Постанова

від 30.01.2025 по справі 910/15043/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2025 р. Справа№ 910/15043/21 (910/5900/23)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Кравчука Г.А.

Хрипуна О.О.

при секретарі судового засідання Цікра А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 30.01.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "АЕ - Агроексім Лімітед" ("AE-Agroexim Limited") на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2024

у справі №910/15043/21 (910/5900/23) (суддя Івченко А.М.)

за позовом розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» Сердюк Марини Миколаївни

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"

2) Приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "АЕ - Агроексім Лімітед" ("AE-Agroexim Limited") (1045, Республіка Кіпр, м. Нікосія, вул. Дигені Актіра, 8, оф. 403; реєстраційний номер НЕ205587)

про визнання правочинів недійсними

у межах справи №910/15043/21

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс",-

В судовому засіданні 30.01.2025 оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/15043/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (далі - ТОВ "Комплекс Агромарс"), провадження у якій було відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2021, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Сердюк Марину Миколаївну.

У квітні 2023 розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" арбітражна керуюча Сердюк Марина Миколаївна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" та Приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "АЕ - Агроексім Лімітед" ("AE-Agroexim Limited") про визнання недійсною додаткової угоди від 24.11.2014 № 2 до договору № 13-1430/КАМ-Ю про передачу шляхом купівлі-продажу частини в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" від 28.11.2013, укладену між AE-Agroexim Limited та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"; визнання недійсною додаткової угоди від 24.11.2014 № 2 до договору № 609/2014/КАМ/О про передачу шляхом купівлі-продажу частини в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" від 17.07.2014, укладену між AE-Agroexim Limited та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс".

В обґрунтування заявлених позовних вимог, Розпорядник майна вказує на те, що Компанія звернулась із грошовими вимогами до ТОВ "Комплекс Агромарс" як боржника у справі про банкрутство, які були мотивовані, в тому числі, і двома додатковими угодами, якими сторони продовжили строки розрахунків за частки в статутному капіталі товариства за двома договорами купівлі-продажу.

За твердженням позивача, уклавши додаткові угоди до договорів купівлі-продажу, сторони змінили строки виконання зобов`язання шляхом їх продовження до 01.02.2021, а саме зобов`язання ТОВ "Комплекс Агромарс" перед Компанією оплатити придбані частки у статутному капіталі ТОВ "Комплекс Агромарс".

Позивач вважає, що укладені додаткові угоди виготовлені та підписані не на дату, яка в них зазначена, що може свідчити про підроблення довіреностей та самих додаткових угод з метою включення до реєстру вимог кредиторів "штучно" створених кредиторських вимог у справі про банкрутство, а їх підписанти діяли без належних на те повноважень, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та є підставою для визнання таких угод недійсними відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Розпорядник майна зазначив, що Сігал М.А. діяла на підставі довіреностей, які є нікчемними в силу закону, оскільки видані в порядку передоручення без їх нотаріального посвідчення, тобто особа, яка підписала оспорювані додаткові угоди не мала повноважень на їх укладання.

Компанія подала до господарського суду заяву про застосування позовної давності.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 у справі №910/15043/21 (910/5900/23) клопотання позивача про призначення експертизи задоволено; призначено у справі судову технічну експертизу документів, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення експерта поставлено наступні питання:

- Яка абсолютна давність наданих на експертизу документів?

- Чи відповідають надані для експертизи документи датам, вказаним в них?

- Яка дата виготовлення кожного документу окремо?

- Чи відповідає час виконання друкованого тексту даті, вказаній у документах?

- Чи відповідає зношеність паперу, на якому виготовлені документи датам вказаним на документах?

Для дослідження зобов`язано Компанію "АЕ-Агроексім Лімітед" та/або ТОВ "Комплекс Агромарс" надати експертам такі документи:

- оригінал Додаткової угоди від 24.11.2014 №2 до Договору №13-1430-/КАМ-Ю про передачу шляхом купівлі-продажу частини в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" від 28.11.2013, укладену між "АЕ - АГРОЕКСІМ ЛІМІТЕД" та ТОВ "Комплекс Агромарс";

- оригінал Додаткової угоди від 24.11.2014р. №2 до Договору №609/2014/КАМ/О про передачу шляхом купівлі-продажу частини в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" від 17.07.2014р., укладену між "АЕ - АГРОЕКСІМ ЛІМІТЕД" та ТОВ "Комплекс Агромарс";

- оригінал Довіреності №28/03/2013/1 від 28.03.2013р., виданої "АЕ- Агроексім Лімітед";

- оригінал Довіреності №28/03/2013 від 28.03.2013р., виданої "АЕ- Агроексім Лімітед".

Відповідно до статті 14 Закону України "Про судову експертизу" попереджено експерта про кримінальну відповідальність за статтями 384 та 385 Кримінального кодексу України; матеріали справи №910/15043/21 (910/5900/23), вирішено направити матеріали справи Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; зобов`язано учасників провадження у справі на вимогу експерта негайно надати всі документи та матеріали, які необхідні для проведення експертизи. Докази надання матеріалів для експертного дослідження у встановленому порядку направити до Господарського суду міста Києва; зобов`язано розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" Сердюк Марину Миколаївну попередньо оплатити вартість експертизи, докази чого надати суду; зобов`язано експерта направити сторонам у справі копію висновку судової експертизи, призначеної даною ухвалою; зупинено провадження у справі №910/15043/21 (910/5900/23) до надання висновків судової експертизи, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвала мотивована наявністю правових підстав для призначення експертизи та зупинення провадження у справі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, 21.11.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд» 20.11.2024) Приватна акціонерна компанія з обмеженою відповідальністю "АЕ - Агроексім Лімітед" ("AE-Agroexim Limited") звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 року у справі №910/15043/21(910/5900/23) в повному обсязі; відмовити розпоряднику майна ТОВ «Комплекс Агромарс» арбітражному керуючому Сердюк Марині Миколаївні у задоволенні клопотання про призначення судової технічної експертизи документів у справі №910/15043/21(910/5900/23).

Апелянт вважає висновки суду першої інстанції хибними та такими, що порушують норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- в даному конкретному випадку важливим для правильного вирішення спору є з`ясування обставин щодо того, чи мала Сігал М.А. необхідний обсяг повноважень на укладання спірних Додаткових угод, що не потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право;

- посилання Позивача на висновок Верховного Суду, зроблений у постанові від 11.07.2024 у цій справі про те, що господарськими судами не було досліджено всі обставини справи та суди не надали оцінку твердженням розпорядника майна про те, що оспорювані угоди можуть бути підробленими не може бути підставою для призначення експертизи оспорюваних правочинів;

- з урахуванням вказівок Верховного Суду щодо застосування стандартів доказування, Відповідач-2 звертає увагу суду, що в цій справі Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження його тверджень та заяв про фіктивність оскаржуваних правочинів (їх підроблення). Технічні недоліки довіреностей не є такими доказами, оскільки довіреності та оскаржувані угоди є різними по суті документами, а технічні недоліки одного документу не є автоматично недоліками іншого документу;

- позивач у поданому клопотанні просить суд призначити у справі технічну експертизу документів, а відповідно до методики проведення технічних експертиз документів та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 проведення такої експертизи потребує знищення досліджуваних документів, після чого ці документи будуть втрачені як доказ. Компанія «АЕ - Агроексім Лімітед» не надає і не надасть свою згоду на знищення або пошкодження оскаржуваних додаткових угод. Наведене, в свою чергу, фактично виключає проведення такої експертизи;

- у зв`язку із тим, що: позовна заява ґрунтується виключно на припущеннях розпорядника майна ТОВ «Комплекс Агромарс» арбітражного керуючого Сердюк М.М. без підтвердження жодним доказом; матеріали справи містять докази, які підтверджують реальність оскаржуваних правочинів; під час розгляду справи № 910/15043/21 (910/13298/23), господарськими судами були встановлені факти укладення між Відповідачами Оскаржуваних додаткових угод та реальність вчинених Відповідачами дій на виконання цих правочинів, а також факт відсутності завданої боржнику шкоди Оскаржуваними угодами; Компанією не заперечується факт помилкового зазначення в довіреностях, що видані Компанією «АЕ - Агроексім Лімітед» напідписання оскаржуваних додаткових угод (№ 28/03/2013/1 та № 28/03/2013) дати « 28.03.2013р.»; 28.03.2013р. Компанією «АЕ - Агроексім Лімітед» була видана довіреність на представника Сігал М.А., з проставленням 28.03.2013р. апостилю постійним секретарем Міністерства юстиції та громадського порядку Республіки Кіпр та з боку Позивача цей факт не заперечується; в подальшому, після укладення оскаржуваних додаткових угод, Компанією «АЕ -Агроексім Лімітед» у відповідності до вимог ст. 241 ЦК України було схвалено їх укладання повіреною Сігал Мариною Анатоліївною та прийнято до виконання; підставою для визнання оскаржуваних правочинів згідно позовної заяви є саме відсутність повноважень на укладання цих правочинів у представника Компанії «АЕ - Агроексім Лімітед» Сігал Марини Анатоліївни, вважає, що в даній конкретній справі, з урахуванням вимог ст. 99 ГПК України, відсутні ті обставини, що мають значення для справи та які б могли бути встановлені виключно за допомогою спеціальних знань у сфері іншій, ніж право.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 заяву судді Доманської М.Л. про самовідвід від розгляду апеляційної скарги Приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "АЕ - Агроексім Лімітед" ("AE-Agroexim Limited") на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 у справі №910/15043/21 (910/5900/23) задоволено.

Відведено суддю Доманську М.Л. від розгляду апеляційної скарги Приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "АЕ - Агроексім Лімітед" ("AE-Agroexim Limited") на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 у справі №910/15043/21 (910/5900/23).

Матеріали справи № 910/15043/21 (910/5900/23) передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2024 апеляційну скаргу Приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "АЕ - Агроексім Лімітед" ("AE-Agroexim Limited") передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Скрипка І.М., судді: Кравчук Г.А., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "АЕ - Агроексім Лімітед" ("AE-Agroexim Limited") на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 у справі №910/15043/21 (910/5900/23), справу призначено до розгляду на 20.01.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи, враховуючи неявку арбітражного керуючого Ткаченко Д.В. та задоволення клопотання представника відповідача-1, відкладено розгляд справи №910/15043/21(910/5900/23) на 30.01.2025.

Під час апеляційного провадження до справи від розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ткаченка Д.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу (документ сформований в системі «Електронний суд» 08.01.2025), в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги з підстав необгрунтованості, оскаржувану ухвалу залишити без змін.

16.01.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 16.01.2025), від представника апелянта надійшло клопотання про залишення відзиву на апеляційну скаргу без розгляду у зв`язку з пропуском строку на його подання.

22.01.2025 (документ сформований в систему «Електронний суд» 21.01.2025) від розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ткаченка Д.В. надійшло клопотання щодо представництва ТОВ «Комплекс Агромарс», в якому зазначено про не допуск до участі у справі неповноважних представників.

30.01.2025 (документ сформований в систему «Електронний суд» 30.01.2025) від представника ОСОБА_2 - адвоката Опанасик В.В. надійшла заява про залучення у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача уповноваженої особи учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» Сігала Євгена Яковича до справи № 910/15043/21 (910/5900/23).

Щодо заявлених клопотань про залишення відзиву на апеляційну скаргу без розгляду у зв`язку з пропуском строку на його подання та щодо залучення у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача уповноваженої особи учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» Сігала Євгена Яковича до справи № 910/15043/21 (910/5900/23), колегія суддів за результатами обговорення клопотань в судовому засіданні 30.01.2025 з учасниками апеляційного провадження відмовила у їх задоволенні з огляду на наступне.

Клопотання апелянта про залишення без розгляду відзиву розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ткаченка Д.В. колегією суддів відхилено з огляду на те, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.11.2024 розпорядником майна у справі №910/15043/21 призначено арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича (Свідоцтво №1057 від 04.07.2013); зобов`язано попереднього розпорядника майна передати документи.

В свою чергу, попереднім розпорядником майна Сердюк М.М., яка зверталась з позовом у справі №910/15043/21 (910/5900/23) були передані матеріали цієї справи разом з апеляційною скаргою Компанії «АЕ - Агроексім Лімітед».

Як зазначає новий розпорядник майна Ткаченко Д.В., про наявність ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2024 він дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень 31.12.2024 р., оскільки така ухвала до електронного суду Ткаченка Д.В. не надходила.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, отже відзив на апеляційну скаргу поданий в межах десятиденного строку від дня, коли розпорядник майна Ткаченко Д.В. дізнався про ухвалу про відкриття апеляційного провадження №910/15043/21 (910/5900/23).

Заява представника ОСОБА_2 - адвоката Опанасик В.В. про залучення у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача уповноваженої особи учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» Сігала Євгена Яковича до справи № 910/15043/21 (910/5900/23) колегією суддів відхилена з огляду на наступне.

За змістом ч. 1 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі №910/15043/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» задоволено клопотання про залучення уповноваженої особи учасників (засновників) боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» ОСОБА_2 , який володіє часткою в статутному капіталі товариства.

Згідно з положеннями статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З метою забезпечення виконання завдання господарського судочинства частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік основних засад (принципів) господарського судочинства, однією з яких є забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 8 частини 3 статті 2 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи

переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 267 ГПК України суддя-доповідач у порядку

підготовки справи до апеляційного розгляду з`ясовує питання про склад учасників судового процесу.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (частина 2 статті 50 ГПК України).

Зі змісту наведених норм вбачається, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права чи обов`язки щодо однієї зі сторін. Підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача.

Оскільки під час даного апеляційного провадження розглядається апеляційна скарга відповідача-2 на ухвалу суду першої інстанції про призначення експертизи у справі №910/15043/21 (910/5900/23), а не перегляд в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції за результатами заявлених позовних вимог, виходячи з положень чинного господарського процесуального кодексу, не вбачається можливим залучення третіх осіб на стадії апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали.

При цьому уповноважена особа учасників (засновників) боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» ОСОБА_2 не позбавлений права та можливості заявити відповідне клопотання суду першої інстанції у даній справі, до прийняття рішення судом першої інстанції за результатом розгляду справи по суті.

Явка представників сторін

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 30.01.2025 представник відповідача-1 заперечував доводи відповідача-2, викладені в апеляційній скарзі, просив її відхилити, оскаржувану ухвалу залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ткаченка Д.В.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 30.01.2025 представник відповідача-2 підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, ухвалу про призначення експертизи скасувати, відмовити у задоволенні клопотання про призначення експертизи у справі.

Статтею 197 ГПК України встановлено можливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за заявою учасників справи.

Згідно з частиною 3 статті 197 ГПК України суддя (суддя-доповідач) розглядає заяву учасника справи, його представника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду без повідомлення учасників справи. За результатами розгляду заяви постановляється ухвала.

Частиною 4 статті 197 ГПК України визначено, що учасник справи, його представник бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг» та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 задоволено клопотання арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів.

Ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву (ч. 5 ст. 197 ГПК України).

В судове засідання апеляційної інстанції 30.01.2025 арбітражний керуючий Ткаченко Д.В. не з`явився, про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, докази містяться в матеріалах справи. Станом на час проведення судового засідання знаходився «офлайн».

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 30.01.2025 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" арбітражна керуюча Сердюк Марина Миколаївна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" та Приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "АЕ - Агроексім Лімітед" ("AE-Agroexim Limited") про визнання недійсною додаткової угоди від 24.11.2014 № 2 до договору № 13-1430/КАМ-Ю про передачу шляхом купівлі-продажу частини в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" від 28.11.2013, укладену між AE-Agroexim Limited та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"; визнання недійсною додаткової угоди від 24.11.2014 № 2 до договору № 609/2014/КАМ/О про передачу шляхом купівлі-продажу частини в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" від 17.07.2014, укладену між AE-Agroexim Limited та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про призначення у справі судової технічної експертизи документів. Відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 23.08.2023. Відповідачам у строк до 15.08.2023 (включно) подати суду: рішення одноосібного директора Компанії "АЕ-Агроексім Лімітед" від 06.06.2023 року (апостиль від 22.06.2023) про підтвердження та схвалення здійснення повіреною Сігал М.А. укладення спірних Додаткових угод; докази здійснення Компанією "АЕ-Агроексім Лімітед" часткової оплати за спірними правочинами; заяву Касьянової В.В. від 11.05.2023, яка є повіреною Компанії "АЕ-Агроексім Лімітед" про схвалення та ратифікацію правочинів, а також довіреність, видану відповідачем 2 Касьяновій В.В. від 28.04.2023; довіреність, видана Компанією "АЕ-Агроексім Лімітед" на представника Сігал М.А. від 28.03.2013 року з проставленням апостилю постійним секретарем Міністерства юстиції та громадського порядку Республіки Кіпр; оригінали спірних Додаткових угод від 24.11.2014 року №2 до Договору №13-1430/КАМ -Ю від 28.11.2013 та Договору № 609/2014/КАМ/О від 17.07.2014 року, а також Оригінали Довіреностей № 28/03/2013/1 від 28.03.2013 та № 28/03/2013 від 20.03.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 апеляційну скаргу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" арбітражного керуючого Сердюк Марини Миколаївни залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі № 910/15043/21 (910/5900/23) залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.07.2024 касаційну скаргу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" арбітражного керуючого Сердюк Марини Миколаївни задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі №910/15043/21(910/5900/23) скасовано, справу № 910/15043/21(910/5900/23) передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

30.10.2024 від позивача надійшли пояснення, клопотання про призначення експертизи.

11.11.2024 від відповідача 2 надійшли заперечення на клопотання про призначення експертизи.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права, дійшла наступних висновків.

Задовольняючи клопотання та призначаючи у справі судову технічну експертизу документів, суд виходив з того, що Розпорядник майна звернувся з позовною заявою про визнання недійсними Додаткової угоди від 24.11.2014 №2 до Договору №13-1430-/КАМ-Ю та Додаткової угоди від 24.11.2014р. №2 до Договору №609/2014/КАМ/О про передачу шляхом купівлі-продажу частини в статутному капіталі ТОВ «Комплекс Агромарс» від 28.11.2013, укладених між Компанією «АЕ - АГРОЕКСІМ ЛІМІТЕД» та ТОВ «Комплекс Агромарс» (далі - Оскаржувані додаткові угоди).

По суті поданої позовної заяви розпорядником майна зазначено про наявність ознак, що вказують на підроблення як Довіреностей від 28.03.2013р., виданих в порядку передоручення для підписання оскаржуваних Додаткових угод, так і самих Оскаржуваних додаткових угод.

Позивач зазначає, що приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог, в межах даної справи встановленню підлягають обставини підроблення Довіреностей від 28.03.2013р. та Оскаржуваних додаткових угод (зокрема встановлення відповідності дати виготовлення зазначених документів), що може бути встановлено за наслідком проведення судової технічної експертизи документів.

Також, позивач вказує на те, що розпоряднику майна стало відомо, що Компанія «АЕ-Агроексім Лімітед» відступила своє право вимоги за Договором №13-1430-/КАМ-Ю та Договором №609/2014/КАМ/О про передачу шляхом купівлі-продажу частини в статутному капіталі ТОВ «Комплекс Агромарс», до яких відповідно були укладені оскаржувані додаткові угоди на іншу юридичну особу ТОВ «Концерн Комплекс» (ЄДРПОУ: 42971976) в період укладення оскаржуваних додаткових угод, отже оскаржувані додаткові угоди та довіреності, які видавались на підписання цих додаткових угод, не могли бути укладені в дату, яка в них зазначена.

Також, позивач зазначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у цій справі Господарським судом міста Києва відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про призначення у справі судової технічної експертизи документів. Верховний суд переглядаючи рішення Господарського суду міста Києва у цій справі вказав на те, що господарськими судами не було досліджено всі обставини справи та суди не надали оцінку твердженням розпорядника майна про те, що оспорювані додаткові угоди можуть бути підробленими.

Відповідно до ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або…3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Верховний Суд, направляючи справу №910/15043/21 (910/5900/23) на новий розгляд зазначив: « 96. З огляду на викладене вище, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, оскільки поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось з`ясування обставин, які входять у предмет доказування у цьому спорі, а також, що судами не надано оцінку щодо наявних у справі доказів. У свою чергу нез`ясування судами таких обстави є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції».

В частині нез`ясування обставин, які входять в предмет доказування Верховний Суд зазначив:

« 73. В обґрунтування позову розпорядник майна зокрема вказував, що оспорювані додаткові угоди були спрямовані на продовження строку позовної давності щодо зобов`язань за договорами від 28.11.2013 та від 17.07.2014 з метою включення до реєстру "штучно" створених кредиторських вимог у справі про банкрутство ТОВ "Комплекс Агромарс".

74. У цьому зв`язку господарські суди попередніх інстанцій зазначаючи про те, що вже під час розгляду справи відповідачами визнавався факт укладення Оспорюваних угод-1, 2, а також вчинялись дії щодо їх подальшого схвалення, не надали оцінку твердженням розпорядника майна про те, що Оспорювані угоди-1, 2 можуть бути підробленими.

75. Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у цій справі господарський суд відмовив позивачу у задоволенні клопотання про призначення у справі судової технічної експертизи документів, зокрема Оспорюваних угод, однак зобов`язав відповідачів подати суду оригінали Оспорюваних угод від 24.11.2014 №2 до договору №13-1430/КАМ-Ю від 28.11.2013 та договору №609/2014/КАМ/О від 17.07.2014, а також оригінали довіреностей №28/03/2013/1 від 28.03.2013 та №28/03/2013 від 20.03.2013.

77. Слід зауважити, що зі змісту позовної заяви вбачається, що розпорядник майна не вказував про те, що Оспорювані угоди підлягають визнанню недійсними як фіктивні (фраудаторні) саме на підставі ст. 234 ЦК України, а лише зазначав про їх підроблення.

78. Водночас Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у цьому зв`язку господарські суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, згідно з яким в процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus), тобто суд наділений повноваженнями самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин, зокрема, шляхом вирішення питання застосування до спірних правовідносин відповідних норм права.

87. Однак, суди попередніх інстанцій наведеного не врахували та не надали належної оцінки тому, чи є доведеною/недоведеною у порядку, визначеному ст.ст. 74-77 ГПК України, обставина щодо підробленості Оспорюваних угод та по суті їх фіктивності».

На думку розпорядника майна Ткаченка Д.В., встановлення обставини чи є оспорювані додаткові угоди підробленими чи ні, а отже, чи є вони фіктивними, іншими засобами доказування аніж через призначення технічної експертизи документів є неможливим.

Приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог, вважає, що в межах даної справи встановленню підлягають обставини підроблення довіреностей від 28.03.2013 та оскаржуваних додаткових угод (зокрема встановлення відповідності дати виготовлення зазначених документів), що може бути встановлено за наслідком проведення судової технічної експертизи документів.

Відповідно до ч.1 ст.99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу (ч.2 ст.99 ГПК України).

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" - судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

Експертиза призначається у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, рішення суду має прийматися у повній відповідності з нормами процесуального та матеріального права, з повним та об`єктивним дослідженням обставин та доказів. З огляду на викладене, суд не приймає до уваги твердження про те, що призначення експертизи у справі є затягуванням розгляду справи, оскільки призначення експертизи у даній справі спрямоване на встановлення доказів, які мають значення для вирішення даного спору, і не свідчить про затягування розгляду справи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.04.2018 року у справі № 914/1023/17 та від 24.01.2018 року у справі № 917/50/17.

В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява № 61679/00) від 01.06.2006 зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому питання щодо призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 року у справі №927/685/20.

За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Апелянт посилається на те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження його тверджень та заяв про фіктивність оскаржуваних правочинів (їх підроблення). Технічні недоліки довіреностей не є такими доказами, оскільки довіреності та оскаржувані угоди є різними по суті документами, а технічні недоліки одного документу не є автоматично недоліками іншого документу.

Розпорядник майна Ткаченко Д.В. зазначає, «По суті позовної заяви зазначено, що на підписання Додаткових угод від 24.11.2014р. до Договору-1 та Договору-2 Компанією «АЕ- Агроексім Лімітед» було уповноважено Сігал М.А., про що видано відповідні Довіреності датовані 28.03.2013р.

Зі змісту Довіреностей чітко встановлюються наступні їх недоліки:

(1) розбіжність в датах - Довіреності на підписання Додаткових угод до Договору-1 від 28.11.2013р. та Договору-2 від 17.07.2014р. видано станом на дату (28.03.2013р.) коли ще не існувало основних Договорів 1 та 2;

(2) довіреності від 28.03.2013р. було видано в порядку передоручення Касьяновою В.В., яка в свою чергу діяла на підставі Довіреності, виданої директором Компанії «АЕ-Агроексім Лімітед» від 28.02.2014р., з проставленням апостилю Постійним секретарем Міністерства юстиції та громадського порядку Республіки Кіпр, тобто - на дату видачі довіреності в порядку передоручення не існувало основної довіреності з якої таке передоручення вчинялось;

(3) довіреності від 28.03.2013р. видано на строк до 31.12.2015р., в той час як термін дії основної Довіреності від 28.02.2014р. закінчувався 28.02.2015р., тобто - строк дії довіреності в порядку передоручення перевищив строк дії основної довіреності, що не допускається.

Позивач зазначала, що вказані обставини свідчать ні про що інше, аніж про підроблення як Довіреностей так і самих Додаткових угод їх сторонами (оскільки довіреності видано конкретно для підписання Оскаржуваних додаткових угод) з метою включення до реєстру штучно створених кредиторських вимог «АЕ- Агроексім Лімітед» в справі про банкрутство ТОВ «Комплекс Агромарс».

Для підтвердження даних обставин Позивачем було подане клопотання про призначення технічної експертизи документів».

Оскільки в процесі розгляду справи у суду виникли питання, які потребують спеціальних знань та мають суттєве значення для вирішення спору, з метою з`ясування всіх обставин, що складають предмет доказування у справі, об`єктивного та правильного вирішення спору, обґрунтованим є призначення судової технічної експертизи документів.

Посилання апелянта на те, що проведення такої експертизи потребує знищення досліджуваних документів, після чого ці документи будуть втрачені як доказ, а Компанія «АЕ - Агроексім Лімітед» не надає і не надасть свою згоду на знищення або пошкодження оскаржуваних додаткових угод, колегією суддів відхиляються з огляду на те, що такі питання підлягають вирішенню на стадії проведення експертизи та розгляду клопотань експерта судом у разі їх надходження.

При вирішенні питання щодо призначення експертизи у цій справі судом враховано, що змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд, мотивуючи рішення у справі, повинен давати відповідь на кожен важливий та доречний аргумент сторони.

У відповідності до статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, а статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Недодержання судом цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення.

Виходячи із принципу диспозитивності господарського судочинства, господарський суд наділений виключною компетенцією щодо оцінки доказів при розгляді справи по суті, як суд першої інстанції. Така оцінка повинна ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні доказів у судовому процесі, з врахуванням сукупності всіх обставин. У випадку якщо суд приходить до висновку, що для надання оцінки певним обставинам справи необхідні спеціальні знання експерта, суд вправі призначити судову експертизу, поставивши перед ним ряд питань.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.228 ГПК України, п.6 ч.1 ст.229 ГПК України у зв`язку з призначенням судом технічної експертизи документів, провадження у справі №910/6013/24 правомірно зупинено на час проведення судової експертизи.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 01.06.2006 у справі "Дульський проти України" експертиза, яка призначена судом є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ч. 4 ст. 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Позиції сторін у справі та надані ними пояснення є протилежними, що і стало підставою для прийняття оскаржуваної ухвали та призначення в межах даної справи технічної експертизи документів, оскільки вирішення спірних питань не можливе без застосування спеціальних знань.

В контексті наведеного, для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без встановлення яких встановити відповідні обставини неможливо, що і стало підставою для призначення у справі експертизи, з призначенням якої не згоден відповідач-2.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача-2, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів відповідача-2 (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття ухвали у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про призначення експертизи та зупинення провадження у справі.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "АЕ - Агроексім Лімітед" ("AE-Agroexim Limited") на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 у справі №910/15043/21 (910/5900/23).

Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК України), а понесені судові витрати підлягають розподілу за результатами розгляду спору по суті судом першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "АЕ - Агроексім Лімітед" ("AE-Agroexim Limited") на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 у справі №910/15043/21 (910/5900/23) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 у справі №910/15043/21 (910/5900/23) залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/15043/21 (910/5900/23) повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 06.02.2025.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Г.А. Кравчук

О.О. Хрипун