Ухвала

від 04.02.2025 по справі 190/210/25

П'ЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 190/210/25

Провадження №2/190/245/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року м.П`ятихатки

Суддя П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області Фирса Ю.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Жайвор», ОСОБА_2 , третя особа Державний реєстратор виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Сербіна Альона Василівна, орган місцевого самоврядування П`ятихатська міська рада про визнання незаконним звільнення, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ФГ «Жайвор», ОСОБА_2 про визнання незаконним звільнення, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, вказуючи, що вона з 06 квітня 2011 року працювала на посаді голови фермерського господарства «Жайвор» відповідно до рішення засновника що зміни голови фермерського господарства та зміни місцезнаходження юридичної особи. 23 жовтня 2024 року її одноособовим рішенням засновника Фермерського господарства «Жайвор» ОСОБА_2 звільнено з посади голови фермерського господарства та призначено на цю посаду ОСОБА_2 , при цьому було внесено зміни до статуту, шляхом викладення їх в новій редакції. На підставі чого Державний реєстратор виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Сербіна А.В. внесла зазначені зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб. Вважає рішення засновника ФГ «Жайвор» щодо її звільнення незаконним та таким, що підлягає визнанню недійсним оскільки вона заяву про її звільнення з посади голови ФГ «Жайвор» за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП не писала, попередження про припинення її повноважень не отримувала. У зв`язку з чим, просить визнати незаконним її звільнення з посади голови фермерського господарства «Жайвор», поновити її на посаді голови «Жайвор» та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, скасувати реєстраційні дії від 30 жовтня 2024 року за номером 1010511070007001453.

Перевіряючи дотримання правил юрисдикції та можливості відкриття провадження за цією позовною заявою, встановлено наступне.

Згідно положень ч. 1 ст.19ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в поряду іншого судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 2ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно частини 2 статті 4ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 20ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

В п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 року, зазначено, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративногосудочинства України (стаття 17), Господарським процесуальнимкодексом України (статті 1, 12), Кримінальним процесуальнимкодексом України (далі КПК) або Кодексом Українипро адміністративніправопорушення України (далі КупАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. У зв`язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Юрисдикція - це передбачена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, при цьому, головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура, так як, процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.

Відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України «Про фермерське господарство» з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про адміністративну процедуру" та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно ст. 27 Закону України «Про фермерське господарство» головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об`єднаннями відповідно до закону. Голова фермерського господарства укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України. Голова фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов`язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.

Так, згідно даної позовної заяви вбачається, що основним документом, що регулює діяльність фермерського господарства «Жайвор» є статут, затверджений головою фермерського господарства «Жайвор» Демянчук Л.І. 06.09.2011 року.

У пункті 1.3 Статуту визначено, що головою фермерського господарства є ОСОБА_1 , засновник ОСОБА_2 ..

Пунктом п.1 Статуту визначено, що вищим органом господарства є голова селянського (фермерського) господарства, який здійснює поточне керівництво його діяльністю.

Зміни та доповнення до статуту вносяться за рішенням загальних зборів господарства і реєструються у районній державній адміністрації у встановленому порядку (пункт 10 статуту).

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ст. 97 ЦК України).

Відповідно до ст. 98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

Відповідно до ч.ч. 1, 3ст. 99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Згідно статті 3КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. У КЗпП України визначено виключний перелік підстав припинення трудового договору.

За положенням ч.4 ст.13Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений статтею 99 ЦК України, згідно з якою загальні збори товариства своїм рішення створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад, повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Зважаючи на це, зміст положень частини третьої статті 99ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Вищевказане відображено у постанові Великої Плати Верховного суду від 18.06.2019 року по справі №510/456/17.

Враховуючи викладене, суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, суддя приходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги, підлягають розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства, оскільки спір виник про припинення трудових відносини голови фермерського господарства з фермерським господарством «Жайвор».

Пунктом 1 частини 1 статті 186ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.186 ЦПК України, суддя,

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Жайвор», ОСОБА_2 , третя особа Державний реєстратор виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Сербіна Альона Василівна, орган місцевого самоврядування П`тихатська міська рада про визнання незаконним звільнення, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю.В. Фирса