Постанова

від 05.02.2025 по справі 300/1576/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 300/1576/24 пров. № А/857/15612/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці,

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року (суддя Григорук О.Б., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту не зазначено),

в адміністративній справі №300/1576/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК+" до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України,

про визнання протиправним і скасування рішення та картки відмови,

встановив:

У березні 2024 року позивач ТОВ "МІЛК+" звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Івано-Франківської митниці ДМС України, в якому просив: 1) визнати протиправними та скасувати рішення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA206020/2024/000003/2 від 26.01.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів некомерційного призначення №UA206020/2024/000042; 2) стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 6056,00 грн., а також судові витрати на оплату послуг перекладача в розмірі 2300,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.

Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх необґрунтованими, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив в задоволенні позову відмовити.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA206020/2024/000003/2 від 26.01.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів некомерційного призначення №UA206020/2024/000042. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 6056,00 гривень.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд сформував висновки, які не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, були недоведеними належними та допустимими доказами, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони наділені повноваження витребувати додаткові документи для перевірки достовірності зазначеної митної вартості товарів у разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Митниця може вимагати, а суб`єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару. Однак судом залишено поза увагою та не дано правової оцінки тому факту, що декларантом в порушення п.2 ч.11 ст.58 МК України незаконно включено витрати по транспортуванню на території України автомобіля марки МАN, модель ТСХ 18.440, номер шасі - НОМЕР_1 .7.4НМ728937 в підтвердження митної вартості. Таким чином подані документи не містили всіх відомостей, що підтверджували б числові значення складових митної вартості товару, а тому, посадовою особою митного органу правомірно було направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість ввезеного товару. На вимогу посадової особи не подано додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості по МД 24UА206020001303U7. У зв`язку з тим вартість транспортного засобу була визначена Івано- Франківською митницею самостійно. При надані картки відмови та рішення про коригування митної вартості митницею дотримано вимоги Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів. Тому вважає скаржник позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить оскаржене рішення суду від 28.05.2024 скасувати і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Між Heinz Stengel CmbH (продавець) та позивачем ТОВ Мілк+ (покупець) 10.11.2023 укладено контракт №10/23, на підставі якого позивач придбав бувші у використанні транспортні засоби: сідельний тягач MAN TGX 18.440 4x2 BLS, рік 2016, за ціною 16000 євро та автомобіль MAN TGX 18.460 4x2 BLS, рік 2018 за ціною 19000 євро (а.с. 21-23).

Відповідно до рахунків № НОМЕР_2 та №Р9538 від 10.11.2023 позивач 15.11.2023 оплатив придбані транспорті засоби на загальну суму 35000 євро, що підтверджується платіжною інструкцією №3JBKLNB (а.с. 24, 28, 29).

З метою митного оформлення ввезених в Україну транспортного засобу сідельний тягач MAN TGX 18.440 4x2 BLS, рік 2016, 25.01.2024 представником декларанта подано до митного органу митну декларацію №24UA206020001303U7 (а.с. 54).

Декларантом визначена митна вартість товару за основним методом ціною контракту.

На підтвердження обґрунтованості заявленої в МД №24UA206020001303U7 митної вартості товару та обраного методу її визначення, одночасно з митною декларацією декларантом було подано наступний перелік документів: рахунок-фактура (інвойс) EX8048 від 12.01.2024; декларація про походження товару від 12.01.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 15.01.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 15.01.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 25.01.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №10/23 від 10.11.2023; договір про надання послуг митного брокера від 22.01.2024.

Митним органом під час консультації запропоновано декларанту надати необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (а.с. 65).

За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення митної декларації №24UA206020001303U7 та долучених документів, 26.01.2024 прийнято рішення №UA206020/2024/000003/2 про коригування митної вартості товарів, якою визначено митну вартість товару за резервним методом у розмірі 19500 євро (замість 16000 євро, що була заявлена декларантом (а.с. 67).

Згідно рішення про коригування митної вартості митний орган вказав, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості - заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів, митне оформлення яких здійснено. Відповідно до частини 3 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість може бути визнана: банківські платіжні документи, які засвідчені банком і були ідентифіковані. Документи не надано. Відповідно до вимог частини 6 ст. 54 МКУ неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно переліком та відповідно до умов зазначених у частинах другій-четвертій ст. 53 МКУ або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення, є підставою для відмови у митному оформленні товарів, за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ ІІІ. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 11.12.2023 №UA205140/2023/103311, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) автомобіля. Визначена митна вартість - 19500 євро.

