Рішення

від 04.02.2025 по справі 299/11/25

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.02.2025 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Надопта А.А.,

за участю секретаря судового засідання Стрижак О.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до відповідача про визнання права власності на житловий будинок.

В позовній заяві позивач посилався на те, що у 1982 році позивач ОСОБА_1 , розпочав процес будівництва власного житлового будинку в АДРЕСА_1 . Будівництво почав на раніше виділеній колгоспом земельній ділянці - Акт про відведення земельної ділянки у межах села та витяг з рішення №100 виконкому Виноградівської районної ради народних депутатів від 13.04.1982.

Право на виконання будівельних робіт підтверджується Свідоцтвом на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР та Дозволом на право виконання будівельних робіт.

Згадане будівництво позивач мав закінчити у 1985 році, однак в подальшому не зміг закінчити будівництво та отримати правовстановлюючі документи на звершене будівництво.

Згодом, коли будинок уже був готовий, то відповідні органи, наявні у позивача документи не приймали, оскільки вони не відповідали встановленим новим зразкам.

Ураховуючи вказане єдиним способом захисту моїх прав є звернення до суду про визнання права власності на згаданий будинок.

В судове засідання ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує повністю та просив їх задовольнити.

Відповідач-представник Вилоцької селищної ради у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, просив прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.

Відповідно дост.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх письмовими доказами, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що у 1982 році позивач ОСОБА_1 , розпочав процес будівництва власного житлового будинку в АДРЕСА_1 . Будівництво почав на раніше виділеній колгоспом земельній ділянці - Акт про відведення земельної ділянки у межах села та витяг з рішення №100 виконкому Виноградівської районної ради народних депутатів від 13.04.1982.

Право на виконання будівельних робіт підтверджується Свідоцтвом на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР та Дозволом на право виконання будівельних робіт.

Згадане будівництво позивач мав закінчити у 1985 році, однак в подальшому не зміг закінчити будівництво та отримати правовстановлюючі документи на звершене будівництво.

Згодом, коли будинок уже був готовий, то відповідні органи, наявні у позивача документи не приймали, оскільки вони не відповідали встановленим новим зразкам.

Згідно відповіді Комунального підприємства Виноградівське РБТІ за №97 від 31.10.2024 року, нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 01.01.2013 р. в бюро не зареєстровано.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року за № 6 «Про практику застосування судами ст.376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва )» визначено, що відповідно до ст. 376 ЦК України суди розглядають справи щодо самочинного будівництва, зокрема, про визнання права власності на самочинно збудоване майно власником земельної ділянки; про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинно будівництво.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв`язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Згідно порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Частиною 3 ст. 375 ЦК України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Аналізуючи викладене, суд вважає, що законодавство передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване майно у разі якщо буде встановлено, що будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам а також, те що на теперішній час за таких обставин єдиним способом захисту своїх особистих майнових прав для позивача є спосіб визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, з послідуючим прийняття його в експлуатацію відповідно до вимог чинного на теперішній час законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що заявлені позовні вимоги є такими, що відповідають чинному законодавству.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 229, 264, 265, 273, 268 ЦПК України та ст. 376 Цивільного Кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в цілому на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 126,8 кв.м., в тому числі житловою 74,9 кв.м. та допоміжною (підсобною) 51,9 кв.м., що розташоване в АДРЕСА_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГоловуючийА. А. Надопта