Ухвала

від 05.02.2025 по справі 460/281/25

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань залишення позову без розгляду

05 лютого 2025 року м. Рівне№460/281/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П. розглянувши адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доДержавної установи "Городищенська виправна колонія (№ 96)" про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» з такими позовними вимогами:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб № 704 від 30.08.2017, в частині не проведення перерахунку та у подальшому не виплати грошового забезпечення позивачу за період з 29.01.2020 по 31.12.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців осіб рядового начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08 2017;

зобов`язати відповідача ДУ «Городищенська виправна колонія (№ 96)» провести перерахунок ОСОБА_1 та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020., та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови КМ України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких визначається виходячи з окладу за військовим званням, а виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати відповідача ДУ «Городищенська виправна колонія (№ 96)» провести перерахунок ОСОБА_1 та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п.4 постанови КМ України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких визначається виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, а виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати відповідача ДУ «Городищенська виправна колонія (№ 96)» провести перерахунок ОСОБА_1 та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п.4 постанови КМ України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких визначається виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, а виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати відповідача ДУ «Городищенська виправна колонія (№ 96)» провести перерахунок ОСОБА_1 та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п.4 постанови КМ України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких визначається виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, а виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати відповідача ДУ «Городищенська виправна колонія (№ 96)» підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за вищевказані періоди для проведення перерахунку розміру основної пенсії.

Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 відкрито провадження у справі.

Від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

В обґрунтування клопотання представник відповідача вказує на те, що грошове забезпечення є періодичним доходом, виникнення права на яке не обумовлене фактом звільнення, а тому строки звернення до суду охоплюються місячним терміном, передбаченим частиною п`ятою статті 122 КАС України. Після внесення змін до статті 233 КЗпП цей строк обмежується трьома місяцями, але починає він діяти з часу закінчення карантину. Зазначає, що перед звільненням позивача з військової служби він був присутній на оперативних нарадах щодо розгляду ідентичних спірних питань, та після яких позивач побажань та прохань стосовно виплати грошового забезпечення за минулий період не висловив. Відтак, позивач до моменту звільнення з військової служби був обізнанийпро відсутність серед належних йому до виплати розрахунків відповідних сум грошового забезпечення за минулі періоди. Зважаючи на це, позивачем порушено строк звернення до суду.

Відповідно до частини третьої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Розгляд клопотання за встановленим судом порядком проведено у письмовому провадженні.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої - другої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: 1) позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності; 2) позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 4) позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності; 5) надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду; 6) особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і за захистом прав, свобод чи інтересів якої у випадках, встановлених законом, звернувся орган або інша особа, заперечує проти позову і від неї надійшла відповідна заява; 7) провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом; 8) з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу; 9) позивач у визначений судом строк без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору; 10) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За приписами частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що спірним у даній справі є питання щодо застосування строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються нарахування та виплати за період з 29.01.2020 по 31.12.2023 грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців осіб рядового начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08 2017.

У зв`язку із цим суд зазначає, що спір щодо нарахування та виплати грошового забезпечення є спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

При цьому, у положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Відповідно до правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 27.04.2023 у справі №300/4201/22 та від 25.04.2023 у справі №380/15245/22, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до частини першої та другої статті 233 КЗпП України, у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).

Так, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Однак, після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, суд приходить до висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Оскільки спірним періодом в цій справі є період із 29.01.2020 по 31.12.2023, то до спірних правовідносин у цій справі застосуванню підлягають норми частини другої статті 233 КЗпП України у редакції до 19.07.2022, які, в свою чергу, передбачають право звернутися до суду з позовом про стягнення позивачу належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Вказана позиція є сталою і послідовною. Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №460/17052/21, від 27.04.2023 у справі № 420/14777/22, від 27.04.2023 у справі № 300/4201/22, від 28.09.2023 у справі № 140/2168/23, від 18.10.2023 у справі № 380/14605/22 від 05.12.2024 у справі №560/866/24.

Крім цього, у постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 Велика Палата Верховного Суду також сформулювала правовий висновок щодо питання про те, положення якої норми підлягають застосуванню у питанні визначення строку звернення до суду у справах, пов`язаних з порушенням закону про оплату праці у публічно-правових відносинах. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період по 19.07.2022 зазначила, що застосуванню підлягає норма частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У силу приписів пункту 1 частини другої статті 45 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Оскільки питання застосування частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX у подібних правовідносинах вже вирішено Великою Палатою Верховного Суду, то під час розгляду цієї справи підлягають врахуванню висновки Верховного Суду, висловлені саме у складі Великої Палати.

Крім того, суд враховує найактуальнішу позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 05.12.2024 у справі №560/866/24, в якій зроблено правовий висновок про те, що нові зміни в законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, не поширюються на події, які мали місце до 19.07.2022. Зокрема, для стягнення заробітної плати, яка належала працівнику до цієї дати, залишається можливість звернення без обмежень у часі, згідно з попередньою редакцією закону.

Таким чином, оскільки спірні правовідносини, що охоплюють період з 29.01.2020 по 31.12.2023, виникли до 19.07.2022, то частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

Так, ч. 1 ст. 233 КЗпП (у редакції, яка набула чинності з 19.07.2022) встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Таким чином, станом на дату звернення позивача до суду із цим позовом, необхідно застосовувати положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України в частині визначення строку звернення до суду.

Разом з тим, зі змісту позовних вимог слідує, що позивач заявляє вимоги щодо не нарахування та не виплати позивачу різниці між сумою грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців осіб рядового начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08 2017.

Із матеріалів справи вбачається, що наказом начальника Державної установи «Гордищенська виправна колонія (№96)» від 29.10.2024 № 185/ОС-24 майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , помічника начальника установи (з питань залучення засуджених до праці та трудової адаптації) звільнено з Державної кримінально-виконавчої служби України з 31.10.2024.

Таким чином, суд встановив, що підставою для звернення до суду з цим позовом є протиправна, на думку позивача, бездіяльність відповідача щодо не виплати у належному розмірі грошового забезпечення під час проходження служби та після звільнення.

Оскільки суд встановив, що позивач відповідно до наказу від 29.10.2024 № 185/ОС-24 звільнений з військової служби 31.10.2024, то при вирішенні питання дотримання позивачем строку звернення до суду після звільнення слід застосовувати положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України, якою визначений тримісячний строк звернення до суду.

До суду із цим позовом позивач звернувся 09.01.2025, тобто у межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 233 КЗпП України.

Таким чином, суд встановив, що строк звернення до суду ОСОБА_1 не пропустив.

Відтак, суд прийшов до висновку, що позивачем при поданні даного позову до суду не пропущено строк звернення до суду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є необґрунтованими.

Тому, суд прийшов до висновку, що подане представником відповідача клопотання про залишення позовної заяви без розгляду є безпідставним, необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтею 122, статтею 240, пунктом 16 частини п`ятої статті 243, статтями 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання Державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складений дата 05 лютого 2025 року

Суддя Д.П. Зозуля