Ухвала

від 04.02.2025 по справі 161/1565/25

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/1565/25 Провадження №11-кп/802/246/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю

секретаря судових засідань ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

потерпілого ОСОБА_9 ,

представника потерпілого ОСОБА_10 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні кримінальнепровадження заапеляційною скаргоюпрокурора на ухвалу Луцького міськрайонногосуду Волинськоїобластівід 27 січня 2025 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024030580003674 відносно ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України.

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.10.2024 року відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 27.12.2024 року включно, строк дії якого ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.12.2024 року продовжено до 29.01.2025 року включно, без визначення розміру застави.

Прокурор у кримінальному звернувся до Луцького міськрайонногосуду Волинськоїобластіз клопотанням про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 на строк 60 днів.

Ухвалою Луцького міськрайонногосуду Волинськоїобластівід 27.01.2025 року клопотання прокурора задоволено частково, продовжено дію запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_7 , у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 27.03.2025 року включно із визначенням розміру застави.

В поданій апеляційній скарзі прокурор вважає ухвалу суду в частині встановлення застави незаконною, та такою, що підлягає зміні, у зв`язку з тим, що висновки, наведенні в ухвалі, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, в ухвалі суду не наведені належні і достатні мотиви та підстави її ухвалення. Просить ухвалу скасувати та прийняти нову, якою клопотання прокурора задовольнити та продовжити застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів без застосування застави.

Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, пояснення прокурора, який апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити, обвинуваченого та його захисника, які апеляційну скаргу заперечили та просили залишити ухвалу без змін, потерпілого та його представника, які проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечили, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить наступного висновку.

Частинами першою та третьою статті 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ст.177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.

За приписами ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти, передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно до ч.4 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Висновок суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , колегія суддів уважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.

При цьому прокурор в апеляційній скарзі не оспорює питання щодо доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тому апеляційний суд відповідно до ст.404 КПК України перевіряє ухвалу суду першої інстанції лише в межах апеляційної скарги.

Стосовно доводів прокурора про виключення можливості внесення застави слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України визначено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України,має правоне визначитирозмір заставиу кримінальномупровадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Тобто, законодавець поклав на суд обов`язок при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України. Проте, у певних випадках, які визначені у ч.4 ст.183 КПК України, законодавець надав суду дискреційні повноваження не визначати розмір застави.

ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України.

Проте, здійснивши аналіз матеріалів справи, враховуючи думку сторони захисту, потерпілого та його представиника, дані про особу ОСОБА_7 , колегія суддів уважає, що доводи прокурора про відсутність підстав для визначення розміру застави є необґрунтованими та вважає рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру застави у розмірі 100 (сто) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень повністю обгрунтованим й законним, оскільки такий розмір буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання існуючим ризикам, а також буде пропорційним, співмірним заходом, який не становитиме надмірний тягар.

З вказаним висновком погоджується і колегія суддів. При цьому враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010, відповідно до якого розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене, на переконання колегії суддів, визначений судом щодо обвинуваченого ОСОБА_7 розмір застави 100 (сто) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень, є таким, що співвідноситься з даними про особу обвинуваченого, обставинами кримінальних правопорушень, їх тяжкістю та особливою суспільною небезпечністю, а тому відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зазначеним в ч.4 ст.182 КПК України, згідно яких розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права обвинуваченого.

Відтак, наведені в апеляційній скарзі прокурором доводи, в тому числі тяжкість та особлива суспільна небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , правильності висновків суду в частині можливості визначення розміру застави не спростовують.

Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки суду першої інстанції, задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін.

Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст.26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст.404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли істотно вплинути на висновки суду першої інстанції чи спростувати їх, і на такі не вказується в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.197, 199, 376, 405, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонногосуду Волинськоїобластівід 27 січня 2025 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: