Постанова

від 05.02.2025 по справі 440/8951/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 р. Справа № 440/8951/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 (ухвалене суддею Удовіченко С.О.) по справі № 440/8951/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області , Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області (в подальшому ГУ ДСНС України у Полтавській області), Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (в подальшому АРЗ СП ГУ ДСНС України у Полтавській області), в якому просив: визнати протиправними дії АРЗ СП ГУ ДСНС України у Полтавській області щодо неповідомлення ОСОБА_1 у письмовій формі про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні; визнати протиправними дії АРЗ СП ГУ ДСНС України у Полтавській області щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; зобов`язати АРЗ СП ГУ ДСНС України у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Кодексу цивільного захисту України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив, що у рішенні суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Збройних Силах України, МНС України, ДСНС України з 01.08.1991 по 11.11.2022, що підтверджується довідкою Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області № 61-01-6328/61-09 від 14.08.2024.

Наказом Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області від 11.11.2022 № 454, відповідно до п.п. 9 ст. 106 Кодексу цивільного захисту України, Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 593, підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , заступника начальника частини ліквідації нафтогазових фонтанів та спеціальних рятувальних робіт Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС України у Полтавській області звільнено зі служби цивільного захисту, за п.п. 9 ст. 106 (за згодою сторін), та вважати таким, який здав справи і припинив виконання обов`язків за посадою, знятий з усіх видів забезпечення та виключений з кадрів ДСНС.

10.07.2024 позивач звернувся до АРЗ СП ГУ ДСНС України у Полтавській області із запитом № 10/07, в якому просив повідомити: чи нараховувалась та виплачувалась ОСОБА_1 одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; чи надавалось ОСОБА_1 письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні зі служби цивільного захисту.

Листом від 24.07.2024 № 76/24.6 АРЗ СП ГУ ДСНС України у Полтавській області повідомив, що ОСОБА_1 одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту не виплачувалась, так як в наказі № 454 від 11.11.2022 не вказано про дану виплату, а також ОСОБА_1 видавалися всі відповідні письмові документи при звільненні зі служби цивільного захисту.

Позивач не погодився з вищезазначеними діями відповідача щодо не нарахування та не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідачів відсутні правові підстави для нарахування та виплати одноразова грошова допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту в розмірі 50 відсотків, оскільки Інструкцією № 623 не передбачено здійснення такої виплати у разі звільнення "за згодою сторін".

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, у тому числі, порядок проходження служби цивільного захисту, соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту, врегульовані нормами Кодексу цивільного захисту України від 02.10.2012 № 5403-VI (в подальшому - КЦЗ України).

Відповідно до ст. 99 КЦЗ України, до персоналу (кадрів) органів управління та сил цивільного захисту належать особи рядового і начальницького складу, які проходять службу цивільного захисту за контрактом, державні службовці та інші працівники, з якими укладається трудовий договір.

Згідно із ч. 1 ст. 101 КЦЗ України, служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 КЦЗ України, порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статтею 102 КЦЗ України визначено, що на службу цивільного захисту приймаються на конкурсній та контрактній основі громадяни України з повного загальною середньою освітою, які відповідають кваліфікаційним вимогам і здатні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, освітнім і професійним рівнем, станом здоров`я виконувати свій службовий обов`язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЦЗ України, держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно із ст. 125 КЦЗ України, держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків. Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та питання, пов`язані з перебуванням громадян України у добровільному порядку в резерві служби цивільного захисту врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 593 "Про затвердження Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" (в подальшому - Порядок № 593).

Відповідно до п. 3 Порядок № 593, особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом, приймають присягу служби цивільного захисту і яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання.

Пунктом 176 Порядку № 593 визначено, що підстави припинення контракту та звільнення особи рядового і начальницького складу із служби цивільного захисту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2022 № 965 "Про внесення змін до Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу" пункт 176 Положення № 593 доповнено підпунктом 104, а саме: контракт про проходження служби цивільного захисту припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту- "за згодою сторін" (в подальшому Положення № 593).

Відповідно до п. 183 Положення № 593, з ініціативи особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту контракт може бути розірвано достроково у випадках, передбачених підпунктами 2-5 і 7, 10, 101, 104-11 пункту 176 цього Положення.

Згідно із п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в подальшому - Постанова № 704), грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 3 Постанови № 704 визначено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Відповідно до п. 3 Постанови № 704, з метою визначення умов та розмірів виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 № 623, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (в подальшому - Інструкція № 623), яка визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу), а також порядок виплат одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 3 розділу I Інструкції № 623 визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно із п. 7 розд. XХVІІ Інструкції № 623, особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до п. 8 розд. XХVІІ Інструкції № 623, особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби за віком, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту керівником відповідного органу управління (підрозділу), за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно із п. 9 розд. XХVІІ Інструкції № 623, особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин згідно з Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та зі служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується у разі звільнення за станом здоров`я або ж у разі звільнення за віком, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту керівником відповідного органу управління (підрозділу), за наявності вислуги 10 років і більше, проте здійснення такої виплати у разі звільнення "за згодою сторін Інструкцією № 623 не передбачено.

Доводи апелянта, що після внесення змін до Положення № 593, законодавець не привів у відповідність до вимог чинного законодавства Інструкцію № 623, що мало наслідком неоднозначне та множинне тлумачення прав, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки внесеними змінами до Положення № 593 лише розширено підстави за якими особа може бути звільнена зі служби, а саме доповнено ще однією підставою для звільнення зі служби "за згодою сторін", тобто надано право вибору працівнику за якої підстави припинити (розірвати) контракт.

Судовим розглядом встановлено, що позивач скористався своїм правом на дострокове розірвання контракту та звільнився зі служби "за згодою сторін", що підтверджується наказом Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області № 454 від 11.11.2022, у зв`язку з чим у позивача відсутні підстави визначенні Інструкцією № 623 для нарахувати та виплатити одноразову грошову допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки в Інструкції № 623 відсутня така підстава для виплати одноразова грошова допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, як звільнення "за згодою сторін", у відповідачів відсутні правові підстави для її нарахування та виплати, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про визнання протиправними дій АРЗ СП ГУ ДСНС України у Полтавській області щодо неповідомлення ОСОБА_1 у письмовій формі про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими з наступних підстав .

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Згідно із пунктами 1, 2 розділу XXXI "Грошові атестати" Інструкції № 623, при переміщеннях по службі, переведеннях, а також при звільненні осіб рядового і начальницького складу фінансовий підрозділ (бухгалтерія) зобов`язаний забезпечити їх усіма належними видами грошового забезпечення і про виплачені суми зробити відповідні записи в грошовому атестаті. Грошовий атестат видається під розписку в журналі, де реєструються грошові атестати. Грошовий атестат особам рядового і начальницького складу видається: у всіх випадках переміщення по службі з одного органу управління (підрозділу) до іншого, у тому числі при направленні в навчальні заклади для навчання. У разі якщо грошовий атестат із будь-яких причин при вибутті не був виданий, фінансовий підрозділ зобов`язаний надіслати цей атестат за новим місцем служби вибулого; при направленні з органу управління (підрозділу) для подальшого проходження служби до військових формувань або правоохоронних органів; при відрядженні до органів державної влади та в інших випадках, коли особу рядового і начальницького складу залишено на службі; при звільненні в запас або відставку із призначенням пенсії. Особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби цивільного захисту з правом на пенсію, грошовий атестат після оформлення надсилається разом з іншими документами до відповідного пенсійного органу для призначення пенсії. Особам рядового і начальницького складу, звільненим зі служби без права на пенсію, грошовий атестат не видається.

Судовим розглядом встановлено, що в день звільнення позивача 11.11.2022 Головним управлінням Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області складено грошовий атестат № 4, в якому зазначено виплачені ОСОБА_1 суми.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що АРЗ СП ГУ ДСНС України у Полтавській області діяв відповідно до вимог Інструкції № 632, а доводи позивача щодо порушення відповідачем вимог ст. 116 КЗпП України є помилковими, оскільки КЗпП України не регулює порядок проходження служби цивільного захисту за контрактом, а стосується працівників, які працюють на умовах трудового договору.

Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає що апеляційна скарга та позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 по справі № 440/8951/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич