Рішення

від 31.01.2025 по справі 340/10680/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/10680/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК-ОІЛ» (25030, Кіровоградська область, м. Кропивницький, проспект Університетський, 3; код ЄДРПОУ - 33962594)

до Головного управління ДПС у Кіровоградській області Державної служби України (код ЄДРПОУ ВП 43995486; адреса: вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006)

про визнання протиправним та скасування рішень.

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №00082020701 від 17.11.2023 про збільшення суми грошового зобов`язання у сумі 153 013,00 грн, з яких 122 410,00 грн - збільшене податкове зобов`язання з податку на прибуток та 30 603,00 грн - штрафні санкції;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №00082030701 від 17.11.2023 про збільшення суми грошового зобов`язання у сумі 255 606,00 грн, з яких 204 485,00 грн - збільшене податкове зобов`язання з податку на додану вартість та 51 121,00 грн - штрафні санкції.

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №00082050701 від 17.11.2023 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 9 948,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що господарські операції між ним та контрагентами, зазначеними в акті перевірки, підтверджені належними та допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. Позивач не погоджується з висновками акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові-повідомлення рішення, вважає їх протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Відповідач позовних вимог не визнав. У поданому відзиві на позов представник відповідача зазначив, що в ході проведення перевірки платником не надано в повному обсязі документів (договори поставки, видаткові накладні, акти виконаних робіт), та що взаємовідносини з контрагентами-постачальниками є недостовірними, оскільки не відповідають фактичному руху (його відсутності в дійсності) активів та не можуть враховуватись в даних податкових обліку. За таких умов представник відповідача наголошує, що податкові повідомлення-рішення винесено на підставі та у спосіб передбачений чинним законодавством України.

Судом вчинені такі процесуальні дії у справі та вирішені клопотання сторін:

- ухвалою від 15 січня 2024 року відкрите провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. ;

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, додані до них документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БМК-ОІЛ" з 16.12.2005 зареєстроване як юридична особа, перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Кіровоградській області. Основним видом його економічної діяльності є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

ТОВ "БМК-ОІЛ" зареєстроване платником акцизного податку з реалізації пального.

Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області, на підставі наказу ГУ ДПС у Кіровоградській області №1144-п від 15.09.2023, проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК-ОІЛ», щодо дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2022, з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2022, іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2022.

За результатами перевірки складено акт №7386/11-28-07-01/33962594 від 30.10.2023 (далі Акт), висновками якого встановлено порушення Товариством:

- п.44.1 статі 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), п.5, п.7, п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, п.20 П(С)БО 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999, п,5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №39 від 25.02.2000, в результаті чого:

- занижено податок на прибуток на загальну на суму 122 410 грн, в т. ч.

- за 1 квартал 2018 року на суму 129 170 грн,

- півріччя 2018 року на суму 110 265 грн,

- за 9 місяців 2018 року на суму 117 361 грн,

- за 2018 рік на суму 122 410 грн,

- завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування у сумі 11 571 грн, в т.ч. за 2022 рік - 11 571 грн.

- п.44.1, статті 44, п.185.1 п. 188.1 статті 188, п. 189.1 статті 189, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.5 статті 198, п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 - VI (зі змінами та доповненнями), у результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 204 485 грн, в т.ч. по періодах:

- лютий 2018 року на суму 9 869 грн,

- березень 2018 року на суму 50 304 грн,

- березень 2018 року на суму 98 251 грн,

- травень 2018 року на суму 178 грн.

- червень 2018 року на суму 2 849 грн,

- грудень 2018 року на суму 5 825 грн,

- липень 2021 року на суму 327 грн,

- жовтень 2021 року на суму 742 грн,

- січень 2022 року на суму 4 287 грн,

- лютий 2022 року на суму 1 413 грн,

- листопад 2022 року на суму 30 440 грн.

- п.201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) та п.п.69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) підприємством не складено та не здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку на додану вартість 61 123 грн, в тому числі за грудень 2018 року на суму 5 825 грн, за лютий 2018 року на суму 18 089 грн, за липень 2021 року на суму 327 грн, за серпень 2021 року на суму 742 грн, за грудень 2021 року на суму 5 700 грн, за листопад 2022 року на суму 30 440 грн.

- п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) та п.п.69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 2.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) - несвоєчасно здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку на додану вартість 58 571 грн, в тому числі за квітень 2022 року на суму 51 032 грн, за липень 2022 року на суму 7 539 грн;

- частини першої статті 15 Закону України № 481/95-ВР від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»;

- порушення пункту 231.1 статті 231 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №275 5-VI (із змінами та доповненнями).

На підставі висновків Акту ГУ ДПС у Кіровоградській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№ 00082020701 від 17.11.2023 року, яким Товариству збільшено зобов`язання із податку на прибуток у сумі 153 013,00 грн, з яких основний платіж 122 410,00 грн та штрафні санкції 30 603,00 грн (далі ППР № 00082020701);

-№ 00082030701 від 17.11.2023 року, яким позивачеві збільшено зобов`язання із податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 255 606,00 грн, з яких основний платіж 204 485,00 грн та штрафні санкції 51 121,00 грн (далі ППР № 00082030701);

-№ 00082050701 від 17.11.2023 року, яким до Товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 9 948,00 грн (далі ППР № 00082050701).

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.16.1.2,16.1.3 п.16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.7 статті 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п.201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до п.198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу(п.198.6ст.198 ПК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1ст.14, ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно положень п.135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з пунктом 44.1статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п.2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 11статті 1 вищезазначеного Закону, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 того ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Підсумовуючи вищевикладене, господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Щодо податкового повідомлення-рішення №00082020701 від 17.11.2023 про збільшення суми грошового зобов`язання у сумі 153 013,00 грн, з яких 122 410,00 грн - збільшене податкове зобов`язання з податку на прибуток та 30 603,00 грн - штрафні санкції, а також ППР № 00082050701 від 17.11.2023 року, яким до Товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 9 948,00 грн, суд зазначає таке.

В ході проведення перевірки за період з 01.01.2017 по 31.12.2022 встановлено, що позивачем за 2018 рік занижено інші доходи внаслідок декларування нереальних операцій з одержання активів невідомого походження на загальну суму 860 173,20 грн від ризикового контрагента-постачальника ТОВ «БІЛОЙС ІНДУСТРІ», стосовно якого не підтверджено можливість фактичного здійснення господарської діяльності відсутність виробничих та трудових ресурсів, необхідних для здійснення діяльності з придбання/постачання нафтопродуктів у значних обсягах, не підтвердження транспортування (неможливість надання транспортних послуг перевізником ТОВ «НІК-ГРАНС-ЛАЙН» у зв`язку із відсутністю достатніх виробничих та трудових ресурсів, а також беручи до уваги те, що наведена інформація у товарно-транспортний накладній не є беззаперечно достовірною та доказовою щодо підтвердження факту транспортування), не надання сертифікатів якості виробника дизельного палива). Крім того, ТОВ «БІЛОЙС ІНДУСТРІ» декларує придбання нафтопродуктів у суб`єктів господарювання, щодо яких комісіями з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних територіальних органів прийняті рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку, у зв`язку із з чим стосовно ТОВ «БІЛОЙ ІНДУСТРІ» комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних 05.02.2020 прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку за №24151.

На підставі викладеного податковий орган стверджує про заниження позивачем податку на прибуток в періоді, що перевірявся, всього на загальну суму 122 410 грн, в т.ч. за 1 квартал 2018 на суму 129 170,00 грн; півріччя 2018 на суму 110 265,00 грн; за 9 місяців 2018 на суму 117 361,00 грн; за 2018 на суму 122 410,00 грн.

Судом встановлено, що між ТОВ «БМК-ОІЛ» (Покупець) та ТОВ «БЕЛОЙЛ ІНДУСТРІ» (Постачальник) укладено договір поставки договір поставки №ПМП 09/01-18-09.

Згідно із пунктом 1.1. Договору №ПМП 09/01-18-09 Постачальник передає у власність Покупцю нафтопродукти (надалі - Товар), а Покупець приймає і сплачує їх вартість. Кількість, асортимент, ціна та інші необхідні для поставки партії Товару дані визначаються у заявках, що складаються Покупцем в електронному вигляді та надсилаються на електронну адресу Постачальника на умовах Договору на умовах даного Договору.

Пунктом 4.1. Договору №ПМП 09/01-18-09 визначено, що поставка Товару в межах даного Договору може здійснюватися в порядку і терміни, передбачені в заявках Покупця, на наступних умовах поставки: а) DDP - назва підприємства, адреса, вказані в у відповідній Заявці. Сторони можуть погодити й інші умова поставки Партії Товару у відповідному Додатку до даного Договору.

Пунктом 6.3. Договору №ПМП 09/01-18-09 визначено, що Покупець зобов`язується оплатити Товар на умовах 100% попередньої оплати на підставі рахунку-фактури Постачальника протягом одного банківського дня з моменту отримання рахунку фактури Постачальника.

На підтвердження здійснених операцій, в рамках виконання договору поставки позивачем було надано:

- видаткову накладну №538 від 28.03.2018 - паливо дизельне ЄВРО СОРТ Е клас К5 (ДТ-К5), у кількості 39 170 л, на загальну суму 860 173,20 грн (ПДВ 143 362,20 грн);

- товаро-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 28.03.2018.

- копії платіжних інструкцій:

- № 65 від 29.03.2018 на суму 307 440,00 грн;

- №72 від 02.04.2018 на суму 300 000,00 грн;

- №75 від 10.04.2018на суму 252 733,20 грн.

Також, Товариством складено та зареєстровано податкову накладну №196 від 28.03.2018,

Отриманий від ТОВ «БЕЛОЙЛ ІНДУСТРІ» Товар (дизельне паливо) було відображено в бухгалтерському обліку Товариства.

Вищезазначений товар, позивачем було реалізовано Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛОС», на підтвердження чого позивач надав до суду:

- видаткову накладну №РН-000031 від 10.04.2018;

- товаро-транспортну накладну №10/04 від 10.04.2018;

- податкову накладну №3 від 10.04.2018;

- видаткову накладну №РН-0000035 від 24.04.2018;

- товаро-транспортну накладну №24/04 від 24.04.2018;

- податкову накладну №6 від 24.04.2018.

Щодо продажу дизельного палива ПП «ВЛАД» за цінами нижче придбання, суд зазначає, що суб`єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Така ціна, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін. Вказана позиція знаходить свою підтримку у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі№200/465/21-а та від 17.07.2023.

Щодо податкового повідомлення-рішення №00082030701 від 17.11.2023 про збільшення суми грошового зобов`язання у сумі 255 606,00 грн, з яких 204 485,00 грн - збільшене податкове зобов`язання з податку на додану вартість та 51 121,00 грн - штрафні санкції.

Підставою для складання податкового повідомлення-рішення стали виявлені, в ході проведення перевірки відповідачем, порушення, зокрема:

- «заниження інші доходи» внаслідок декларування нереальних операцій з одержання активів невідомого походження на загальну суму 860 173,20 грн від ризикового контрагента-постачальника ТОВ «БІЛОЙС ІНДУСТРІ (код ЄДРПОУ 40572897), стосовно якого не підтверджено можливість фактичного здійснення господарської діяльності, як наслідок відповідач зазначає про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість із даними контрагентом - ТОВ «БЕЛОЙЛ ІНДУСТРІ» за березень 2018 року на суму 143 362,00 грн;

- позивачем у листопаді 2017 згідно із податковою накладною №2 від 30.11.2017 придбано у ТОВ «МІЛОДАН» (код ЄДРПОУ 38268671) ємність автомобільну АЦ-8,5 на загальну суму 38750, в тому числі ПДВ 6458,33 грн. Розрахунки за отриманий основний засіб позивач здійснив у грудні 2017 на 3800,00 грн, а кредиторську заборгованість по контрагенту -постачальнику ТОВ «МІЛОДАН» у суму 35950 грн списано у грудні 2018 року. Таким чином, позивач отримав основний засіб (ємність автомобільну АЦ-8,5), оплата за який не здійснювалась, тобто основний засіб отримано на безоплатній основі, у зв`язку із чим у грудні 2018 року позивач повинний був визначити податкові зобов`язання з ПДВ на підставі п. 198.5 ст. 198 ПКУ, оскільки списання кредиторської заборгованості дає підстави платнику ПДВ нарахувати податкові зобов`язанням. Враховуючи вищевикладене, за результатами перевірки встановлено заниження податкового зобов`язанням з ПДВ за грудень 2018 року в сумі 5825,00 грн;

- проведено реалізацію дизельного палива нижче ціни придбання контрагенту покупцю ПП «ВЛАД» (код ЄДРПОУ 30746325). На підставі перевірки договорів купівлі-продажу, накладних на реалізацію, податкових накладних, накладних на придбання запасів, регістрів бухгалтерського обліку по рахунку 281 «Товари», 902 «Собівартість реалізованих товарів, 791 «Результат операційної діяльності», 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 681 «Розрахунки за авансами одержаними», встановлено відхилення між обсягами постачання та фактичною вартістю запасів згідно бухгалтерського обліку. Враховуючи викладене, у зв`язку із реалізацією запасів за цінами нижче їх придбання та не нарахування податку на додану вартість на суму перевищення ціни придбання над фактичною ціною постачання відповідно до бази оподаткування, визначеної згідно із статтями 1888 і 189 Податкового кодексу України, ТОВ «БМК-ОІЛ» занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 55 298,00 грн, в т.ч. по періодах: лютий 2018 - 18 089,00 грн; липень 2021 - 327,00 грн, серпень 2021 - 742,00 грн; грудень 2021-5 700,00 грн; листопад 2022 - 30 440,00 грн.

Дослідивши надані докази, судом встановлено, що 29.11.2017 між позивачем та ТОВ «МІЛОДАН» (код ЄДРПОУ 38268671) було укладеного договір купівлі-продажу - Ємності автомобільної АЦ-8,5 (надалі - Договір). Згідно із пунктом 4.2. Договору, загальна ціна товару, що продається за цим Договором -38 750,00 грн, у тому числі ПДВ - 6458,33 грн.

На виконання умов Договору було оформлено:

- видаткову накладну №РН-0000014 від 30.11.2017;

- податкову накладну №2 від 30.11.2017.

Позивачем із ТОВ «МІЛОДАН» здійснено розрахунки згідно із платіжними інструкціями №369 від 11.12.2017 у сумі 3200,00 грн та №391 від 23.12.2017 у сумі 300,00 грн.

Позивачем у відповідності до вимог законодавства було списано кредиторську заборгованість по ТОВ «МІЛОДАН» у сумі 34 950,00 грн у грудні 2018 та здійснено відповідні бухгалтерські проводки.

Щодо проведених операцій позивача з ПП «ВЛАД» судом встановлено наступне.

08.02.2016 між ТОВ «БМК-ОІЛ» (Покупець), та ТОВ «АЛЬЯНС ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 38955529), як постачальником, було укладено генеральний договір поставки нафтопродуктів №842/216/НП/1 (надалі - Договір №№842/216/НП/1).

На виконання умов Договору №842/216/НП/1, щодо придбання позивачем палива дизельного ДП-3-Євро-ВО, З, у кількості 21 810 л, на загальну суму 499 100,04 гр. (ПДВ 83 183,34 грн), із ціни за одиницю без ПДВ 19,07 грн, сторонами було оформлено:

- видаткову накладну №22/02-3 від 22.02.2018;

- товаро-транспортну накладну №22/02-3/44 від 22.02.2018

щодо придбання позивачем палива дизельного ДП-3-Євро-ВО, З, у кількості 15 445 л, на загальну суму 353 443,38 грн (ПДВ 58 907,23 грн), із ціни за одиницю без ПДВ 19,07 грн:

- видаткову накладну №22/02-2 від 22.02.2018,

- товаро-транспортну накладну №22/02-2/43 від 22.02.2018.

Воднораз, 28.08.2013 між позивачем та ПП «ВЛАД» (код ЄДРПОУ 30746325) було укладено договір поставки №28/08 (надалі - Договір №28/08).

На виконання умов Договору №28/08, позивачем проведено реалізацію дизельного палива у кількості 30 000 л, на загальну суму 700 200,00 грн (ПДВ 116 700,00 грн), із ціни за одиницю без ПДВ 19,45 грн.

На підтвердження вказаної операції позивачем надано:

- видаткову накладну №РН-0000015 від 22.02.2018;

- товаро-транспортну накладну№22/02-3 від 22.02.2018;

- товаро-транспортну накладну №22/02-4 від 22.01.2018;

- податкову накладну №7 від 22.02.2018.

- платіжну інструкцію від 20.02.2018 №135 у розмірі 700200,00 грн.

30.01.2020 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «УНК» (постачальник), було укладено договір поставки №ДГ-00004/О (надалі - Договір № ДГ-00004/О).

На підтвердження придбання позивачем дизельного палива у кількості 16950 л, на загальну суму 357096,25 грн (ПДВ 59 516,04 грн), із ціни за одиницю без ПДВ 20,75 (23,70 грн. - 1825 л.) грн, надано:

- видаткову накладну №РН-5989 від 15.07.2021;

- товаро-транспортну накладну № РН-5989 від 15.07.2021;

На підтвердження придбання позивачем дизельного палива дизельного палива у кількості 21 830 л, на загальну суму 452 972,50 грн (ПДВ 75 495,41 грн), із ціни за одиницю без ПДВ 20,75 грн, надано:

- видаткову накладну №РН-5393 від 14.05.2021;

- товаро-транспортну №РН-5393 від 14.05.2021.

На виконання умов Договору №28/08, також позивачем надано наступні документи.

Щодо поставки (придбання) дизельного палива у кількості 16 950 л, на загальну суму 355 136,40 грн (ПДВ 59 189,40 грн), із ціни за одиницю без ПДВ 17,46 грн:

- видаткову накладну №РН-0000050 від 16.07.2021;

- товаро-транспортну накладну №16/07 від 16.07.2021;

- видаткову накладну №РН-0000064 від 31.08.2021;

- товаро-транспортну накладну №31/08-1 від 31.08.2021.

Щодо поставки (придбання) дизельного палива у кількості 1650 л, на загальну суму 34 570,80 грн (ПДВ 5761,80 грн), із ціни за одиницю без ПДВ 17,46 грн:

- видаткову накладну №РН-0000120 від 07.12.2021;

- товаро-транспортну накладну №07/12 від 07.12.2021.

Щодо поставки (придбання) дизельного палива у кількості 2890 л., на загальну суму 60545,50 грн (ПДВ 10090,92 грн), із ціни за одиницю без ПДВ 17,46 грн:

- видаткову накладну №РН-0000117 від 07.12.2021;

- товаро-транспортну накладну №07/12 від 07.12.2021.

Щодо поставки (придбання) дизельного палива у кількості 9245 л, на загальну суму 166410,00 грн (ПДВ 27735,00 грн), із ціни за одиницю без ПДВ 15,00 грн:

- видаткову накладну №РН-0000125 від 24.12.2021;

- товаро-транспортну накладну №24/12 від 24.12.2021.

Щодо поставки (придбання) дизельного палива у кількості 346 л, на загальну суму 35 730,00 грн (ПДВ 5 955,00 грн), із ціни за одиницю без ПДВ 15,00 грн:

- видаткову накладну №РН-0000129 від 24.12.2021;

- товаро-транспортну накладну №24/12-1 від 24.12.2021.

Щодо поставки (придбання) дизельного палива у кількості 1720 л, загальну суму 36 037,44 грн (ПДВ 6 006,24 грн), із ціни за одиницю без ПДВ 17,46 грн:

- видаткову накладну №РН-0000079 від 30.11.2022;

- видаткову накладну №РН-0000081 від 30.11.2022;

- товаро-транспортну накладну №30/11 від 30.11.2022.

Щодо поставки (придбання) дизельного палива у кількості 2890 л, на загальну суму 60 545,00 грн (ПДВ 10 090,92 грн), із ціни за одиницю без ПДВ 17,46 грн та у кількості 957 л, на загальну суму 20045,71 грн (ПДВ З 340,95 грн), із ціни за одиницю без ПДВ 17,46 грн.

На підтвердження розрахунків між позивачем та ПП «ВЛАД» надано копію платіжної інструкції від 13.01.2021 №63, на суму 1 152 360,00 грн.

На підтвердження розрахунків між позивачем із ТОВ «УНК» надано копії платіжних інструкцій №16 від 13.01.2021, на суму 660 500,00 грн та №17 від 14.01.2021 на суму 709 000,00 грн.

Суд зазначає, що фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів будь-якої податкової звітності, або реєстрації цивільно-правових договорів. В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб`єктами права із статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та відповідні контрагенти є окремими платниками податків.

В Податковому кодексі України відсутня будь-яка норма, яка б позбавляла платників податків права на податковий кредит або право на формування витрат у випадку, коли постачальники такого платника податків не виконують якісь вимоги діючого законодавства, а платник податку в свою чергу виконав усі передбачені законом умови та має необхідне документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Зазначене знаходить свою підтримку у постанові від 20.03.2018 р. у справі №804/939/16 (адміністративне провадження №К/9901/376/17), в якій Верховний Суд дійшов вказаного висновку. Аналогічні висновки викладені у постановах від 22.08.2018 у справі №820/7754/13-а, від 08.08.2018 у справі №804/14087/13-а, від 16.05.2018 у справі №826/19174/13-а, від 23.05.2018 у справі №806/5710/14, від 16.05.2018 у справі №804/9932/14 тощо. Зазначена правова позиція Верховного суду зберіглась і на даний час.

При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 24.04.2018 р. у справі №806/4408/13-а (адміністративне провадження №К/9901/3796/18), в якій зазначено, що можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких сформовано позивачем витрати та податковий кредит.

У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 р. у справі №804/939/16 (адміністративне провадження №К/9901/376/17) зроблено висновок, що податкова інформація, наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вищевказана позиція суду також узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03, Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З урахуванням норм частин 3 статті 2 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог адміністративного позову.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

07 березня 2024 року позивачем подано до суду заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6278,52 грн.

Крім того, Товариство заявляє, що витратило на отримання професійної правничої допомоги 20000,00 грн. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано: договір про надання правничої допомоги від 13 листопада 2023 року та копію платіжної інструкції № 195 від 16 листопада від 2023 року.

Частиною першою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За приписами частин 3, 4 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до до Договору про надання правничої допомоги від 13 листопада 2023 року сторони погодились з тим, що розмір гонорару за цим Договором становитиме 20000 грн

Частиною сьомою статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, стаття 134 КАС України забезпечує право особи на правову допомогу, та, разом з тим, запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині п`ятій цієї статті. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №200/14113/18-а, що в силу частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (зокрема, пункт 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункт 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З огляду на те, що справа розглядалась без повідомлення (виклику) сторін та участі представника позивача, розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача підлягає зменшенню до 7500,00 грн, що, на думку суду, відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Судові витрати у справі (судовий збір в сумі 6278, 52 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн) належить розподілити відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, присудивши їх позивачеві з бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК-ОІЛ» (25030, Кіровоградська область, м. Кропивницький, проспект Університетський, 3; код ЄДРПОУ - 33962594) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області Державної служби України (код ЄДРПОУ ВП 43995486; адреса: вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №00082020701 від 17.11.2023 року про збільшення ТОВ «БМК-ОІЛ» суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №00082030701 від 17.11.2023 про збільшення «БМК-ОІЛ» суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №00082050701 від 17.11.2023 року про застосування до «БМК-ОІЛ» штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК-ОІЛ» сплачений судовий збір у розмірі 6278,52 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК