Рішення

від 06.02.2025 по справі 485/31/25

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 485/31/25

Провадження №2/485/94/25

Рішення

іменем України

06 лютого 2025 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Соловйова О.В.,

секретар судового засідання Гусарова І.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданнів залісуду вм.Снігурівкав порядкузагального позовногопровадження цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Горохівської сільської ради Миколаївської області про визнання права постійного користування на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,

встановив:

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, яке, окрім іншого, складається з земельної ділянки площею 1,0 га переданої для ведення особистого підсобного господарства, розташованої в межах території Горохівської сільської ради Миколаївської області, яку він фактично успадкував після смерті свого батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не оформив свої спадкові права належним чином. Вона є єдиною спадкоємицею за законом після смерті чоловіка та прийняла спадщину. Однак, при зверненні до приватного нотаріуса Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Шульги Т.В., їй було відмовлено в оформленні спадкових прав у зв"язку з тим, що нею подано правовстановлюючий документ, який посвідчує право постійного користування землею, а не право власності спадкодавця.

Не погоджуючись з відмовою нотаріуса, просить визнати за нею право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 1,0 га для ведення особистого підсобного господарства, розташованої в межах території Горохівської сільської ради Миколаївської області, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , але не оформив свої спадкові права, що належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право постійного користування землею ІІ-МК № 009418, виданого Горохівською сільською Радою народних депутатів 07 лютого 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 16.

У підготовче засідання сторони не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Позивачка у поданій заяві просила про розгляд справи за її відсутності, позов підтриму.

Представник відповідача згідно з поданою заявою також просив справу розглядати у відсутність представника Горохівської сільської ради Миколаївської області, позовні вимоги позивача визнають.

Суд вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 4 ст. 200 ЦПК України суд за результатами підготовчого провадження ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За таких обставин, суд ухвалив слухати справу у підготовчому судовому засіданні.

У зв"язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснено без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується наданим свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим 06 вересня 2012 року (а.с. 15).

Після його смерті відкрилася спадщина, в тому числі на земельну ділянку площею 1,0 га наданої для ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території Горохівської сільської ради Миколаївської області, яка йому належала на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-МК № 009418, виданого Горохівською сільською Радою народних депутатів 07 лютого 2001 року на підставі рішення 17 сесії 23 скликання Горохівської сільської Ради народних депутатів Снігурівського району Миколаївської області від 26 жовтня 2000 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 16 (а.с.13).

Згідно копії спадкової справи №1/2013, заведеної у приватного нотаріуса Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Лєбєдєвої І.М. 28 лютого 2013 року після смерті ОСОБА_3 , спадкоємцем за законом після його смерті є син ОСОБА_2 (чоловік позивачки), який спадщину прийняв шляхом подання відповідної заяви в шестимісячний строк, яку нотаріусом прийнято та 28 лютого 2013 року зареєстровано в книзі спадкових справ за № 1. Родинні відносини між спадкодавцем та спадкоємцем підтверджено. 16 вересня 2013 року нотаріусом видано ОСОБА_2 два свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку кадастровий номер 4825781400:23:000:0040 площею 4,7583 га та на земельну ділянку 4825781400:23:000:0063 площею 6,4169 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Інші спадкоємці за матеріалами спадкової справи відсутні (а.с. 98-156).

Чоловік позивачки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане 29 грудня 2022 року (а.с. 9).

Позивачка прийняласпадщину післясмерті чоловіка шляхом подання відповідної заяви в шестимісячний строк, яку нотаріусом прийнято та зареєстровано в книзі спадкових справ 23 березня 2023 року за № 61. Вказане підтверджено даними спадкової справи №30/2023 заведеної приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Шульгою Т.В. 23 березня 2023 року. Родинні відносини підтверджено. 15 лютого 2024 року позивачці видано свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка на одну четверту частку квартири АДРЕСА_1 , на земельну ділянку кадастровий номер 4825781400:23:000:0040 площею 4,7583 га та на земельну ділянку 4825781400:23:000:0063 площею 6,4169 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на земельну ділянку кадастровий номер 4825781400:28:000:0081 площею 2,0000 для ведення особистого селянського господарства та на грошові вклади, 12 квітня 2024 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими, побутовими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_2 та на земельну ділянку для обслуговування зазначеного житлового будинку. Інші спадкоємці за матеріалами спадкової справи відсутні. Діти померлого син ОСОБА_4 та донька ОСОБА_5 згідно поданих письмових заяв відмовилися від прийняття спадщини на користь позивачки (а.с. 46-96).

12квітня 2024року приватнимнотаріусом Баштанськогорайонного нотаріальногоокругу Миколаївськоїобласті ШульгоюТ.В.надано позивачціроз"ясненнящодо оформленняспадкових прав,яким рекомендованозвернутись досуду зпитання оформленняспадкових правна правопостійного користуванняземельною ділянкоюплощею 1,0га дляведення особистогопідсобного господарства,яка належала ОСОБА_3 згідно державногоакту направо постійногокористування землеюсерії ІІ-МК№ 009418,виданого 07лютого 2001року Горохівськоюсільською Радоюнародних депутатів,який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ,після якогоспадщину прийнявчоловік позивачки ОСОБА_2 , у зв"язку з тим, що нею надано документ, який посвідчує право постійного користування землею, а не право власності спадкодавця (а.с. 14).

Як визначено у п. 3.1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути у тому числі, визнання права.

Відповідно дост.7Земельного кодексуУкраїни від18грудня 1990року№ 561-XII(вредакції,чинній намомент виникненняспірних правовідносин даліЗакон№ 561-XII),постійним визнаєтьсяземлекористування беззаздалегідь установленогостроку.У постійнекористування землянадається Радаминародних депутатівіз земель,що перебуваютьу державнійвласності громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства,для ведення особистого підсобного господарства.

Відповідно до ст. 19 Закону№ 561-XII, сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами, зокрема,для особистого підсобного господарства.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ст.23 Закону№ 561-XII).

У ст. 56 Закону№ 561-XIIзазначено, що для ведення особистого підсобного господарствагромадянам зарішенням сільської,селищної,міської Радинародних депутатівпередаються безплатноу власністьземельні ділянки,в межахнаселених пунктів,у розмірах,вказаних уземельно-обліковихдокументах,або надаютьсябезплатно увласність урозмірі небільше 0,6гектара. За бажаннямгромадян їмдодатково можутьнадаватися земельніділянки укористування. Загальна площа цих ділянок не повинна перевищувати 1 гектара.

01 січня 2002 року набрав чинності ЗК України від 25 жовтня 2001 року, згідно з ч.1 ст. 92 якого право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Суд бере до уваги позицію ВП ВС у постанові від 23 червня 2020 року у справі №179/1043/16-ц, яка з урахуванням позиції ВП ВС, висловленій у постанові від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 прийшла до наступного висновку.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 1 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства.

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з передбачених у статті 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року підстав, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою (постанова ВП ВС від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18).

Статті 27 і 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, а також стаття 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той із подружжя, який його пережив та батьки (ст.1261 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунках - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини - ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК України.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений устатті 1219 ЦК України.За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що право постійного користування землею відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані, а також те, що позивачка ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_2 , а той в свою чергу після смерті свого батька ОСОБА_3 , суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання за позивачкою в порядку спадкування права постійного користування земельною ділянкою.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На вимогу позивача, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.4,13,81,141, 142, 200, 263-265,268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Горохівської сільської ради Миколаївської області про визнання права постійного користування на земельну ділянку в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 1,0 га, для ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території Горохівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, яку ОСОБА_2 успадкував післясмерті батька ОСОБА_3 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ,але неоформив своїспадкові права,що належала ОСОБА_3 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-МК № 009418, виданого Горохівською сільською Радою народних депутатів 07 лютого 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №16.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 06 лютого 2025 року.

Суддя О. В. Соловйов