Також, Івано-Франківською митницею винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2024/000042, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з причин зазначених у рішенні про коригування митної вартості товарів (а.с. 68).

Позивач, не погоджуючись із наведеним рішенням митного органу про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару.

Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Частиною 1 статті 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з положеннями статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

У частині 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.001625.

Колегія суддів враховує, що у розглядуваній справі підставою для прийняття оспорюваного рішення №UA206020/2024/000003/2 від 26.01.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2024/000042 стало те, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару. Декларантом не надано відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. Також у митниці наявна інформація про більшу митну вартість ідентичних товарів. Тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці.

При цьому, лише у відзиві на адміністративний позов відповідач зазначає про безпідставність включення транспортних витрат до митної вартості товару. Однак митним органом в межах проведених консультацій не витребовувались документи, які б уточнювали питання включення транспортних витрат до митної вартості товару, а було запропоновано надати необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (а.с. 65).

За вимогами частин першої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 5 статті 54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною шостою статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За змістом цих норм митна вартість товарів визначається декларантом; водночас митний орган контролює правильність визначення такої вартості і за результатами здійснення такого контролю, у випадку неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 МК України, приймає рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України.

Досліджуючи перелік документів, який при митному оформленні, був наданий позивачем, судом встановлено наступні обставини, зокрема, для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, а саме: рахунок-фактура (інвойс) EX8048 від 12.01.2024; декларація про походження товару від 12.01.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 15.01.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 15.01.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 25.01.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №10/23 від 10.11.2023; договір про надання послуг митного брокера від 22.01.2024.

При цьому варто звернути увагу, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів №10/23 від 10.11.2023, рахунок-фактуру (інвойс) EX8048 від 12.01.2024, платіжні інструкції №3JBKLNB від 14.11.2024, у тому числі будь-яких відомостей про отримання від компетентних органів інформації про невідчуження позивачу автомобіля продавцем чи несплати зазначеної суми коштів за вказаний автомобіль.

Отже, судом встановлено, до митного оформлення було надано документи, які повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості у них не мають протиріч або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості товару за основним методом.

Разом з тим, в оскаржуваному рішенні відсутнє обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції вірно вказав, що не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд зазначає, що лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з ч.2 ст.53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. У той же час наданий декларантом до митного оформлення пакет документів, які містять достатньо відомостей щодо ціни товару, що дозволяло заявити товар за першим методом митної вартості оцінюваного товару.

Щодо зазначеного у спірному рішенні твердження, що заявлена митна вартість товару нижча від подібних і аналогічних товарів, суд зазначає, що як встановлено судом, подані позивачем до митного оформлення документи щодо ціни товару не містили розбіжностей, договором визначена 100% передоплата за товар, а рахунком-фактурою EX8048 від 12.01.2024 встановлено, що вартість придбання транспортного засобу становить 16000 євро. На підтвердження заявленої митної вартості та фактичної сплати позивачем на користь свого контрагента коштів, як суду так і відповідачу надано платіжну інструкцію №3JBKLNB від 14.11.2024, що підтверджує факт переказу позивачем коштів та відповідно до наданих суду відомостей імпортований транспортний засіб був придбаний за ціною 16000 євро.

В процесі консультації митним органом не зазначено в чому полягала невідповідність заявленої митної вартості та необхідність подання додаткових документів.

Отже, подані до митного оформлення документи підтверджують ціну придбання товару, не містять розбіжностей, а також дають можливість повністю ідентифікувати товар, за придбання якого були сплачені відповідні кошти.

Жодних обґрунтований сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів відповідачем зазначено не було.

Варто звернути увагу і на те, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості крім номера та дати митної декларації, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Проте, всупереч вимогам пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України, рішення про коригування митної вартості товарів не містить такої інформації, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим.

Суд зауважує, що можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства, а формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості та автоматичною підставою для збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16), згідно з якими митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Тому, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Отже, митний орган не навів у своєму рішенні обґрунтованих підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом.

Враховуючи викладені вище обґрунтування, колегія суддів погоджується з висновками окружного суду, що відповідач належними та допустимими доказами не доведено факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару, відтак оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 26.01.2024 №UA206020/2024/000003/2 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2024/000042 є протиправними та підлягають скасуванню, що не спростовано доводами апеляційної скарги відповідача.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року в адміністративній справі №300/1576/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК+" до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним і скасування рішення та картки відмови залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль