Постанова

від 05.02.2025 по справі 480/6285/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 р. Справа № 480/6285/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумського окружногно адміністративного суду на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 (ухвалене суддею Бойко С.С.) в справі № 480/6285/24

за позовом ОСОБА_1

до Сумського окружного адміністративного суду

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сумського окружного адміністративного суду, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність Сумського окружного адміністративного суду щодо ненарахування та невиплати - заробітної плати за період з 06.03.2024 по 18.04.2024 включно, з врахуванням коефіцієнта 1,5 до посадового окладу, відповідно до Постанови Кабінету міністрів України № 391 від 23.04.2023 "Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану"; зобов`язати Сумський окружний адміністративний суд здійснити нарахування та виплату недоплаченої заробітної плати, обчисленої, з урахуванням коефіцієнта 1,5 до посадового окладу за період з 06.03.2024 по 18.04.2024 включно.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що Наказ № 108 від 12.04.2024, яким внесені зміни до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, та віднесено м. Суми Сумської територіальної громади до території можливих бойових дій опублікований у офіційному виданні і відповідно набрав чинності 19.04.2024. Тому саме з цієї дати (а не з 06.03.2024 як помилково вважає позивач) посадовий оклад повинен визначатися з урахуванням коефіцієнта 1,5 як того вимагає постанова Кабінету Міністрів України № 391 від 23.04.2023 "Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану".

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 з 02.02.2024 працює на посаді секретаря судового засідання Сумського окружного адміністративного суду.

Відповідно до наказу в.о. керівника апарату Аліни Великодної № 34-ОД від 28.05.2024 "Про затвердження Переліку працівників, які здійснюють свої повноваження в приміщенні суду з 19.04.2024 безпосередньо на території можливих бойових дій та визначення підвищеного розміру посадового окладу працівникам апарату суду, з урахуванням коефіцієнту 1,5", позивачка здійснювала свої повноваження безпосередньо на території можливих бойових дій на посаді секретаря судового засідання Сумського окружного адміністративного суду.

Позивачка, вважаючи дії відповідача щодо виплати заробітної плати та її складових за період з 06.03.2024 по 18.04.2024 без врахування коефіцієнту 1,5, звернулася до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки м. Суми Сумської міської територіальної громади до території можливих бойових дій віднесено з 06.03.2024 наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 12.04.2024 № 108, то саме з 06.03.2024 посадовий оклад позивачки повинен визначатися з урахуванням коефіцієнта 1,5.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається Кодексом законів про працю України, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 94 Кодексу законів про працю України (в подальшому - КЗпП України) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (в подальшому Закон № 889-VIII), державний службовець має право на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Згідно із ст. 50 Закону № 889-VIII, держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено в Україні воєнний стан, строк дії якого продовжено по сьогоднішній день включно.

25.04.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 391 "Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану" (в подальшому - Постанова № 391).

Відповідно до п.п. 1 п. 1 Постанови № 391, на період воєнного стану для працівників державних органів (крім працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами; військовослужбовців; осіб рядового і начальницького складу та поліцейських), які безпосередньо здійснюють свої повноваження, зокрема, на територіях можливих бойових дій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, посадові оклади, визначені відповідно до законодавства у схемах (розмірах) посадових окладів (тарифних ставок), визначаються з урахуванням коефіцієнта 1,5.

Згідно із п.п. 2 п. 2 Постанови № 39, підвищення розмірів посадових окладів з урахуванням коефіцієнтів, передбачених підпунктом 1 цього пункту, здійснюється з урахуванням фактично відпрацьованого часу протягом місяця; заробітна плата працівникам державних органів нараховується відповідно до абзацу першого цього підпункту з урахуванням підвищених розмірів посадових окладів, передбачених підпунктом 1 пункту 1 цієї постанови, які визначені та затверджені у штатному розписі відповідного державного органу.

Відповідно до абз. 1 пп. 3 п. 1 Постанови № 391, для цілей Постанови № 391 розташування робочого місця працівника визначається керівником державного органу (керівником державної служби, суб`єктом призначення) шляхом затвердження відповідного переліку працівників, які здійснюють свої повноваження безпосередньо на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії.

Згідно із п. 4 Постанови № 391, вона набирає чинності з дня її опублікування і застосовується до припинення чи скасування воєнного стану в Україні.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" установлено, зокрема, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій; у переліку визначаються дата початку та дата завершення бойових дій (дата виникнення та припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (в подальшому - Перелік).

12.04.2024 наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 108, який набрав чинності 19.04.2024, внесено відповідні зміни до Переліку та, зокрема, віднесено м. Суми Сумської міської територіальної громади до території можливих бойових дій з датою такого віднесення 06.03.2024.

Відповідно до абз. 4 п. 3 Постанови № 391, працівникам державних органів, які включені до переліку, передбаченого абзацом першим цього підпункту, за періоди роботи на територіях, які не включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, нарахування заробітної плати проводиться виходячи з посадових окладів, визначених законодавством.

Таким чином, нормативний акт, що встановив застосування до посадового окладу, визначеного, відповідно до законодавства у схемах (розмірах) посадових окладів (тарифних ставок), коефіцієнта 1,5 - постанова Кабінету Міністрів України № 391 "Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану".

Судовим розглядом встановлено, що в Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, з 06.03.2024 м. Суми віднесено до території можливих бойових дій наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 108 від 12.04.2024, опублікованим 19.04.2024 в газеті "Урядовий кур`єр".

В наказі № 108 визначено дату виникнення можливості бойових дій, а постанова Кабінету Міністрів України № 391 пов`язує застосування коефіцієнта 1,5 до посадового окладу для працівників державних органів саме з датою виникнення можливості бойових дій.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов ОСОБА_1 обгрунтований та підлягає задоволенню, оскільки м. Суми Сумської міської територіальної громади до території можливих бойових дій віднесено з 06.03.2024, у зв`язку з чим саме з цієї дати посадовий оклад позивачки повинен визначатися, з урахуванням коефіцієнта 1,5.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи апелянта щодо необхідності врахування в спірних правовідносинах відповіді ДСА України від 17.06.2024 № 11-12808/24, а також листа Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, суд апеляційної скарги вважає помилковими, оскільки роз`яснення, листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, не є джерелом права, відповідно до ст. 7 КАС України та мають лише рекомендаційний характер.

Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 308,311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сумського окружногно адміністративного суду - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 в справі № 480/6285/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін