Постанова

від 28.01.2025 по справі 914/1265/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2025 р. Справа №914/1265/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддівЖелік М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Хом`як Х.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Підлуцька Х.Б.

від відповідача: Майборода А.П.

розглянувши апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Рода Ексім Трейд» від 07.10.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/2830/24 від 08.10.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2024 (повний текст рішення складено та підписано 18.09.2024 року, суддя Запотічняк О.Д.)

у справі № 914/1265/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західдорбуд», м. Івано- Франківськ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рода Ексім Трейд», м. Львів,

про: стягнення 5 992 579,02 грн. та розірвання договору поставки,

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Західдорбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рода Ексім Трейд» про стягнення 5 992 579,02 грн та розірвання договору поставки..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем порушено зобов`язання за договором поставки № 2408/22 від 24.08.2022 року в частині поставки товару позивачу, у зв`язку з чим ТОВ «Західдорбуд» звернулось до суду з позовною заявою про стягнення попереднього платежу з відповідача в розмірі 5 992 579,02 грн.

Окрім того, позивач просив розірвати договір поставки № 2408/22 від 24 серпня 2022 року, укладений між ТОВ «ЗАХІДДОРБУД» та ТОВ «РОДА ЕКСІМ ТРЕЙД».

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.09.2024 у даній справі позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рода Ексім Трейд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західдорбуд» 5 992 579,02 грн та 71 910,96 грн судового збору. Відмовлено в розірванні договору поставки № 2408/22 від 24 серпня 2022 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Західдорбуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рода Ексім Трейд».

Рішення суду мотивовано тим, що між ТОВ «Західдорбуд» і ТОВ «Рода Ексім Трейд» було укладено договір поставки № 2408/22 від 24.08.2022, згідно умов якого постачальник зобов`язався поставити (передати у власність), а покупець прийняти і оплати зернові культури.

Відповідач неналежно виконав взяті на себе договірні зобов`язання по поставці позивачу товару та поставив такий тільки частково на суму 81 236 844,99 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними.

Покликання відповідача на поставку товару 14.04.2023 на суму 427 432,50 грн та 07.07.2023 на суму 417 149,00 грн не взято судом до уваги, оскільки первинних документів щодо належно здійсненої поставки у вказані дати відповідачем не надано.

Щодо розірвання договору поставки № 2408/22 від 24.08.2022 суд зазначив, що з позовною заявою про розірвання договору поставки №2408/22 від 24.08.2022 року позивач звернувся 15.05.2024 року, тобто після закінчення строку дії цього договору, відтак суд враховуючи, що розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився), дійшов висновку, що позовна вимога позивача в частині про розірвання договору №2408/22 від 24.08.2022 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Рода Ексім Трейд» подано апеляційну скаргу від 07.10.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/2830/24 від 08.10.2024), в якій останнє просить частково скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2024 у справі №914/1265/24 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рода Ексім Трейд» суму боргу 5 094 001, 52

Зокрема, скаржник зазначає, що ним визнано частково позовні вимоги на суму 5094001,52, однак, судом першої інстанції проігноровано прохання надати можливість для надання додаткових документів на товар, який вже поставлений, а саме, на суму 898 577, 50 відповідно до Договору поставки № 2408/22 від 24.08.2024.

Об`єктивними обставинами, що зумовили неможливість подання вказаних доказів суду першої інстанції, є переїзд в інше місто (Україна, 08114, Київська обл., Бучанський р-н, село Стоянка, вул. Дачна, будинок 30) компанії та всієї документації (зміна юридичної адреси), що унеможливило доступ до документів компанії, про, що скаржник повідомляв суд першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західдорбуд» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому, спростовуючи доводи апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення

Сторони в судових засіданнях підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024, вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рода Ексім Трейд» від 07.10.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/2830/24 від 08.10.2024) залишено без руху.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рода Ексім Трейд» від 07.10.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/2830/24 від 08.10.2024) на рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2024 у справі №914/1265/24, розгляд справи призначено на 26.11.2024.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 задоволено заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Рода Ексім Трейд» Майбороди Андрія Петровича від 25.11.2024 (вх. №01-04/8079/24 від 25.11.2024) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 розгляд справи відкладено на 16.12.2024.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 28.01.2025.

У судовому засіданні 28.01.2025 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

24.08.2024 між ТОВ «Рода Ексім Трейд» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Західдорбуд» (покупець) було укладено договір поставки № 2408/22 (далі договір), згідно з умовами якого постачальник зобов`язався передати поставити, а покупець прийняти і оплати зернові культури, що далі іменуються товар в асортименті (номенклатурі), кількості та за цінами, що зазначені у додатку 1, який є складовою та невід`ємною частиною даного договору (п. 1.1 договору).

У відповідності до п. 2.1 договору ціна кожної одиниці товару, його асортимент (номенклатура) та загальна вартість партії товару визначається за погодженням сторін та вказується у відповідних рахунках та видаткових (товарних) накладних.

Відповідно до п. 2.2. договору загальна сума договору складається із сум всіх видаткових накладних, оформлених сторонами відповідно до цього договору.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що товар (окрема партія) повинен бути поставлений постачальником покупцю у строк, що попередньо погоджується сторонами.

Відповідно до п. 3.3 договору товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем в момент його безпосереднього вручення покупцеві. Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженим представником покупця видаткової (товарної) накладної або іншого товаросупроводжувального документу, який був пред`явлений постачальником до підпису покупцю під час приймання-передачі товару.

Право власності на товар, а також ризики його випадкового знищення та/або пошкодження переходять від постачальника до покупця в момент фактичної передачі товару покупцеві, що засвідчується підписанням сторонами видаткової (товарної) накладної (п. 3.4. договору).

Згідно п. 6.2. і 6.3. договору оплата товару (окремої партії ) проводиться шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі у формі 100%. Оплата вартості товару проводиться по кожній окремій партії товару на підставі рахунку-фактури постачальника. При цьому сторони погодили, що відсутність виставленого постачальником рахунку фактури на оплату уже поставленого товару (окремої партії) не позбавляє покупця від обов`язку щодо оплати такого товару.

Згідно з п. 10.1 договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2022 року (включно) в частині поставок, а в частині оплат до повного виконання зобов`язань за цим договором. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не заявила про намір його припинення (розірвання), договір вважається пролонгованим строком на один календарний рік.

Даний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками без будь яких зауважень.

Позивач на виконання умов договору сплатив частину вартості товару в сумі 87 229 424,01 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями АТ «УКРСИБАНК»: №732 від 26.08.2022 року на суму 6 100 000,00 грн., №734 від 29.08.2022 року на суму 562 500,00 грн., №743 від 09.09.2022 року на суму 210 000,00 грн., №785 від 21.09.2022 року на суму 1 500 000,00 грн., №836 від 07.10.2022 року на суму 2 600 000,00 грн., №859 від 14.10.2022 року на суму 1 000 000,00 грн., №907 від 16.11.2022 року на суму 4 850 000,00 грн., №947 від 25.11.2022 року на суму 2 425 000,00 грн., №977 від 06.12.2022 року на суму 8 820 000,00 грн., №1013 від 16.12.2022 року на суму 1 180 000,00 грн., №1045 від 28.12.2022 року на суму 3 100 000,01 грн., №1057 від 29.12.2022 року на суму 4 312 000,00 грн., №1091 від 06.01.2023 року на суму 3 850 000,00 грн. та №1103 від 10.01.2023 року на суму 2 466 250,00 грн. та платіжними інструкціями ПАТ «МТБ БАНК»: №9 від 29.08.2022 року на суму 6 100 000,00 грн., №10 від 01.09.2022 року на суму 1 512 000,00 грн., №15 від 06.09.2022 року на суму 54 264,00 грн., №16 від 06.09.2022 року на суму 798 000,00 грн., №24 від 07.09.2022 року на суму 714 000,00 грн., №26 від 08.09.2022 року на суму 20 454,00 грн., №27 від 16.09.2022 року на суму 4 472 212,00 грн., №28 від 16.09.2022 року на суму 4 725 000,00 грн., №35 від 22.09.2022 року на суму 3 120 000,00 грн., №45 від 22.09.2022 року на суму 158 130,00 грн., №46 від 23.09.2022 року на суму 705 000,00 грн., №47 від 23.09.2022 року на суму 45 150,00 грн., №59 від 04.10.2022 року на суму 1 508 000,00 грн., №69 від 11.10.2022 року на суму 2 040 000,00 грн., №83 від 19.10.2022 року на суму 1 346 000,00 грн., №102 від 21.10.2022 року на суму 3 346 356,00 грн., №103 від 21.10.2022 року на суму 1 351 500,00 грн., №104 від 21.10.2022 року на суму 918 000,00 грн., №157 від 03.11.2022 року на суму 3 146 208,00 грн., №158 від 03.11.2022 року на суму 348 400,00 грн. та №328 від 25.01.2023 року на суму 7 850 000,00 грн.

Відповідач на виконання умов договору поставив позивачу товар на загальну суму 81 236 844,99 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними № 35 від 29.08.2022, № 36 від 30.08.2022, № 37 від 31.08.2022, № 38 від 03.09.2022, № 39 від 04.09.2022, № 40 від 05.09.2022, № 41 від 07.09.2022, № 42 від 08.09.2022, № 43 від 09.09.2022, № 44 від 09.09.2022, № 45 від 10.09.2022, № 46 від 11.09.2022, № 47 від 12.09.2022, № 48 від 12.09.2022, № 49 від 13.09.2022, № 59 від 17.09.2022, № 60 від 19.09.2022, № 52 від 20.09.2022, № 61 від 20.09.2022, № 53 від 21.09.2022, № 54 від 23.09.2022, № 54 від 23.09.2022, № 56 від 23.09.2022, № 62 від 23.09.2022, № 57 від 24.09.2022, № 55 від 25.09.2022, № 65 від 26.09.2022, № 58 від 27.09.2022, № 64 від 28.09.2022, № 67 від 29.09.2022, № 66 від 28.09.2022, № 63 від 28.09.2022, № 68 від 03.10.2022, № 69 від 03.10.2022, № 70 від 05.10.2022, № 73 від 06.10.2022, № 72 від 07.10.2022, № 74 від 08.10.2022, № 75 від 08.10.2022, № 71 від 09.10.2022, № 79 від 10.10.2022, № 76 від 11.10.2022, № 77 від 14.10.2022, № 78 від 15.10.2022, № 80 від 16.10.2022, № 82 від 20.10.2022, № 81 від 21.10.2022, № 83 від 22.10.2022, № 84 від 24.10.2022, № 85 від 25.10.2022, № 86 від 26.10.2022, № 87 від 30.10.2022, № 88 від 31.10.2022, № 89 від 02.11.2022, № 90 від 02.11.2022, № 91 від 04.11.2022, № 92 від 04.11.2022, № 93 від 07.11.2022, № 94 від 08.11.2022, № 95 від 09.11.2022, № 96 від 10.11.2022, № 97 від 11.11.2022, № 99 від 21.11.2022, № 100 від 22.11.2022, № 101 від 23.11.2022, № 103 від 26.11.2022, № 102 від 27.11.2022, № 98 від 28.11.2022, № 104 від 05.12.2022, № 105 від 08.12.2022, № 106 від 14.12.2022, № 107 від 15.12.2022, № 108 від 24.12.2022, № 110 від 25.12.2022, № 111 від 28.12.2022, № 112 від 29.12.2022, № 109 від 29.12.2022, № 113 від 30.12.2022, №1 від 02.01.2023, №1 від 02.01.2023, №2 від 03.01.2023, №3 від 04.01.2023, №4 від 04.01.2023, №5 від 07.01.2023, №6 від 11.01.2023, №7 від 18.01.2023, №8 від 18.01.2023, №9 від 21.01.2023, №10 від 31.01.2023, №12 від 17.02.2023, №13 від 21.02.2023, №14 від 27.03.2023, №15 від 28.03.2023, №16 від 29.03.2023.

