Ржищівський міський суд київської області
Новинка
Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.
РеєстраціяГоловуючий суддя в суді І інстанції
Павленко Р.М.
Єдиний унікальний № 374/408/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ЗАОЧНЕ
06 лютого 2025 року Ржищівський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді - Павленка Р.М.,
за участі:
секретаря - Попенко О.О.,
представника позивача - (не з`явився),
відповідача - ОСОБА_1 (не з`явився),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ржищів у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути заборгованість за кредитними договорами:
- № 2112342145145 від 03.05.2021 у розмірі 37870,20 грн, з яких 2000 грн за основною сумою боргу, 12400 грн - заборгованість за процентами станом на 30.11.2021, право вимоги за якими перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал», 23470,20 грн - заборгованість за процентами за період з 01.12.2021 по 02.05.2022;
- № 2112443114410 від 04.05.2021 у розмірі 28487,70 грн, з яких 1500 грн за основною сумою боргу, 9270 грн - заборгованість за процентами станом на 30.11.2021, право вимоги за якими перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал», 17717,70 грн - заборгованість за процентами за період з 01.12.2021 по 03.05.2022.
Загальна ціна позову - 66357,90 грн.
Також просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 16000 грн.
Стислий виклад позицій позивача та відповідача.
03.05.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 2112342145145, відповідно до якого Позикодавець зобов`язався надати Позичальнику кредит у сумі 2000 грн, а Позичальник зобов`язався повернути Кредитору таку саму суму грошових коштів та сплатити проценти за користування кредитом.
01.12.2021 ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» уклали Договір факторингу № 1-12.
Відповідно до розділу 2 вказаного Договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з Реєстром Боржників до Договору факторингу №1-12 фактор набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2112342145145 у сумі 14400 грн, з яких 2000 грн за основною сумою боргу, 12400 грн - заборгованість за процентами.
10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» уклали Договір факторингу № 10-01/2023.
Відповідно до розділу 2 вказаного Договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з Реєстром Боржників до Договору факторингу № 10-01/2023 фактор набув право грошової вимоги до відповідача у сумі 37870,20 грн, з яких 2000 грн за основною сумою боргу.
04.05.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 2112443114410, відповідно до якого Позикодавець зобов`язався надати Позичальнику кредит у сумі 1500 грн, а Позичальник зобов`язався повернути Кредитору таку саму суму грошових коштів та сплатити проценти за користування кредитом.
01.12.2021 ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» уклали Договір факторингу № 1-12.
Відповідно до розділу 2 вказаного Договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з Реєстром Боржників до Договору факторингу №1-12 фактор набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2112443114410 у сумі 10770 грн, з яких 1500 грн за основною сумою боргу, 9270 грн - заборгованість за процентами.
10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» уклали Договір факторингу № 10-01/2023.
Відповідно до розділу 2 вказаного Договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з Реєстром Боржників до Договору факторингу № 10-01/2023 фактор набув право грошової вимоги до відповідача у сумі 28487,70 грн, з яких 1500 грн за основною сумою боргу.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 05.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 178 ЦПК України.
У позовній заяві представник позивача просив у разі своєї неявки у судове засідання провести розгляд справи за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Копія ухвали від 05.12.2024 та копія позовної заяви з додатками відповідачу надсилалися за адресою реєстрації, після чого повернулися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», а тому відповідно до п. 3 та п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки (поштового відправлення) вважається день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Про причини неявки відповідач не повідомляв, заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, відзив на позов у встановлений судом строк, та клопотань про відкладення розгляду справи не надсилав.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України суд постановив протокольну ухвалу про заочний розгляд справи.
Обставини, встановлені судом.
03.05.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 2112342145145, відповідно до якого Позикодавець зобов`язався надати Позичальнику кредит у сумі 2000 грн, а Позичальник зобов`язався повернути Кредитору таку саму суму грошових коштів та сплатити проценти за користування кредитом.
Відповідно до паспорту споживчого кредиту сума кредиту складає 2000 грн, строк кредиту 16 днів, орієнтовна сума процентів 640 грн, комісія 280 грн.
Реальна річна процентна ставка складає: 730% при нарахуванні відсотків за п.п. 1.4.а Договору; 1302,36% при нарахуванні відсотків за п.п. 1.4.б Договору; 1711,7% при нарахуванні відсотків за п.п. 1.4.в Договору; 2735,45% при нарахуванні відсотків за п.п. 1.4.г Договору.
01.12.2021 ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» уклали Договір факторингу № 1-12.
Відповідно до розділу 2 вказаного Договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з Реєстром Боржників до Договору факторингу №1-12 фактор набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2112342145145 у сумі 14400 грн, з яких 2000 грн за основною сумою боргу, 12400 грн - заборгованість за процентами.
10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» уклали Договір факторингу № 10-01/2023.
Відповідно до розділу 2 вказаного Договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з Реєстром Боржників до Договору факторингу № 10-01/2023 фактор набув право грошової вимоги до відповідача у сумі 37870,20 грн, з яких 2000 грн за основною сумою боргу.
04.05.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 2112443114410, відповідно до якого Позикодавець зобов`язався надати Позичальнику кредит у сумі 1500 грн, а Позичальник зобов`язався повернути Кредитору таку саму суму грошових коштів та сплатити проценти за користування кредитом.
Відповідно до паспорту споживчого кредиту сума кредиту складає 1500 грн, строк кредиту 15 днів, орієнтовна сума процентів 450 грн, комісія 60 грн.
Реальна річна процентна ставка складає: 730% при нарахуванні відсотків за п.п. 1.4.а Договору; 1302,36% при нарахуванні відсотків за п.п. 1.4.б Договору; 1711,7% при нарахуванні відсотків за п.п. 1.4.в Договору; 2735,45% при нарахуванні відсотків за п.п. 1.4.г Договору.
01.12.2021 ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» уклали Договір факторингу № 1-12.
Відповідно до розділу 2 вказаного Договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з Реєстром Боржників до Договору факторингу №1-12 фактор набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2112443114410 у сумі 10770 грн, з яких 1500 грн за основною сумою боргу, 9270 грн - заборгованість за процентами.
10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» уклали Договір факторингу № 10-01/2023.
Відповідно до розділу 2 вказаного Договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з Реєстром Боржників до Договору факторингу № 10-01/2023 фактор набув право грошової вимоги до відповідача у сумі 28487,70 грн, з яких 1500 грн за основною сумою боргу.
Норми права, застосовані судом.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин, не подавав відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона(боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Частиною першою ст. 512 ЦК України, встановлено, що якщо зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв діалогового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимог.
Частиною першою статтею 528 ЦК України передбачено, що виконання може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не впливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржником іншою особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань.
Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 1 ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно з ст. 1087 ЦК України, розрахунки за участю фізичних осіб, не пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або безготівковій формі.
Розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.
Граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб - підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.
Відповідно до ст. 1088 ЦК України, під час здійснення безготівкових розрахунків допускається застосування платіжних інструкцій, передбачених законодавством України, банківськими правилами та звичаями ділового обороту.
Сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд.
Безготівкові розрахунки провадяться через банки, небанківських надавачів платіжних послуг, в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.
Порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється цим Кодексом, законом та банківськими правилами.
Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України «Про електронну комерцію», фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 4, 6, 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Електронний договір, крім визначених цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до п.п. 3, 28, 29, 30, 53, 54 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги»:
безготівкові розрахунки - перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів;
користувач платіжних послуг (далі - користувач) - фізична особа або юридична особа, яка отримує чи має намір отримати платіжну послугу як платник або отримувач (або обидва одночасно) та/або є власником електронних грошей (цифрових грошей Національного банку України), а в разі надання послуг банком - клієнт банку;
кредитовий переказ - платіжна операція з рахунку платника на підставі платіжної інструкції, наданої платником або надавачем послуг з ініціювання платіжних операцій, за умови отримання згоди платника на виконання платіжної операції, наданої надавачу платіжних послуг платника;
кредитовий трансфер - платіжний інструмент у вигляді сукупності процедур, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку України, що використовується для ініціювання кредитового переказу;
переказ коштів без відкриття рахунку - платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача;
платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.
Статтею 5 Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що до фінансових платіжних послуг належать такі послуги:
1) послуги із зарахування готівкових коштів на рахунки користувачів, а також усі послуг щодо відкриття;
2) обслуговування та закриття рахунків (крім електронних гаманців);
3) послуги з виконання платіжних операцій із власними коштами користувача з рахунку/на рахунок користувача (крім платіжних операцій з електронними грошима), у тому числі:
а) виконання кредитового переказу;
б) виконання дебетового переказу;
в) виконання іншої платіжної операції, у тому числі з використанням платіжних інструментів;
4) послуги з виконання платіжних операцій з рахунку/на рахунок користувача (крім платіжних операцій з електронними грошима), за умови що кошти для виконання платіжної операції надаються користувачу надавачем платіжних послуг на умовах кредиту, у тому числі:
а) виконання кредитового переказу;
б) виконання дебетового переказу;
в) виконання іншої платіжної операції, у тому числі з використанням платіжних інструментів;
5) послуги з емісії платіжних інструментів та/або здійснення еквайрингу платіжних інструментів;
6) послуги з переказу коштів без відкриття рахунку;
7) послуги з випуску електронних грошей та виконання платіжних операцій з ними, у тому числі відкриття та обслуговування електронних гаманців.
Згідно ч.ч. 1, 2, 3 Закону України «Про платіжні послуги», до надавачів платіжних послуг належать: 1) банки, філії іноземних банків (далі - банки);
2) платіжні установи (у тому числі малі платіжні установи);
3) філії іноземних платіжних установ;
4) установи електронних грошей;
5) фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг;
6) оператори поштового зв`язку;
7) надавачі нефінансових платіжних послуг;
8) Національний банк України;
9) органи державної влади, органи місцевого самоврядування.
Надавати платіжні послуги мають право лише особи, зазначені у частині першій цієї статті.
Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг зобов`язаний вести облік своїх операцій та подавати до Національного банку України звітність щодо здійснення діяльності з надання платіжних послуг відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України.
Згідно з ст. 22 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна установа, установа електронних грошей, оператор поштового зв`язку має право на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг надавати користувачам на умовах кредиту кошти для виконання платіжних операцій з рахунку/на рахунок користувача, крім платіжних операцій з електронними грошима, з дотриманням таких умов:
1) платіжна установа, установа електронних грошей, оператор поштового зв`язку має право надавати платіжні послуги, передбачені пунктами 4 або 5 частини першої статті 5 цього Закону;
2) надання кредиту здійснюється виключно у зв`язку з виконанням платіжної операції;
3) кредит надається на короткий строк, що не може перевищувати 12 місяців з дати надання коштів;
4) кредит не може надаватися за рахунок коштів, отриманих від користувачів для цілей виконання платіжних операцій та/або в обмін на випущені електронні гроші;
5) розмір власного капіталу платіжної установи, установи електронних грошей, оператора поштового зв`язку відповідає вимогам, встановленим Національним банком України до надавачів платіжних послуг, які мають право надавати кредит.
Забороняється надання кредиту електронними грошима.
Надання кредиту споживачам здійснюється з дотриманням вимог Закону України "Про споживче кредитування".
Статтею 23 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що надавачі платіжних послуг, визначені в пункті 9 частини першої статті 10 цього Закону, зобов`язані здійснювати ідентифікацію та верифікацію користувачів відповідно до вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Згідно ст. 27 Закону України «Про платіжні послуги», усі документи, що підтверджують надання платіжних послуг (виконання платіжних операцій), зберігаються надавачами платіжних послуг та їх комерційними агентами не менше п`яти років з дня припинення ділових відносин з клієнтом або з дня завершення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтом.
Під час зберігання документів, що містять банківську таємницю або іншу інформацію з обмеженим доступом, надавачі платіжних послуг та їх комерційні агенти забезпечують дотримання вимог, встановлених законодавством для зберігання відповідної інформації.
Відповідно до частин 1-3 ст. 29 Закону України «Про платіжні послуги», надання платіжних послуг (у тому числі виконання окремих або разових платіжних операцій, відкриття та обслуговування рахунків тощо) здійснюється на підставі договору, що укладається між надавачем платіжних послуг та користувачем відповідно до вимог законодавства, на узгоджених сторонами умовах.
Договір про надання платіжних послуг укладається в письмовій формі (паперовій або електронній). Договір про надання платіжних послуг може укладатися шляхом приєднання користувача до договору, розміщеного у доступному для клієнта місці у надавача платіжних послуг та на його веб-сайті в мережі Інтернет. Усі поточні редакції публічної пропозиції укладення договору та документів, що містять інформацію про комісійні винагороди, процентні ставки, курс перерахунку іноземної валюти, що застосовуються до обраної користувачем платіжної послуги, що надається користувачу згідно з пунктом 3 частини першої статті 30 цього Закону, зберігаються на веб-сайті надавача платіжних послуг із зазначенням строку їх дії. Користувачі мають право в будь-який час отримати доступ до всіх редакцій публічної пропозиції укладення договору та інших документів, зазначених у цій статті, що розміщені на веб-сайті надавача платіжних послуг.
У разі виникнення неоднозначного тлумачення прав та обов`язків сторони за договором за участю споживача платіжних послуг такі права та обов`язки тлумачаться на користь такого споживача.
Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України «Про платіжні послуги», до платіжних інструментів належать:
1) прямий дебет;
2) кредитовий трансфер;
3) електронні платіжні засоби.
Як вбачається із частин 1, 2, 6, 7 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», форма та порядок надання платіжної інструкції визначаються в договорі між користувачем та надавачем платіжних послуг, якщо інше не передбачено законодавством.
Платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.
Надавач платіжних послуг зобов`язаний забезпечити фіксування в операційно-обліковій системі дати і часу надходження платіжної інструкції, прийняття її до виконання (або відмови в її прийнятті), виконання платіжної інструкції.
Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі.
Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача.
Згідно ст. 50 Закону України «Про платіжні послуги», небанківські надавачі платіжних послуг забезпечують виконання платіжних операцій користувачів через розрахункові рахунки, відкриті в банках або в розрахунковому банку платіжної системи, учасниками якої вони є.
Розрахунки між небанківськими надавачами платіжних послуг для забезпечення виконання платіжних операцій користувачів (крім платіжних операцій у межах одного надавача платіжних послуг) здійснюються шляхом проведення суми платіжної операції між розрахунковими рахунками небанківських надавачів платіжних послуг, що відкриті в банках (розрахунковому банку платіжної системи).
Банки забезпечують виконання платіжних операцій своїх клієнтів, у тому числі операцій небанківських надавачів платіжних послуг, шляхом виконання міжбанківських платіжних операцій або платіжних операцій, що виконуються в межах одного банку.
Відповідно до п.п. 1-1, 9, 10, 11 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»:
договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;
споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит;
споживче кредитування-правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту;
споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Статтею 3 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.
Відповідно до п.п. 1, 2, 19, 60 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
1) автентифікація - електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних;
2) багатофакторна автентифікація - автентифікація з використанням двох або більше факторів автентифікації, що належать до різних груп факторів автентифікації;
19) засіб електронної ідентифікації - матеріальний та/або нематеріальний об`єкт, який містить ідентифікаційні дані особи і використовується для автентифікації особи в інформаційно-комунікаційних системах;
60) фактор автентифікації - одна з ознак на основі знання (володіння інформацією (даними), що відома лише користувачу) або володіння (використання матеріального предмета, яким володіє лише користувач), або притаманності (перевірка біометричних даних або інших властивостей (рис, характеристик), притаманних лише користувачу, що відрізняють його від інших користувачів).
Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», електронна ідентифікація здійснюється з використанням засобів електронної ідентифікації та процедури автентифікації відповідно до схем електронної ідентифікації.
У постановах Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 569/7648/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 зроблено висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Оцінка судом аргументів сторін, доказів.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до Додатку № 1 до кредитних договорів № 2112342145145 від 03.05.2021 та № 2112443114410 від 04.05.2021, а також відповідно до п. 3.1. Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (затверджені Протоколом № 01/01/21 Загальних зборів учасників ТОВ «Служба миттєвого кредитування» від 01.01.2021) грошові кошти передаються позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки позичальника та/або на руки Клієнту, що оформлюється видатковим касовим ордером.
Належним доказом заборгованості відповідача за тілом кредиту може бути виписка по картковому рахунку, яка повинна досліджуватися в сукупності з іншими доказами. Разом з тим, позивачем не надано належних доказів на підтвердження перерахування відповідачу коштів по кредитному договору - розрахункового документа (платіжного доручення, меморіального ордеру, тощо) або виписки з банківського рахунку, які б відповідали вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
У додатках до позову наявні копії двох листів від 23.10.2024, відправником яких є ТОВ Фінансова Компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» (код ЄДРПОУ 39626179, адреса: 08205, Київська область, Бучанський район, м. Ірпінь, вул. Поезії, 2, оф. 10), а отримувачем є ТОВ «Служба МК» (код ЄДРПОУ невідомий, адреса: 69036, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 34, оф. 56), в яких вказано, що на підставі укладеного між товариствами договору про організацію переказів грошових коштів ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» було здійснено переказ грошових коштів на картку НОМЕР_1 у сумі 2000 та 1500 грн.
У тексті позовної заяви позивач переконує, що саме ці листи є доказами здійснення переказів грошових коштів відповідачу на картку.
Суд відзначає, що назва первісного кредитодавця - ТОВ «Служба миттєвого кредитування», а його адреса, вказана у кредитних договорах - 69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 39-А, оф. 25.
Кредитні договори № 2112342145145 від 03.05.2021, № 2112443114410 від 04.05.2021 та додатки до них не містять жодних згадок про ТОВ Фінансова Компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» та ТОВ «Служба МК».
Таким чином, у матеріалах справи відсутні й суду не надано будь-які належні, допустимі й достатні докази перерахування кредитних коштів позичальнику відповідно до вимог статей 526, 1054, 1088 ЦК України. Відтак, у суді не доведено, що позичальнику надано кредитні грошові кошти в строк, у розмірі та на умовах, встановлених договорами.
Більш того, реквізити повного карткового рахунку позичальника (на який мало бути здійснено перерахування кредитних коштів) у матеріалах справи не міститься.
Ні в змісті договорів позики та кредитних договорів, ні в будь-яких інших документах, оформлених при наданні грошових коштів, всупереч викладеним вище вимогам Закону реквізити повного карткового рахунку відповідача не зазначено.
Крім того, за змістом виниклих правовідносин щодо надання відповідачу фінансовою установою кредиту та з огляду на вимоги Глави 48 та параграфу 2 Глави 71 ЦК України, а також вимог Закону України «Про платіжні послуги», беручи до уваги вимоги ч. 3 ст. 12, п. 1 ч. 1 ст. 81 ЦПК України, суд зазначає, що під час виконання кредитором своїх зобов`язань з надання кредитних коштів позичальнику самим кредитором здійснюються такі дії, які повинні достатньо підтверджуватися договорами в тій формі і в тому змісті, в якому укладено між сторонами договірні правовідносини. Отже, докази про них мають бути вже створеними і саме сторона позивача повинна доводити обставини, на які посилається в позові.
Суд звертає увагу на те, що номер платіжної картки є частково зашифрованим і всіх позначень 16-значного номеру картки не містить. Банківські реквізити позичальника, згідно матеріалів справи, є невизначеними. У той же час, наявної у кредитора інформації щодо карткового рахунку позичальника свого часу було достатньо для виникнення спірних правовідносин та здійснення відповідних платіжних операції з переказу кредиту, докази про що вже мають існувати у кредитора відповідно до вимог Закону України «Про платіжні послуги».
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін (ст. 12 ЦПК України), в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. При цьому кожна сторона в силу статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вимогами ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 21 липня 2021 року в справі 287/363/16 при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування з важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (правова позиція Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2022 року в справі 857/7/22).
Отже, позовні вимоги на основі належних, допустимих та достатніх доказів позивачем не доведено, а тому в задоволенні вказаного позову слід відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.
У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 141, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана позивачем до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальність «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ: 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, оф. 306;
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Р.М. Павленко
Суд | Ржищівський міський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 06.02.2025 |
Оприлюднено | 10.02.2025 |
Номер документу | 124959633 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них страхування, з них позики, кредиту, банківського вкладу, з них |
Цивільне
Ржищівський міський суд Київської області
Павленко Р. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні