Ухвала

від 30.01.2025 по справі 295/15508/24

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/15508/24

2-з/295/11/25

УХВАЛА

30.01.2025 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду міста Житомира Біднина О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансорендсервіс»</a>, третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування майнової шкоди шляхом зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, у якому просить зобов`язати відповідача Товариство зобмеженою відповідальністю«Трансорендсервіс» відновити попередній стан фасаду прибудови до нежитлових приміщень загальною площею 53,1 кв.м. та 20,2 кв.м першого поверху житлового будинку по АДРЕСА_1 (відновлення пошкоджених зовнішніх стін та віконного отвору); зобов`язати ТОВ «Трансорендсервіс» зняти металеву конструкцію в місці віконного отвору та металеві двері у приміщення прибудови за вказаною адресою; у разі невиконання ТОВ «Трансорендсервіс» вказаних дій ОСОБА_1 виконати зазначені роботи з покладенням витрат на ТОВ «Трансорендсервіс»; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 16000,00 грн.

Ухвалою Богунського районного суду від 30.01.2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Одночасно позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій ОСОБА_1 просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони керівнику ТОВ «Трансорендсервіс» ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії відносно прибудови в цілому та в приміщенні прибудови до нежитлових приміщень загальною площею 53, 1 та 20, 2 кв.м. першого поверху житлового будинку АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_1 , в тому числі проводити будівельно-монтажні роботи, здійснювати перепланування та переобладнання приміщення, з`єднувати з іншими приміщеннями, допустити негайне виконання ухвали.

В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що запропонований захід забезпечення позову є реальним та ефективним для виконання в майбутньому судового рішення щодо зобов`язання відповідача привести прибудову у первісний стан.

Натомість невжиття заходів забезпечення позову може призвести до подальшого руйнування об`єкту нерухомості або захоплення його вцілому, що ускладнить поновлення прав позивача, виконання рішення суду та призведе до нових судових звернень.

Заявник зазначає, що ОСОБА_2 вчиняє неправомірні дії відносно належного їй майна, шляхом його руйнування, вказані дії зафіксовані заявою про вчинення кримінального правопорушення від 10.10.2024року, також вказує на те, що неправомірні дії відповідача носять систематичний характер, що підтверджується неодноразовими зверненнями до правоохоронних органів при цьому зауважує на тому, що звернення та пояснення до правоохоронних органів були подані в інтересах заявника ОСОБА_1 ОСОБА_3 , яка є співвласницею майна.

Вважає, що беручи до уваги предмет позову, пред`явлену вимогу про зобов`язання вчинити дії та стягнути моральну шкоду, надані докази в обґрунтування позовних вимог, ймовірність ускладнення виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову, існують достатні підстави для задоволення заяви.

Дослідивши подану заяву та долучені до неї матеріали, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.ч. 5,6 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Відповідно, суд може забезпечити позов лише за наявності двох підстав, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та очевидна протиправність рішення, яким порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , як спадкоємиця після смерті ОСОБА_5 , є співвласниками нежилих приміщень на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 , площею 53,1 кв.м. та 20.2 кв.м.

Відповідачу ТОВ «Трансорендсервіс» на праві власності належать підвальні приміщення загальною площею 123,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , які мають власний окремий вихід у двір.

Згідно з постановою Житомирського апеляційного суду від 02.04.2024року (справа № 295/11891/20) задовлені позовні вимоги ТОВ «Трансорендсервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , як спадкоємиці після смерті ОСОБА_5 , про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном; зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (як правонаступника ОСОБА_5 ) за власний рахунок знести прибудову до нежилих приміщень, загальною площею 53,1 кв.м. та 20,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ; вирішено питання судових витрат, копія якої долучена до позовної заяви.

Згідно вказаного судового рішення, встановлено порушення прав ТОВ «Трансорендсервіс», як власника нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 , захист яких полягає у знесенні самочинно здійсненої відповідачами прибудови.

За правилами ст. 384 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звертаючись з позовом позивач заявляє вимогу про зобов`язання відповідача ТОВ «Трансорендсервіс», керівником якого є ОСОБА_2 , відновити попередній стан фасаду прибудови, власником якої є позивач та ОСОБА_3 , яких вказану ж прибудову зобов`язано знести згідно з постановою Житомирського апеляційного суду від 02.04.2024року, як об`єкт самочинного будівництва.

Згідно з ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, а відтак є безпідставними посилання позивачки на порушення її права власності.

Проаналізувавши зміст заявлених позовних вимог, суть і предмет позову, докази, подані позивачем разом з поданням позовної заяви в обґрунтування заявлених вимог, захід забезпечення позову, який просить застосувати позивач, їх співрозмірність та відповідність, суд вважає, що захід забезпечення позову, який просить застосувати ОСОБА_1 , не є відповідним і пропорційним до змісту позовних вимог, судом не встановлено на даній стадії провадження достатньо підстав для застосування заходів забезпечення позову, заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення може слугувати незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права позивача заявленого в даному позові.

Також судом не встановлено, яким чином захід забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти дії може зробити неможливим або значно ускладнити виконання судового рішення, яке може бути ухвалене в даній справі, про відшкодування майнової шкоди шляхом приведення самочинно здійсненої прибудови у попередній стан.

Вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд вважає, що захід забезпечення позову, який просить застосувати позивач, фактично може мати на меті перешкодити виконанню судового рішення, яке набрало законної сили, що є неприпустимим, що відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 25.07.2024року у справі № 565/1607/23.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2023 року у справі № 361/8953/21 зазначено, що «при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Недопустимо забезпечуватипозов шляхомзупинення виконаннясудових рішень,що набрализаконної сили (пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 червня 2023 року у cправі № 925/731/18 вказано, що «не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Крім того, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 908/309/21, від 04.11.2021 у справі № 907/416/21, від 24.06.2021 у справі № 310/9167/20, від 12.01.2023 у справі № 334/9179/21)».

Отже, беручи до уваги наведені вище обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не доведено наявність достатніх правових підстав для застосування заходу забезпечення у вигляді заборони вчиняти дії в межах заявлених позовних вимог про відшкодування майнової шкоди шляхом приведення самовільно здійсненої прибуди до попереднього стану у зв`язку з їх неспіврозмірністю та невідповідністю з метою реалізації.

За наведенихобставин,вжиття заявленогопозивачем заходузабезпечення позовуне відповідаєметі відповідногоінституту,відтак підставидля забезпеченняпозову - відсутні.

Керуючись ст. ст. 149-156 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її складення.

Суддя О.В. Біднина