Рішення

від 05.02.2025 по справі 308/16734/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/16734/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2025 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Хамник М.М.,

за участі секретаря судових засідань Гефнер К.С-Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Ужгородська районна державна нотаріальна контора, Середнянська селищна рада Ужгородського району Закарпатської області про встановлення факту, що має юридичне значення,-

з участі:

представника заявника - адвоката Бойка Б.Б.,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Бойко Б.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із заявою про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заява мотивована тим, що спадкодавець є дядьком заявника. В останні роки свого життя і на час смерті спадкодавця, у зв`язку з відсутністю у нього інших родичів, проживав разом із заявником без реєстрації місця проживання, у зв`язку з чим заявник фактично прийняв спадщину відповідно до положень ст.1268 ЦПК України. Однак, через відсутність документів, що підтверджують вказаний факт, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та рекомендовано звернутися до суду про встановлення такого факту.

Зазначає, що після смерті ОСОБА_2 не залишилося інших спадкоємців, які б могли претендувати на спадщину за заповітом чи за законом. Інші близькі родичі, які могли б бути спадкоємцями, померли раніше спадкодавця. Про намір спадкодавця розпорядитися своїм майном на користь заявника також свідчить заповіт від 14.08.2015. Таким чином, заявник є єдиною особою, яка має право прийняти спадщину після смерті на підставі заповіту.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.10.2024 відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження.

Заінтересовані особи: Ужгородська районна державна нотаріальна контора та Середнянська сільська рада у судове засідання не з`явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи не подавали.

За вказаних обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності заінтересованих осіб.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду за захистом конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За правилами статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Факти, що мають юридичне значення - це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду у порядку окремого провадження, зокрема, за умови, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав фізичних та юридичних осіб.

Згідно статті 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку, що не можуть розглядатися в порядку окремого провадження заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, якщо чинним законодавством передбачений інший порядок його встановлення.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого акту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до положень ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами 1, 2 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Нормами ст. 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Згідно з ч.2 ст.1258 ЦК України кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином за змістом статей 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З матеріалів справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дядько заявника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 10.12.2024 року.

Причиною смерті ОСОБА_2 стали наслідки інфаркту, що доводиться довідкою про причину смерті форми №106/о №487 від 10.12.2018 року.

ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований один у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою №1723 від 03.09.2024 року, виданою виконкомом Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області.

Як вбачається із довідки №1726 від 04.09.2024 року, виданої Середнянською селищною радою Ужгородського району Закарпатської області, в Середнянській селищній раді заповіт від ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не посвідчувався.

На час смерті ОСОБА_2 спадкоємці першої черги відсутні. Зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_4 помер син спадкодавця ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 21.05.2012 року, а ІНФОРМАЦІЯ_5 померла його дружина - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 18.11.2013 року.

На випадок смерті ОСОБА_2 залишив заповіт від 14 серпня 2015 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу - Резвановою Інною Дмитрівною, відповідно до якого він заповів все моє майно, заявнику - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №41228498 від 14.08.2015 року, заповіт зареєстрований у реєстрі за номером №57816491).

Спадкове майно після смерті ОСОБА_2 складається з:

- житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , який він успадкував за законом, після смерті своєї дружини ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 23.12.2014 року та витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №39260741 від 23.12.2014 року.

У зв`язку з тим, що заявник як спадкоємець за заповітом пропустив строк для подачі заяви про прийняття спадщини, але фактично проживав зі спадкодавцем на час смерті останнього за одною адресою: АДРЕСА_2 , просить суд встановити вказаний факт.

Метою звернення заявника до суду із заявою про встановлення факту є реалізація ним права на отримання спадщини після смерті свого дядька ОСОБА_2 .

Так відповідно до довідки ОСББ «РЕФАНДА» вих. №32 від 27.09.2024 року, виданої ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , встановлено, що на момент смерті свого родича, ОСОБА_2 (1940 р.н.), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за вищевказаною адресою проживали однією сім`єю: ОСОБА_1 (1984 р.н.) - заявник, ОСОБА_5 (1977 р.н.) - його брат; ОСОБА_6 (2015 р.н.) - племінник та ОСОБА_2 (1940 р.н.) - дядя, без реєстрації з жовтня 2015 року до моменту смерті. Всі витрати, пов`язані з лікуванням, утриманням та похованням були здійснені племінником - ОСОБА_1 . Вищенаведений факт проживання заявника без реєстрації доводиться показами сусідів, мешканців багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 , за місцем проживання, на підставі чого Головою Правління ОСББ «РЕФАНДА» складено Акт про проживання особи без реєстрації, у якому зазначено, що ОСОБА_2 (1940 р.н.) у квартирі АДРЕСА_5 , проживав з жовтня 2015року до 10.12.2018року. Склад сім ї: ОСОБА_1 (1984р.н.); ОСОБА_5 (1977р.н.) - брат; ОСОБА_6 (2015р.н.) - племінник; ОСОБА_2 (1940 р.н.) - дядя, проживав за даною адресою без реєстрації з жовтня 2015 року - 10.12.2018 року. Всі витрати, пов`язані з лікуванням, проживанням та похованням були здійснені племінником - ОСОБА_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: по АДРЕСА_2 . Вказаний акт складено та підписано: ОСОБА_7 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 28.05,1998 року, Ужгородським MB УМВС України, адреса реєстрації: АДРЕСА_6 ; ОСОБА_8 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 18.06.2014 року, Ужгородським MB УМВС України, адреса реєстрації: АДРЕСА_7 ; ОСОБА_9 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий 27.03.1996 року, Ужгородським MB УМВС України, адреса реєстрації: АДРЕСА_8 .

У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , сусід заявника, повідомив, що проживає в одному будинку із ОСОБА_1 , підтримує з ним добросусідські відносини. З 2014 року у квартирі разом з ОСОБА_11 проживав його дядько ОСОБА_12 , оскільки був хворий, потребував сторонньої допомоги та не мав інших родичів. На час смерті ОСОБА_12 він також проживав у ОСОБА_13 , який і здійснив його поховання.

Свідок ОСОБА_14 , сусідка ОСОБА_2 , яка проживає в с.Середнє, повідомила суду, що добре знала родину померлого: його дружину ОСОБА_15 і їхнього сина ОСОБА_16 . Також добре знає їх племінника ОСОБА_17 , який часто приїжджав до родини ОСОБА_18 у село. Після смерті сина ОСОБА_16 від перенесеного горя занедужала ОСОБА_19 , а потім і ОСОБА_20 . Оскільки інших родичів у подружжя не було їх племінник ОСОБА_21 у 2014 році забрав їх до себе в місто Ужгород, де вони проживали доки не померли: спочатку ОСОБА_19 , а потім і ОСОБА_20 . Поховання ОСОБА_18 здійснив також ОСОБА_21 . Про це свідку відомо, оскільки вона була присутня під час похорону ОСОБА_22 і ОСОБА_23 .

З огляду на вищезазначене, оскільки факт, який просить встановити заявник, має юридичне значення, підтверджений належними доказами, суд дійшов висновку, що заяву слід задовольнити, так як судом достовірно встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , постійно проживав на день смерті разом зі своїм дядьком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у житловій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , а отже фактично прийняв спадщину.

Обставини, які б спростовували зазначений факт, судом не встановлено.

Керуючись ст.ст. 1-18, 76-81, 95, 228, 229, 235, 258, 259, 293, 294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Ужгородська районна державна нотаріальна контора, Середнянська селищна рада Ужгородського району Закарпатської області про встановлення факту, що має юридичне значення,- задоволити повністю.

Встановити, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_7 , постійно проживав на день смерті разом зі своїм дядьком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у житловій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути о скаржене до Закарпатського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 05.02.2025 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області М.М. Хамник