Ухвала

від 05.02.2025 по справі 260/4929/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову в ухваленні додаткового судового рішення

05 лютого 2025 року м. Ужгород № 260/4929/24

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Павловій О.В.

за участю:

позивач: представники - Бец Н.А.,

відповідач 1: представник - Гончаров В.В.,

відповідач 2: представник - не з`явився,

3-я особа: представник - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, Ради адвокатів Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, Ради адвокатів Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 , в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 09.07.2024 року про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на два місяці; 2) застосувати наслідки визнання протиправним та скасування Рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 09.07.2024 року, а саме: скасувати рішення Ради адвокатів Одеської області №1/13/100 від 17.07.2024 про припинення повноважень заступника Голови Ради адвокатів Одеської області ОСОБА_1 .

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 задоволено повністю позов ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, Ради адвокатів Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 . Визнано протиправним та скасовано рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 09.07.2024 року про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на два місяці. Визнано протиправним та скасовано рішення Ради адвокатів Одеської області №1/13/100 від 17.07.2024 про припинення повноважень заступника Голови Ради адвокатів Одеської області ОСОБА_1 . Стягнуто з Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1211,20 грн. Стягнуто з Ради адвокатів Одеської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1211,20 грн.

28 січня 2025 року представник позивача подала через особистий електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просила суд стягнути солідарно з відповідачів документально підтверджені судові витрати, що пов`язані з розглядом справи у розмірі 138018,16 грн. Подану заяву аргументувала тим, що при розгляді даної адміністративної справи позивачем понесені витрати на пальне та наймання житла, що підтверджується фіскальними чеками та рахунками.

28 січня 2025 року представник відповідача 1 подав через особистий електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких із заявленим позивачем клопотання не погоджується. Так, звертає увагу суду на те, що таке клопотання разом з підтверджуючими доказами було подано вже після ухвалення судом рішення у даній справі, що суперечить нормам ч. 3 ст. 143 КАС України. Зауважує, що станом на день ухвалення рішення у позивача вже були наявні відповідні докази на підтвердження понесених ним витрат, незважаючи на що позивач не навів жодних аргументів неможливості своєчасного подання таких.

03 лютого 2025 року представник відповідача 2 подала через особистий електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких просила у задоволенні такої відмовити. Так, з посилання на норми ч. 3 ст. 143 КАС України вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення подана з порушення встановлених строків без належного аргументування причин несвоєчасного подання. Окрім того, розмір заявлених позивачем витрат вважає надмірним за відсутності необхідності залучення 2 представників та наявності права на участь у судових засідання в режимі відеоконференції. Також зауважила, що реальність витрат на найм житла в м. Ужгороді в повній мірі не підтверджена. Стосовно витрат на пальне зазначає, що такі не підтверджені жодними супутніми доказами про їх необхідність з точки зору кілометражу, розміру споживання палива автотранспортним засобом, що дозволяє критично підходити до оцінки таких витрат. З огляду на що заявила клопотання про зменшення розміру судових витрат до 6109,38 грн, що становить сукупну вартість залізничного квитка та вартості проживання з розрахунку 900,00 грн за ніч для позивача.

05 лютого 2025 року представник позивача подала додаткові пояснення у справі, в яких вважає безпідставними доводи відповідачів про несвоєчасність звернення із заявою про подання доказів щодо понесених судових витрат. Так, зауважує, що відповідне клопотання було заявлено позивачем в першій заяві по суті. Стверджує, що остаточний розмір витрат на найм житла та транспортні витрати не був розрахований позивачем станом на дату проведення останнього засідання, оскільки позивачу не було і не могло бути відомо про те, що в такому судом буде ухвалено рішення в даній справі. Заявляє, що важливе значення даної справи для позивача та значна кількість матеріалів справи зумовили необхідність особистої участі позивача та його представників у судових засіданнях. Окрім того, представник позивача уточнила суму витрат, що пов`язані з розглядом справи, та, на її думку, підлягають стягненню з відповідачів у розмірі 124215,16 грн.

В судовому засідання 05 лютого 2025 року представник позивача подану заяву підтримала та просила суд стягнути понесені позивачем витрати солідарно з відповідачів у повному розмірі.

Представник відповідача 1 в засіданні суду проти задоволення заяви заперечив, аргументуючи обставинами, наведеними в поданих запереченнях.

Представник відповідача 2 та 3-ї особи в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про відкладення розгляду заяви не клопотали.

Розглянувши подану представником позивача заяву, суд зазначає наступне.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони (ч. 1 ст. 135 КАС України).

Нормами ч. 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Вказане кореспондується також з ч. 3 ст. 143 КАС України. Так, такою процесуальною нормою передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі.

За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів.

Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Проте якщо до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат, що пов`язані із прибуттям до суду, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до ст. 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл судових витрат, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

До вказаного правового висновку дійшов також Верховний Суд у постанові від 26 липня 2023 року у справі №160/16902/20.

Незважаючи на те, що питанням розгляду в адміністративній справі №160/16902/20 були витрати на професійну правничу допомогу, суд вважає за можливе застосувати такі висновки і до спірних правовідносин, оскільки вони також є складовою судових витрат. В свою чергу норми КАС України не розмежовують порядок подання заяви та доказів в залежності від виду судових витрат.

Судом встановлено, що заяву про ухвалення додаткового рішення, а також документи, які підтверджують понесені витрати, позивач подав до суду тільки 28 січня 2025 року, тобто після того, як суд ухвалив рішення у даній справі.

До цього ні позивач, ані його представники із заявами такого змісту не зверталися, документів, які б підтверджували понесені ним витрати, що пов`язані із прибуттям до суду, не подавали, відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, не мав підстав та обов`язку вирішувати таке питання, як і призначати судове засідання для його вирішення.

При цьому суд відхиляє твердження представника позивача про те, що відповідне клопотання заявлялось у першій заяві по суті. З цього приводу суд зазначає, що відомості щодо наміру відшкодувати за рахунок відповідача понесені судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в примірному розмірі 30000,00 грн, були зазначені позивачем виключно в тексті позовної заяви. Про бажання відшкодувати будь-які інші судові витрати позивач в позові не зазначав. Поряд з цим, в подальшому жодних підтверджуючих документів попередньо заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу ні позивач, ані його представники суду не надали. Більше того, питання стягнення за рахунок відповідачів витрат на професійну правничу допомогу позивачем в межах заяви про ухвалення додаткового рішення взагалі не заявляється.

Тому зазначення у прохальній частині адміністративного позову в якості попереднього розрахунку сума витрат на професійну правничу допомогу та сплачений судовий збір не може ототожнюватися із передбаченою ч. 3 ст. 143 КАС України заявою про намір подати докази щодо понесених судових витрат після ухвалення рішення.

Суд також вважає безпідставними твердження представника позивача про неможливість завчасного повідомлення про точний розмір витрат, що пов`язані із прибуттям до суду, до ухвалення рішення з огляду на безпосередній взаємозв`язок таких з тривалістю судового розгляду та кількістю судових засідань, оскільки така необізнаність не впливає на можливість позивача вчасно подати відповідну заяву та повідомити суд про надання підтверджуючих документів в майбутньому.

Так, приймаючи рішення в даній адміністративній справі, судом вирішено питання розподілу судових витрат, відомості про понесення яких були підтверджені належними доказами. Зокрема, судом було стягнуто з відповідачів сплачений позивачем судовий збір. Доказів про понесення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у попередньо заявленому в позовній заяві розмірі до ухвалення рішення надано не було, заява в порядку ч. 3 ст. 143 КАС України про надання таких доказів після ухвалення рішення не подавалась. Про наявність будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, ні позивач, ані його представники в ході судового розгляду не заявляли.

Ч. 1 ст. 244 КАС України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 6-1) чи є підстави для здійснення судового контролю, передбаченого частинами п`ятою, шостою статті 382 цього Кодексу; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

В даному випадку суд при ухваленні рішення в даній справі вирішив всі питання, визначені ст. 244 КАС України, а тому підстав, передбачених ч. 1 ст. 252 КАС України, для ухвалення додаткового рішення в даній адміністративній справі, в тому числі, щодо питання про розподіл судових витрат, немає.

З огляду на вищенаведене суд не вбачає підстав для ухвалення додаткового рішення з питання розподілу судових витрат, а тому у задоволенні заяви позивача слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 241, 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, Ради адвокатів Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 05 лютого 2025 року.

Суддя Р.О. Ващилін