Таким чином Позивачем оплачено але не отримано товару на суму 5 992 579,02 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

Стаття 67 ГК України (чинного на момент виникнення спірних відносин) регламентує, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, у відповідності до ч. 1 ст. 193 ГК України, повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Правочином, в розумінні ч. 1 ст. 202 ЦК України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому, за правилами статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то, за умовами ст. 530 ЦК України, воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України)

Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що 24.08.2024 між ТОВ «Рода Ексім Трейд» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Західдорбуд» (покупець) було укладено договір поставки № 2408/22.

У відповідності до п. 2.1 договору ціна кожної одиниці товару, його асортимент (номенклатура) та загальна вартість партії товару визначається за погодженням сторін та вказується у відповідних рахунках та видаткових (товарних) накладних.

Відповідно до п. 2.2. договору загальна сума договору складається із сум всіх видаткових накладних, оформлених сторонами відповідно до цього договору.

Відповідно до п. 3.3 договору товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем в момент його безпосереднього вручення покупцеві. Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженим представником покупця видаткової (товарної) накладної або іншого товаросупроводжувального документу, який був пред`явлений постачальником до підпису покупцю під час приймання-передачі товару.

Право власності на товар, а також ризики його випадкового знищення та/або пошкодження переходять від постачальника до покупця в момент фактичної передачі товару покупцеві, що засвідчується підписанням сторонами видаткової (товарної) накладної (п. 3.4. договору).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач на виконання умов договору сплатив частину вартості товару в сумі 87 229 424,01 грн.

Відповідач на виконання умов договору поставив позивачу товар на загальну суму 81236 844,99 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи приписи вищевказаної норми, а також доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів у даному випадку переглядає рішення Господарського суду області від 11.09.2024 у даній справі в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 898 577, 50 грн.

Так, в підтвердження виконання обов`язку з поставки товару на суму 898 577, 50 грн, до апеляційної скарги скаржником долучено товарно транспортну накладну № 508 від 14 квітня 2023 року, залізничну накладну від 14.04.2023, товарно транспортна накладна № 1 від 06 липня 2023 року, товарно транспортна накладна № 2 від 06 липня 2023 року, видаткову накладну №17 від 14 квітня 2023 року на суму 427 432, 50, видаткову накладну №22 від 07 липня 2023 року на суму 417 149, 00, витяг з програми me doc,, акт здачі приймання робіт №13 від 21 лютого 2023 року на суму 53 996, 00.

Враховуючи обставини, що зумовили причини неможливості подання вказаних доказів суду першої інстанції, а також те, що відповідачем заявлялись відповідні клопотання про надання строку для долучення відповідних доказів, колегія суддів вважає за можливе долучити такі до матеріалів справи.

Згідно товаро-транспортної накладної № 508 від 14 квітня 2023 року замовником та вантажовідправником перевезення є ТОВ «Рода Ексім Трейд» для «Західдорбуд» через ТОВ «Пріоритет-В», при цьому отримувач вантажу не вказаний, лише міститься адреса доставки, яку неможливо прочитати на долученій копії накладної, в графі отримав значиться прізвище ОСОБА_1 , однак накладна не містить ні відповідних підписів, ні печатки позивача. Більше того, неможливо встановити хто такий Кухаречив В.І. його посадові обов`язки і взагалі будь-який його зв`язок з позивачем.

Дана накладна не містить підписів та печатки позивача як вантажоодержувача.

Товарно транспортна накладна № 1 від 06 липня 2023 року містить інформацію, що замовником перевезення є ТОВ «ДМ Захід Оіл Груп», вантажовідправником ТОВ «Агрокрай» та ТОВ «ДМ Захід Оіл Груп», вантажоодержувачем ТОВ «Рода Ексім Трейд» для ТОВ «Західдорбуд», пункт розвантаження вул. Судноремонтників, 1, Ізмаїл, Одеська область. В графі прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача) міститься печатка відповідача.

Дана накладна не містить підписів та печатки позивача як вантажоодержувача.

Товарно транспортна накладна № 2 від 06 липня 2023 року містить інформацію, що замовником перевезення є ТОВ «ДМ Захід Оіл Груп», вантажовідправником ТОВ «Агрокрай» та ТОВ «ДМ Захід Оіл Груп», вантажоодержувачем ТОВ «Рода Ексім Трейд» для ТОВ «Західдорбуд», пункт розвантаження вул. Судноремонтників, 1, Ізмаїл, Одеська область. В графі прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача) відсутні підпис та печатка.

Дана накладна не містить підписів та печатки позивача як вантажоодержувача.

Вказані товарно-транспортні накладні не містять жодних відомостей про отримання зазначеного в них вантажу саме позивачем ТОВ «Західдорбуд», при цьому юридичною адресою позивача ТОВ «Західдорбуд» є Івано-Франківська область, м. Надвірна, вул. Майданська, будинок 2, відтак зазначення в пункт розвантаження вул. Судноремонтників, 1, Ізмаїл, Одеська область не свідчить, що товар поставлений позивачу у справі.

Накладна №17 від 14 квітня 2023 року на суму 427 432, 50 містить інформацію, що відправником є ТОВ «Рода Ексім Трейд», одержувачем ТОВ «Пріоритет-В», власник вантажу ТОВ «Рода Ексім Трейд». Жодної згадки про ТОВ «Західдорбуд», чи здійснення перевезення для останнього в даній накладній не міститься, як відсутні і будь-які підписи чи печатки сторін.

У Видатковій накладній №22 від 07 липня 2023 року на суму 417 149, 00 в графі постачальник вказано ТОВ «Рода Ексім Трейд», в графі покупець ТОВ «Західдорбуд», в графі де повинні знаходитись підписи та печатки сторін такі відсутні.

Акт здачі приймання робіт №13 від 21 лютого 2023 року на суму 53 996, 00 також не містить жодних підписів та печаток сторін.

В статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" надається визначення, згідно з яким господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Разом з тим, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

При цьому обов`язок доведення обставин лежить на стороні, яка на них посилається. Саме за таких обставин, з урахуванням принципу змагальності господарського судочинства, інша сторона має доводити іншими доказами факт передання нею товару.

Дослідивши долучені скаржником до апеляційної скарги документи в підтвердження виконання обов`язку з поставки товару на суму 898 577, 50 грн, колегія суддів встановила, що такі не містять визначених законом обов`язкових реквізитів, а отже в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та ЦК України, не є первинними (товаророзпорядчими) документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства, зокрема у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України) обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Частиною першою статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з приписами статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів звертає увагу на те, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 ГПК України викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у низці постанов Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.07.2021 у справі 915/1889/19, від 15.07.2021 у справі №916/2586/20.

Враховуючи наведене та п. 3.3. договору, за змістом якого датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженим представником покупця видаткової (товарної) накладної або іншого товаросупроводжувального документу, який був пред`явлений постачальником до підпису покупцю під час приймання-передачі товару, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не доведено належними та допустимими доказами факту виконання умов договору.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що документами, наявними в матеріалах справи, підтверджено, а відповідачем не спростовано факту невиконання у обумовлені строки зобов`язань, що виникли на підставі укладеного сторонами договору поставки, відтак вимога позивача про стягнення 5 992 579,02 грн є обгрунтованою та підлягає до задоволення.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування постановленого рішення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2024 у справі №914/1265/24 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Рода Ексім Трейд від 07.10.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/2830/24 від 08.10.2024) відмовити.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2024 у справі №914/1265/24 залишити без змін.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст.287-288 ГПК України.

4.Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст постанови складено 06.02.2025.

Головуючий суддяГалушко Н.А.

суддяЖелік М.Б.

суддяОрищин Г.В.