Ухвала

від 04.02.2025 по справі 161/1508/25

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/1508/25 Провадження №11-сс/802/84/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участюсекретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

підозрюваного ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 січня 2025 року щодо ОСОБА_8 (ЄРДР за № 12025030580000295),

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчийСВ ЛуцькогоРУП ГУНПу Волинськійобласті ОСОБА_9 звернулася доЛуцького міськрайонногосуду Волинськоїобласті зклопотанням,яке погодженез прокуроромЛуцької окружноїпрокуратури ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, із можливістю внесення застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Луцьк Волинськоїобласті,громадянина України,неодруженого,непрацюючого,проживаючого АДРЕСА_1 ,не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12025030580000295.

Ухвалою слідчогосудді Луцькогоміськрайонного судуВолинської областівід 24січня 2025року задоволено клопотання старшого слідчого СВЛуцького РУПГУНП уВолинській області ОСОБА_9 , застосовано щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, до 21 березня 2025 включно, з визначенням розміру застави ОСОБА_8 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.

В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 вважає ухвалу слідчого судді незаконною. Посилається на те, що жодних обґрунтованих доказів існування ризиків, крім передбачуваної санкції за інкриміновану статтю, прокурором подано не було, тому мотивація щодо наявності ризиків передбачених ч.1 ст.177 КПК України є досить надуманою та сумнівною. Вказує на те, що суд першої інстанції обмежився формальним розглядом, не дослідив допустимості жодного доказу наведеного у клопотанні. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нову, якою обрати підозрюваному менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, підозрюваного та його захисника, які підтримували подану апеляційну скаргу і просили скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нову, якою обрати підозрюваному менш суворий запобіжний захід, міркування прокурора, яка апеляційну скаргу заперечувала і просила ухвалу слідчого судді залишити без змін, пояснення слідчого, перевіривши матеріали клопотання за доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Згідно вимог ч.4 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Положеннями ч.1 ст.183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Так, слідчий суддя встановив, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.307 КК України;

- наявність реальних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ст.177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, можезнищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення, будь-яким іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню;

- недостатність застосування до ОСОБА_8 більш м`яких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні слідчого.

Як убачаєтьсяз матеріалівпровадження,23січня 2025року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів (а.п.33-36).

Вирішуючи питання про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя в цілому мотивував своє рішення.

З висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України та необхідності застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою погоджується і апеляційний суд.

Так, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів у сфері обігу психотропних речовин, разом з тим, органом досудового розслідування скеровано до суду щодо ОСОБА_8 обвинувальний акт для розгляду по суті.

За викладених обставин у сукупності апеляційний суд приходить до висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою в повній мірі відповідає меті його застосування забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Застосування більш м`яких запобіжних заходів до ОСОБА_8 є недостатнім.

Ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі захисника, апеляційний суд не вбачає.

Разом з тим, під час розгляду справи в апеляційному суді, стороною захисту було повідомлено про те, що під час затримання ОСОБА_8 останньому було заподіяно тілесні ушкодження.

Приписами ч.6 ст.206 КПК України передбачено, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов`язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи.

Враховуючи заяву сторони захисту про застосування насильства відносного ОСОБА_8 під час його затримання, слід доручити Третьому слідчому відділу (з дислокацією у м. Луцьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові провести дослідження фактів, викладених стороною захисту під час апеляційного розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 січня 2025 року щодо ОСОБА_8 без зміни.

Доручити ДБР провести дослідження фактів можливого отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_8 під час його затримання.

Копію ухвали направити для виконання у ДБР.

Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: