкту охорони, податковий орган, на переконання суду, зробив висновок ґрунтуючись виключно на припущеннях.

Так, суд встановив, що 29.11.2018 між ТОВ "Галид" та ТОВ "Червоногранітний кар`єр" укладено договір про надання охоронних послуг №159, згідно з п.2.1 якого замовник передає, а виконавець приймає під фізичну охорону об`єкт зазначений в цьому Договорі, а саме, територія кар`єру за адресою: Житомирська обл., Хорошівський р-н, с. Червоногранітне, вул.Гранітна, буд 1.

Відповідно до додатку №1 до договору №159 про надання охоронних послуг від 29.11.2018 передбачено, що на території кар`єру за адресою: Житомирська обл., Хорошівський р-н, с.Червоногранітне, вул.Гранітна, буд. 1 має бути розташовано 4 пости охорони, які працюватимуть цілодобово за вахтовим методом.

Крім того, в ході проведення перевірки до додатку №1 до договору №159 ревізорам надавалася специфікація, що більш детально розкриває об`єкт, який береться під охорону, а саме:

1. Майновий комплекс будівель та споруд загальною площею (кв.м): 555,5;

2. Будівлі гаражу та диспетчерської, загальною площею 835,5;

3. Адмінбудівля А: 655,9;

4. Майновий комплекс будівель та споруд загальною площею: 2374,4 (механічний цех, будівля матеріального складу, будівля дробилки, приміщення в`яжущих матеріалів, будівля матеріального складу, будівля РСУ, підсобна будівля, фельдшерський пункт, будівля вузла перегрузки, будівля вагової, корпус першого дроблення, паровозне депо, сторожова будка, будівля складу ПММ).

З аналізу договору та з додатків до нього, слідує що ТОВ "Червоногранітний кар`єр" заключив договір з ТОВ "Галид", що передбачав охорону ряду об`єктів підприємства.

При цьому, суд зауважує, що в ході перевірки працівниками ГУ ДПС у Житомирській області самостійно підтверджено, що відповідно до наданих до перевірки оборотно-сальдових відомостей по рахунку 103 "Будівної та споруди" підприємство має наступні об`єкти, а саме: автопід`їзд до кар`єру, альтанка/бесідка, асфальтна площадка біля адміністративного приміщення, битовка виробнича, будівлі гаражу та диспетчерської, ваги вагонні ТНЗ 150 тн, вагова залізн. 150 тн, вбиральня, виробнича будівля, водогінна система ттц, водонапірна вежа, вузол перевантаження №2, вузол перевантаження на автотранспорт, вузол перевантаження під залізничні вагони, вузол сортувальний 2х, вузол сортувальний 2х грох., газосклад, дорога на ДСЗ, дренажна траншея ДСЗ, дробарка /стара будівля/, душ - переодягалка ДСЗ, душова, гараж, залізнична вітка с 9/10 стрел, капличка, контора, корпус першого дроблення, магазин, майновий комплекс будівель і споруд, заг. площ. 555,5 кв., надштабельна галерея, огородження території ГТЦ, паровозне депо, переїзд 1102 м, пересувний будиночок розміром 2,4*7м, пересувний будиночок розміром 2,4*7м, під`їзний путь, площадка на ТТЦ, приміщення зав. складу, приміщення охорони, приміщення складу, склад РСМ з цистерн., споруда вяжущ. ен-во, споруда виробнича, споруда дробарки, споруда мат. склада, споруда рем-мех.майстерень, споруда РСУ, сторожова будка, теплотраса та водопровід, туалет, фундамент під дроб. КМД -2200.

Поряд з цим, витрати підприємства за отримані послуги охорони в загальній сумі 1 026 666, 00 грн підтверджуються первинними документами, в тому числі:

- акт №ОУ-0003761 здачі-прийняття робіт (надання послуг) з охорони (фізична охорона) в грудні 2018 року на суму 112 000,00 грн (ПДВ 20% - 18 666,67);

- акт №ОУ-0000011 здачі-прийняття робіт (надання послуг) з охорони (фізична охорона) в січні 2019 року на суму 112 000,00 грн (ПДВ 20% - 18 666,67);

- акт №ОУ-0000481 здачі-прийняття робіт (надання послуг) з охорони (фізична охорона) в лютому 2019 року на суму 112 000,00 грн (ПДВ 20% - 18 666,67);

- акт №ОУ-0000650 здачі-прийняття робіт (надання послуг) з охорони (фізична охорона) в березні 2019 року на суму 112 000,00 грн (ПДВ 20% - 18 666,67);

- акт №ОУ-0000960 здачі-прийняття робіт (надання послуг) з охорони (фізична охорона) в квітні 2019 року на суму 112 000,00 грн (ПДВ 20% - 18 666,67);

- акт №ОУ-0001280 здачі-прийняття робіт (надання послуг) з охорони (фізична охорона) в травні 2019 року на суму 112 000,00 грн (ПДВ 20% - 18 666,67);

- акт №ОУ-0001611 здачі-прийняття робіт (надання послуг) з охорони (фізична охорона) в червні 2019 року на суму 112 000,00 грн (ПДВ 20% - 18 666,67);

- акт №ОУ-0001959 здачі-прийняття робіт (надання послуг) з охорони (фізична охорона) в липні 2019 року на суму 109 200,00 грн (ПДВ 20% - 18 200,00);

- акт №ОУ-0002180 здачі-прийняття робіт (надання послуг) з охорони (фізична охорона) в серпні 2019 року на суму 112 000,00 грн (ПДВ 20% - 18 666,67);

- акт №ОУ-0002595 здачі-прийняття робіт (надання послуг) з охорони (фізична охорона) в вересні 2019 року на суму 112 000,00 грн (ПДВ 20% - 18 666,67);

- акт №ОУ-0002927 здачі-прийняття робіт (надання послуг) з охорони (фізична охорона) в жовтні 2019 року на суму 112 000,00 грн (ПДВ 20% - 18 666,67).

З огляду на наведене, надані підприємством до перевірки первинні документи (договір з додатковими угодами і додатками до нього, специфікації, акти наданих послуг) відповідають вимогам, встановленим частиною 2ї статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" до первинних документів та не викликають сумнівів щодо їх достовірності і підтверджують здійснення господарських операцій ТОВ "Червоногранітний кар`єр" із вказаним контрагентом ТОВ "Галид", а твердження ГУ ДПС у Житомирській області про використання вказаних послуг не в господарській діяльності підприємства не відповідають фактичним обставинам справи.

Щодо коригування податкових зобов`язань з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

За період з 01.01.2018 по 31.12.2023 ТОВ "Червоногранітний кар`єр" задекларовано податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 31 756 554,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 встановлено їх заниження на загальну суму 33 440,00 грн, внаслідок неправомірного коригування податку на додану вартість по неплатникам ПДВ та по яким не відбулось повернення раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачам повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов`язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору, а саме:

- вересень 2020 837,00 грн;

- листопад 2020 6 676,00 грн;

- вересень 2021 25 927,00 грн.

На противагу вищезазначеному сторона позивача стверджує, що коригування здійснювалось на підставі помилково складених податкових накладних, а саме:

- 01.08.2020 було встановлено, що податкова накладна №266 від 31.07.2020 була помилковою, а саме продукція їдальні на суму з ПДВ 38 680,50 грн, в т.ч. ПДВ - 6 446,75 грн., а накладна на відпуск продуктів їдальні на суму 33 659,50 грн, в т.ч. ПДВ - 5 609,92 грн. В результаті чого складено розрахунок коригування №3 від 01.08.2020 до податкової накладної №266 від 31.07.2021 (зареєстровано в ЄРПН 14.09.2020);

- 01.11.2020 було встановлено, що податкова накладна №212 від 31.10.2020 була помилковою, а саме продукція їдальні на суму з ПДВ 40058,00 грн, в т.ч. ПДВ - 6 676,33 грн, а накладна на відпуск продуктів їдальні на суму 0,00 грн, в т.ч. ПДВ 0,00 грн. В результаті чого складено розрахунок коригування №6 від 01.11.2020 до податкової накладної №212 від 31.10.2020 (зареєстровано в ЄРПН 25.11.2020);

- 30.09.2021 було встановлено, що податкова накладна №2 від 02.09.2021 була помилковою, а саме реалізація - полоса полірована в асортименті згідно видаткової накладної №639 від 02.09.2021, покупець неплатник ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на суму з ПДВ 269972,01 грн, в т.ч. ПДВ 44 995,33 грн, а податкова накладна на суму 425 534,99 грн, в т.ч. ПДВ 70 922,50 грн. В результаті чого складено розрахунок коригування №72 від 30.09.2021 до податкової накладної №2 від 02.09.2021(зареєстровано в ЄРПН 13.10.2021).

Суд акцентує увагу, що згідно із п.185.1. ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно із п.187.1. ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно із п.192.1. ст.192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування до податкової накладної не може бути зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних пізніше 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до якої складений такий розрахунок коригування.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Складені платником податку розрахунки коригування до податкових накладних, складених до 1 лютого 2015 року, розрахунки коригування до податкових накладних, які не підлягали наданню отримувачу (покупцю) - платнику податку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником (продавцем). Зазначене не поширюється на розрахунки коригування, що передбачають зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику (зменшення податкового зобов`язання постачальника та податкового кредиту отримувача), складені після 1 липня 2015 року до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року на отримувача (покупця) - платника податку, які підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувачем (покупцем) товарів/послуг.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Отримувач має право збільшити суму податкового кредиту лише після реєстрації постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Норма пункту 192.1. цієї статті не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок.

Зменшення суми податкових зобов`язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов`язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Зменшення суми податкових зобов`язань платника податку - постачальника - оператора телекомунікацій у разі відмови абонента від передплачених, але не отриманих телекомунікаційних послуг дозволяється при перерахуванні частини суми передоплати телекомунікаційних послуг у якості благодійної пожертви при виконанні благодійного телекомунікаційного повідомлення за дорученням абонента.

Результат перерахунку податкових зобов`язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із п.21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 (далі - Порядок №1307) у разі здійснення коригування сум податкових зобов`язань відповідно до ст.192 Кодексу постачальник (продавець) товарів/послуг складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Зменшення суми податкових зобов`язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов`язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору (п.192.2. ст.192 Кодексу).

Згідно із п.201.10. ст.201 ПК України, податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в ЄРПН.

Відповідно до п.9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, зі змінами і доповненнями, розрахунки коригування до податкових накладних, складених, зокрема до податкових накладних, які не видаються отримувачу (покупцю) - платнику податку (за наявності законодавчих підстав для складення таких розрахунків коригування), підлягають реєстрації постачальником (продавцем).

У випадку повернення неплатником ПДВ неоплаченого товару постачальник - платник ПДВ має право скласти розрахунок коригування до податкової накладної, складеної при здійсненні операцій з постачання такого товару, та зменшити нараховану суму податкових зобов`язань з ПДВ після реєстрації розрахунку коригування в ЄРПН.

Враховуючи наведене, ПК України не передбачає можливості зменшення суми податкових зобов`язань у разі зміни суми компенсації вартості послуг, наданих неплатнику ПДВ, в тому числі і при виправленні помилок.

Позивач не заперечує факту корегування ним податкових зобов`язань з причин не пов`язаних з поверненням раніше поставлених товарів. Підприємством зменшено нараховану суму податкових зобов`язань з ПДВ на адресу неплатника податку.

Таким чином, в порушення п.192.2. ст.192 Податкового кодексу України, ТОВ "Червоногранітний кар`єр" зменшено нараховану суму податкових зобов`язань з ПДВ на адресу неплатника податку з причин, які не пов`язані з поверненням раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, в результаті чого занижено задекларовані показники на 33 440,00 грн.

Щодо взаємовідносин позивача із ФОП ОСОБА_2 , суд зазначає таке.

Перевіркою встановлено, що позивачем було придбано від ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) Рельса підкранова R-50 на підставі наступних податкових накладних №2 від 06.02.2020, №4 від 10.02.2020, №3 від 17.01.2020, №4 від 17.01.2020, №6 від 10.02.2020, №5 від 10.02.2020, в порушення п.44.1. ст.44, п.198.1., п.198.2., п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України ТОВ "Червоногранітний кар`єр" у перевіряємому періоді завищено податковий кредит за рахунок безпідставно віднесених до його складу сум ПДВ по вище наведених податкових накладних, по яких в ході перевірки не підтверджено факту отримання від них товару (Рельса підкранова R-50) на загальну суму ПДВ 18 300,00 грн в т.ч. в розрізі контрагентів:

- січень 2020 7 320,00 грн;

- лютий 2020 10 980,00 грн.

Відповідач вказує, що на момент закінчення перевірки не було надано товарно-транспортних накладних, згідно з якими здійснювалось фактичне перевезення Рельса підкранова R-50 від контрагента-постачальника ФОП ОСОБА_2 на склад ТОВ "Червоногранітний кар`єр". Відсутні дані щодо пункту відвантаження, перевізника, державних номерів автомобілів перевізника, прізвищ та імен водіїв, прізвище, ім`я особи, уповноваженої на отримання товару та матеріально-відповідальної особи.

Також у контрагента-постачальника ФОП ОСОБА_2 , відсутнє постачання товарів по ланцюгу.

При цьому на підтвердження вказаної інформації відповідачем не надано будь- яких належних, допустимих та достовірних доказів, як того вимагають приписи процесуального Закону.

В розумінні підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт а).

Положеннями пункту 198.3. статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1. ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Наведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Тобто, законодавцем нормативно закріплено підхід належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності платника податків при здійсненні господарських операцій та їх наслідків.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Рішенням ЄСПЛ у справі "Інтерсплав проти України" визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків, відсутність за місцезнаходження не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Також норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності, як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкової вигоди.

Наявність або відсутність ТТН, сертифікатів якості та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції з придбання або продажу товару, якщо інші дані свідчать про рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків. Крім того, ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару, тому є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

У постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 Велика Палата підтвердила, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зазначила, що посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року по справі № 808/3686/16.

У даній справі контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності ТОВ "Червоногранітний кар`єр", а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Необґрунтованими є посилання податкового органу, як на підставу неправомірності формування даних податкового обліку, на відсутність у підприємства документів, які б свідчили про транспортування придбаного товару, оскільки такі документи, зокрема, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що Печерським районним судом м. Києва від 21.12.2022 у справі №757/36945/22-к винесено ухвалу, відповідно до якої було задоволено клопотання про вилучення оригіналів документів, зокрема і документів ТОВ "Червоногранітний кар`єр".

Відповідно до Додатку №1 до протоколу обшуку від 12.01.2023 за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Червоногранітне, вул.Гранітна,1, у ТОВ "Червоногранітний кар`єр" було вилучено документи, зокрема:

- підшивку в якій містяться розрахунки ТОВ "Червоногранітний кар`єр" з постачальниками з надписом рахунок 631 за січень 2020 р. (видаткові накладні, ТТН, рахунки на оплату, накладні, відомості про вантаж, акти здачі приймання робіт) в 1 томі;

- підшивку в якій містяться розрахунки ТОВ "Червоногранітний кар`єр" з постачальниками з надписом рахунок 631 за лютий 2020 р. (видаткові накладні, ТТН, рахунки на оплату, накладні, відомості про вантаж, акти здачі приймання робіт) в 1 томі;

Сторонами не заперечується, що про проведення обшуків та вилучення вказаних документів ГУ ДПС у Житомирській області було повідомлено при проведенні перевірки.

Разом з цим, контролюючим органом не надано будь-якої оцінки вказаним доводам позивача.

За умови не встановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Також, суд зазначає, що за правилами пункту 73.5. статті 73 ПК України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Тобто, у разі наявності у контролюючого органу сумнівів щодо реальності здійснення господарських операцій контрагентами будь-якого суб`єкта господарювання чи інформації щодо недотриманням ними податкової дисципліни, вітчизняним законодавством передбачені відповідні права та повноваження контролюючих органів для можливості підтвердження чи спростування таких сумнівів шляхом здійснення зустрічних звірок. Не ініціювавши проведення зустрічних звірок контрагентів ТОВ "Червоногранітний кар`єр" та не отримавши необхідного інформаційного підтвердження викладених в акті висновків, контролюючий орган фактично переклав на позивача обов`язок доведення реальності здійснення господарської діяльності його контрагента-постачальника товару.

На переконання суду, відсутність необхідних допустимих доказів, які могли бути отримані контролюючим органом, зокрема шляхом організації зустрічних звірок постачальником Рельси підкранової R-50, відсутність вмотивованих пояснень контролюючого органу про альтернативне походження товару, вказують на неправомірність зазначених в акті перевірки порушень податкового законодавства.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими висновки контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки стосовно безпідставності формування даних податкового обліку за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_2 , а отже дані задекларовані позивачем є достовірними, відповідно правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за такою господарською операцією.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

Тому відповідність закону правового акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, яким на приватну особу покладено додатковий обов`язок у вигляді майнового/фінансового тягаря, зокрема, за критеріями: дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед відповідачем.

При цьому, із положень частин 1 і 2 статті 77 КАС України у поєднанні з приписами частини 4 статті 9, абзацу 2 частини 2 статті 77, частин 3 і 4 статті 242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст.77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону була наведено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, підсумовуючи викладені вище міркування та беручи до уваги обсяг доказів, наявних у розпорядженні контролюючого органу на момент видання оскаржених рішень, суд доходить до переконання про недоведеність дотримання суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України.

В той же час, суд зазначає, що згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 06.05.2022 у справі №826/14188/16, наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень (зокрема, помилкового розрахунку суми податкового зобов`язання) вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства є визнання такого акта частково протиправним, якщо цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оскаржуваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Якщо помилкове нарахування сум податкового зобов`язання відбулося у зв`язку з порушенням нормативних вимог як платником так і контролюючим органом, то податкове повідомлення рішення не може бути визнано протиправним і скасовано у будь-якій частині.

Зі змісту акта перевірки, спірних податкових повідомлень-рішень та наданих під час судового розгляду документів не можливо виокремити протиправну частину, у зв`язку з чим такі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція); рішення від 21.01.1999 у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 28.10.2010 у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994 у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003 у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008 у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) вичерпно реалізував існуючі правові механізми з`ясування об`єктивної істини; надав належну оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права та оцінки обставин фактичної дійсності.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

У силу приписів ст.139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 08.07.2024 №00170510701 (Форма "П"), №00170520701 (Форма "Р") та №00170510701 (Форма "Р").

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Червоногранітний кар`єр" (вул.Гранітна,1, с-ще Червоногранітне, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12135, ЄДРПОУ: 38215180) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 9922,47 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника,7, м.Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003, ЄДРПОУ: 44096781).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва

05.02.25